Рішення № 92335446, 21.10.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5596/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 року м.Львів

Суддя Залізничного районного суду м. Львова Боровков Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати,

встановив:

11 вересня 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ЛМКП "Львівтеплоенерго" на користь позивача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 29060 грн. 57 коп. ; 300 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу. Свої вимоги мотивує тим, що в період з січня 2011 року по 30 січень 2015 року відповідач порушував законодавство про працю, що призвело до недорахування та недоплати за вказаний період належної позивачу заробітної плати. Вказані дії відповідача призвели до порушення його трудових прав, зокрема на належний рівень оплати праці. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 07 грудня 2018 року у справі № 462/6524/18 за його позовом до ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати ухвалено: позов задовольнити; стягнути з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на його користь 22 640 грн. 16 коп. недорахованої заробітної плати. Проте, лише 29 липня 2019 року відповідачем було здійснено виплату йому заробітної плати в розмірі 22640 грн. 16 коп. Основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

14 вересня 2020 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовної провадження без виклику сторін, а відповідачеві було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.

15 жовтня 2020 року представник відповідача ЛМКП «Львівтеплоенерго» подала до суду письмовий відзив, у якому просить у задоволенні позову відмовити, покликаючись на те, що на спірні правовідносини не розповсюджуються положення частини 2 статті 233 КЗпП України, а відтак, позивач пропустив строки звернення до суду з позовом. В зв`язку з наведеним, просить у задоволені позову відмовити /а.с.35-42/.

16 жовтня 2020 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що індексація є складовою заробітної плати в частині додаткової заробітної плати, а відтак, право позивача на звернення до суду з цим позовом не обмежується будь-яким строком /а.с.46-49/.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 07 грудня 2018 року у справі № 462/6524/18 за позовом ОСОБА_1 до ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати ухвалено: позов задовольнити; стягнути з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 22 640 грн. 16 коп. недорахованої заробітної плати, що включають в себе 17816 грн. 46 коп. - сума невиплаченої основної заробітної плати за період з січня 2010 по січень 2015 року, 1425 грн. 32 коп. - сума невиплаченої доплати за шкідливі умови праці, 3398 грн. 38 коп. - сума невиплачених надбавок за високу професійну майстерність.

Вказаним рішенням суду від 07 грудня 2018 року було встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01 вересня 2007 року працював на посаді електрослюсаря з ремонту й обслуговування автоматики та засобів вимірювання електростанцій четвертого розряду у ЛМКП «Львівтеплоенерго» на ТЕЦ-1 відповідно до наказу № 311-к. 21 червня 2011 року йому на підставі наказу № 356-к було присвоєно п`ятий розряд. 20 серпня 2018 року на підставі наказу № 456-к він був звільнений з роботи за власним бажанням.

Проте, відповідач ЛМКП «Львівтеплоенерго» не дорахував та не виплатив позивачу ОСОБА_1 заробітну плату у повному обсязі за період з січня 2011 року по 30 січень 2015 року, а саме, сума недорахованої та невиплаченої у день звільнення позивача заробітної плати склала 22 640 грн. 16 коп. Вказане недорахування заробітної плати було зумовлено тим, що відповідач ЛМКП «Львівтеплоенерго» власними внутрішніми наказами по підприємству неправомірно зменшував встановлений Законом України розмір мінімальної заробітної плати, на основі якого, проводив розрахунок мінімальної тарифної ставки майстра.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 грудня 2018 року має преюдиційне значення при вирішенні даного спору.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно із статтями 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2012 року справа №6-131цс12.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної та додаткової заробітної плати.

По суті індексація є складовою заробітної плати в частині додаткової заробітної плати. Відтак, за її невиплату роботодавець несе відповідальність як за невиплату заробітної плати, а працівник, у свою чергу, може звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому суми індексації.

У частині 2 статті 233 КЗпП України зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Зі системного аналізу вказаної норми трудового законодавства слідує, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

За таких обставин, суд вважає некоректним твердження представника відповідача про те, що на спірні правовідносини не розповсюджуються положення частини 2 статті 233 КЗпП України, а відтак не бере вказані доводи представника відповідача до уваги.

29 липня 2019 року відповідачем було здійснено виплату заробітної плати в розмірі 22640 грн. 16 коп., що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 15 серпня 2020 року /а.с.14/.

Беручи до уваги, що відповідачем порушено строки виплати заробітної плати позивачу, суд, перевіривши розрахунок сум компенсації втрати частини заробітної плати ОСОБА_1 , який був проведений представником позивача /а.с.5-9/, вважає, що з ЛМКП «Львівтеплоенерго» слід стягнути на користь позивача 29060 грн. 57 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати.

Судові витрати у справі, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, які відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 39 становить 3000 грн. /а.с.54,55/, підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у розмірі 3000 грн. без врахування з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів /пп. «г» п. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України/.

Також, на відповідача слід покласти сплату судового збору на користь держави.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 89, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати - задовольнити.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 29060 (двадцять дев`ять тисяч шістдесят) гривень 57 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 3000 гривні 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу без врахування з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь держави 840 гривень 80 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

Відповідач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (ЄДРПОУ 05506460, знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Д. Апостола, 1).

Повний текст рішення складаний 21 жовтня 2020 року.

Суддя:

Оригінал рішення.