Ухвала суду № 92335300, 02.10.2020, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/5664/20

Провадження № 4-с/442/31/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2020 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Нагірної О.Б.,

з участю секретаря судового засідання Кмітя Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Костишина Назара, приватного виконавця Пиця Андрія Андрійовича, стягувач ТзОВ «ОТП Факторинг Україна»,

учасники справи

скаржник ОСОБА_1 ,

державний виконавець Костишин Н.Р.,

приватний виконавець Пиць А.А.,

-встановив :

ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою про визнання бездіяльності неправомірною, скасування постанов, зобов`язання вчинити дії. Уточнивши свої вимоги, просить визнати у виконавчому провадженні ВП №32525755 неправомірною бездіяльність державного виконавця Дрогобицького МОВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костишин Н.Р. щодо ненаправлення стягувачу - ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» пропозиції про залишення за собою нереалізованого майна боржника ОСОБА_1 , а саме - нежитлового приміщення, загальною площею 113,2 кв.м, що за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати неправомірною та скасувати постанову ВП №32525755 від 29.08.2019р. державного виконавця Дрогобицького МРВ ДВС ГТУЮ у Львівський області Костишин Н.Р. про повернення виконавчого документа стягувачу; визнати неправомірною та скасувати постанову ВП №62860023 від 19.08.2020 приватного виконавця Пиць А.А. про відкриття виконавчого провадження; у разі відновлення виконавчого провадження ВП №32525755 зобов`язати Дрогобицький МРВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні ВП №32525755 направити стягувачу - ТзОВ «ОТП Факторинг Україна», повідомивши його щодо нереалізації майна на третіх електронних торгах, - пропозицію про залишення за собою нереалізованого майна боржника ОСОБА_1 , а саме - нежитлового приміщення, загальною площею 113,2 кв.м, що за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати неправомірними у виконавчому провадженні ВП №6280033 дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А., а саме: щодо несвоєчасного направлення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження, визнати неправомірними у ВП №6280033 дії приватного виконавця Пиць А.А., а саме: щодо недотримання засад справедливості, неупередженості та об`єктивності, а також співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішенням при провадженні виконавчих дій щодо опису й арешту майна, а саме: належної ОСОБА_1 квартири №7 загальною площею 114,8кв.м.що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Пиць А. А. ВП №62860033 від 26.08.2020р. про опис та арешт майна боржника, в частині опису та арешту належної ОСОБА_1 квартири №7 загальною площею 114,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Адвокат ОСОБА_2 , який діє в інтересах приватного виконавця Пиця А.А. на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 21.09.2020 подав суду заперечення на скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні через її безпідставність та необґрунтованість. Зокрема зазначає, що дії приватного виконавця Пиця А.А. відповідають нормам чинного законодавства України, а дії ОСОБА_1 спрямовані на уникнення виконання зобов`язання.

ОСОБА_1 в свою чергу подала відповідь на заперечення, уточнивши свої вимоги.

В обґрунтування скарги вказує на те, що державним та приватним виконавцем не дотримано меж своїх повноважень при провадженні виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 32525755; № 62860023. Приватний виконавець керувався лише своїми припущеннями, що на квартиру боржника може бути звернуто стягнення , а тому його дії щодо опису майна та арешту квартири є такими, що вчинені без дотримання ним засад справедливості, неупередженості та об`єктивності, а також співмірності заходів примусового виконання рішення та обсягу вимог за рішенням при провадженні виконавчих дій, вчинені з порушенням обмежень, які встановлені ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Вважає, що дії приватного виконавця щодо виконання рішення суду є неправомірними, він не має права проводити будь які виконавчі дії, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження винесена неправомірно. Вважає, що виконання рішення суду повинно проводитись державним виконавцем, який в свою чергу неправомірно повернув виконавчий лист стягувану без виконання. Так, відповідно в межах виконавчого провадження № 32525755 повинно бути звернено стягнення на її майно, шляхом залишення стягувачем за собою.

Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

В судовому засідання приватний виконавець Пиць А.А. заперечував проти задоволення скарги в повному обсязі. Посилався на те, що всі дії ним виконано в законний спосіб і в межах строку. Зокрема зазначив, що постанова про відкриття провадження була винесена ним 19.08.2020 і її копія здана на пошту для відправлення 20.08.2020, однак з технічних причин відправлено поштою 21.08.2020, що підтверджується відповідними доказами.

Державний виконавець Костишин Н.Р. в судовому засіданні заперечив щодо задоволення скарги. Ствердив, що 7.08.2020 до нього надійшла заява від представника стягувача про повернення виконавчого листа без виконання. На підставі такої заяви ним було винесено постанову про повернення . В рамках виконавчого провадження тричі проводились торги з реалізації майна, а саме 26.04.2020, 12.06.2020, 29.07.2020. Востаннє торги не відбулись, про це він дізнався з інтернет ресурсу ДП «Сетам», однак протокол про проведення прилюдних торгів і на даний час не надійшов. Оскільки 07.08.2020 стягувачем була подана заява про повернення виконавчого листа, ним не було надіслано пропозицій стягувачу про залишення майна за собою. Така заява є безумовною підставою для припинення виконавчого провадження.

Скаржниця в судовому засіданні наполягала на задоволенні заявлених вимог, посилаючись на підстави, викладені письмово.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши надані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. перебуває виконавче провадження №62860033 з примусового виконання виконавчого листа № 2-578/2010, виданого 04.04.2012 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № СМ-SМЕ603/016/2008 від 11.06.2008 р. в розмірі 1 742 626,14 грн., та 116 741,34 грн.- пеня, передбачена п.3.1.1. ст. 3 частини №2 кредитного договору за період з 11.12.2008 по 29.10.2009, всього стягнути 1859367,48 грн. 19.08.2020 приватним виконавцем Пиць А.А. винесено постанову про віялі виконавчого провадження №62860033. 26.08.2020 виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.

Того ж дня приватним виконавцем Пиць А.А. винесено постанову про опис та арешт майна боржника в рамках виконавчого провадження ВП №62860033. Описано нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , а саме: нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; загальною площею 113,2 кв.м.; приміщення магазину вбудоване в перший поверх п`ятиповерхового будинку; квартиру, що складається з чотирьох житлових кімнат та однієї кухні, загальною площею 114,8 кв.м., житлова площа квартири 77,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Встановлено, що виконавчі дії пов`язані з описом майна боржника були проведені 25.08.2020 у часовому проміжку з 17:01 по 18:23. Вказано, що у зв`язку з відсутністю те можливості здійснити внесення даних щодо опису нерухомого майна боржника 25.08.2020 дії пов`язані з винесенням постанови про опис та арешт майна боржника вчиняються в АСВП 26.08.2020.

ОСОБА_1 обґрунтовуючи свої вимоги про неправомірність постанови про відкриття виконавчого провадження покликається на те, що приватний виконавець з`явився біля її житла без попередження про провадження виконавчих дій, таким чином діяв по відношенню до неї упереджено.

Таке не відповідає фактичним обставинам справи та не узгоджуються з приписами законодавства про виконавче провадження з огляду на таке.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно положення ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим коном; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно положення ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно- правовими актами.

Частиною 4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та незнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Згідно із ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч.5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

19.08.2020 за запитом приватного виконавця сформовано інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого щодо фізичної особи ОСОБА_1 . З Інформаційної довідки вбачається, що за боржником ОСОБА_1 зареєстровано: нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ; загальною площею 113,2 кв.м.; квартира загальною площею 114,8 кв.м., житлова площа квартири знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

У зв`язку з тим, у відповідності до приписів ч 4 ст. 13 Закону України « Про виконавче провадження», приватним виконавцем 26.08.2020 винесено постанову про опис та арешт майна боржника в рамках виконавчого провадження ВП №62860033, якою описано вище вказане нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження « копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендований відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання, перебування або знаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня винесення.

20.08.2020 приватним виконавцем відпралено на адресу ОСОБА_1 постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.08.2020. Таке підтверджується довідкою керівника Відділення поштового зв`язку (ВПЗ) 79053.

Отже, судом встановлено, що доводи скаржниці про те, що приватний виконавець не своєчасно направив на адресу боржника постанову про відкриття виконавчого провадження, не відповідають фактичним обставинам справи.

За змістом статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому а праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватись таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Аналіз ч. 2 ст. 18, ч. 4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» вказує на те, що в приватного виконавця відсутній обов`язок повідомляти боржника про проведення виконавчих дій.

Отже, доводи боржниці про необхідність попередження останньої про проведення виконавчих дій не ґрунтуються на нормах законодавства.

Доводи боржника в частині скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №32525755 від 29.08.2019 зводяться до того, що державний виконавець Дрогобицького міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області, всупереч вимогам ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», після того як треті електронні торги реалізації арештованого майна не відбулися, не запропонував стягувачу вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна. За висновками скаржника така бездіяльність державного виконавця є підставою для скасування постанови про повернення виконавчого документа від 29.08.2019 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.08.2019. Однак, такі доводи спростовуються наступним.

Як вбачається із документів, долучених самим скаржником, 07.08.2019 стягувачем додано в Дрогобицький МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області заяву про повернення виконавчого документа стягувачу. Із змісту заяви вбачається, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило у відповідності до п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернути виконавчий документ без виконання.

Саме у зв`язку з поданням стягувачем вказаної заяви 29.08.2019 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану про що зазначено в мотивувальній частині оскаржуваної постанови.

Згідно ч. 6 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» у разі не реалізації майна третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувану і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого рішенням суду.

У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувану без виконання (ч.7 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, Законом не встановлений строк протягом якого виконавець зобов`язаний запропонувати стягувачу вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна.

Натомість, за обставинами справи вбачається, що воля стягувана була виражена саме на необхідність повернення виконавцем стягувану виконавчого документа без виконання.

Отже, підсумовуючи вище наведене, в державного виконавця був обов`язок повернути виконавчий документ стягувану на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону.

Крім цього, скаржниця вказує на те, приватний виконавець не праві був відкривати виконавче провадження, оскільки в попередньому виконавчому провадженні не було вирішено питання залишення за стягувачем нереалізованого майна.

Так, згідно ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім шків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим (вказана підстава є неактуальною з урахуванням наведеного вище рішення Конституційного Суду); виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Отже, у приватного виконавця Пиць А.А. не було підстав, зазначених у ч.4 ст.4 ЗУ України «Про виконавче провадження», для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання,.

Однак, у приватного виконавця існував законодавчо визначений обов`язок відкрити виконавче провадження шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Щодо доводів скаржника про те, що приватним виконавцем порушено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, слід зазначити таке.

Згідно ч. 5 ст. 48 Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших - достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення невідкладно звертається і належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнень на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржники остаточно визначається виконавцем.

З аналізу наведених положень Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що з метою примусового виконання рішень, виконавець має право проводити опис майна боржника накладати на нього арешт, а також виносити постанову про розшук транспортного засобу, черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем в кожному конкретному випадку. При цьому боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

Разом з тим, приписами Закону встановлено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення не звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом може бути накладено стягнення. Таким чином, приватним виконавцем правомірно та в межах своїх повноважень, наданих йому законом, проведено дії, спрямовані на звернення стягнення на майно боржника. Згідно поданої боржником декларації про доходи та майно вбачається, що в боржника відсутні кошти та інші цінності, яких достатньо для задоволення вимог стягувана.

Судовому захисту підлягає порушене, невизнане або оспорювань право, свобода чи інтерес.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої службі приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Обов`язковою підставою звернення до суду є порушення прав і свобод сторони виконавчого провадження, в даному випадку боржника. Боржник повинен довести яким чином його права порушено з огляду на те, що рішенням суду саме з нього стягнуто борг.

Попри те, скаржником не доведено належними, допустимими та достовірними доказами порушення його прав.

Крім цього, Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia ( серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 ст. 6 Конвенції. Також, ЄСПЛ повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України", nо. 15729/07, від 05.07.2012).

З огляду на наведене, обов`язковості судового рішення визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню. При цьому, слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»). А тому, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені в постанові від 28.05.2019 у справі № 905/2458/16.

Згідно ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність та не обґрунтованість вимог скаржника, а тому такі не підлягають задоволенню.

Щодо строків подання даної скарги, суд зазначає наступне.

За містом ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

З матеріалів справи вбачається, що скарга до суду надійшла з пропуском встановленого строку. Проте, на поважність причини пропуску строку вказує на дату отримання нею оскаржуваних документів. Отже, строки оскарження до суду заявнику на дії державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Костишина Назара, приватного виконавця Пиця Андрія Андрійовича слід поновити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 447-451 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд-

постановив:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Костишина Назара, приватного виконавця Пиця Андрія Андрійовича - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення.

Суддя Нагірна О.Б.