Рішення № 92334753, 20.10.2020, Токмацький районний суд Запорізької області

328/1189/20

20.10.2020

2-а/328/37/20

РІШЕННЯ

Іменем України

20 жовтня 2020 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді: Погрібної О.М., за участі секретаря судового засідання Мацинської О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Токмак позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

До Токмацького районного суду Запорізької області надійшла позовна заява (уточнена) ОСОБА_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якій позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, серії БАА № 336176 від 02.06.2020, яка винесена поліцейським сектору реагування патрульної поліції №1 Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Стусем М.М. та закрити провадження по справі. В обґрунтування посилається на те, що вказаною постановою він притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень за те, що він 02.06.2020 о 06.35 год. керуючи транспортним засобом ЗАЗ -1102, реєстраційний номер НОМЕР_1 по вулиці Нагорній у місті Токмак з технічними несправностями, не пред`явив посвідчення водія, чим порушив п.2.1.а ПДР України, та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. З даною постановою позивач не згоден, оскільки відповідач не зупиняв його транспортний засіб, а підійшов до нього та транспортного засобу на газовій заправці ПП «ІНТЕР» , яка знаходиться за адресою: вул. Нагорна, 91 у м. Токмак Запорізької області, коли транспортний засіб не рухався, тому вважає, що правових підстав в розумінні ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та п.2.1 а ПДР України не мав. Крім того, вважає зазначену постанову незаконною, оскільки зазначена постанова складалася та виносилася не на місці вчинення правопорушення по вул.Нагорній у м. Токмак Запорізької області, а в приміщенні Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області по вул. Центральній, 43 в м.Токмак, куди він був доставлений поліцейським. Також зазначає, що про вимогу пред`явити посвідчення водія від працівника поліції він дізнався лише в Токмацькому ВП, тоді ж повідомив співробітника поліції про те, що посвідчення водія, разом з іншими документами, залишив в своєму автомобілі та попросив останнього відвезти його за місцезнаходженням свого автомобіля, на що співробітник поліції йому відмовив. Також вважає, що жодної із зазначених у Законі підстав, які давали відповідачу право вимагати для огляду його документи, відсутні. Тому, вважаючи вказану постанову незаконною, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

До позову позивачем долучено зроблений ним частковий відеозапис обставин подій від 02 червня 2020 року.

Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 16.01.2020 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали судді Токмацького районного суду Запорізької області від 16.01.2020 позивач направив уточнену позовну заяву.

Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 26.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено вказану справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статей 268, 269, 286 КАС України для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.

Від відповідача ГУНП в Запорізькій області надійшов відзив на позов, в якому містились заперечення проти позовних вимог з посиланням на те, що належним відповідачем за позовом має бути поліцейський сектору реагування патрульної поліції №1 Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Стусь М.М., як службова особа, яка безпосередньо винесла оскаржувану постанову. Крім того у відзиві зазначено, що оригінал постанови БАА №336176 від 02.06.2020 та інші наявні докази відповідно подій, які відбулись 02.06.2020 знаходяться в Токмацькому ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, звідки вони можуть бути витребувані на виконання ухвали суду про витребування доказів.

В судовому засіданні 18 вересня 2010 року ОСОБА_1 пояснив, що правил дорожнього руху він не порушував, постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності винесено незаконно. 02 червня 2020 року близько 6.00 години він, так як в нього закінчився газ, під`їхав на автозаправну станцію, через деякий час під`їхали співробітники поліції та попросили його проїхати з ними до Токмацького райвідділу поліції. При цьому, його ніхто не зупиняв, він вже зупинив свій автомобіль на автозаправці. З якої причини його запросили до Токмацького райвідділу поліції, йому ніхто не повідомляв, однак він погодився та на службовому автомобілі поліції разом з поліцейськими проїхав до Токмацького райвідділу поліції, де співробітники поліції стали складати відносно нього протокол про порушення ПДР – «за бризговики та тонування скла», що законом не заборонено. Зазначений протокол направлявся до Токмацького районного суду, але був повернутий. Коли щодо нього був складений вищезазначений протокол про порушення ПДР за ч.1 ст.126 КУпАП, співробітники поліції попросили його пред`явити документи, а саме посвідчення водія. Тоді він сказав, що документи, в тому числі посвідчення водія, залишились в його автомобілі на автозаправці та попросив відвезти його, що би він міг надати зазначені документи, однак поліцейські зробити це відмовилися. Текст складеної щодо нього постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 336176 від 02.06.2020 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, він не читав, просив, щоб йому роз`яснили його права, але йому ніхто нічого не роз`яснив, він підписав зазначену постанову, не читаючи.

Вважає, що зазначена постанова є незаконною і тому, що поліцейський Стусь М.М. його не зупиняв, постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 336176 від 02.06.2020 було складено не на місці вчинення адміністративного правопорушення, тобто на території автозаправної станції, а в Токмацькому райвіддлі поліції. Також зазначив, що він питав співробітників поліції, які привезли його до Токмацького ВП, з якою метою його привезли, на що ті сказали, що для встановлення особи. Проїхав до Токмацького ВП він добровільно, але так як не знав, з якою метою, то сумку з усіма документами залишив в своєму автомобілі. Крім того, на думку позивача, якщо він не порушував правила дорожнього руху, то поліцейський не мав права перевіряти наявність у нього посвідчення водія.

Тому підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та просив задовольнити.

Представник позивача адвокат Курдюкова О.С. в судовому засіданні, яке відбулося 18 вересня 2020 року, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

В судове засідання, призначене на 20 жовтня 2020 року, позивач та його представник, які про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про перенесення розгляду справи від нього не надходило.

Враховуючи відомості про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а також наявність відзиву, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача.

При цьому також враховується, що з урахуванням положень КАС України, суд тривалий час надавав можливість представнику відповідача ГУНП в Запорізькій області бути присутнім в судових засіданнях, в тому числі в судовому засіданні, призначеному на 20 жовтня 2020 року, а також надати будь-які додаткові пояснення та докази на їх підтвердження, на відміну від зазначених у відзиві на позовну заяву, як на заперечення позовних вимог, однак відповідач зазначеними можливостями не скористався.

На підставі частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання 20.10.2020 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Крім того, судом неодноразово викликався в судове засідання заявлений позивачем свідок ОСОБА_2 , проте на виклики до суду вказаний свідок не з`явився, хоча про дату, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, в подальшому позивач та його представник від допиту зазначеного свідка відмовились.

Допитаний в судовому засіданні 05 жовтня 2020 року в якості свідка поліцейський сектору реагування патрульної поліції №1 Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 пояснив, що 02 червня 2020 року у ранковий час він, з ким саме зі співробітників поліції, - не пам`ятає, у службовому автомобілі перебував на кільцевій розв`язці автодороги на виїзді з м.Токмак, коли побачив, як по зазначеному «кільцю» на великій швидкості прослідував автомобіль ЗАЗ під керуванням раніше незнайомого ОСОБА_1 , при цьому на автомобілі не був ввімкнений поворот. Він прослідував за ним до автозаправної станції, та під`їжджаючи до заправки ввімкнув на своєму службовому автомобілі проблискові «маячки». Там він представився, пояснив причину зупинки, та спитав у водія, - ОСОБА_1 документи, а саме посвідчення водія, на що ОСОБА_1 надати посвідчення водія відмовився, також відмовився надати документи на посвідчення своєї особи, після чого, з метою встановлення особи, ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до Токмацького ВППологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, на що той погодився та добровільно, на службовому автомобілі, прослідував разом з ним до Токмацького ВП. Там, після встановлення особи ОСОБА_1 , щодо нього була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП. Згідно з діючим законодавством, за ч.1 ст.126 КУпАП протокол не складається, складається лише постанова, яка може бути складена як на місці, так і в райвідділі поліції. Також зазначив, що відносно ОСОБА_1 був складений та направлений до суду протокол про адміністративне правопорушення щодо технічної несправності його автомобіля, але суд зазначений протокол повернув.

Оскільки в діях водія вбачалися ознаки різних адміністративних правопорушень його було притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, оскільки ця стаття передбачає відповідальність за більш серйозне правопорушення.

Судом також переглянуто наданий позивачем ДВД-диск із відеозаписом подій, зафіксованих 02.06.2020 за допомогою мобільного телефону позивача.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника та свідка, дослідивши наданий позивачем відеозапис та письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п.4 розділу І «Загальні положення» Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених серед іншого статтею 126 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду у справі № 686/16535/16-а від 17.10.2019 та у справі № 660/575/16-а від 31.01.2018.

Відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В ході судового розгляду встановлено, що постановою серії БАА № 336176 від 02.06.2020, яка винесена поліцейським сектору реагування патрульної поліції №1 Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Стусем М.М., на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн.

Відповідно до зазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 , 02.06.2020 о 06.35 год., керуючи транспортним засобом ЗАЗ -1102, реєстраційний номер НОМЕР_1 по вулиці Нагорній у місті Токмак з технічними несправностями та не пред`явив посвідчення водія, чим порушив п.п 2.1.А ПДР України, за що передбачена відповідальністьза ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Згідно з п.1.1 ПДР України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до п.1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з термінологією, визначеною п.1.10. ПДР України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

За приписами пункту 2.4 Правил дорожнього руху України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 Правил дорожнього руху України.

Згідно з п.п.а п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 Правил дорожнього руху України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до наведених вище норм законодавства поліцейський може зупиняти транспортний засіб навіть за відсутності порушення водієм ПДР України.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладену в постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17, в якій наголошено, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Щодо посилань позивача на незаконність винесення поліцейським сектору реагування патрульної поліції №1 Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Стусем М.М. постанови серії БАА № 336176 від 02.06.2020, а саме, винесення зазначеної постанови не на місці вчинення правопорушення по вул.Нагорній у м. Токмак Запорізької області, а в приміщенні Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області по вул. Центральній, 43 в м.Токмак, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП положення частини першої ст. 276 КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного в конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Отже, виходячи з вищезазначених положень рішення Конституційного суду, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення за порушення Правил дорожнього руху, зокрема передбачених ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на місці вчинення таких правопорушень, якими є територія адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, тобто в даному випадку, на території Токмацького району Запорізької області.

Щодо посилань позивача на недотримання поліцейським сектору реагування патрульної поліції №1 Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Стусем М.М. при складанні постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 336176 від 02.06.2020 положень законодавства України щодо оформлення постанови про адміністративне правопорушення, а саме не з`ясування обставин справи, не надання оцінки запереченням позивача, не дослідження обтяжуючих чи пом`якшуючих відповідальність особи обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 14.02.2018 по справі 536/583/17, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). А відтак, враховуючи, що передбачене ст.126 КУпАП правопорушення відносяться до сфери забезпечення безпеки дорожнього руху, тому такі обставини не враховуються.

Надаючи оцінку оскарженій позивачем постанові серії БАА № 336176 від 02.06.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, яка винесена поліцейським сектору реагування патрульної поліції №1 Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Стусем М.М., відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.

Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

У своєму рішенні від 10.02.1995р., у справі «Алене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться у нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними і допустимими доказами.

Згідно зі ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно до статті 251 КУпАП, одними із доказів, є зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки.

За висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 18.07.2019 р. у справі 216/5226/16-а(2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Однак, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, зокрема, показань технічних приладів або технічних засобів, якими зафіксовано зазначений у постанові серії БАА № 336176 від 02.06.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі факт порушення позивачем ПДР, зокрема відеозапису з нагрудної камери співробітника поліції,пояснень свідків, відповідачем не надано, у зв`язку з чим, суд позбавлений можливості встановити факт вчинення або не вчинення позивачем вказаного порушення.

В даному випадку наявні лише доводи позивача про те, що ПДР він не порушував, а також постанова, яка є предметом оскарження. Проте, оскаржувана постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення, а тому, на думку суду, не є беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 правопорушення.

Відповідачем не залучено жодного свідка або іншого учасника дорожнього руху, не надано відеозапису, на якому було б відображено момент вчинення позивачем адміністративного правопорушення, чи будь-яких інших доказів передбачених ст.251 КУпАП.

Крім того, суд вважає за необхідне також зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності взагалі не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.

В той же час, будь-які посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. А постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №338/1/17 від 26.04.2018.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 також вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України вказаний висновок підлягає застосуванню у цій справі.

Крім того, суд вважає за необхідне застосувати у цій справі висновок Верховного суду у справі № 161/5372/17 від 29.04.2020, зроблений під час розгляду справи у аналогічних правовідносинах, відповідно до якого пояснення особи, яка склала адміністративний протокол не можуть бути доказами вчинення адміністративного правопорушення.

Оскільки у даній справі єдиними доказами вчинення правопорушення є постанова серії БАА № 336176 від 02.06.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі та пояснення співробітника поліції ОСОБА_3 , тому останні не можуть бути допустимим доказом у цій справі.

Стосовно дослідженого в судовому засіданні рапорту від 06.07.2020 поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Стуся М.М., який складав вищезазначену постанову серії БАА № 336176 від 02.06.2020, суд зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.04.2020 року по справі №161/5372/17 пояснення особи, яка склала адмінпротокол не можуть бути доказами вчинення адмінправопорушення, оскільки на підставі показань вказаних осіб не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах.

У постанові, яка оскаржується, поліцейським не вказано, на підставі яких доказів ним було встановлено протиправність дій позивача.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач не надав жодних інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Су вважає за необхідне також звернути увагу на те, що з метою всебічного та об`єктивного дослідження обставин у справі, судом неодноразово витребовувались з Токмацького відділення поліції Пологівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області відеозапис з нагрудного та автомобільного відео реєстраторів, належних екіпажу, до складу якого входять поліцейський ОСОБА_3 та інші наявні докази відносно подій, які відбувались 02.06.2020р., за участю зазначеного поліцейського та водія ОСОБА_1 , однак зазначені докази суду надані не були.

За результатами перегляду відеозапису, наданого позивачем, вбачається фрагмент розмови між позивачем та співробітниками Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, під час якого співробітником поліції роз`яснено ОСОБА_1 , що його доставлено до Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області з метою встановлення його особи та неодноразово пропонується представитися, тобто назвати своє прізвище, ім`я, та по-батькові, на що ОСОБА_1 представитися відмовляється, пояснюючи, що він громадянин України, в подальшому додавши, що його звуть ОСОБА_4 . В подальшому, після встановлення співробітником поліції особи ОСОБА_1 , в приміщенні Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області співробітником поліції було запропоновано надати посвідчення водія, однак ОСОБА_1 цього не зробив, пояснюючи, що він нічого не порушував.

Зазначений відеозапис не містить факту пред`явлення позивачем співробітнику поліції на його вимогу посвідчення водія або пояснень позивача про залишення посвідчення водія в своєму автомобілі, спроб його доставити до відділу поліції тощо (про що позивач зазначав під час надання ним пояснень в судовому засіданні). Однак цей відеозапис не містить і інформації щодо самого правопорушення, оскільки запис здійснювався вже після зупинки транспортного засобу ЗАЗ -1102, реєстраційний номер НОМЕР_1 (місцем вчинення якого є, як вбачається зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та встановлених в судовому засіданні обставин, вул.Нагорна в м.Токмак ), в приміщенні адміністративної будівлі Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області по вул.Центральній, 43 в м.Токмак та ним зафіксовано лише розмову інспекторів поліції з позивачем, фрагменти розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення. Саме правопорушення на вказаному відеозапису не зафіксоване.

Щодо посилань відповідача на те, що належним відповідачем за позовом має бути поліцейський сектору реагування патрульної поліції №1 Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Стусь М.М., як службова особа, яка безпосередньо винесла оскаржувану постанову, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно із ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху передбачених ст. 126 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

На переконання суду, системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 126 КУпАП, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.

Аналогічний правовий висновок та аналіз правових норм міститься в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26.12.2019 року

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Підсумовуючи вказане, з огляду на встановленні в судовому засіданні обставини та визначенні відповідно до них правовідносини, враховуючи те, що на час розгляду справи та винесення постанови по суті заявлених позовних вимог, відповідачем доказів щодо правомірності винесення поліцейським сектору реагування патрульної поліції №1 Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Стусем М.М. по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 336176 від 02.06.2020, надано не було, як і не було надано відповідних доказів, які б підтверджували скоєння позивачем зазначеного правопорушення, будь-які відомості, які б спростовували зазначені позивачем обставини у суду відсутні, суд приходить до висновку, що недотримання вимог щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи та належного документування обставин адміністративного правопорушення, є підставою для скасування постанови поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Стуся М.М. серії БР № 122351 від 25.09.2016 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень.

При цьому, у рішенні ЄСПЛ від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довів.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову всі судові витрати сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем відповідно до квитанції №П541/9036613/1 від 24.06.2020 було сплачено судовий збір за подання позову у цій справі - 420,40 грн. Вказана сума підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 246, 286 КАС України, суд –

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постанову серії БАА № 336176 від 02.06.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, яка винесена поліцейським сектору реагування патрульної поліції №1 Токмацького відділення поліції Пологівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Стусем Максимом Миколайовичем відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Запорізькій області судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи http://court.gov.ua/fair.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Мелітопольським РВ УМВС України в Запорізькій області 25.02.1998, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , рнкопп НОМЕР_3 .

Відповідач: Головное управління Національної поліції в Запорізькій області, адреса: 69000, м.Запоріжжя, вул. Матросова, 29, код ЄДРПОУ 40108688.

Повний текст рішення складено 20.10.2020.

Суддя: