Рішення № 92331553, 20.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2020 року м. Київ № 640/25815/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Добрянської Я.І.., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Київського міського відділу державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центрального відділу державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, в якому просив:

- визнати бездіяльність Центрального відділу державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у м. Києві протиправною та зобов`язати Центральний відділ державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у м. Києві провести державну реєстрацію шлюбу між громадянином Республіки Гана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він звернувся до відповідача з спільною заявою про реєстрацію шлюбу з громадянкою Україні ОСОБА_2 . Однак 23.11.2019 року одержав від відповідача лист, яким його поінформовано, що він може реалізувати своє право на шлюб, за умови перебування в Україні на підставах, встановлених ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Реєстрацію шлюбу відповідачем не проведено. Вважає, що така бездіяльність відповідача є протиправною і порушує його права на реєстрацію шлюбу та створення сімї. З цих підстав позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2020 відкрито провадження у справі визначено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду в порядку ст. 52 КАС України замінено відповідача Центральний відділ державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у м. Києві його правонаступником - Київський міський відділ державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Відповідач Київський міський відділ державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надіслав на адресу суду письмовий відзив в якому зазначив, що не визнає позовних вимог позивача, оскільки позивачем не було дотримано процедури належного подання документів для реєстрації шлюбу. Позивач подав до відділу не заяву про реєстрацію шлюбу, а заяву в порядку Закону України «Про звернення громадян», до якої долучив копію паспорта громадянина Республіки Гана з нотаріально засвідченим перекладом та довідку про звернення за захистом в Україні. Відповідно до ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» для реєстрації шлюбу разом з заявою подається оригінал паспортного документу, що посвідчує особу, а також документ, що підтверджує законність перебування особи в Україні. Вважають, що відділ діяв у межах своїх повноважень у порядку та в спосіб, що встановлені актами діючого

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає наступне.

Судом установлено, що 19.11.2019 року позивач громадянин Республіки Гана ОСОБА_1 та громадянка України ОСОБА_2 подали до Центрального відділу державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у м. Києві заяву довільної форми про надання дозволу на реєстрацію шлюбу. До заяви долучили: копію довідки про звернення за захистом в Україні; копію довідки про сімейний стан чоловіка, нотаріально засвідчену копію переводу національного паспорта громадянина Республіки Гани; копію паспорта ОСОБА_2 .

Листом № Х-7, С-7/17.1.-33б від 23.11.2019 року позивача ОСОБА_1 та громадянку ОСОБА_2 відповідач повідомим, що громадянин Республіки Гана ОСОБА_1 зможе реалізувати своє право на шлюб та подати заяву про державну реєстрацію шлюбу, за умови перебування на території України на підставах встановлених ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Позивач вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі по тексту Закон -№ 2398-УІ), Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI (далі по тексту - Закон № 3773-VI), ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (далі по тексту Закон -№ ) Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5 та ін.(далі- Правила №52/5)

Працівники органів державної реєстрації актів цивільного стану у своїй діяльності керуються Конституцією, законами України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України та іншими актами законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону -№ 2398-УІ, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є громадянином Республіки Гана , а особа з якою позивач бажав зареєструвати шлюб ОСОБА_2 є громадянкою України.

Пунктом 4 Глави 2 Розділу ІІІ Правил №52/2 визначено, що іноземці та особи без громадянства для державної реєстрації шлюбу в Україні повинні пред`явити паспортний документ або документ, що посвідчує особу без громадянства заявника, та посвідку на постійне чи тимчасове проживання або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану здійснює перевірку законності перебування іноземця або особи без громадянства на території України шляхом направлення в день отримання заяви про державну реєстрацію шлюбу запиту до територіального органу Державної міграційної служби України .

Пункт 7 Глави 2 Розділу ІІІ Правил №52/2 передбачає, що якщо документи громадян України, іноземців, осіб без громадянства, які є підставою для державної реєстрації шлюбу, складені іноземною мовою, до них обов`язково додається переклад тексту на українську мову, вірність якого засвідчується дипломатичним представництвом або консульською установою України, посольством (консульством) держави, громадянином якої є іноземець (країни постійного проживання особи без громадянства), Міністерством закордонних справ, іншим відповідним органом цієї держави або нотаріусом.

Якщо до органів державної реєстрації актів цивільного стану подається переклад документів, вірність якого засвідчено згідно із законодавством іноземної держави, у якій їх видано, то він повинен бути легалізований у встановленому порядку.

Переклади всіх вищезазначених документів залишаються у справах відділу державної реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву про державну реєстрацію шлюбу та зареєстрував шлюб.

З наданих стороною відповідача копії матеріалів за заявою позивача від 19.11.2019 року, вбачається, що позивач до заяви про дозвіл на реєстрацію шлюбу долучив документ, який посвідчує його особу, а саме: копію нотаріально посвідченого перекладу паспорта громадянина Республіки Гана ( з терміном дії до 5 серпня 2019 року) та довідку про звернення за захистом в Україні №011034, видану Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області 05.11.2019 по справі №2019 КУ 0289.

Отже, з наведеного вище вбачається, що позивач 19.11.2019 року подав відповідачу документ який посвідчує його особу із закінченим терміном дії.

Статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначені підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Так, згідно з п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №150 від 15.02.2012, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: 1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України;

З наданого в матеріали справи документу (закордонний паспорт) позивача, вбачається, що строк дії візи (М) УО 3167655, протягом якого позивач може перебувати в Україні закінчився 15 квітня 2018 року.

З урахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку, що станом на момент подачі заяви 19.11.2019р. про реєстрацію шлюбу позивача з громадянкою України ОСОБА_2 , у позивача строк дії паспорта громадянина Республіки Гана і строк візи в Україні також закінчився, а отже позивач перебував на момент подачі заяви без дійсних документів.

Згідно ч.5 ст. 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника.

Судом встановлено, що позивач отримавши довідку про звернення за захистом в Україні, яку він подав відповідачу до заяви про дозвіл на реєстрацію шлюбу, підпав під дію Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», який визначає порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні.

Частина 1 ст. 13 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» визначає, що особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має право на:

тимчасове працевлаштування, навчання, медичну допомогу в порядку, встановленому законодавством України;

проживання у родичів, у готелі, піднаймання житлового приміщення або користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення біженців;

безоплатну правову допомогу в установленому порядку;

конфіденційне листування з УВКБ ООН та право на відвідання співробітниками УВКБ ООН;

інші права, передбачені Конституцією та законами України для іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України.

Відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має рівні з громадянами України права у шлюбних та сімейних відносинах.

Отже, з урахуванням положень ст.13, 15 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», позивач може реалізувати своє право на шлюб у випадку визнання його особою, яка потребує додаткового захисту, а документ, який посвідчує його особу в цьому статусі є посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту.

З наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що станом на день звернення позивача до відповідача з заявою про дозвіл на реєстрацію шлюбу, у нього не було посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, а долучена копія довідки про звернення за захистом не є паспортним документом, на підставі якого проводиться реєстрація шлюбу.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Між тим, матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про звернення позивача з заявою про реєстрацію шлюбу до відповідача 12.11.2019 року за формою згідно Додатку №8 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, а тому суд не приймає до уваги ці доводи позивача.

Також, суд критично відноситься до долученої до відповіді на відзив фотокопії розписки громадянки ОСОБА_2 , щодо визнання нею позовних вимог позивача, оскільки суд не залучав дану особу до участі в справі, в якості третьої особи, так як даний спір не зачіпає прав та інтересів останньої.

З урахуванням зазначено слід дійти висновку, що при розгляді заяви позивача про дозвіл на реєстрацію шлюбу відповідач діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На думку суду, відповідач покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити..

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська