Рішення № 92331518, 08.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2020 року м. Київ № 640/2099/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., при секретарі судового засідання Перегудовій Ю.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-Україна» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення,-

за участю представників сторін:

представник позивача Лобач І.А.

представник відповідача Румянцева А.В.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи.

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-Україна» (далі - ТОВ «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-Україна») з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування наказу № 1316 від 30.09.2019 року та податкового повідомлення-рішення №02552615050102 від 15.11.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем протиправно, адже позивачем надано на запит контролюючого органу пояснення та документальні підтвердження на їх обґрунтування.

В подальшому на підставі наказу відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «ЖИТЛОБУДМОНТАЖ» (код 39140922) за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства, відповідачем складено Акт від 15 жовтня 2019 року №60/26-15-05-01-02/37768114 з висновками про порушення вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на суму 1 333 333,00 грн.

На підставі зазначених висновків складено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, якими зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 333 333,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що висновки контролюючого органу є упередженими, надуманими, поспішними, такими, що зроблені без об`єктивного аналізу усіх обставин і документів, наданих товариством, та підлягають скасуванню повністю, з чим і звертається до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи одноособово за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 19 березня 2020 року.

Відповідач надав суду відзив на адміністративний позов, у якому наполягає на законності та правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення, яке ґрунтуються на виявлених під час перевірки обставинах не підтвердженості господарських операції позивача з «ЖИТЛОБУДМОНТАЖ» (код 39140922), попередня назва - ТОВ «Будівельна компанія «Альтор».

У призначене судом підготовче судове засідання на 19.03.2020 року представники позивача та відповідача не прибули, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 14.05.2020 року.

26 березня 2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив з додатковими обґрунтуваннями позовних вимог.

14 травня 2020 року представники позивача та відповідача не прибули, у зв`язку з судом вирішено закрити підготовче засідання та призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 04.06.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02 липня 2020 року.

02 липня 2020 року у зв`язку з перебуванням судді у відпустці розгляд справи здійснювався. В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався.

У призначене судове засідання на 10.09.2020 року прибули представники сторін, заслухавши вступне слово учасників справи та їх додаткові пояснення, судом оголошено перерву до 08.10.2020 року.

08 жовтня 2020 року у судове засідання прибули учасники справи, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

В судовому засіданні 08 жовтня 2020 року за участю уповноважених представників позивача та відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення, судове засідання закрито.

Відповідно до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.

Обставини, встановлені судом.

Головним управлінням ДФС у м. Києві надіслано на адресу позивача запит про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) від 18.04.2019 року №73949/10/26-15-14-01-02, у якому зокрема зазначено, що ГУ ДФС у м. Києві виявлено факти, які свідчать про недостовірність визначення ТОВ «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-Україна» даних податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ЖИТЛОБУДМОНДАЖ» (код 39140922) показників декларацій з податку на додану вартість за квітень 2016 року у сумі 266 667,00 грн. та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

Згідно змісту наведеного запиту, про зазначене вказують результати аналізу показників, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ, поданих платником податків за відповідні періоди та податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до статей 72, 73 і 74 Податкового кодексу України, що відповідно до пункту 74.1 статті 74 Податкового кодексу України використовується для виконання покладених на контролюючі органи завдань, а саме даними Єдиного реєстру податкових накладних, а також податкової звітності ТОВ «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-Україна».

Відповідно до яких з`ясовано документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки керівником підприємства-контрагента ОСОБА_1 надано пояснення про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЖИТЛОБУДМОНДАЖ» (код 39140922) та наявність інших ознак фіктивності, визначених ст. 55-1 Господарського кодексу України.

Аналізом інформаційних баз встановлено відсутність у ТОВ «ЖИТЛОБУДМОНДАЖ» (код 39140922) будь-яких основних засобів та виробничих потужностей. Номенклатура та обсяг реалізованих послуг (передпродажна підготовка техніки) свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності без трудових ресурсів. Відповідні роботи, послуги із залучення стороннього трудового ресурсу та з експлуатації основних засобів за даними Єдиного реєстру податкових накладних не придбалися. Також позивачу запропоновано надати відповідні документи, перелік яких вказано у запиті та пояснення.

Листом від 07.06.2019 року №320 ТОВ «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-Україна» повідомило контролюючий орган, що між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Альтор» (код 39140922) було укладено договір та за результатами його виконання та наданих послуг, було підписано акт здачі-приймання наданих послуг. ТОВ «Будівельна компанія «Альтор» зареєстровано податкову накладну, а позивачем сплачено грошові кошти. Позивач є кінцевим одержувачем послуг щодо передпродажної підготовки техніки за відповідним договором.

До вказано листа з поясненнями позивачем додано їх документальні підтвердження.

На підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв`язку з наданням пояснень та їх документальних пдтверджень на письмовий запит від 18.04.2019 року № 73949/10/26-15-14-01-02 в.о. начальника контролюючого органу Н.Багмет прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-Україна» з 01.10.2019 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів, яке оформлено наказом №1316 від 30.09.2019 року.

Також в наказі зазначено, що перевірку необхідно провести з метою дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-Україна» при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «ЖИТЛОБУДМОНДАЖ» за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства. Підстава: доповідна записка Департаменту податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування від 26.09.2019 року №439/26-15-05-01-02.

Копію наказу №1316 від 30.09.2019 року, як і направлення на перевірку направлено засобами поштового зв`язку та вручено 02.10.2019 року.

ГУ ДПС у м. Києві згідно з наказом від 30.09.2019 року № 1316 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-Україна», з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «ЖИТЛОБУДМОНДАЖ» (код 39140922) за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

За результатом перевірки складено Акт від 15 жовтня 2019 року №60/26-15-05-01-02/37768114, за висновками якого встановлено порушення товариством вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на суму 1 333 333,00 грн.

Зазначені порушення мотивовано нереальністю господарських операцій з ТОВ «ЖИТЛОБУДМОНДАЖ», зокрема таким:

- старшим слідчим СУ ФР у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та лейтенантом податкової міліції Загуменним К.О. опитано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка підробила документи ТОВ «Будівельна компанія «Альтор» (код 39140922) з метою їх використання іншими особами;

- на ТОВ «Будівельна компанія «Альтор» засновником, директором та головним бухгалтером є одна особа, на підприємстві працювала одна особа, підприємством не подавалися фінансові звіти, у зв`язку з чим неможливо встановити наявності основних засобів на підприємстві, підприємством не подано звітність до контролюючих органів за період з 01.07.2016 року по 15.10.2019 року.

Отже, фактично висновки Акту зводяться до відсутності у ТОВ «ЖИТЛОБУДМОНДАЖ» (код 39140922), попередня назва - ТОВ «Будівельна компанія «Альтор», виробничих фондів для здійснення господарської діяльності та до порушення контрагентом позивача вимог законодавства під час провадження господарської діяльності.

На підставі Акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.11.2019 року №02552615050102.

Не погоджуючись із висновками перевірки та винесеними за її результатом податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи таке рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (п.п. 21.1.1, 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України).

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Згідно з пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності підстав виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеном статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка (ст. 79 ПК України).

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України повідомлення та наказу на проведення перевірки (формальна підстава).

З урахуванням наведеного Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 (справа № 804/1113/16), від 24.05.2019 (справа № 826/16221/15), від 03.10.2019 (справа № 820/850/16) та інші.

Водночас, Верховний Суд у згаданій постанові сформував правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у ст. 2 КАС України.

Пунктом 19 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 п. 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.»

У п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1 10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Оскільки наказ №1316 від 30.09.2019 року реалізовано, шляхом проведення перевірки, за наслідками якого складені податкове повідомлення-рішення, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №02552615050102 від 15.11.2019 року, суд зазначає наступне.

Так, п. 6.1 ст. 6 ПК України встановлено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 8.1 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків (п.п. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 ПК України).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п.14.1.156 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Так, між ТОВ «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-Україна» (Замовник) та ТОВ «ЖИТЛОБУДМОНДАЖ» (код 39140922), попередня назва - ТОВ «Будівельна компанія «Альтор», (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 25.02.2016 року № 17/02/1 (далі -Договір).

Пунктом 1.1. Розділу 1 Договору передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати ряд фактичних дій по передпродажній підготовці техніки, що знаходиться на балансі Замовника, на умовах визначених в даному договорі, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконанні Виконавцем роботи.

Пунктом 1.2. Розділу 1 Договору визначено, що характер робіт встановлюється у технічному завданні, що є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору вартість по виконанню робіт визначається згідно з кошторисом.

Крім того, здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом трьох календарних днів з моменту повідомлення Замовника про готовність предмету підряду до приймання (п. 5.1. Договору). Пункт здачі-приймання с. Озерна, Білоцерківського району, Київської області (п. 5.2. Договору).

Відповідно до вказаного договору сторонами складено такі кошториси по виконанню робіт: №1 на автомобіль МАЗ-4571Р2, МАЗ-555102; №2 на автомобіль МАЗ-63175; №3 на автомобіль МАЗ-6501А8; №4 на причіп МАЗ-892630 та МАЗ-856103; №5 на причіп МАЗ-856100 та МАЗ-857100; №6 на трактор.

На підтвердження виконання зазначених в Договорі робіт, складено акт здачі-приймання наданих послуг від 29.04.2016 року №208 про те, що Виконавцем були надані послуги по передпродажній підготовці техніки Замовника згідно договору №17/02/1 від 25.02.2016 року, а саме: на автомобіль МАЗ-6501А8 - 45 одиниць; на причіп МАЗ-892630 та МАЗ-856103 - 45 одиниць; на автомобіль МАЗ-631705 - 10 одиниць; на трактори - 50 одиниць. Зазначенні послуги складають суму з ПДВ 1 600 000,00 грн.

ТОВ «Будівельна компанія «Альтор» в особі директора ОСОБА_1 та за його підписом в адресу ТОВ «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-Україна» було виписано податкову накладну на загальну суму 1 600 000,00 грн., у тому числі ПДВ 266 666,67 грн.

З поточного рахунку ТОВ «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-Україна» були перераховані на ТОВ «Будівельна компанія «Альтор» за перевіряємий період грошові кошти в сумі 1 600 000,00 грн.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

У той же час, суд зазначає, що не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати у певний проміжок часу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № 2а-1670/7883/12.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 року по справі № 816/4226/13-а дійшов до висновку, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Це відповідає самому змісту вищенаведених норм ПК, які надають платнику податку право зменшити оподатковуваний доход на суму витрат. Встановлення законодавцем такої податкової преференції має на меті стимулювання ділової активності суб`єктів господарської діяльності. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди (витрат, податкового кредиту).

В свою чергу, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно абз. 3 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно з абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.1 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення № 88), передбачено, що положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Згідно п. 1.2 розділу 1 Положення № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 розділу 2 Положення № 88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 розділу 2 Положення № 88 встановлено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 (далі - П(С)БО 16), яким визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно з пунктом 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу, зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 П(С)БО 16).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Крім того, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Надані суду позивачем документи на підтвердження реальності господарських операцій є необхідними, проте не достатніми для підтвердження відповідного факту реальності придбання позивачем послуг у ТОВ «ЖИТЛОБУДМОНТАЖ».

Водночас, позивачем не надано документального підтвердження придбання, оплати, транспортування та взяття на власний баланс відповідної техніки, що в силу пункту 1.1. Договору є обов`язковою умовою.

Також, суду не надано документів, а саме технічних описів, сертифікатів, паспортів, тощо, відтак не підтверджено наявність активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання.

Разом з тим, пункт здачі-приймання робіт згідно Договору є с. Озерна, Білоцерківського району, Київської області, враховуючи зазначене акт здачі-приймання наданих послуг від 29.04.2016 №206 складено в м. Києві, проте позивачем не надано доказів на підтвердження факту переміщення техніки з метою виконання Договору.

В свою чергу, не можуть бути прийняті в якості доказу надані ТОВ «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-Україна» копії договорів купівлі-продажу та договори фінансового лізингу, згідно яких позивач відчужив певну техніку, оскільки відсутні докази виконання вказаних договорів, зокрема їх оплата.

Крім того, контролюючим органом згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «Будівельна компанія «Альтор» не придбавало товари з номенклатурою зазначеною в актах виконаних робіт виписаних на адресу ТОВ «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-Україна».

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 року у справі за позовом ПАТ «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Стосовно вказаного протоколу допиту свідка, суд зазначає, що протокол допиту свідка співробітником податкової міліції міг бути складений виключно в межах розслідування кримінальної або оперативно-розшукової справи. Але ж оцінюватися встановлені факти щодо наявності або відсутності певних обставин можуть тільки компетентним судом під час розгляду кримінальної справи, а не в межах адміністративної справи окружним адміністративним судом.

Суд вважає, що належним доказом, у даному випадку, повинен бути не протокол допиту, а вирок суду щодо притягнення вказаних осіб до кримінальної відповідальності за ст. 205 КК України. Між тим, такого вироку суду позивачем не надано.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 78 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 6 якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідачем на момент складання Акту перевірки та на час судового розгляду не отримано інформації від органів досудового розслідування щодо стану провадження та наявність вироків у вказаних кримінальних справах.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов до висновку, що контролюючим органом в межах своїх повноважень та у спосіб встановлено порушення норм Податкового законодавства з боку позивача та винесено податкове повідомлення-рішення від 15 листопада 2019 року №02552615050102, яке є правомірними та не підлягають скасуванню, натомість позивачем не спростовано доводів податкового органу та не доведено відсутність виявлених порушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, аналізуючи дії та рішення суб`єкта владних повноважень в розрізі положень ст.2 КАС України дійшов до висновку, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах та у спосіб визначений законодавством, а також з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, крім іншого вважає, що у межах вирішення даної справи повною мірою забезпечено право позивача на розгляд його адміністративного позову з дотриманням принципу рівності, справедливості та безсторонності, з урахуванням приписів частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, з висновками щодо застосування цих положень, викладених у рішеннях ЄСПЛ «Бочан проти України» (№2), заява № 22251/08, рішення від 15 лютого 2015 року, «Волошин проти України», заява № 15853/08, рішення від 10 жовтня 2013 року, «Чуйкіна проти України», заява № 28924/04, рішення від 13 січня 2011 року.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, суд не вбачає правових відстав для розподілу судових витрат у відповідності до ст.139 КАС України

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 247, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-Україна» у повному обсязі.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.10.2020 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОЛІЗИНГ-Україна» (03110, м. Київ, вул. Олександра Пироговського, 19, корп. 4, кв. 84, код ЄДРПОУ 37768114);

Відповідач: Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Суддя В.І. Келеберда