Рішення № 92331409, 19.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 року м. Київ №640/11626/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомМіністерства оборони УкраїнидоМіністерства юстиції України (Департамент державної виконавчої служби)провизнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський 6, м. Київ, 03168 ЄДРПОУ 00034022) з позовом до Міністерства юстиції України (Департамент державної виконавчої служби) (ЄДРПОУ 00015622, дреса 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесену в рамках виконавчого провадження (ВП № 61441311) від 22.04.2020 про повторне накладення штрафу на Міністерство оборони України у розмірі 10200,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправно прийнято постанову від 22.04.2020 ВП№61441311, без врахування відсутності вини боржника щодо не виконання рішення суду яке допущено до негайного виконання у триденний строк.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що державним виконавцем не порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а тому відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 22.04.2020 ВП№61441311.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 року по справі № 1.380.2019.001973 визнано протиправними та скасовано рішення начальника Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень: від 25.03.2019 у виді догани (усно); від 04.04.2019 у виді суворої догани (усно).Визнано протиправними і скасовано накази Міністра оборони України: від 09.04.2019 №64 КП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; від 12.04.2019 №67 КП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; від 16.04.2019 №197 (по особовому складу) в частині, що стосується звільнення з військової служби у запас за підпунктом «д» (через службову невідповідність) підполковника юстиції ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні першого заступника Міністра оборони України. Визнати протиправними та скасовано накази начальника Західного територіального відділу з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України: від 12.04.2019 №3 (з основної діяльності) «Про призупинення виплати грошового забезпечення»; від 19.04.2019 №9 (про виключення ОСОБА_1 з 19.04.2019 зі списків особового складу Західного територіального відділу з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України та усіх видів забезпечення). Поновлено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на військовій службі як такого, що перебуває у розпорядженні першого заступника Міністра оборони України. Стягнуто з військової частини А0583 (79016, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 40; ідентифікаційний код 09724567) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 211427 (двісті одинадцять тисяч чотириста двадцять сім) гривень 37 коп. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Встановлено такий порядок виконання рішення суду щодо стягнення коштів - при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 211427,37 грн. роботодавцеві слід утримати з цієї суми та перерахувати у відповідні бюджети/фонди передбачені законодавством податки, збори та інші обов`язкові платежі. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на військовій службі як такого, що перебуває у розпорядженні першого заступника Міністра оборони України та стягнення грошового забезпечення за один місяць в розмірі 20686 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень 93 коп. допустити до негайного виконання.

На виконання вказаної постанови Львівським окружним адміністративним судом 25.02.2020було видано виконавчий лист в частині вимог поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на військовій службі як такого, що перебуває у розпорядженні першого заступника Міністра оборони України.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.03.2020р. відкрито виконавче провадження № 61441311 про примусове виконання виконавчого листа № 1.380.2019.001973 від 25.02.2020 року, виданого Львівським окружним адміністративним судом.

Постановою державного виконавця від 30.03.2020 року ВП № 61441311 вирішено накласти на боржника, за невиконання рішення суду без поважних причин, що підлягає негайному виконанню, штраф на користь держави у розмірі 5 100,00 грн.

22 квітня 2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень було повторно прийнято постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду в строк, становлений державним виконавцем, якою на боржника накладено штраф в розмірі 10 200, 00 грн.

Зазначені обставини зумовили звернення Міністерства оборони України до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (надалі - Закон від 02 червня 2016 року №1404-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Абзацом 1 частини 6 статті 26 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

У відповідності до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З наведеного вбачається, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення, а тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що постанова від 04.03.2020 про відкриття виконавчого провадження була отримана позивачем (боржником) 17.03.2020, тобто, вже з порушенням 3-х денного строку на виконання рішення суду.

Судом встановлено, що Міністерство оборони України звернулось до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 30.03.2020 року ВП № 61441311 про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Водночас, 06.04.2020 року до Міністерства юстиції України надійшла заява представника Міністерства оборони України Грома А.М. про відкладення проведення виконавчих дій до завершення карантину, пов`язаного із недопущенням поширення на території України корона вірусу COVID-19.

Проте, суд зауважує, що статтею 65 Закону № 1404-VIII передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При цьому, суд зазначає, що карантинні обмеження жодним чином не перешкоджають боржнику у виконавчому провадженні у прийнятті наказу про поновлення ОСОБА_1 (стягувача) на військовій службі.

Станом на 24.04.2020 року рішення Львівського окружного адміністративного суду , яке підлягає негайному виконанню, залишається боржником не виконане без поважних причин.

Як уже зазначалось, позивачем не надано доказів належного виконання судового рішення, відсутні також докази поважності причин невиконання.

Враховуючи викладене, з огляду на відсутність поважних причин невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду у справі №1.380.2019.001973 суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про накладення штрафу від 22.04.2020 року ВП №61441311 прийнята у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а позовні вимоги Міністерства оборони України нормативно не підтверджені.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на думку суду, оскаржувана постанова є правомірною з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Міністерства оборони України задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський 6, м. Київ, 03168 ЄДРПОУ 00034022) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа