Ухвала суду № 92331395, 19.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

19 жовтня 2020 року м. Київ № 640/24491/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» доПечерського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,-В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДР: 37243279) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_2 від 29.09.2020 у виконавчому проваджені № 62878133 про накладення на позивача штрафу в розмірі 10200,00 грн., за невиконання вимоги державного виконавця від 28.08.2020.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2020 у цивільній справі №757/22382/19-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:

1) скасовано наказ Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про припинення повноважень ОСОБА_1 від 22.03.2019 №177-К;

2) поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника голови правління Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» з 22.03.2019;

3) допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі;

4) cтягнуто з AT «ДПЗКУ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за посадою заступника голови правління AT «Державна продовольчо-зернова корпорація України», а саме з 14.07.2015 по 03.07.2020 у розмірі 2323360,52 гривень, без урахування податків і збрів та інших обов`язкових платежів;

5) cтягнуто з Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на користь ОСОБА_1 - 500,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначає, що постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_2 від 29.09.2020 у виконавчому провадженні №62878133 за невиконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2020 у цивільній справі №757/22382/19-ц в частині поновлення з 22.03.2019 ОСОБА_1 на посаді заступника голови правління Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» накладено штраф у розмірі 10 200,00 грн.

Разом з тим, за твердженням позивача вказана постанова є безпідставною, оскільки, як наголошує позивач, державний виконавець ОСОБА_2 всупереч статуту AT «ДПЗКУ», рішенню Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2020 у справі №757/22382/19-ц, а також в порушення вимог ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», п. 8 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про акціонерні товариства» рішення щодо поновлення ОСОБА_2 на посаді пред`явив особисто до АТ «ДПЗКУ».

Пояснює, що за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2020 у справі №757/22382/19-ц відповідачами виступали: 1) Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та 2) Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Посилаючись на ст. 266 Цивільного процесуального кодексу України позивач наголосив, що суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Згідно ч. 5 ст. 431 Цивільного процесуального кодексу України якщо судове рішення прийнято (...) проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих листів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Відтак, за висновком позивача, судом та позивачем розмежовано позовні вимоги до двох відповідачів (Міністерства аграрної політики та продовольства України та АТ «ДПЗКУ») залежно від визначеної законом їх компетенції виконати вказані вимоги: (1) щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови правління AT «ДПЗКУ» (МінАПК) та (2) відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу (AT «ДПЗКУ»).

При цьому позивач додає, що відповідно до чинної на день прийняття рішення Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2020 у справі №757/22382/19-ц та прийняття оскаржуваної постанови редакції статуту AT «ДПЗКУ», затвердженої наказом Мінекономрозвитку від 31.01.2020 № 153 правління AT «ДПЗКУ» складається з 5 осіб: голова та чотири заступника. Голова та члени правління обираються наглядовою радою (п. 13.6 статуту AT «ДПЗКУ»).

Згідно з п/п. 12 п. 12.14 статуту AT «ДПЗКУ», пункту 8 частини другої статті 52 Закону України «Про акціонерні товариства» до виключної компетенції наглядової ради AT «ДПЗКУ» належить обрання та припинення повноважень голови та членів правління.

Відповідно до п. 12.16 статуту АТ «ДПЗКУ» у разі відсутності у AT «ДПЗКУ» наглядової ради її повноваження здійснюються загальним зборами.

Пунктом 11.4 статуту AT «ДПЗКУ» визначено, що у період до прийняття рішення про приватизацію Товариства та передачі функцій з управління пакетами акцій (частками) до органів приватизації повноваження загальних зборів здійснюються одноособово Уповноваженим органом управління - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Відтак, позивач робить висновок про те що виключно Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України є повноважним виконати рішення Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2020 у справі №757/22382/19-ц в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови правління AT «ДПЗКУ» шляхом прийняття відповідного наказу.

Додає, що роботодавцем за змістом п. 13.7 статуту АТ «ДПЗКУ» та ч. 5 ст. 58 Закону України «Про акціонерні товариства» є Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, оскільки права та обов`язки членів правління визначаються законодавством, цим статутом, положенням про правління та контрактом, що укладається з кожним членом правління. Від імені Товариства контракт з членами правління підписує голова наглядової ради чи особа, уповноважена на таке підписання наглядовою радою.

Тобто, як стверджує позивач стягувач - ОСОБА_1 зобов`язаний був отримати у Печерському районному суд м. Києва та пред`явити до виконання виконавчий лист в частині виконання судового рішення від 03.08.2020 про поновлення його на посаді заступника голови правління AT «ДПЗКУ» саме за відповідачем по цивільній справі №757/22382/19-ц - Міністерством аграрної політики та продовольства, правонаступником якого згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» є Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Підсумовуючи викладене позивач зазначив, що підстави для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу, відсутні, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Відповідно до п. 4 та п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перш за все слід зазначити що, постанова про накладення штрафу прийнята в межах основного виконавчого провадження (про поновлення на роботі) та не виділена в окреме виконавче провадження, продовжує виконуватися в рамках виконавчого провадження про поновлення на роботі за рішенням іншого суду у цивільній справі.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 1291 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, що відповідно передбачає судовий контроль з боку суду, який прийняв відповідне судове рішення, у даному випадку - Печерський районний суд м. Києва.

Згідно ст. 446 Цивільно процесуального кодексу України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу (ЦПК України), порушено їхні права чи свободи.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення).

Виконавче провадження визначається як сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

З наведеного у сукупності вбачається, що контроль за виконання судового рішення у цивільній справі, здійснюється судом, який прийняв відповідне судове рішення, що забезпечує виконання ч. 3 ст. 1291 Конституції України та завдання цивільного провадження у цивільних справах, що також кореспондується з правилами та вимогами, визначеними у статтях 446, 447 Цивільного процесуального кодексу України.

Так, як видно з наданих позивачем до позовної заяви матеріалів, постанова від 29.09.2020 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн. прийнята в межах виконавчого провадження № 62878133, відкритого за виконавчим листом № 757/22382/19-ц, виданого 03.08.2020 Печерським районним судом м. Києва в межах цивільної справи на забезпечення виконання рішення суду Печерського суду від 03.08.2020.

При цьому, як вже зазначалося, варто звернути увагу на те, що як видно із Автоматизованої системи виконавчих проваджень спірна постанова про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн. за № 62878133 в окреме виконавче провадження не виділялась.

У зв`язку з цим та в силу вимог ст. 19 КАС України щодо визначення юрисдикції адміністративних судів та завдань адміністративного судочинства (ч. 1 ст. 2 КАС України), слід зазначити, що вирішення питань в порядку Цивільного процесуального кодексу України та Цивільного кодексу України, виходить за межі юрисдикції (компетенції) адміністративних судів.

Слід також додати, що підставою для звернення до суду з даним позовом та скасування постанови про накладення штрафу, є, за твердження позивача, помилкове визначення Печерським районним судом м. Києва у виконавчому листі № 757/22382/19-ц, виданого 03.08.2020 щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі в якості боржника - Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

По суті позивач не погоджується з рішенням Печерського районного суду м. Києва щодо визначення його за виконавчим листом в якості боржника.

Тобто, у даному випадку заявник просить адміністративний суд вирішити певні (процесуальні) питання за правилами адміністративного судочинства, серед яких є питання правомірності визначенням Печерським районним судом м. Києва у виконавчому листі в якості боржника Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України», що виходить за межі компетенції адміністративного суду.

У зв`язку з чим та враховуючи вищезгадані положення статей 1, 19 та 74 Закону України «Про виконавче провадження» в кореспонденції з приписами п. 4 ч. 1 ст. 19 КАС України, які підлягають застосування з урахуванням положень ч. 3 ст. 1291 Конституції України, спірні відносини підлягають розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства як судом, який видав виконавчий документ та здійснює контроль за виконанням судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 160-162, 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДР: 37243279), відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КАС України ухвала суду про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст.ст. 292 - 297 КАС України п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя О.А. Кармазін