Рішення № 92331170, 19.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 року м. Київ № 640/19353/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпровизнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зі застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за переведенням на пенсію за віком, а саме: за 2016, 2017, 2018 роки з моменту звернення за переведенням, а саме: з 31.01.2019.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про те, що після призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності останній продовжив працювати та набув 3 роки стажу у Російській Федерації, що, за твердженням представника позивача, підтверджується відповідними довідками. Вказаний стаж, як наголошено у позовній заяві, враховується під час переведення з одного виду пенсії на інший, відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. При цьому, оскільки позивач звернувся за переведенням з одного виду пенсії на інший у 2019 році, середня заробітна плата для розрахунку пенсії має бути взята за 2016-2018 роки. Разом з тим, вказаного відповідачем не враховано та безпідставно відмовлено у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу строк для надання відзиву.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, за твердженням представника відповідача, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії є незмінним, тобто таким яким він був на час призначення пенсії, передбаченої положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог, з урахуванням того, що у межах спірних правовідносин при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсії за віком розрахунок середньої заробітної плати (доходу) здійснюється на підставі ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

З огляду на вказане, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення/перерахунок пенсії від 31.01.2019, в якій просив перевести його з одного виду на пенсії на інший, а саме: з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. В якості додатків до вказаної заяви зазначено копія трудової книжки та довідки про заробітну плату.

Листом від 14.06.2019 №129633/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про недоцільність переведення на пенсію за віком, згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки у разі запитуваного переведення розмір пенсії буде зменшено та буде становити 7 994,58 грн., у той час як наразі пенсія ОСОБА_1 становить 8 425,47 грн., а з 01.03.2019 - 9 844,06 грн.

На підставі викладеного, вважаючи власні права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Приписами ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

З аналізу на наведені законодавчі положення вбачається, що за загальним правилом у разі при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Разом з тим, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії, тобто з розрахунку середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

У свою чергу, враховуючи характер заявлених предмету та підстав позову, у межах спірних правовідносин встановленню підлягає наявність у позивача страхового стажу, який заявлено останнім.

Так, за твердженням представника позивача, у період з 2014-2016 роки, після призначення пенсії по інвалідності, ОСОБА_1 працював та отримував заробітну плату на території Російської Федерації. На підтвердження вказаного останнім надано до суду копію витягу з трудової книжки гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) серії НОМЕР_1 , згідно зі записами в якій №№1 та 2, останній у період з 25.02.2014 по 29.11.2016 працював на посаді начальника відділу інформатизаційних технологій у ТОВ «ОВИ Франчайзинговый центр» (Російська Федерація), а також копії довідок про доходи фізичної особи ОСОБА_1 за 2014-2016 роки.

З приводу викладеного суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; а страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення (ч. 4 ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Враховуючи те, що позивач після призначення пенсії продовжував працювати на території Російської Федерації та страхових внесків не сплачував, докази чого відсутні у матеріалах справи, що, у свою чергу, є основною ознакою страхового стажу, суд дійшов до висновку, що набутий ним стаж не є страховим і не дає права на перерахунок пенсії.

Також, суд звертає увагу, що положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, на які посилається представник позивача, як на підставу зарахування страхового стажу та проведення перерахунку пенсії, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії, а не її перерахунку та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії.

Водночас, відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є: громадяни України, які працюють за межами України, на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Частиною другою вказаної статті визначено, що особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, але не менше одного року. Таким чином, громадяни України, які працюють за межами України, мають право брати добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування шляхом укладення відповідного договору та сплати ними єдиного внеску.

Виходячи з наведеного, перерахунок пенсії громадянам України, які працюють за межами України, відповідно до положень ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, можливий у разі їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №361/4899/17), від 12.06.2018 у справі №686/4998/15-а, від 31.10.2018 у справі №459/955/15-а, а також Верховним Судом України у постанові від 25.11.2014 №21-457а14.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні останніх.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок