Рішення № 92331156, 19.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 року м. Київ № 826/11053/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови підготувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві щодо повернення мені, ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 31 540,00 грн.;

- зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві підготувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві щодо повернення ОСОБА_1 сплаченого відповідно до квитанції № 10750721 АБ «Укргазбанк» від 29.12.2014 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 31 540, 00 грн. (тридцять одна тисяча п`ятсот сорок гривень 00 коп).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем житло придбавалось вперше. Позивач був вимушений сплатити збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки, відповідно до статті 49 Закону України «Про нотаріат» однією з підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії є невнесення встановлених законодавством платежів пов`язаних з її вчиненням особою, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії. Позивач звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із проханням підготувати подання до відповідного органу Державної казначейської служби України та повернути помилково сплачені кошти, однак останній відмовив йому.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Васильченко І.П.) від 23.07.2018 адміністративну справу №826/11053/18 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, визначено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У поданому до суду відзиві правонаступник Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (відповідач) зазначив, що 27.04.2018 року було створено нову юридичну особу - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, ЄЛРПОУ 42098368, яка є правонаступником всіх прав та обов`язків припинених Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповідно до постанови Кабінету Міністрів України прийнято № 203 «Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві» від 29.03.2017 року. Зазначило, що позовні вимоги заявлені позивачем подані з опущенням строків звернення до суду, а тому підлягають залишенню без розгляду.

Головне управління державної казначейської служби України у місті Києві (третя особа) надало письмові пояснення від 06.08.2018 р. з приводу позовних вимог, у яких зазначено, що відповідним органом, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету у сфері обов`язкового пенсійного страхування, у даному випадку, є Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, тому саме даний державний орган повинен подати відповідне подання про повернення коштів, у разі наявності, підстав для прийняття останнього.

У відповіді на відзив Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивач зазначив, що звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою з проханням підготувати подання до відповідного органу Державної казначейської служби України на повернення йому помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в порядку, визначеному чинним законодавством, 27.03.2018. Із заявою до суду - 16.07.2018, тобто протягом строку, визначеного статтею 122 КАС України. Правонаступником відповідача не надано суду доказів, що позивач раніше дізнався про порушення його права, тому судом не може бути прийнято до уваги припущення правонаступника відповідача стосовно того, що позивач раніше знав про порушення його прав, а отже позивачем не пропущено строк для звернення до суду з адміністративним позовом.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді, справу в порядку пп.2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду передано на повторний автомазитований розподіл справ між суддями.

Відповідно до частини дев`ятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №826/11053/18 передано на розгляд судді Іщуку І.О .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2020 року прийнято адміністративну справу №826/11053/18 до провадження. Ухвалено довести до відома сторін, що справу буде розглядати суддя Іщук І.О. в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2020 замінено Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві, як відповідача в адміністративній справі №826/11053/18, його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно договору купівлі - продажу квартири, укладеного 29.12.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , позивачем придбано квартиру АДРЕСА_1 за ціною та на умовах, встановлених договором. Положенням п. 4 договору зазначено, що продаж даної квартири вчинено за 3 154 000,00 грн.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (номер інформаційної довідки 130828583) сформованої 13.07.2018 року, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відомості про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2-1554 виданий 29.12.2014 року. Відомості щодо придбання іншого нерухомого (житлового) майна позивачем відсутні.

Позивач сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 31 540, 00 грн. згідно квитанції № 10750721 АБ «Укргазбанк» від 29.12.2014 року.

27.03.2018 року позивач звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою з проханням підготувати подання до відповідного органу Державної казначейської служби України на повернення помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 31 540,00 грн. в порядку, визначеному чинним законодавством.

Листом від 10.04.2018 № 19591/16 Центральне об`єднане управлння Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило, що не має правових підстав для повернення збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості, в розмірі 31 540,00 грн. у зв`язку з тим, що органи Пенсійного фонду України є контролюючими стосовно збору на обов`язкове пенсійне страхування та не володіє інформацією відносно прав власності на нерухоме майно; рекомендувало звернутись до суду.

Вважаючи вказані дії Центрального об`єднаного управління Пенсійної фонду України в м. Києві протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, позивач звернувся до суду про повернення помилково сплачених коштів після придбання нерухомого майна.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.1997 (далі - Закон № 400/97).

Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 даного Закону № 400/97 платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовані Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).

Згідно з пунктом 15-1 Порядку №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пункт 15-3 Порядку №1740 передбачає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З системного аналізу наведених правових актів суд приходить до висновку, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Водночас, суд зазначає, що під час розгляду даної справи відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, не надано.

У той же час, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

У постанові від 03.07.2018 (справа №819/33/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Зазначена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 №К/9901/412/17, від 14.02.2018 №К/9901/1783/18 від 20.02.2018 №К/9901/404/17.

Пенсійний фонд України згідно з пунктом 5 частини шостої Постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України» від 23.07.2014 №280 Пенсійний фонд України організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо забезпечення надходжень від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших коштів, ведення обліку їх надходжень відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №988/18283, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування встановлено, що суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Процедура повернення коштів, надміру зарахованих до державного бюджету, встановлена "Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.

Відповідно до пункту 5 глави 1 "Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Пунктом 10 цього Порядку встановлено, що заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів. У разі відсутності такого нормативно-правового акта платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів.

Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови підготувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві щодо повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 31 540,00 грн.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві підготувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві щодо повернення ОСОБА_1 сплаченого відповідно до квитанції № 10750721 АБ «Укргазбанк» від 29.12.2014 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 31 540, 00 грн. (тридцять одна тисяча п`ятсот сорок гривень 00 коп.), підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1409,60 грн., що підтверджується квитанцією наявною у матеріалах справи. Отже, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати у сумі 1409,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови підготувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві щодо повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 31 540,00 грн.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві підготувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві щодо повернення ОСОБА_1 сплаченого відповідно до квитанції № 10750721 АБ «Укргазбанк» від 29.12.2014 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 31 540, 00 грн. (тридцять одна тисяча п`ятсот сорок гривень 00 коп.).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1409,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.