Ухвала суду № 92327761, 20.10.2020, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/1726/20

Провадження № 1-кп/211/487/20

У Х В А Л А

20 жовтня 2020 року Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Середньої Н. Г.,

суддів Ткаченко С.В., Гіди О.С.,

при секретарі Зайцевій А.М.,

розглянувши у відкритом судовому засіданні в м. Кривому Розі матеріали кримінального провадження № 12019040720001723 від 23.12.2019 відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 1, 12, частини 2 статті 115 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження: прокурора - БойкаА.О., захисників - Давидової Н.О., Сілкіної М.В., Захарової М.В., Ковалик М.Ф., обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

встановив:

В провадженні Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває вказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строків запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів. В обґрунтування продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилається на те, що обвинувачені підозрюються у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі строком до 15 років або довічного позбавлення волі. Ризики, які існували при обранні та продовженні строків тримання під вартою не змінились (п. 1 , 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України). Всі троє мають слабкі соціальні зв`язки, можуть впливати на свідків та експерта, щодо допиту яких може виникнути необхідність. Обвинувачений ОСОБА_2 , ОСОБА_3 раніше були судимі, однак вчинили нові злочин. За відсутності стримуючих факторів, обвинувачені можуть переховуватись від органу досудового розслідування та суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, незаконного впливу на потерпілих, тощо.

Обвинувачені заперечували проти клопотання прокурора, кожен окремо просили суд обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Посилались на наявність міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання, відсутність доказів на обгрунтування заявленого клопотання проркурора. Обвинувачений ОСОБА_3 , ОСОБА_2 посилались на наявність роботи, обвинувачений ОСОБА_1 також на незабезпечення в умовах тримання під вартою належного медичного захисту в умовах COVID.

Захисники обвинувачених проти клопотання заперечували, вважали його необгрунтованим. Ризики, заявлені прокурором вважали не доведеними. Посилалсиь на часткове дослідження писмових доказів, та непідтвердження на їх думку обгрунтованої підозри. Вважали достатнім запобіжний захід щодо обвинувачених у виді цілодобового домашнього арешту, так як у кожного з обвинувачених є постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки. Зауважували на тривалість перебування обвинувачених під вартою, та порушення норм Єверопейської конвенції.

Захисник Захарова М.В. також посилалась на те, що попередня ухвала суду про продовження строку тримання під вартою не набрала законної сили, так як подана нею апеляція не розглянута та призначено судовий розгляд на 06.11.2020.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, суд дійшов до наступних висновків.

При вирішенні клопотання про продовження строків тримання під вартою, суд приймає до уваги, що обвинувачені, обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину - умисному вбивстві двох осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб, за який законом передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі строком до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. Обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою та при його продовженні не змінилися.

Обвинувачений ОСОБА_1 має місце реєстрації в Кривому Розі, позитивно характеризується за місцем проживання, згідно якої мешкає разом з батьками, не одружений та не має дітей чи інших утриманців, раніше не судимий.

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий за ст. 186 ч. 2 КК України. Він не має постійного джерела доходу, не одружений та не має дітей чи інших утриманців, проживав разом з матір`ю.

Обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий за ст. 309 ч. 1 КК України, не одружений та не має дітей чи інших утриманців, має постійне місце проживання, характеризується за місцем проживання позитивно, має постійне місце роботи, за місцем роботи характеризується також позитивно.

Наявність позитивних характеристик у обвинувачених, постійного місця проживання, наявність офіційного працевлаштування у обвинуваченого ОСОБА_3 , та міцних соціальних зв`язків , на які посилаються обвинувачені, та їх захисники, дані про їх особи, не спростовують і не зменшують ризики, передбачені ст. 177 КПК Українни. Ці обставини існували і на момент вчинення інкримінованого їм злочину, та жодним чином не виступили стримуючим фактором в їх поведінці.

Оцінюючи вищевказані обставини, враховуючи стадію провадження, а саме, що суд здійснює дослідження письмових доказів, не вирішено питання щодо допиту свідків, потерпілих, суд вважає, що залишаючись на свободі, обвинувачені можуть продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення та усвідомлюючи неминучість покарання у виді позбавлення волі можуть переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, незважаючи на презумпцію невинуватості, яка превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, враховує тяжкість обвинувачення, яке у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Таким чином, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, оцінивши у сукупності всі обставини, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, враховуючи також положення статті 178 КПК України, колегія суддів вважає що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України , тому обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів .

Крім того, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 183 КПК України, не знаходить підстав для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні, так, як злочин у якому обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був вчинений із застосуванням насильства, наслідком якого є настання смерті двох осіб.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 309 КПК України, суд -

ухвалив:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів - по 18 грудня 2020 року включно без визначення застави.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів - по 18 грудня 2020 року включно без визначення застави.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 днів - по 18 грудня 2020 року включно без визначення застави.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити уповноваженій особі місць ув`язнення.

Ухвала оже бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня вручення її копії.

Судді Н. Г. Середня

С.В. Ткаченко

О.С. Гіда