Рішення № 92325143, 21.10.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 жовтня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3377/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

10.09.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області від 02.06.2020 № 0110487- 5506-1221 на суму 662,67 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області від 02.06.2020 № 0110489- 5506-1221 на суму 2464,66 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області від 02.06.2020 № 0110488- 5506-1221 на суму 1891,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 13.02.2003 та перебуває на обліку Марківській ДПІ Старобільського району Головного управління ДПС у Луганській області. Основний вид діяльності - 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

02.06.2020 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: податкове повідомлення-рішення № 0110487-5506-1221 на суму 662,67 грн за 2019 рік; податкове повідомлення-рішення № 0110489-5506-1221 на суму 2464,66 грн за 2019 рік; податкове повідомлення-рішення № 0110488-5506-1221 на суму 1891,20 грн за 2019 рік.

Податкове повідомлення-рішення № 0110487-5506-1221 прийнято на підставі нарахування відповідачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - нежиле приміщення, 1/4 складу, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 з 03.09.2008.

Податкове повідомлення-рішення № 0110489-5506-1221 прийнято на підставі нарахування відповідачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - нежитлова будівля, ангар, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 з 03.08.2009.

Податкове повідомлення-рішення № 0110488-5506-1221 прийнято на підставі нарахування відповідачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - нежиле приміщення, 3/4 складу, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 з 18.02.2008.

З посиланням на норми Податкового кодексу України позивач вважає податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, 05.10.2020 до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) надав відзив на позов (арк. спр. 37-38).

В обґрунтування відзиву зазначено, що згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зокрема перебувають:

- нежитлове приміщення 1/4 складу ( АДРЕСА_1 );

- нежитлове приміщення 3/4 будівлі складу ( АДРЕСА_1 );

- нежитлова будівля, ангар ( АДРЕСА_1 ).

Відповідачем на виконання вимог пп. 266.7.1 п.266.7 ст. 266 Податкового кодексу України в автоматичному режимі проведено розрахунок податку на нерухоме майно та сформовано позивачу наступні податкові повідомлення-рішення:

- ППР № 0110487-5506-1221 від 02.06.2020 на суму 662,67 грн, як власнику нежитлового приміщення 1/4 складу розташованого за адресою АДРЕСА_1 ;

- ППР № 0110489-5506-1221 від 02.06.2020 на суму 2464,66 грн, як власнику нежитлової будівлі, ангару розташованого за адресою АДРЕСА_1 ;

- ППР № 0110488-5506-1221 від 02.06.2020 на суму 1891,20 грн, як власнику нежитлового приміщення 3/4 будівлі складу розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік встановлені рішенням Просянської сільської ради Марківського району Луганської області від 27.06.2018 № 16-7/2018.

Застосування пільг для сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке належить ОСОБА_1 , рішенням Просянської сільської ради від 27.06.2018 № 16-7/2018 не передбачено.

Відповідач зазначає, що позивач не надає жодної підтверджуючої інформації про те, що він займається сільськогосподарською діяльністю та відповідно є сільськогосподарським товаровиробником.

Наявність встановленого коду економічної діяльності (КВЕД), що стосується сільськогосподарської діяльності, жодним чином не підтверджує того, що особа займається цією діяльністю та відповідно є виробником сільськогосподарської продукції.

Крім того, за позивачем зареєстрований КВЕД 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, який займається цією діяльністю, бо має у власності торгівельну будівлю (магазин).

Отже, посилання позивача на те що він є сільськогосподарським товаровиробником є безпідставними та не підтверджені відповідними та належними доказами.

Просить суд у задоволені позову відмовити.

12.10.2020 до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) позивач надав відповідь на відзив (арк. спр. 77-78).

Ухвалою суду від 15.09.2020 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 22-23).

Ухвалою суду від 25.09.2020 у задоволені заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено (арк. спр. 31-32).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , з 13.02.2003 зареєстрований як фізична особа – підприємець, за адресою: АДРЕСА_2 , основний вид діяльності: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, як платник податків перебуває на обліку у Марківській ДПІ Старобільського управління Головного управління ДПС у Луганській області за №23680170000000072, має об`єкти оподаткування: земельні ділянки та трактори колісні, що підтверджено інформаційною довідкою (арк. спр. 68-72).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23470178 від 03.08.2009 позивач на підставі рішення Марківського районного суду Луганської області № 2-874/07 від 26.12.2007 набув право власності на об`єкт нерухомого майна – нежитлова будівля, ангар за адресою: Луганська область, Марківський район, с. Лимарівка, вул. Дружби, буд. 55 (арк. спр. 12).

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20093399 від 03.09.2008 позивач на підставі рішення Марківського районного суду Луганської області №2-335/08 від 28.03.2008 набув право власності на об`єкт нерухомого майна – нежиле приміщення, ? складу за адресою: Луганська область, Марківський район, с. Лимарівка, вул. Дружби, буд. 54 (арк. спр. 13).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17772083 від 18.02.2008 позивач на підставі рішення Марківського районного суду Луганської області № 2-874/07 від 26.12.2007 набув право власності на об`єкт нерухомого майна – нежиле приміщення, ? будівлі складу за адресою: Луганська область, Марківський район, с. Лимарівка, вул. Дружби, буд. 54 (арк. спр. 14).

Зазначена у витягах інформація підтверджена витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16.12.2019 та від 28.09.2020 (арк. спр. 16-20, 46-58).

Рішенням Просянської сільської ради Марківського району Луганської області від 27.06.2018 № 16-7/2018 встановлено на території Проснянської сільської ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (арк. спр. 59-67).

Відповідачем на виконання вимог підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України проведено розрахунок податку на нерухоме майно та сформовано позивачу податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0110487-5506-1221 від 02.06.2020 форми «Ф» на суму 662,67 грн, як власнику нежитлового приміщення 1/4 складу розташованого за адресою Луганська область, Марківський район, с. Лимарівка, вул. Дружби, буд. 54 (арк. спр. 7, 41);

- № 0110489-5506-1221 від 02.06.2020 форми «Ф» на суму 2464,66 грн, як власнику нежитлової будівлі, ангару розташованого за адресою Луганська область, Марківський район, с. Лимарівка, вул. Дружби, буд. 55 (арк. спр. 8, 41);

- № 0110488-5506-1221 від 02.06.2020 форми «Ф» на суму 1891,20 грн, як власнику нежитлового приміщення 3/4 будівлі складу розташованого за адресою Луганська область, Марківський район, с. Лимарівка, вул. Дружби, буд. 54 (арк. спр. 9, 41), що підтверджено розрахунком податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік по об`єктах оподаткування, які належать позивачу (арк. спр. 10-11).

Відповідно до довідки № 305 від 07.10.2020, виданої виконавчим комітетом Просянської сільської ради Марківського району Луганської області, позивач використовує нежитлові приміщення за адресою: Луганська область, Марківський район, с. Лимарівка, вул. Дружби, буд. 54 та АДРЕСА_3 для зберігання виготовленої сільськогосподарської продукції (арк. спр. 79).

Отже, судом встановлено, що позивач є власником нерухомого майна – нежилових приміщень, а саме будівлі складу за адресою: Луганська область, Марківський район, с.Лимарівка, вул. Дружби, буд. 54 та ангару за адресою: Луганська область, Марківський район, с. Лимарівка, вул. Дружби, буд. 55.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 0340/1905/18.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014, запроваджено з 01.01.2015 податок на майно, що відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України включає в себе, зокрема, спірний податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Позивач у спірних правовідносинах є власником трьох об`єктів нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктами 266.3.1 - 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

В первинній редакції підпункт «ж» підпункту 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України визначалось, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

У редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" № 2628-VIII (набрав чинності з 01.01.2019), яка діє з 2019 року підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладений у наступній редакції: «Не є об`єктом оподаткування: ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку».

Правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 540/2206/19.

Відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади. Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Так, відповідно до «Державного класифікатора будівель та споруд. ДК 018-2000», клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Спірним між сторонами є питання щодо тлумачення норми підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а саме: чи встановлює ця норма обов`язок сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати такі будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, чи достатньо того, що вони відповідають критерію здатності такого об`єкта слугувати цілям сільськогосподарського товарного виробництва.

Звільнення від сплати податку та збору - це одна із форм надання податкової пільги (підпункт «г» пункту 30.9 статті 30 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 30.2 статті 30 Податкового кодексу України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Пільга, встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Виходячи із буквального тлумачення цієї норми, з урахуванням значення слова «призначення» як «мета використання чого-небудь», «відповідати меті», можна зробити висновок, що будівлі і споруди, про які йдеться в цій нормі, повинні відповідати меті, способу та критеріям використання у сільськогосподарській діяльності. Вимоги, що будівлі і споруди повинні використовуватися (експлуатуватися) у сільськогосподарській діяльності текст цієї норми не містить.

Суд вважає, що матеріалами справи підтверджено факт, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником. Основними видам його діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур та використовує зазначені об`єкти нерухомого майна у сільськогосподарській діяльності.

Об`єкти нерухомості, які належать позивачу на праві приватної власності, і щодо яких контролюючим органом нараховані податкові зобов`язання, є будівлями/ спорудами, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

На користь висновку, що норма підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не ставить у залежність право на податкову пільгу від фактичного використання об`єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII, п/п. «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку».

Як і Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII, законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Позиція суду відповідає позиції Верховного Суду викладена у Постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 0340/1905/18, яка у силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України повинна бути врахована (застосована) судами.

На підставі викладеного посилання відповідача, що позивачем не надано даних, що вищевказані нежитлові будівлі використовуються у сільськогосподарській діяльності, суд вважає безпідставною та зазначає.

За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не надано до суду жодного доказу того, що позивач не є виробником сільськогосподарської продукції та не використовує у власній сільськогосподарській діяльності об`єкти нерухомого майна.

Згідно з частинами першою третьою статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, враховуючи те, що позивач звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VІ “Про судовий збір” від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (ідентифікаційний код 43143746, місцезнаходження: 93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72) про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області від 02.06.2020 № 0110487-5506-1221 на суму 662,67 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області від 02.06.2020 № 0110488- 5506-1221 на суму 1891,20 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області від 02.06.2020 № 0110489- 5506-1221 на суму 2464,66 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Смішлива