Рішення № 92325124, 21.10.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 жовтня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2774/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20.07.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі УПФУ в Станично-Луганському районі або відповідач), в обґрунтування якого, з урахуванням уточнення, зазначено наступне.

Постановою Біловодського районного суду Луганської області від 06.04.2016 у справі № 2-а/408/7/16-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016, позивачу було призначено довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, без обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 28.12.2015, згідно довідки ТУ ДСА України в Луганській області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 29.12.2015 № 4428.

Постановою Верховного Суду від 10.12.2019 скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі № 2-а/408/7/16-а в частині зобов`язання УПФУ в Біловодському районі призначити, нарахувати і виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді та ухвалено нове рішення.

З 28.12.2015 до травня 2020 року згідно рішення суду позивач отримував суддівську винагороду у розмірі 84% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді відповідно до суддівського стажу 22 роки.

26.05.2020 з електронного сайту позивачу стало відомо, що відповідачем безпідставно здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 84% до 80%, тим самим зменшено суддівську винагороду позивачу.

23.06.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про скасування рішення про перерахунок суддівської винагороди від 26.05.2020, однак отримав відмову. З відповіді відповідача ОСОБА_1 стало відомо, що УПФУ в Станично-Луганському районі виключено із суддівського стажу позивача період строкової служби в лавах Радянської армії 03 роки 06 днів, внаслідок чого зменшено розмір довічного грошового утримання до 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402 виходячи із стажу ОСОБА_1 на посаді судді, що складає 19 років 5 місяців 13 днів.

На підставі викладеного, позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області від 26.05.2020 щодо зменшення суддівського стажу ОСОБА_1 із виключенням з нього періоду строкової служби в лавах збройних сил, із послідуючим зменшенням розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 84% до 80%;

- зобов`язати відповідача виконати певні дії в призначенні з 28.12.2015, нарахуванні та виплаті з 01.06.2020 ОСОБА_1 довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84% згідно довідки ТУ ДСА України в Луганській області від 09.01.2020 № 65/20-вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Від представника відповідача через канцелярію суду 25.08.2020 надійшов відзив проти позову ОСОБА_1 , відповідно до якого УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області заперечує проти позовних вимог з огляду на таке (а.с.80-81).

Постановою Біловодського районного суду Луганської області від 06.04.2016 по справі № 408/79/16-а, залишеного без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 по справі № 408/79/16-а, управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області зобов`язано призначити, нарахувати і виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у 84% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, з якого сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, без обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 28 грудня 2015 року згідно з довідкою ТУ ДСА України в Луганській області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 4428 від 29.12.2015.

Постановою Верховного Суду від 10.12.2019 по справі № 408/79-16-а, яка надійшла до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, скасовано постанову Біловодського районного суду Луганської області від 06.04.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 в частині забов`язання управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області призначити, нарахувати і виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 84% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, без обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 28 грудня 2015 року згідно з довідкою ТУ ДСА України в Луганській області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 4428 від 29.12.2015. Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким зобов`язатно управління призначити, нарахувати і виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці починаючи з 28.12.2015 згідно з довідкою ТУ ДСА України в Луганській області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 4428 від 29.12.2015.

Згідно документів, які знаходяться в пенсійній справі, стаж позивача на посаді судді складає 19 років 5 місяців 13 днів.

Зазначає, що у рішеннях суду, які підлягали виконанню, пойменовано документ, з урахуванням якого необхідно проводити обчислення щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці. До того ж рішення суду не містять зобов`язання щодо проведення в подальшому перерахунків з урахуванням інших довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Тобто в разі надання в подальшому довідок про суддівську винагороду, при винесенні рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно керуватися нормами законодавства, чинними на час надання відповідних довідок.

З огляду на вищезазначене, починаючи з 01.06.2020 року ОСОБА_1 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 80%, обчисленої за довідкою територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області про суддівську винагороду, яка враховується для призначення/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці від 09.01.2020 року № 65/20-Вих. Розмір щомісячного довічного грошового утримання починаючи з 01.06.2020 року складає 45403,20 грн.

Також приведено у відповідність до чинного законодавства перерахунки з 01.01.2018, 01.01.2019 01.02.2019 та з 01.01.2020 відповідно до особистих заяв позивача та наданих довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% .

На підставі викладеного, управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.07.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою суду від 03.08.2020 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання сторони не прибули, від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79 КАС України, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , є суддею у відставці.

Постановою Біловодського районного суду Луганської області від 06.04.2016 у справі № 2-а/408/7/16-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016, задоволено позов ОСОБА_1 до УПФУ в Біловодському районі Луганської області, територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено: зобов`язано УПФУ в Біловодському районі Луганської області призначити, нарахувати і виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_2 у розмірі 84% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, без обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 28 грудня 2015 року згідно довідки ТУ ДСА України в Луганській області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 4428 від 29.12.2015 (а.с.146-150).

Постановою Верховного Суду від 10.12.2019 скасовано постанову Біловодського районного суду Луганської області від 06.04.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 в частині зобов`язання УПФУ в Біловодському районі Луганської області призначити, нарахувати і виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 84% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, без обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 28 грудня 2015 року згідно довідки ТУ ДСА України в Луганській області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 4428 від 29.12.2015. Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до УПФУ в Біловодському районі Луганської області, територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: зобов`язано УПФУ в Біловодському районі Луганської області призначити, нарахувати і виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 починаючи з 28.12.2015 згідно з довідкою ТУ ДСА України в Луганській області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 4428 від 29.12.2015 (а.с.151-161).

Згідно встановлених у справі № 408/79/16-а обставин вбачається, що ОСОБА_1 26.02.1996 було призначено суддею Станично-Луганського районного суду Луганської області.

У січні 2015 року позивач звернувся до Вищої ради юстиції із заявою про звільнення його у відставку.

Постановою Верховної Ради України від 16.07.2015 № 636-VІІІ ОСОБА_1 звільнено з посади судді Станично-Луганського району Луганської області, у зв`язку з поданням заяви про відставку, відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України.

Наказом в.о. начальника ТУ ДСА від 07.08.2015 №57-к позивача відраховано зі штату Станично-Луганського районного суду Луганської області, у зв`язку з прийняттям відповідної постанови Верховної Ради України з 07.08.2015.

Згідно частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З 01.06.2020 УПФУ в Станично-Луганському районі проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 у розмірі 80% , обчисленої за довідкою територіального управління ДСА України в Луганській області про суддівську винагороду, яка враховується при призначення/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці від 09.01.2020 № 65/20-вих. При цьому, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 80% визначено виходячи із стажу ОСОБА_1 на посаді судді 19 років 5 місяців 13 днів.

Не погоджуючись із перерахованим розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 80%, позивач звернуся до суд із даним позовом.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами пункту 14 частини першої 1 статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016 визнано неконституційною частину третю статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ, яка не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 312-VІІІ, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».

Таким чином, спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - закон №2453).

За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI, в редакції діючій на час подання позивачем заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

На час набрання чинності Законом № 2453-VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Як вбачається з подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 14.03.2016 № 406/16, копія якого перебуває в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_2 , суддівський стаж роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання становить 22 років 05 місяців 18 днів (а.с.91-92).

З довідки ТУ ДСА України в Луганській області від 23.12.2015 № 22 та від 26.06.2020 № 1455/20-Вих. також вбачається, що стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 складає 22 роки 05 місяців 18 днів, а саме:

- служба в Радянській армії з 10.11.1968 по 15.11.1971 – 3 роки 0 місяців 6 днів;

- робота на посаді судді з 26.02.1996 по 07.08.2015 – 19 років 5 місяців 12 днів (а.с.12, 14-15).

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше ніж 20 років (при достатніх 10), до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також період проходження строкової військової служби.

Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді (19 років 5 місяців 12 днів) календарний період проходження строкової служби (3 роки 0 місяців 6 днів), загалом 22 роки 05 місяців 18 днів.

Таким чином, не включення відповідачем до відповідного стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби ОСОБА_1 і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується календарний період проходження строкової військової служби, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 84% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17.

Разом з тим, щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

- дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

- бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

- рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 26.05.202. Натомість судом встановлено, що УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області рішення про зменшення суддівського стажу позивача не приймалося.

В той же час, починаючи з 01.06.2020 відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 в розмірі 80% (виходячи із стажу позивача безпосередньо на посаді судді 19 років 5 місяців 13 днів), обчисленого за довідкою ТУ ДСА України в Луганській області про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці від 09.01.2020 №65/20-Вих.

Оскільки суд дійшов висновку про неправомірність не включення відповідачем до відповідного стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби ОСОБА_1 , суд вважає за можливе вийти за межі заявлених позовних вимог та обрати належний спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправними дій УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області щодо не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 календарного періоду проходження строкової військової служби при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці, та як наслідок зобов`язання відповідача провести розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з моменту призначення - 28.12.2015 із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді календарного періоду проходження строкової служби 3 роки 0 місяців 6 днів, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84% в редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI; зобов`язати відповідача провести перерахунок щомісячного грошового утримання судді ОСОБА_1 згідно з довідкою ТУ ДСА України в Луганській області про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці від 09.01.2020 №65/20-Вих у розмірі 84% із виплатою недовиплаченого щомісячного грошового утримання починаючи з 01.06.2020.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при пред`явленні позову спдачено судовий збір у сумі 840,80 грн, які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 календарного періоду проходження строкової військової служби при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області провести розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з моменту призначення - 28.12.2015 із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді календарного періоду проходження строкової служби 3 роки 0 місяців 6 днів, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84% в редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області провести перерахунок щомісячного грошового утримання судді ОСОБА_1 згідно із довідкою ТУ ДСА України в Луганській області про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці від 09.01.2020 №65/20-Вих у розмірі 84% із виплатою недовиплаченого щомісячного грошового утримання починаючи з 01.06.2020.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (код ЄДРПОУ 21792637, Луганська область, смт. Станиця-Луганська, вул.1 Травня, 20) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.Є. Петросян