Рішення № 92325024, 21.10.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року м. Кропивницький Справа №340/2026/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Момонт Г.М., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про:

- визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 08.11.2018 р. №Ф-141192-52 У на суму 15 819,54 грн;

- визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 29.11.2019 р. №Ф-141192-52 У на суму 26 539,26 грн

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що про оскаржувані вимоги він дізнався 17.06.2020 р. під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Позивач вказує, що у період з 30.03.1995 р. по 16.06.2020 р. був зареєстрований підприємцем. Водночас, у період з 03.12.2015 р. по 06.05.2020 р. позивач працював у ПП «Урса-транс», а з 08.05.2020 р. працює у ТОВ «Соколівський м`ясокомбінат «Українські ковбаси». В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на правову позицію Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19, адміністративне провадження №К/9901/28514/19.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву у якому він заперечив щодо задоволення позову (а.с.46-48). Представник відповідача вказує, що з урахуванням норм діючого законодавства ФОП ОСОБА_1 в автоматичному режимі визначено до сплати: єдиний внесок у розмірі 8 448,00 грн за 2017 рік, єдиний внесок у розмірі 9 828,72 грн за 2018 рік, єдиний внесок у розмірі 11 016,17 грн за 2019 рік, загальна сума боргу станом на 10.06.2020 р. становить 29 293,44 грн. Представник відповідача вказує, що в порушення вимог наказу Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. №435 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період 2013 – 2019 роки «Звіти про суми нарахованого доходу зареєстрованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» не подавалися.

Позивачем подано відповідь на відзив у якій позивач вказує, що сформовані відповідачем податкові вимоги є протиправними та підлягають скасуванню, а позиція викладена у відзиві на позовну заяву не підлягає врахуванню судом, оскільки не узгоджується із позицію Верховного Суду (а.с.55-56).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.42).

21.07.2020 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.57).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 30.03.1995 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець та 17.01.2014 р. взятий на облік як платник єдиного внеску, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.58-60).

З огляду на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 16.06.2020 р. припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням (а.с.58-60).

В обліковій картці платника єдиного соціального внеску ОСОБА_1 відображена недоїмка станом на 31.01.2020 р. у розмірі 29 293,44 грн (а.с.50-52).

Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 р. №Ф-141192-52 У, якою ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 07.02.2019 р. заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 15 819,54 грн (а.с.7).

Окрім того, Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.11.2019 р. №Ф-141192-52 У, якою ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 20.03.2020 р. заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 26 539,26 грн (а.с.8).

Обидві вимоги направлено на примусове виконання. При цьому постановою від 04.03.2019 р. державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Барахманською А.М. відкрито виконавче провадження №58516085 щодо виконання вимоги №Ф-141192-52 У від 08.11.2018 р. про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки у сумі 15 819,54 грн (а.с.31-32), а постановою від 13.05.2020 р. державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Соколовою О.В. відкрито виконавче провадження №62031686 щодо виконання вимоги №Ф-141192-52 У від 08.11.2018 р. про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки у сумі 26 539,26 грн (а.с.33).

Таким чином, у порядку примусового виконання з ОСОБА_1 стягується недоїмка з єдиного внеску на загальну суму 42 358,80 грн (15 819,54 грн + 26 539,26 грн), натомість як в інформаційній системі органу доходів і зборів обліковано недоїмку у сумі 29 293,44 грн (а.с.50-52).

Окрім того, судом встановлено, що органом доходів і зборів винесено оскаржувані вимоги відносно недоїмки з єдиного соціального внеску за період з 2017 по 2019 рік.

Однак, відповідно до записів 40-41 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 03.12.2015 р. по 06.05.2020 р. працював на посаді водія в ПП «Урса-транс» (а.с.29), яке сплачувало за нього страхові внески, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (а.с.34-36).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VI (далі за текстом – Закон №2464).

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Окрім того, пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску визначено фізичних осіб-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абз.1 п.1, п.3 ч.1 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з тим, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464 не врегульовано.

Суд враховує, що необхідними умовами для сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, однак за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому задля досягнення зазначеної мети законодавчо встановлений обов`язок зі сплати фізичними особами-підприємцями мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19 (провадження №К/9901/28514/19) сформовано правовий висновок відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Верховний Суд зазначив, що інше тлумачення норм Закону №2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 у період з 2017 року по 2019 рік включно перебував у трудових відносинах із ПП «Урса-транс», яке й сплачувало за нього єдиний соціальний внесок за вказаний період (а.с.34-36).

Відповідно до абз.2, 3 р.VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. №449 (далі за текстом – Інструкція №449) у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

З огляду на п.3 р.VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 – 7 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

В порушення вимог Інструкції №449 відповідачем вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-141192-52 У від 29.11.2019 р. винесено не на суму збільшення недоїмки, а на повну суму, що призвело до завищення розміру недоїмки ОСОБА_1 .

Пунктом 6 р.VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства – у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі; орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження – з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки); вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили; борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 9 – 11 цього розділу, - у день прийняття органом доходів і зборів рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 Закону; є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі, - у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.

Таким чином, оскаржувані вимоги не є відкликаними в розумінні п.6 р.VI Інструкції №449.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-141192-52 У 08.11.2018 р. та №Ф-141192-52 У від 29.11.2019 р., прийняті органом доходів і зборів не на підставі законів України та є не обґрунтованими, оскільки не враховано усіх обставин, які мали значення для їх винесення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 681,60 грн (а.с.37, 38), а тому суд стягує на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати (судовий збір) у розмірі 1 681,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 08 листопада 2018 року №Ф-141192-52 У про сплату боргу (недоїмки) на суму 15 819,54 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головним управління ДПС у Кіровоградській області від 29 листопада 2019 року №Ф-141192-52 У про сплату боргу (недоїмки) на суму 26 539,26 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду – 21 жовтня 2020 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт