Рішення № 92324826, 22.09.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17999/19

провадження № 2/753/1941/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сирбул О.Ф.,

за участю секретаря: Лаптєвої Ю.М.

представника позивача Медвідь О.П.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-плюс» про стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Спецбуд-плюс» про стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 02.10.2008 року і до дня його смерті. Від вказаного шлюбу, позивач має дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є інвалідом з дитинства.

Чоловік позивача ОСОБА_2 працював у відповідача на посаді арматурника та загинув під час виконання трудових обов`язків на об`єкті будівництва громадсько-житлового комплексу по АДРЕСА_1 . Вказаний нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом на об`єкті.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 1 000 000,00 грн., що пов`язана зі смертю її чоловіка від нещасного випадку на виробництві.

Ухвалою від 18.10.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 14.05.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив. Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи викладене та вимоги ст.ст. 279, 280 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи, з ухваленням у справі заочного рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.10.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, актовий запис №39 від 02.10.2008 року.

У вказаному шлюбі народився ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є інвалідом з дитинства.

ОСОБА_2 перебував на посаді арматурника у ТОВ "Спецбуд-плюс".

Відповідно до Акту №2 про нещасний випадок на підприємстві, пов`язаний з виробництвом від 06.12.2017 року встановлено, що 08.08.2017 року приблизно о 16.00 год. ОСОБА_2 , виконуючи монтаж арматурних каркасів колон на випусках, на перекритті 13-го поверху будівлі по АДРЕСА_1 , ймовірно, втратив рівновагу та впав з 13-го поверху на інвентарну виносну площадку, що була змонтована на 10-у поверсі, по одній вертикалі.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 1862/2, виданого 09.08.2017 року Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступила внаслідок відкритого перелому кісток черепа з руйнуванням головного мозку.

Згідно з актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 08.08.2017 з арматурником ОСОБА_2 , комісія прийшла до висновку про визнання вказаного нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, згідно п. 15 підпунктів 1), 2) Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011 року №1232. За даним випадком було складено Акт за формою Н-1.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За правилами, передбаченими ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частина 2 ст. 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Положеннями ст. 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

За умови, коли виробнича травма або професійне захворювання мали місце до 1 січня 2004 року (набрання чинності ЦК України), а смерть фізичної особи настала після зазначеної дати, при наявності причинного зв`язку з виробничою травмою, професійним захворюванням, до правовідносин про відшкодування моральної шкоди членам сім`ї померлого підлягають застосуванню положення ст. 1168 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.09.2015 р. у справі № 6-576цс15, та від 09.09.2015 р. у справі № 6-322цс15.

У спорах про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю члена сім`ї працівника в результаті отриманого ним на виробництві професійного захворювання, а також про відшкодування моральної шкоди членам сім`ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, відшкодування моральної шкоди членам сім`ї працівника в таких випадках здійснюється відповідно до положень ст. 1167 ЦК України. До таких висновків приходив й Верховний Суд України, у постановах від 24.10.2012 р. у справі № 6-123цс12, від 13.11.2013 р. у справі № 6-120цс13 та від 25.06.2014 р. у справі № 6-66цс14.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов до висновку, що позивач правомірно просить суд відшкодувати заподіяну їй моральну шкоду, яка полягає у виникненні та наявності моральних страждань, внаслідок загибелі чоловіка ОСОБА_2 у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, зміні в організації життя, сімейного укладу та припиненні родинних відносин.

Оцінюючи розмір завданої моральної шкоди, суд виходив з наступного.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частина 3 цієї статті визначає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При чому, суд враховує, що як вірно визначено у п.6.4 Методичних рекомендаціях Листа Мінюсту від 13.05.2004 р. № 35-13/797 «Відшкодування моральної шкоди» моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи.

Так, суд вважає, що сам факт смерті чоловіка позивача при встановлених обставинах справи, свідчить про завдання їй моральної шкоди, яка полягає у її душевних стражданнях, яких вона зазнала і її вимушених негативних життєвих змінах. Однак, оцінити розмір таких душевних страждань та їх життєвих змін відносно позивача об`єктивно неможливо, так як таке поняття як «життя людини» не може бути оцінено будь-яким матеріальним виміром і є в будь-якому випадку вищим за нього. Тому, суд при вирішенні даної справи керується засадами розумності, виваженості та справедливості, з метою забезпечення належної сатисфакції у відносинах сторін та окрім самого факту завдання моральної шкоди позивачу, враховує також права та інтереси відповідача.

Враховуючи ступінь моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, незворотність втрати, істотність вимушених змін у житті, а також, приймаючи до уваги конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю чоловіка, 100 000,00 грн. буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач пережила, а в задоволенні іншої частини вимоги позивачу необхідно відмовити.

Також в порядку, визначеному ст.ст. 133, 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 78-81, 133, 137, 258, 259, 264, 265, 268, 280-281, 284, 289, 352-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-плюс» про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-плюс» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13, ЄРДПОУ: 36590344) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код платника податку: НОМЕР_2 ) 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди.

В решті вимог позов задоволенню не підлягає.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-плюс» 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13, ЄРДПОУ: 36590344) на користь держави судовий збір в сумі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Дарницьким районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити рішення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: