Ухвала суду № 92324692, 20.10.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

20 жовтня 2020 року м. Київ № 320/9745/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву

ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про визнання нечинним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить суд:

- визнати нечинним та скасувати рішення Міністерства юстиції України оформлене Наказом № 779/5 від 04.03.2020;

- поновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію № 10741050019000576 «Державна реєстація змін до установчих документів юридичної особи та № 10741070020000576 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах», проведені державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Кашніковим Русланом Едуардовичем щодо Асоціації «Український союз об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Укрсоюзсервіс» (ідентифікаційний код юридичної особи 00017437).

Пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Вимогами у цій справі є визнання визнати нечинним та скасувати рішення Міністерства юстиції України оформлене Наказом №779/5 від 04.03.2020 та зобов`язання відповідача щодо поновлення реєстраційну дію №10741050019000576 «Державна реєстація змін до установчих документів юридичної особи та № 10741070020000576 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах».

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" у рішенні від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з .....питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.....". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 чинного Кодексу адміністративного судочинства України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як зазначив позивач у позовній заяві 22.10.2019року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відбулася реєстраційна дія № 10741050019000576 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи та № 10741070020000576 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах», проведені державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Кашніковим Русланом Едуардовичем щодо Асоціації «Український союз об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс)» (ідентифікаційний код юридичної особи 00017437).

Вказаними реєстраційними діями ОСОБА_1 було призначено на посаду керівника «Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс)», звільнено із вказаної посади ОСОБА_2 та внесено зміни до установчих документів.

Позивач зазначив, що 04.03.2020 Міністерством юстиції України прийнято Наказ №779/5 Про скасування реєстраційних дій у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Вказаним Наказом скарга ОСОБА_2 від 16.01.2020, зареєстрована 17.01.2020 року за № П- 1443, задоволена часткова та реєстраційні дії, що були предметом оскарження скасовані.

Звертаючись з даним позовом до суду, ОСОБА_1 вказав, що 11.10.2019 року Загальними зборами Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) було прийнято ряд рішень, в тому числі і щодо зміні виконавчого директора вказаної Асоціації. Прийняті на вказаних загальних зборах рішення, відповідно до діючого на той час законодавства підлягали державної реєстрації, на підставі чого і відбулася реєстраційна дія № 10741050019000576 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи та № 10741070020000576 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах», проведені державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Кашніковим Русланом Едуардовичем.

Додатково позивач вказав, що прийняте відповідачем рішення у формі наказу порушує його права, оскільки внаслідок цього він не можу виконувати свої обов`язки, які були делеговані міні прийнятим учасниками Асоціації рішенням.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини другої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV (надалі - Закон №755-IV) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі рішення суду).

Згідно з частиною дев`ятою статті 34 Закону №755-IV порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, визначено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія) положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Відповідно до частини шостої статті 34 Закону № 755-IV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову в задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги.

Пунктом 12 Порядку № 1128 визначено, що за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи протиправність наказу Міністерства юстиції України № 779/5 від 04.03.2020, зазначив про те, що прийняте відповідачем рішення у формі наказу порушує його права, оскільки внаслідок цього він не можу виконувати свої обов`язки, які були делеговані йому прийнятим учасниками Асоціації рішенням.

Отже, позивач, звернувшись до суду з позовною заявою, має намір захистити свої корпоративні та майнові права як учасника (керівника) Асоціації «Український союз об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс)», а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, суд вважає, що даний спір є не публічно-правовим, оскільки він випливає з приватноправових (корпоративних) відносин і має вирішуватися судом за правилами господарського судочинства.

Аналогічний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.06.2018 у справі № 805/4506/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 74809464), від 22.08.2018 у справі №805/4505/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -76673384), від 20.08.2019 у справі № 805/2556/15-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 84583395), від 18.03.2020 у справі №466/6221/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 89083012) та Верховним Судом у постановах від 18.04.2019 у справі № 813/3146/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87560259) та від 13.02.2018 у справі № 826/1256/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81246921).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, правові висновки, викладені у вищевказаних постановах Великої Палати Верховного Суду та постановах Верховного Суду, підлягають обов`язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог частини шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз`яснює позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 320/9745/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання нечинним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.

.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.