Постанова № 92322583, 21.10.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12184/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

у складі головуючого судді Яковлєва Д.В.

з участю секретаря судового засідання Слакви-Марчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Поліського округу, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу Державної екологічної інспекції України Крука В.А. про скасування постанови №846-3/3 від 17.07.2020 про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського міського суду Рівненської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Поліського округу, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу Державної екологічної інспекції України Крука В.А. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №846-3/3 від 17.07.2020 року.

В обґрунтування позову зазначає, що працює на посаді начальника відділу охорони навколишнього середовища ПрАТ «Рівнеазот». 17 липня 2020 року державним інспектором з охорони навколишнього середовища Поліського округу Круком В.А. в ході проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, на нього складено протокол №006752 про адміністративне правопорушення та постанову про накладення адміністративного стягнення №846-3/3, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 82 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Згідно постанови ним нібито порушено ст. 42 Закону України «Про відходи», ст. 82 КУпАП. Вважає постанову безпідставною, незаконною та необґрунтованою. Вказує, що протокол та постанова складені не чітким та не розбірливим почерком, що не дає змоги встановити дійсні обставини справи та порушує його право на захист. вказує на відсутність складу адміністративного правопорушення, в частині відсутності суб`єкта правопорушення та не встановлення жодними доказами його вини. Адже, суб`єктом адміністративної відповідальності за правопорушення, що передбачено ст.82 КУпАП в даному випадку є посадова особа (спеціальний суб`єкт), яка наділена адміністративно - господарськими чи організаційно - розпорядчими функціями (обов`язками), проте, відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення та притягненні позивача до адміністративної відповідальності не було з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема: чи є позивач суб`єктом даного правопорушення, тобто, чи за посадовими обов`язками він є саме тією особою, яка відповідальна за поводження з відходами в частині порушення порядку ведення паспортів місць видалення відходів, забезпечення визначення класів небезпечних відходів (фосфогіпс, піритний огарок), забезпечення передачі відходів та утилізацію, знешкодження та оброблення. Тобто, при відсутності у матеріалах справи наказів, посадових інструкцій, з якими позивача було б ознайомлено та які покладали б на нього такі обов`язки, не можливо встановити, що саме позивач відповідальний за здійснення цього напрямку роботи, тобто, чи є суб`єктом вчинення правопорушення, передбаченого ст.82 КУпАП. Вважає, що відповідачем в оскаржуваній постанові не конкретизовано в чому саме полягає правопорушення, яке він вчинив, зокрема, не зазначено події правопорушення, часу його вчинення, місця вчинення, обставин та способу вчинення, а лише процитовано статтю 82 КУпАП.

Крім того, звертає увагу, що протокол №006752 про адміністративне правопорушення та постанову про накладення адміністративного стягнення №846-3/3 було складено 17 липня 2020 року, що свідчить про нехтування відповідачем законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи. Вказує, що розгляд справи проведений формально, без підготовки справи до розгляду та дослідження доказів, за відсутності дотримання законодавчих гарантій на об`активний та справедливий розгляд, чим порушено передбачену чинним законодавством процедуру притягнення його до адміністративної відповідальності.

Ухвалою суду від 03 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

21 вересня 2020 року від Державної екологічної інспекції Поліського округу надійшов відзив на позовну заяву з додатками. У відзиві відповідач повідомив, що на підставі наказу Державної екологічної інспекції України в період з 6 липня 2020 року по 17 липня 2020 року було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПрАТ «Рівнеазот». В ході перевірки виявлено порушення природоохоронного законодавства, зафіксовані актом перевірки № 2 від 17 липня 2020 року, а саме: згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, реєстраційною службою рівненського районного управління юстиції Рівненської області здійснено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою ПАТ «РІВНЕАЗОТ» площею 67,5278 га з кадастровим номером 5624683300:01:004:0005, що розміщена під відвалом фосфогіпсу, місцем видалення токсичних відходів та полігоном твердих побутових відходів, з цільовим призначенням – для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, про що в державному реєстрі прав здійснено запис №2383418 від 05.09.2013. Вказує, що під час огляду території шламонакопичувача фтористих солей ПрAT «РІВНЕАЗОТ», що розташований в межах земельної ділянки площею 614,9822 га з кадастровим номером 5624683300:03:000:0027, що належить ПрАТ «РІВНЕАЗОТ», поряд із секцією № 1 шламонакопичувача виявлено видалення відходів ПрАТ «РІВНЕАЗОТ» фосфогіпсу-дигідрату від процесів перероблення фосфору, що розташований в межах вищевказаної земельної ділянки на площі понад 3,0 га висотою понад 6 метрів, який не врахований в об`єм утворення та видалення відходів ПрАТ «РІВНЕАЗОТ». Нововиявлений відвал фосфогіпсу зберігається за відсутності погодженого паспорту місця видалення відходів, без визначення складу і властивостей відходів та ступеню небезпечності для навколишнього природного середовища, не у спеціально відведеному для цього місці, що не облаштоване протифільтраційними конструкціями, з метою захисту від забруднення грунтів та підземних вод, а також дренажу з труб для збору і відведення фільтраційних вод, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Разом з цим, під час огляду території шламонакопичувача фтористих солей ПрАТ «РІВНЕАЗОТ», що розташований в межах земельної ділянки площею 614,9822 га з кадастровим номером 5624683300:03:000:0027, що належить ПрАТ, «РІВНЕАЗОТ», поряд із секцією № 2 шламонакопичувача виявлено видалення відходів ПрАТ «РІВНЕАЗОТ» піритний огарок, що утворився при переробці залізного колчедану (FeS2 - піриту) у сірчану кислоту, що розташований в межах вищевказаної земельної ділянки на площі понад 10 га, який не врахований в об`єм утворення та видалення відходів ПрАТ «РІВНЕАЗОТ». Виявлений відвал піритного огарку зберігається за відсутності погодженого паспорту місця видалення відходів, без визначення складу і властивостей відходів га ступеню небезпечності для навколишнього природного середовища, не у спеціально відведеному для цього місці, що не облаштоване протифільтраційними конструкціями, з метою захисту від забруднення ґрунтів та підземних вод, а також дренажу з труб для збору і відведення фільтраційних вод, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища га здоров`я людини. Вищесказане с порушення чинного законодавства, а саме: пункту «в», «з» ст. 17 Закону України «Про відходи»; ст. 26 Закону України «Про відходи»; ст. 28 Закону України «Про відходи»; ст. 33 Закону України «Про відходи»; Пункту 19 «Порядку ведення реєстру місць видалення відходів» Постанова КМУ 1216 від 03.08.1998.

21 жовтня 2020 року від представника позивача надійшли письмові пояснення, у відповідності до яких заперечує проти прийняття судом в якості письмового доказу копії розпорядження Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» №161 від 09.06.2020 року. Вказує, що суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зазначає, що ні оскаржувана постанова, ні протокол про адміністративне правопорушення №006752 від 17.07.2020 складений відносно позивача, ні в описових частинах, ні вдодатках не містят посилання на вказане розпорядження, як на підставу притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Стверджує, що відповідач не довів, що ним вжито усіх можливих заходів для отримання вказаного розпорядження як доказу до прийняття постанови, однак даний доказ не був прийнятий з незалежних від відповідача причин. Тобто, вказане розпорядження як доказ, не був покладений в основу оскаржуваної постанови, а тому відповідач згідно вимог ст. 77 КАС України під час розгляду справи в суді не може посилатися на подане ним розпорядження як на доказ у справі. Також, зазначає, що відповідачем в порушення вимог статей 79 та 162 КАС України до відзиву на позовну заяву не було долучено у якості доказу вказане розпорядження, як і не було письмово повідомлено суд про наявність об`єктивних причин, з яких ним не може бути подано вказаний доказ у встановлений законом строк. Таким чином, на думку позивача, оскільки відповідач подав копію розпорядження з порушенням порядку та строків передбачених чинним законодавством, то відповідно до ст. 79 КАС України суд не може його прийняти у якості доказу. Крім того, вказує, що твердження відповідача про наявність органічних сполук фосфору Y37 та відходів фосфорорганічних сполук є безпідставним, оскільки їх вміст у відходах не підтверджений жодними лабораторними дослідженнями чи будь-якими іншими доказами. Звертає увагу, що у протоколі, складеному відносно позивача, який слугував підставою для винесення оскаржуваної постанови в графі із назвою «На місці правопорушення відібрані проби» відповідачем вказано «не відібрані», а тому, є не зрозумілим, на підставі яких даних, при відсутності відібрання будь-яких лабораторних проб чи досліджень відповідач стверджує про наявність органічних сполук фосфору Y37 та відходів фосфорорганічних сполук у відходах. Також, вказує, що видалення відходів відбувається у відведені місця, на які оформлені паспорта місць видалення відходів, щорічно вносяться зміни до паспортів видалення відходів, паспорт МВВ повністю відповідає вимогам нормативних документів, будь-яких зауважень від Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської ОДА не надходило. Таким чином, на думку позивача, фактичні дані, які містяться в оскаржуваній постанові не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог законодавства у сфері поводження з відходами, і відповідно, наявність адміністративного правопорушення.

В судове засідання позивач не з`явився. У поданій 21 жовтня 2020 року до суду заяві представник позивача просить судове засідання провести без участі позивача та його представника за наявними в матеріалах справи документами.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про місце, дату та час судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

У відповідності до ч. 4 ст. 229КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 17 липня 2020 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу Круком В.А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 846-3/3, якою позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 42 Закону України «Про відходи». На підставі ст. 82 КУпАП, п. «в», «з» ч. 1 ст. 17, ст. 26, ст. 28, ст. 33 Закону України «Про відходи», п. 19 Постанови КМУ 1216 від 03.08.1998на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , який є заступником начальника відділу охорони навколишнього середовища ПрАТ «РІВНЕАЗОТ», вчинено правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 42 Закону України «Про відходи», яке полягає у тому, що він являючись відповідальною особою, допустив з необережності порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх зберігання, видалення, в частині порушення порядку ведення паспортів місць видалення відходів, забезпечення визначення класів небезпечних відходів (фосфогіпс, піритний огарок), забезпечення передачі відходів та утилізацію, знешкодження, оброблення. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено штраф у розмірі 850 грн.

Постанова складена за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 17 липня 2020 року № 006752. В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 , являючись відповідальною посадовою особою, допустив з необережності порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх зберігання, видалення в частині порушення порядку ведення паспортів видалення відходів, забезпечення визначення класів небезпечних відходів (фосфогіпс, іритний огарок), забезпечення передачі відходів на утилізацію, знешкодження, оброблення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадоваособа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини,що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Відповідно до ст. 82 КУпАП порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення - тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері поводження з відходами.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про відходи» суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб`єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію; визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров`я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища; на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; брати участь у будівництві об`єктів поводження з відходами; здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації; не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів; своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів; надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища інформацію про відходи та пов`язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи; призначати відповідальних осіб у сфері поводження з відходами; забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров`ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України; забезпечувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами; мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами і/або дозвіл на транскордонне перевезення небезпечних відходів; мати погоджений із уповноваженими органами виконавчої влади план дій на випадок виникнення надзвичайної ситуації, пов`язаної з поводженням з небезпечними відходами; передбачати при укладанні угод на поставку в Україну товарної продукції утилізацію чи вивезення з України використаних пакувальних матеріалів і тари; здійснювати планування нового будівництва або реконструкції об`єкта поводження з відходами з дотриманням вимог законодавства про містобудування; мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у формі порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення.

Із диспозиції вказаної норми права, зокрема, вбачається, що суб`єкт адміністративного проступку - спеціальний (посадові особи підприємств, установ, організацій та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.

Таким чином, адміністративне правопорушення, об`єктивна сторона якого зазначена у ст. 82 КУпАП, передбачає відповідальність спеціального суб`єкта, яким є посадова особа підприємства, яке здійснює порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення.

Диспозиція статті 82 КУпАП є бланкотною. У протоколі про адміністративне правопорушення, складеному щодо позивача, та оскаржуваній постанові вказано, що останній порушив вимоги ст.42 Закону України «Про відходи».

Стаття 42 Закону України «Про відходи» містить 15 видів правопорушень у сфері поводження з відходами. За відсутності посилання відповідачем у протоколі про адміністративне правопорушення та оскаржуваній постанові на відповідний пункт ст. 42 Закону України «Про відходи» неможливо встановити, яке саме порушення вчинив позивач.

Суб`єктами адміністративної відповідальності за правопорушення, що передбачене ст. 82 КУпАП, є громадяни, посадові особи та громадяни-суб`єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що до нього додається лише акт про проведення позапланової перевірки.

У свою чергу, Державною екологічною інспекцією Поліського округу не надано до оскаржуваної Постанови та Протоколу жодних відомостей, необхідних для вирішення справи (відомості про наявність документів та речей, які слугують доказами в справі, тощо), тому, факт нібито вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 82 КУпАП не встановлено жодними відомостями та даними необхідними для вирішення справи та які б слугували у справі доказами наявності як самого правопорушення, так і вчинення його саме позивачем.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Оскаржувана постанова не містить ні доказів, на яких ґрунтується висновок про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, ні доказів факту вчинення позивачем порушення (події адміністративного правопорушення), передбаченого ст.82 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, обов`язок доводити правомірність рішення у цій справі покладається на суб`єкт владних повноважень, яким є Державна екологічна інспекція Поліського округу.

До відзиву відповідачем не додано жодного доказу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в тому числі акту перевірки, що зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення.

Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення, не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог природоохоронного законодавства, і відповідно, вчинення ним адміністративного правопорушення, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови, відповідачем не спростовані, а тому суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

З огляду на те, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами склад адміністративного правопорушення, що є суттєвим для притягнення до адміністративної відповідальності, суд вважає недоцільним надання відповіді на інші аргументи позивача.

Крім того, суд звертає увагу, що розгляд протоколу про адміністративне правопорушення в день його складення, позбавив позивача можливості належним чином реалізувати передбачені ст. 268 КУпАП права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин, позов підлягає задоволенню.

Стосовно посилання відповідача на розпорядження Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» №161 від 09.06.2020 року, відповідно до якого заступника начальника ВОНС Дзяульського О.В. з 01.06.2020 року призначено відповідальною особою у сфері поводження з відходами та відповідальною особою за здійснення первинного обліку відходів та пакувальних матеріалів і тари на підприємстві, суд вважає їх неприйнятними з огляду на наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах пропротиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Із самого змісту оскаржуваної постанови вбачається, що будь-яких доказів на підтвердження викладених в ній обставин до постанови уповноваженою службовою особою не додано.

Крім того, відповідно до ч. 1-4 ст. 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Оскільки ксерокопія зазначеного розпорядження, яка була надана представником відповідача (а.с. 62), не відповідає вимогам вищезазначених норм КАС України (не засвідчена в порядку, встановленому чинним законодавством), відтак відповідно до вимог ст.72-75 КАС України є неналежним доказом у даній справі.

Керуючись статтями 9, 72, 77, 78, 90, 241, 243, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Поліського округу, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу Крука В.А. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Скасувати постанову державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу Крука В.А.№846-3/3 від 17.07.2020 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 82 КУпАП.

Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Державна екологічна інспекція Поліського округу, місцезнаходження: м. Житомир, вул. Леха Качинського,12а; код ЄДРПОУ 42163803.

Суддя Рівненського міського суду Д.В. Яковлєв