Рішення № 92322340, 21.10.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/3615/20

2/303/1394/20

номер рядка стат. звіту - 67

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2020 року м.Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі: головуючого - судді Монич В.О.

за участю секретаря судових засідань Варга Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Мукачівської міської ради про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В :

10 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , 2019 року народження, з матір`ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що до 20.01.2020 року позивач проживала разом з відповідачем в АДРЕСА_2 . За час спільного проживання у сторін народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через сварки та непорозуміння відповідач виганяв позивача разом зі старшою донькою з дому, а меншу доньку ОСОБА_3 залишав в дома в себе. На даний час відповідач не бажає віддати дитину та чинить перешкоди в спілкуванні доньки з матір`ю. Такі обставини змусили позивача звернутися до поліції та органу опіки та піклування, однак питання місця проживання дитини не вирішено.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. Подала заяву про розгляд справи без її участі, де зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просять суд позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подавав.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Мукачівської міської ради Степанова О.Р. в судове засідання не з`явилася. Подала заяву про розгляд справи без її участі та висновок щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до ч.1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали, без реєстрації шлюбу.

За час спільного проживання у сторін народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після народження проживала з батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 8).

Після припинення спільного проживання сторін, дитина залишились проживати з батьком, без згоди на це матері ОСОБА_1 .. Відповідач відмовився відати дитину позивачу та чинив перешкоди у спілкуванні дитини з матір`ю, до звернення позивача до правоохоронних органів та органу опіки та піклування Мукачівської міської ради з відповідною заявою (а.с.9, 11, 12).

Судом встановлено, що позивач наполягає на визначенні місця проживання малолітньої дитини разом з матір`ю, відповідач жодного разу не з`явився в судові засідання та не надав відзиву на позов, що свідчить про відсутність з його боку заперечень щодо позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

З наявного в матеріалах справи висновку органу опіки та піклування Мукачівської міської ради № 1344/01-36 від 16.09.2020 року вбачається, що вважають доцільним визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (а.с.35).

Таким чином, враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір`ю не суперечитиме інтересам дитини, враховуючи ставлення матері до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дитини, а також те, що відповідач не надав заперечень щодо того, щоб дитина проживала разом з матір`ю, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 та визначення місця проживання дитини на даний час разом з матір`ю.

Вимоги про стягнення судових витрат позивачем не ставилося, а отже такі слід віднести за її рахунок.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 293, 315, 316 ЦПК України, ст.ст. 141, 160, 161 СК України, Конвенцією про права дитини, ратифікованою постановою ВРУ від 27.02.1991 року суд, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Мукачівської міської ради про визначення місця проживання дитини - задоволити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , 2019 року народження, з матір`ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) через Мукачівський міськрайонний суд.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області, юридична адреса м.Мукачево, пл.Духновича Олександра, буд.2, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 38625180.

Повний текст рішення виготовлено 21 жовтня 2020 року.

Головуючий Монич В.О.