Ухвала суду № 92321911, 20.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

20 жовтня 2020 р.Справа №160/12967/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Командира військової частини А3283 полковника Житняка Павла Миколайовича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії –

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Командира військової частини А3283 полковника Житняка Павла Миколайовича, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ №2333 від 15.09.2020 р. (з адміністративно-господарської діяльності) в частині, що стосується позивача про результати службового розслідування.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/12967/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі № 160/12967/20.

19 жовтня 2020 р. зареєстрована заява ОСОБА_1 про забезпечення позову в порядку ст. ст. 150 - 153 Кодексу адміністративного судочинства України.

У даній заяві позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акту – наказу (в частині, що стосується позивача) відповідача №2333 від 15.09.2020 р.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем вказано, що за результатами службового розслідування відповідачем було видано наказ №2333 від 15.09.2020 року, яким, на підставі Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Дисциплінарного статуту ЗСУ на позивача накладено дисциплінарне стягнення-догана та притягнуто останнього до солідарно матеріальної відповідальності, а також позбавлено премії за вересень 2020 року. Службове розслідування проведене з порушеннями та позивача не ознайомлено під розпис з матеріалами та актом службового розслідування. Позивач вважає, що невжиття таких заходів, як забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених прав та інтересів, оскільки очевидними є ознаки протиправності рішення, викладені у вищезазначеному наказі відповідача.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність достатніх обґрунтованих правових підстав для задоволення даної заяви, виходячи з наступного.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів задля створення можливості реального виконання у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача (заявника).

Суд зазначає, що вищезазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача (заявника) та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.

У зв`язку з цим, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач (заявник), співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 р. у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 р. у справі № 826/10936/18.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 р. у справі № 826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.

До заяви не додано будь-яких належних доказів щодо протиправності наказу №2333 від 15.09.2020 р. про накладення дисциплінарного стягнення-догани та притягнення позивача до матеріальної відповідальності.

Сама ж лише незгода заявника із рішенням (діями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

При цьому, встановлення протиправності чи обґрунтованості наказу як індивідуального акту потребує доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів в судовому засіданні по справі.

Крім того, суд зазначає, що забезпечення позову у спосіб, про який просить заявник, а саме зупинення дії наказу, який буде предметом оскарження, може бути розцінено як фактичне вирішення позовних вимог на період дії ухвали про забезпечення позову, що є недопустимим.

Таким чином, заявником не доведено існування реальної можливості завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також очевидної протиправності рішення та те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 у справі №160/12967/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Командира військової частини А3283 полковника Житняка Павла Миколайовича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко