Ухвала суду № 92321769, 20.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

20 жовтня 2020 року Справа № 160/13172/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., перевіривши матеріали позовної заяви Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 04054346) до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2020 р., засобами поштового зв`язку, до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) в якій позивач просить визнати бездіяльність державного виконавця протиправною та зобов`язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 59237701 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно виконавчим документом.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/13172/20 передана до розгляду судді Віхровій В.С. 19.10.2020 р.

Під час дослідження матеріалів позовної заяви, суд дійшов висновку про її повернення з огляду на наступне.

Частиною першою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною третьою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Відповідно до частини четвертої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України розмежовує такі юридичні категорії як “представництво” та “самопредставництво”.

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”) положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України.

2 червня 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)”, яким внесено зміни до Конституції України, відповідно до яких розділ XV “Перехідні положення” Основного Закону України доповнено пунктом 16-1, підпункт 11 якого передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)” від 2 червня 2016 року №1401-VIII.

Таким чином, з 1 січня 2020 року представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.

Суд звертає увагу на те, що підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України врегульовані лише питання представництва.

Водночас, самопредставництво юридичної особи – це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Враховуючи наведене, допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних прав, можливий за умови сукупної наявності зазначених умов.

Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Статтею 82 Цивільного кодексу України визначено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно з частиною четвертою статті 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, і спеціальним законом, а саме Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”.

Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі.

Частиною першою статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” передбачено, що з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі – Єдиний державний реєстр, Реєстр).

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, з-поміж інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина третя статті 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 1 цього закону витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради підписана представником виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Кедик Н.С.

На підтверджень підписанта надано положення про Департамент правової політики Івано-Франківської міської ради, розпорядження, щодо призначення Кедик Н.С. на посаду директора Департаменту правової політики Івано-Франківської міської ради, а також посадову інструкцію.

Між тим, вказані документи самі по собі не можуть бути належними документами, що підтверджують повноваження підписанта, оскільки є лише внутрішніми документами суб`єкта владних повноважень, що регулюють розподіл обов`язків між працівниками.

Отже, право підпису позовної заяви від імені суб`єкта владних повноважень або юридичної особи надано особі, яка не уповноважена на це, оскільки положення про Департамент правової політики Івано-Франківської міської ради, розпорядження щодо призначення Кедик Н.С. на посаду директора Департаменту правової політики Івано-Франківської міської ради та посадова інструкція не є документами, які підтверджуютьправо особи на самопредставництво державного органу.

Крім того, суд зазначає, що відповіднодо положення про Департамент праввової політики Івано-Франківської міської ради, Департамент праввової політики Івано-Франківської міської ради є виконавчим органом і підзівтній та підконтрольний Івано-Франківській міській раді, підпорядкований виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради та міському голові Івано-Франківська.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм процесуального права викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.03.2020 р. по справі №520/9703/19.

За таких обставин суд вважає, що позовна заява Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради підписана представником виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Кедик Н.С. за відсутності підтвердження повноважень такої особи на здійснення самопредставництва.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Оскільки, адміністративну процесуальну дієздатність представника виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Кедик Н.С. якою підписано, позовну заяву не підтверджено позовна заява Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради підлягає поверненню відповідно до пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України.

Керуючись статтями 2, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова