Рішення № 92320476, 16.10.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/2004/20

Провадження № 2/263/1274/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

за участю: секретаря Налісної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, рух справи:

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 24 грудня 2012 року б/н у розмірі 89 628 грн. 54 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом - 18 800 грн.; заборгованості за процентами за користування кредитом - 66 006 грн. 03 коп.; пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором - 78 грн. 29 коп.; штрафу (фіксована частина) - 500 грн.; штрафу (процентна складова) - 4 244 грн. 22 коп., а також стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102 грн.

На обґрунтування вимог АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що відповідно до укладеного договору від 24 грудня 2012 року № б/н ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 18 800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг банк має право змінити кредитний ліміт у будь-який момент. Підписання цього договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № Сп-2010-256 та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складають між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України щодо приєднання позивача до запропонованого договору в цілому. Банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому Тарифами банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік (п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою). Одночасно п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин договору. Таким чином розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, однак відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, у неї утворилася заборгованість, яка станом на 30 листопада 2019 року становить 89 628 грн. 54 коп. та складається з наступного: заборгованості за кредитом - 18 800 грн.; заборгованості за процентами за користування кредитом - 66 006 грн. 03 коп.; пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором - 78 грн. 29 коп.; штрафу (фіксована частина) - 500 грн.; штрафу (процентна складова) - 4 244 грн. 22 коп. Таким чином, посилаючись на указані обставини, положення ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, керуючись приписами ст. 13 ЦПК України, банк просив позовні вимоги задовольнити (а. п. 3 - 5).

Відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись із заявленими вимогами, через свого представника - адвоката Маштакова С.А. подала відзив на позов, який, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/18017-ц, мотивований тим, що відповідач не підписувала представлені позивачем Умови та правила надання банківських послуг, а в заяві-анкеті відсутні відомості про відсоткову ставку, тому вважає, що відсутні підстави для стягнення зазначеного банком розміру процентної ставки. З приводу нарахування штрафів, то відповідач посилається на положення ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та вказує, що на час її проведення банку забороняється нараховувати штрафні санкції, тому сторона відповідача просила відмовити у задоволенні позову (а. п. 60 - 65).

АТ КБ «ПриватБанк» подало відповідь на відзив, яка мотивована тим, що у даному випадку зміст кредитного договору зафіксований у декількох документах, а саме: заяві позичальника, Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифах. На підставі поданої заяви, що разом з Умовами та правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті банку, складають договір про надання банківських послуг відповідача та їй відкрито картковий рахунок, надана відповідна картка. Таким чином банк забезпечив позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема, за допомогою картки та фінансового телефону, на який приходить динамічний пароль. Щодо доводів відповідача про порушення Закону України «Про захист прав споживачів», то банком надано усю необхідну інформацію у письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору, де в анкеті-заяві указано, що відповідач ознайомилася і згодна з Умовами та правилами та своїм підписом підтвердила факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку. При укладенні договору сторонами обумовлено усі його складові, у тому числі відсоткову ставку, яка визначена у Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», відповідно до якого відповідачу установлено відсоткову ставку у розмірі 2,3 % (27,6 % на рік), указано розміри комісій та штрафів тощо. Виписка з карткового рахунку вказує на встановлений відповідачу кредитний ліміт та з неї вбачається, що відповідач користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, частково сплачувала заборгованість за договором (погашення відображені в графі «сума погашення за наданим кредитом»). В Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифів банку не може бути наявний підпис відповідача, оскільки сторони уклали договір приєднання до договору надання банківських послу, особливістю якого є викладення умов в стандартних формулярах, а укладення такого договору здійснюється лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Укладений договір містить усі складові, такі як валюта кредитування, відсоткова ставка. Винагорода, розмір платежу, відповідальність, права та обов`язки сторін договору та інше. Тобто, ознайомившись з умовами кредитування до підписання договору, звіривши їх з положеннями договору, відповідач отримала повну інформацію про умови кредитування та власноруч підписала кредитний договір (заяву на отримання кредиту). Так, відповідно до виписки по рахунку 29 травня 2015 року відбулося поповнення кредитного рахунку на суму 300 грн. Указані обставини свідчать про обґрунтованість позову, тому банк просив вимоги задовольнити (а. п. 75 - 83).

У червні 2020 року представник відповідача - адвокат Маштаков С.А. подав до суду заяву про застосування позовної давності до вимог банку (а. п. 92).

У письмових запереченнях на позов від 26 серпня 2020 року сторона відповідача вказувала, що банк не наділений правом на збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку без належного повідомлення про це позичальника, оскільки таке є порушенням ст. 1056-1 ЦК України. Відповідачем проведений власний розрахунок (контррозрахунок) нарахованих відсотків з урахуванням заявленого банком періоду користування та відповідно отримані показники, а саме: нараховані відсотки за ставкою 27,6 % річних станом на 30 листопада 2019 року - 32 444 грн. 49 коп.; сплачено відсотків станом на 30 листопада 2019 року за наданим позивачем розрахунком - 98 456 грн. 78 грн.; переплата становить 66 012 грн. 29 коп. Таким чином, наведені розрахунки свідчать про те, що з урахуванням здійснених платежів відповідач на теперішній час взагалі не має жодної заборгованості перед банком, у тому числі з урахуванням виставленого боргу за основною сумою кредиту. Нарахувавши пеню та штраф, позивачем не враховані вимоги Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Тим більше, із дослідженої виписки АТ КБ «ПриватБанк» за картками відповідача за період з 01 січня 2015 року по 25 листопада 2019 року, отриманої відповідачем у відділенні банку вбачається, що за указаний період, в якому діяв встановлений законодавством мораторій на застосування штрафних санкцій, позивачем нараховані 5 550 грн. та стягнуто їх у сумі 5 471 грн. 71 коп., що є безпідставним. За наведених обставин, сторона відповідача вважала вимоги банку безпідставними (а. п. 100 - 104).

У письмових поясненнях на позов банк вказував, що ним подано до суду усі наявні докази, які підтверджують заявлені вимоги. Черговість погашення заборгованості проведена банком у відповідності до вимог ст. 534 ЦК України. Представлений відповідачем контррозрахунок не може бути віднесений до числа доказів, оскільки відповідач не є фахівцем у відповідній галузі та стороною відповідача не заявлялось відповідних вимог про призначення у справі експертизи. Представлена банком формула нарахування процентів на поточну та на прострочену заборгованість відповідає дійсним обставинам. Нарахована пеня та штраф відповідає вимогам діючого законодавства (а. п. 176 - 181).

1.1. процесуальні дії суду:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 лютого 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» залишений без руху (а. п. 46).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 березня 2020 року відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, роз`яснено учасникам справи їх право та строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив, письмових заперечень, призначені у справі судові засідання (а. п. 54).

1.2 заяви та клопотання учасників справи:

Представник позивача - ОСОБА_2 у позові не заперечував проти розгляду справи за відсутністю представника банку (а. п. 3 - 5).

Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Маштаков С.А. до судового засідання не з`явилися, від адвоката Маштакова С.А. до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а. п. 200).

Фіксування судового процесу відповідно до ст. 247 ЦПК України не здійснювалося у зв`язку з розглядом справи за відсутністю сторін.

2. Фактичні обставини справи, установлені судом:

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася кожна із сторін, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Відповідно до анкети-заяви від 24 грудня 2012 року ОСОБА_1 ознайомилася із Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку та просила надати послуги, а саме: оформити на своє ім`я платіжну картку Кредитка «Універсальна» без зазначення бажаного кредитного ліміту, та цього дня отримала картку та пін-код, про що вказує її підпис в анкеті-заяві (а. п. 10).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 24 грудня 2012 року № б/н, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , станом на 30 листопада 2019 року загальна заборгованість відповідача становить 89 628 грн. 54 коп., яка складається з наступного: 18 800 грн. - заборгованість за кредитом; 66 006 грн. 03 коп. - заборгованість за відсотками; 78 грн. 29 коп. - заборгованість за пенею; 4 744 грн. 22 коп. - заборгованість за штрафами (а. п. 6 - 9).

Банком до позову долучений Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг із Умов і правил надання банківських послуг, на яких відсутні відмітки про дату їх складання та відсутні відомості про посадову особу, яка їх склала та посвідчила (а. п. 11 - 35, 89, 90).

Відповідно до довідки Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Маріупольської міської ради від 27 липня 2020 року ОСОБА_1 з 19 серпня 1988 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. п. 53).

Банком долучені до справи Виписки по картковим рахункам № НОМЕР_1 і додатковими картками № № НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , з яких вбачається обіг коштів, зокрема 25 травня 2018 року відбулося поповнення карткового рахунку у терміналі самообслуговування на суму 1 500 грн. (а. п. 85 - 88, 149 - 158).

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , старт карткового рахунку № НОМЕР_9 - 18 липня 2013 року та цього ж дня зміна кредитного ліміту на суму 16 000 грн.; 26 липня 2013 року кредитний ліміт на суму 17 000 грн.; 22 березня 2014 року кредитний ліміт на суму 18 800 грн. (а. п. 159).

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 видано шість карток, остання з яких 17 лютого 2017 року строком дії до травня 2019 року (а. п. 160).

ОСОБА_1 долучені до справи виписки за картковим рахунком № НОМЕР_10 і додатковими картками до договору за період з 01 січня 2015 року по 25 листопада 2019 року, з якої вбачаються витрати на суму 157 049 грн. 66 коп., надходження на суму 96 953 грн. 71 коп., в якому також наявні відомості про поповнення готівкою своєї картки в терміналі самообслуговування 25 травня 2018 року на суму 1 500 грн., 07 травня 2018 року - 1 000 грн. та інші поповнення за період з 19 січня 2017 року по 25 травня 2018 року, а також 30 липня 2015 року на суму 300 грн., 24 червня 2015 року на суму 1 000 грн. та інші у період з травня 2015 року по червень 2015 року (а. п. 105 - 127).

Відповідачем представлено свій розрахунок за указаним кредитним договором, відповідно до якого банком нараховані проценти у розмірі 32 444 грн. 49 коп., а сплачено 98 456 грн. 78 коп., тому переплата становить 66 012 грн. 29 коп. (а. п. 128 - 133).

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_11 та довідки Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 17 червня 2020 року ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, розмір якої становить, зокрема, у червні 2020 року - 1 638 грн. (а. п. 137, 138).

Також банком долучені роздруківки Про затвердження Умов і правил надання банківських послуг, Про внесення змін до Тарифів за картками «Універсальна» та «Універсальна Голд», які не містять відмітки про дату їх складання та відсутні відомості про посадову особу, яка їх склала, затвердила та відповідно мала право на їх затвердження (а. п. 171, 172, 183 - 197).

2.1 оцінка доказів:

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці обставини встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, про отримання різної суми кредиту (ліміту кредитування) у різний час вказує долучена самим відповідачем ОСОБА_1 виписка за наявними у неї картковими рахунками, відкритими в АТ КБ «ПриватБанк» за період з 24 грудня 2012 року по травень 2019 року.

Представлені відповідачем та банком виписки за картковими рахунками відкритими на ім`я ОСОБА_1 , які за своїм змістом тотожні, дають підстави вважати їх як належним, допустимим, достовірним, так і достатнім доказом, та з них вбачається, що за кредитним рахунком № НОМЕР_9 вперше наданий кредитний ліміт 18 липня 2013 року у розмірі 16 000 грн. та за нею відбувся перший обіг грошових коштів 18 липня 2013 року у розмірі 525 грн.

Отже, відповідач не заперечувала факт отримання нею як кредитної картки «Універсальна», так і факт отримання грошових коштів згідно бажаного кредитного ліміту, тому суд вважає, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.

Проводячи оцінку цих доказів, суд вважає, що вони відповідають змісту статей 77 - 80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності кожного з них окремо та у своїй сукупності, та відповідно достатності їх для прийняття у справі законного та справедливого рішення та виходить з того, що факт надання грошових коштів мав місце.

У суду відсутні мотиви, які є підставою для відхилення доказів щодо підписання ОСОБА_1 анкети-заяви та отримання нею кредитної картки, яка у подальшому перевипускалася, відповідно зарахування на неї грошових коштів та їх витрати відповідачем, та про їх відхилення не заявлено клопотання жодної із сторін.

Суд вважає долучені Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг із Умов і правил надання банківських послуг, роздруківки «Про затвердження Умов і правил надання банківських послуг», «Про внесення змін до тарифів за картками «Універсальна» та «Універсальна Голд»», на яких відсутні відмітки про дату їх складання та відсутні відомості про посадову особу, яка їх склала та посвідчила, не належними (ст. 77 ЦПК України) та не достовірними доказами (ст. 79 ЦПК України), оскільки вони не містять підпису ОСОБА_1 та з них не можливо встановити дійсні обставини справи, зокрема щодо дійсних складових умов кредитного договору, згоду на укладення якого підписала відповідач у заяві-анкеті та відповідно у них беззаперечно не указано, що вони містять інформацію щодо предмета доказування, а також зміст цих роздруківок повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни до них (про що вказав у відповіді на відзив банк) і суд у даному випадку позбавлений можливості встановити їх первісну правову природу.

Не ґрунтується на змісті ст. 103 ЦПК України наданий представником відповідача розрахунок відсотків за кредитним договором, тому судом не приймається та відноситься до числа не належних та не достовірних доказів (ст. ст. 77, 79 ЦПК України).

3. Предметом спору (зміст спірних правовідносин) є заборгованість за тілом кредиту у розмірі 18 800 грн., заборгованості за відсотками - 66 006 грн. 03 коп., пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором - 78 грн. 29 коп.; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 4 244 грн. 22 коп.

Отже, суд вирішує позов у відповідності до приписів ст. 13 ЦПК України, у межах заявлених вимог.

4. Норми права, які застосовує суд при вирішенні спору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом частини 2 - 4 статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

За приписами ч. ч. 3, 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до пункту 57 розділу IV Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі - Положення) є первинні документи.

Пунктом 57 розділу ІV Положення передбачено, що інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Згідно з пунктами 60, 62 Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій.

5. Мотиви суду щодо прийняття та відхилення аргументів сторін.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Крім того, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В анкеті-заяві, яку підписала відповідач, процентна ставка не зазначена, а наявна лише відмітка про бажання отримати банківську послугу з обслуговування платіжної кратки Кредитка «Універсальна».

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, пеню та штраф.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Тарифи, а також на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані Тарифи та Умови на момент отримання відповідачем будь-яких кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача можуть будь-коли змінюватися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність підпису відповідача на цих Умовах та правилах, надані банком Умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником та якщо позичальник не стверджує, про беззастережне визнання факту ознайомлення із цими Умовами та правилами.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункт 5.5 цих Умов (у цій справі п. 1.1.7.31 Умов), яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років (у цій справі 50 років), оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме - встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони саме в Умовах та правилах надання банківських послуг обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зауважити, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права та бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту і Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору між сторонами АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII (в редакції станом на час підписання відповідачем анкети-заяви), в аспекті повідомлення споживача про зміст конкретних Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору, зі складовими якого він взагалі не був ознайомлений.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

На підставі вищевказаного суд приходить до висновку про те, що надані банком Умови та Правила надання банківських послуг не є частиною укладеного між сторонами договору. Відповідно, сторони не досягли у належній формі та належним чином згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом тощо.

Отже, слід відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 66 006 грн. 03 коп. та нарахованих на підставі цих Умом та правил пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором у розмірі 78 грн. 29 коп. і штрафів (фіксована частина) - 500 грн. та 4 244 грн. 22 коп. (процентна складова).

З огляду на відсутність підстав для стягнення відсотків за кредитним договором з мотивів, які наведені вище, суд відхиляє аргументи сторони відповідача щодо зміни їх розміру банком в односторонньому порядку та протизаконне нарахування відсотків шляхом накопичувального підсумку.

Оскільки суд відхилив Умови і правила надання банківських послуг як складову кредитного договору, тому відсутні підстави вважати, що банк правомірно нарахував відсотки за користування кредитом за формулою, яка представлена ним у відповіді на відзив та у письмових поясненнях, тому ці доводи банку відхиляються.

З аналогічних підстав відхиляються доводи банку щодо правомірності зміни відсоткової ставки за кредитним договором.

Свою відповідь на відзив банк мотивував також і тим, що ним надано: наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, що підтверджує долучення до позову саме тієї редакції, яка була чинна на момент підписання заяви починальника; довідку щодо виданих кредитних карток відповідачу, що підтверджує строки дії кредитних карток та їх цільове призначення; виписку по рахунку, що підтверджує використання кредитного карткового рахунку відповідачем, погашення кредитного ліміту та сплату відсотків, тобто вчинення дій, що підтверджують усвідомлення відповідачем обов`язків щодо повернення кредиту та внесення плати за його використання, у зв`язку з чим банк вважав, що указані документи підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення відповідача до банку з метою подальшого укладення договору.

Однак суд, з урахуванням правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у справі № 342/180/17, виходить із того, що зазначені та долучені банком до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, у зв`язку з чим доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме їх мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, банком не надано, тому наведений банком аргумент відхиляється судом.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16, від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16, у яких зазначено про те, що Умови та правила надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.

За наведених підстав для відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, відсутні підстави для прийняття аргументів банку про правомірність нарахування відсотків до повного погашення заборгованості.

Щодо вимог про стягнення фактично отриманих відповідачем коштів суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, судом установлено, що Умови і правила надання банківських послуг, які долучені позивачем до справи, відповідачем не підписані, у зв`язку з чим не прийняті в цілому як узгоджені між сторонами, тому і відсутні підстави для прийняття цих умов у частині черговості погашення заборгованості.

Поряд з цим, суд не вбачає правових підстав для застосування приписів ст. 534 ЦК України, оскільки із установлених обставин не вбачається наявність будь-якого обов`язку з виконання грошового зобов`язання, крім сплати тіла кредиту.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 вказано, що так як фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Отже, отриманні від відповідача кошти на погашення кредиту (кредитного ліміту) за картковим рахунком, повинні бути зараховані на погашення тіла кредиту (фактично отриманої суми кредитних коштів).

Разом з тим, з виписки за рахунком відповідача, а також зі змісту розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що борг за тілом кредиту становить 18 800 грн., у той же час за представленою банком Випискою за картковими рахунками відповідача нею поповнено картковий рахунок на загальну суму 80 445 грн., які підлягають погашенню на фактично отриману суму кредиту та ці кошти повинні бути відраховані на сальдо поточної заборгованості.

Сплачені відповідачем 80 445 грн. у повному обсязі покривають сальдо як поточної, так і простроченої заборгованості.

Отже, відповідач виконала обов`язок з повернення фактично отриманої суми коштів.

За таких обставин, стягнення з відповідача на користь позивача фактично отриманої відповідачем суми коштів буде не тільки повністю необґрунтованим, а й порушуватиме загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (п. 6. ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Проводячи підсумок, суд вважає за необхідне повністю відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із їх необґрунтованістю.

У зв`язку з необґрунтованістю вимог банку та у зв`язку із цим відмовою у позові, суд не вирішує питання про застосування позовної давності до заявлених вимог, що ґрунтується на роз`ясненнях, наданих у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 « Про судове рішення у цивільній справі».

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

6. Розподіл судових витрат.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає, у зв`язку із відсутністю підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 8, 42 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 207, 509, 526, 626, 628, 629, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 41 Закону України «Про Національний банк України», ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволені позовних вимог Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлений 20 жовтня 2020 року.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_12 , паспорт серії НОМЕР_13 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , засоби зв`язку - НОМЕР_14 .

Суддя О.М. Музика