Рішення № 92320255, 21.10.2020, Козельщинський районний суд Полтавської області

21.10.2020 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 533/729/20

провадження № 2/533/228/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Козир В.П.,

за участю

секретаря судового засідання Кругловецького Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2020 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 23.08.2006 у розмірі 88691,77 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 23.08.2006 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору банком було відкрито картковий рахунок із початковим лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, та відповідачу надано у користування кредитну картку (номери та строк дії отриманих карток зазначено у довідці про отримання картки). У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 3000,00 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував, унаслідок чого станом на 30.06.2020 утворилась заборгованість у розмірі 88691,77 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2508,31 грн, залишок заборгованості за відсотками - 86183,46 грн.

Ураховуючи викладене АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з відповідача на його користь вказану суму кредитної заборгованості, а також понесені банком судові витрати.

Позивач, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, в судові засідання представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив, у клопотанні просив здійснювати розгляд справи без участі представника позивача, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду в судове засідання не з`явився повторно, заяв та клопотань до суду не подавав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 21.10.2020 постановлено проводити заочний розгляд зазначеної справи.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 23.08.2006 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, копія якої міститься у матеріалах справи. Згідно вказаної заяви відповідачеві видана картка «Універсальна» з терміном дії - 3 роки, з кредитним лімітом - двісті п`ятдесят гривень під базову відсоткову ставку за кредитним лімітом на момент підписання договору 3 % на місць з розрахунку 360 днів у році. Термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії кредитної картки. Сплата заборгованості за кредитним лімітом може здійснюватися як шляхом внесення коштів на картку Клієнтом, так і списанням банком коштів з дебетної картки. Інформацію про видачу дебетної кратки заява не містить.

Згідно довідки позивача без вихідних даних (номеру та дати) між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір б/н, за яким було видано наступні кредитні картки: НОМЕР_1 , дата відкриття - 12.08.2006, термін дії - 08/13.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість відповідача станом на 30.06.2020 складає:

- 2508,31 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту;

- 86183,46 грн - загальний залишок заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З виписки з особового рахунку позичальника та розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач систематично користувався кредитною карткою, та ним фактично використано за рахунок кредитних коштів 2508,31 грн, а також відповідач здійснював платежі на погашення заборгованості.

Суд, вирішуючи питання обґрунтованості вимог за наведеним позивачем розрахунком, дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано отримання ним кредитних коштів, що підтверджується банківською випискою за договором б/н, укладеним з відповідачем, отже вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню.

Проте суд вважає, що позивачем не обґрунтовано розрахунок заборгованості за процентами за користування кредитними коштами з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтею 625 ЦК України позивач не пред`явив.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем під час укладення договору шляхом підписання анкети-заяви було погоджено процентну ставку у розмірі 3 % на місяць з розрахунку 360 днів у році, а термін дії кредитного договору збігається з терміном дії кредитної картки. Як зазначає позивач, термін дії картки, що була видана ним відповідачеві, закінчився у серпня 2013 року.

Отже суд вважає, що розмір процентної ставки, що підлягає застосуванню під час розрахунку заборгованості за процентами, становить 36 % річних (3 % х 12 місяців = 36 %). Розмір процентної ставки (простроченої) у розмірі 72 % річних, що використана позивачем під час розрахунку заборгованості, суд не бере до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів, що сторони домовлялись про саме такі умови кредитування.

Суд також не бере до уваги умови кредитного договору, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, долучених до матеріалів справи, оскільки позивачем не доведено, що Умови та Правила надання банком кредиту є складовою кредитного договору, а саме те, що вони укладені в один день, тобто в день підписання позичальником заяви позичальника, і позичальник розумів, що саме ці Умови він мав на увазі, підписуючи заяву.

Вказаний висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду у справі № 342/180/17 (постанова від 03 липня 2019 року), № 188/1815/17(постанова від 27.08.2020), № 378/305/18 (постанова від 23.07.2020), відповідно до яких витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті, не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Також судом встановлено, що під час розрахунку заборгованості банком використовувалася формула нарахування процентів, яка не відповідає умовам договору, вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 1048 ЦК України, зі змісту яких випливає, що проценти нараховуються лише на суму позики, а також вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 550 ЦК України, відповідно до яких проценти на неустойку не нараховуються.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №325/1163/16-ц.

В розрахунку позивача, наданого для обґрунтування позовних вимог щодо наявності заборгованості, вбачається, що позивач на суму нарахованих щомісяця процентів за користування кредитними коштами, що не були погашені вчасно відповідачем, збільшував заборгованість за тілом кредиту, тобто фактично штучно збільшував кредитну заборгованість відповідача за рахунок нарахованих процентів у попередніх періодах. Застосована позивачем формула розрахунку заборгованості за процентами, на думку суду, суперечить вимогам закону та умовам договору, й суд дійшов висновку про те, що вказаний розрахунок в частині нарахування заборгованості за процентами є необґрунтованим, оскільки позивач мав право здійснювати нарахування процентів за користування кредитом виключно на суму фактичної заборгованості за кредитом, отриманим позичальником, із застосуванням тієї процентної ставки, про яку сторони домовились.

У зв`язку з тим, що судом встановлена необґрунтованість вказаного розрахунку процентів, та жодна із сторін не скористалась своїм правом самостійно подати до суду висновок експерта або заявити клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, суд дійшов висновку про те, що розмір процентів за користування кредитом, має вираховуватися із розрахунку 36 % річних за користування тілом кредиту.

Так, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що станом на 31.08.2013 (кінцевій термін дії кредитної картки, виданої відповідачу) заборгованість за процентами (за процентною ставкою 36 % річних) складала 3381,23 грн (сума доданків, зазначених у графі розрахунку під назвою «нараховано відсотків на залишок поточної заборгованості за кредитом»).

Суд вважає, що позивачем не обґрунтовано розрахунок в частині заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, нарахованих після 31.08.2013, з таких підстав.

Як уже зазначалось судом, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки судом встановлено, що остання кредитна картка, на підставі якої відповідач користувався кредитним лімітом, мала строк дії до 31.08.2013, що відповідає строку кредитування, іншого строку дії договору та інших умов виконання зобов`язань сторони не передбачили, то суд дійшов висновку про те, що нарахування процентів за кредитним договором після спливу вказаного строку припиняється, що відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Ураховуючи наведене суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами, що виникла з 31.08.2013 по 30.06.2020 є необґрунтованими та безпідставними.

Разом з тим судом встановлено, що у період з 23.08.2006 по 30.06.2020 відповідач здійснював платежі на погашення заборгованості, частина з яких в сукупному розмірі 6143,59 грн (сума доданків графи розрахунку заборгованості під назвою «сплачено відсотків») була віднесена позивачем на погашення процентів за користування кредитом, а отже вказана сума має бути віднята від заборгованості за процентами, розмір якої був встановлений судом. Тобто отримуємо такий розрахунок: 3381,23 грн (нараховано процентів) - 6143,59 грн (сплачено процентів) = - 2762,36 грн. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність заборгованості у відповідача за процентами за користування кредитними коштами у період з дати отримання кредиту (23.08.2006) по дату закінчення строку дії кредитної картки (31.08.2013).

Однак враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а відповідачем не надано доказів фактичного погашення заборгованості (тіла) за кредитом у пред`явленому позивачем до нього розмірі 2508,31 грн, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.

У задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом слід відмовити з наведених вище підстав.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково, в загальній сумі 2508,31 грн, тобто 2,82 % від ціни позову, то з відповідача у відповідності до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 59,28 грн (2102,00 х 2,82 % = 59,28).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265, 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 23.08.2006 у розмірі 2508,31 грн (дві тисячі п`ятсот вісім гривень 31 коп.) станом на 30.06.2020 (заборгованість за простроченим тілом кредиту).

У стягненні заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 86183,46 грн - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» судовий збір у сумі 59, 28 грн .

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Козельщинським районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 21.10.2020.

Суддя В.П. Козир