Ухвала суду № 92317668, 21.10.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

21 жовтня 2020 р. Справа № 120/3328/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в рішенні суду від 05.10.2019 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням від 05.10.2020 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано п.25 рішення Міністерства оборони України про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17.01.2020 за №8.

Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», з урахуванням раніше виплачених сум.

20.10.2020 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про виправлення допущеної в резолютивній частині рішення суду від 05.10.2020 описки шляхом вірного зазначення розміру одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, замість помилково вказаного "200-кратного" вказати "300-кратного".

Згідно частини 2 статті 253 КАС України, питання про внесення виправлень суд може вирішити в порядку письмового провадження. У разі необхідності суд може розглянути питання внесення виправлень у судове рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Дослідивши подану позивачем заяву від 20.10.2019 суд не вбачає підстав для її розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.

Визначаючись щодо поданої позивачем заяви про виправлення описки у судовому рішенні суд виходить з наступного.

Як зазначає позивач у заяві про виправлення описки, останній у прийнятому судом 05.10.2020 рішенні вбачає описку щодо розміру одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 за №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок №975), а саме в частині зазначення, що розмір відповідної одноразової допомоги становить 200-прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 01.01.2017.

Так, на переконання позивача належний йому до виплати розмір відповідної одноразової допомоги визначений абз. 3 підп. 1 п. 6 Порядку №975, із змінами внесеними згідно з ПКМ України№335 від 18.05.2017, які згідно з приписом, застосовуються з 01.01.2017, та становить 300-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність.

Суд відповідні посилання позивача щодо наявності в рішення суду вищезазначеної описки оцінює критично з огляду на наступне.

У відповідності зі ст. 253 КАС України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків.

Як вже зазначалось судом в рішенні від 05.10.2020, прийнятому у даній справі, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2232-XII).

Під час розгляду справи судом встановлено, що зі змісту довідки МСЕК серії 12ААА №584062 від 01.02.2017 слідує, що позивачу первинно встановлено ІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, отриманим в період проходження військової служби, з 19.01.2017 (дата огляду).

З огляду на це, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, на підставі довідки МСЕК серії 12ААА № 584062 від 01.02.2017.

Відповідно до пунктів 4 та 5 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції від 01.01.2017, яка діяла на момент первинного встановлення інвалідності позивачу) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

- встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

- встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Аналогічним чином врегульовано питання отримання одноразової грошової допомоги й підпунктами 1, 2 пункту 6 Порядку №975.

Крім того, частиною першою статті 16-2 Закону №2011-XII (в редакції від 01.01.2017, яка діяла на момент первинного встановлення інвалідності позивачу) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Проте, як вірно зазначає позивач у поданій до суду заяві, абз. 3 підп. 1 п. 6 Порядку №975, із змінами внесеними згідно з ПКМ України №335 від 18.05.2017, які згідно з приписом, застосовуються з 01.01.2017, встановлено, що одноразова грошова допомога військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі в 300-кратному розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, у разі встановлення інвалідності II групи.

Отже положення частини першої статті 16-2 Закону №2011-XII (в редакції від 01.01.2017, яка діяла на момент первинного встановлення інвалідності позивачу) станом на час виникнення спірних правовідносин суперечили абз. 3 підп. 1 п. 6 Порядку №975, із змінами внесеними згідно з ПКМ України №335 від 18.05.2017 в частині визначення розміру одноразової грошової допомоги.

Визначаючись щодо норми, яку за наявності вищенаведених суперечностей норм підзаконного акту нормам Закону суд враховує наступне.

Так, Конституційне поняття "Закон України" це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому в даному випадку, на думку суду, підлягають застосуванню саме норми Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам Закону слід застосовувати норми Закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Саме нормами Закону №2011-XII (в редакції від 01.01.2017, яка діяла на момент первинного встановлення інвалідності позивачу) керувався суд при визначенні розміру одноразової грошової допомоги, що належить виплаті позивачу.

При цьому, з`ясувавши доводи заяви позивача та дослідивши матеріали справи, суд зауважує, що у заяві про виправлення описки позивач фактично просить змінити резолютивну частину рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2020.

Разом з тим, суд зазначає, що у відповідності до ст. 253 КАС України передбачено саме виправлення описок, очевидних арифметичних помилок, а не викладення рішення суду в іншій (зміненій, доповненій) редакції.

В даному випадку, за вищенаведених міркувань, суд вважає, що зазначення в описовій та резолютивній частинах рішення 200-кратного розміру одноразової допомоги, що належить виплатити позивачу не є опискою, адже такий розмір відповідає положенням частини першої статті 16-2 Закону №2011-XII (в редакції від 01.01.2017, яка діяла на момент первинного встановлення інвалідності позивачу).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні підстави для виправлення описки в судовому рішенні, а тому заява позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 262 КАС України суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в рішенні суду від 05.10.2019, прийнятому у справі №120/3328/20-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна