Рішення № 92316695, 11.09.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1487/20

За позовомАкціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)До Комунального підприємства Броварської обласної ради Київської області “Броваритепловодоенергія” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 3А)Про стягнення 9399891,49 грнСуддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Булавіна Є.С.

Представники:

Від позивача не з`явився Від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом №14/4-2994-20 від 05.05.2020 про стягнення з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області “Броваритепловодоенергія” (далі – відповідач) 9399891,49 грн, з яких 4555384,82 грн пені, 1144283,31 грн 3% річних та 3700223,36 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму простроченої заборгованості з оплати вартості природного газу за договором №1628/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 28.09.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставини, за якими оплату за поставлений природний газ відповідно до договору №1628/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 28.09.2016 відповідач здійснив несвоєчасно, тобто не виконав свого обов`язку у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання.

Провадження у справі за вказаними вимогами відкрито ухвалою Господарського суду Київської області від 27.05.2020 №911/1487/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17.06.2020, встановлено учасникам справи строки для вчинення необхідних процесуальних дій тощо.

17.06.2020 та 01.07.2020 Господарським судом Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвали із занесенням до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання на 01.07.2020 та 22.07.2020 відповідно.

02.07.2020 відповідач надав до Господарського суду Київської області відзив на позовну заяву (вхідний № суду 13341/20), в якому просить суд позовні вимоги залишити без задоволення у зв`язку з тим, що Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області “Броваритепловодоенергія” створено Броварською міською радою Київської області з метою забезпечення надійного та якісного надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води і водовідведення в місті Бровари. Несвоєчасність розрахунків за послуги постачання природного газу, наданих за договором, не є наслідком несумлінного виконання своїх зобов`язань відповідачем, а зумовлене існуванням об`єктивних причин, що не дозволяли йому своєчасно і в повному обсязі виконувати свої договірні зобов`язання. Крім того, у відзиві міститься клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%, яке мотивоване тим, що у відповідача тяжкий фінансовий стан, надмірне стягнення штрафних санкцій утруднить виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем та поставить під загрозу здійснення опалювального сезону 2020/2021.

07.07.2020 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач не погоджується з доводами відповідача, зокрема посилається на те, що відповідачем жодними належними та достатніми доказами не доведено суду наявність підстав для зменшення нарахованих сум за невиконання зобов`язання у строк, визначений умовами укладеного договору, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

22.07.2020 Господарським судом Київської області постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.08.2020.

05.08.2020 Господарським судом Київської області без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання оголошено перерву у судовому засіданні на 11.09.2020.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.09.2016 Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 перейменоване в Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, в якості постачальника, та Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області “Броваритепловодоенергія”, в якості споживача, уклали договір №1628/1617-ТЕ-17 постачання природного газу (далі – договір), за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п.1.3 договору за цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ видобутий на території України та/або імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, ввезений ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на митну територію України).

Пунктом 2 додаткової угоди №1 до договору від 23.01.2017 визначено, що пункт 1.3 розділу 1 Предмет договору договору вважати відповідно пунктом 1.4 цього договору.

Постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 42721,04 тис.куб.метрів (сорок два мільйони сімсот двадцять одна тисяча сорок куб.метрів), у тому числі за місяцями (тис.куб.метрів): за жовтень - 3093,26; за листопад -6680,28; за грудень - 8406,31, загалом за IV квартал 2016 – 18179,85. За січень - 9133,30; за лютий - 8203,22; за березень - 7204,67; загалом за І квартал 2017 – 24541,19 (п.2.1договору).

Додатковою угодою №2 до договору від 31.03.2017 п.2.1 договору доповнено абзацом у наступній редакції: Постачальник передає споживачу в період з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом до 5778,11 тис.куб.м (п`ять мільйонів сімсот сімдесят вісім тисяч сто десять куб.м), у тому числі по місяцях (тис.куб.м): за квітень - 1472; за травень – 1094,18; за червень – 1058,88; загалом за IІ квартал 2017 - 3625,06. За липень - 0; за серпень – 1094,17; за вересень – 1058,88; загалом за ІІІ квартал 2017 – 2153,05.

Пунктом 3.1 договору визначено, що постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, ввезений ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до п.3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Згідно з п.4.1 договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.

Відповідно до п.4.2 договору вимоги до складових частин комерційного вузла обліку природного газу, правил експлуатації приладів обліку, порядку вимірювання обсягів та визначення якості природного газу визначаються Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Мінпаливенерго від 27.12.2005 №618.

Додатковою угодою №2 до договору від 31.03.2017 виключено п.4.2 договору.

Положеннями п.5.1 договору встановлено, що регульована ціна за природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758.

Додатковою угодою №2 до договору від 31.03.2017 п.5.1 договору викладено у наступній редакції: Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187.

У п.5.2 договору сторони встановили, що ціна за 1000 куб.метрів природного газу за цим договором становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 5930,40 грн (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн. 40 коп).

Додатковою угодою №2 до договору від 31.03.2017 п.5.2 договору викладено у наступній редакції: Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором з 01.04.2017 становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 5930,40 грн (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн. 40 коп).

Згідно з п.6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відповідно до п.6.2 договору сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання”; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширювалась дія статті 19-1Закону України “Про теплопостачання” в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником кошти, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором; 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п.6.3 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу – в дшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу – сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу – погашається основна сума заборгованості.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п.8.1 договору).

Відповідно до п.8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суму оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.

Додатковою угодою №2 до договору від 31.03.2017 замінено в п.8.2 договору слова з 21% річних на 16.4% річних.

В п.8.3 договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Положеннями п.11.3 договору сторони встановили такий порядок внесення змін до договору:

1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 11.5 та 11.6 цього договору;

2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у форма додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором;

3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить зміни до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;

4) будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до Кабінету Міністрів від 11.01.2005 №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Додатковою угодою №1 до договору від 23.01.2017 п.п.1 п.11.3 договору викладено в наступній редакції: 1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.5, пунктах 11.5 та 11.6 цього договору.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1 договору).

Додатковою угодою №2 до договору від 31.03.2017 п.21.1 договору викладено у наступній редакції: Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків-до їх повного здійснення

Відповідно до п.10 додаткової угоди №1 від 23.01.2017 зазначено, що дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності і діє з дати її підписання сторонами.

Згідно з п.10 додаткової угоди №2 від 31.03.2017 зазначено, що дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє до 01.04.2017.

На виконання умов договору позивач у період з жовтня 2016 по вересень 2017 передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 189891408,00 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016 на суму 16683863,86 грн, від 30.11.2016 на суму 29017595,46 грн, від 31.12.2016 на суму 34464839,84 грн, від 31.01.2017 на суму 38788516,57 грн, від 28.02.2017 на суму 32732706,40 грн, від 31.03.2017 на суму 25838895,13 грн, від 30.04.2017 на суму 5812859,47 грн, від 31.08.2017 на суму 1426089,22 грн та від 30.09.2017 на суму 5126042,05 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Станом на час звернення позивача до суду у відповідача відсутня основна заборгованість за переданий природний газ за вказаним договором у спірному періоді, що підтверджується наданими позивачем сальдовими відомостями по відповідачу за період з 01.09.2016 по 31.01.2020, випискою по операціям за період з 01.09.2016 по 31.01.2020 та охоплює спірний період з жовтня 2017 по квітень 2018, банківськими виписками по рахунку позивача.

Відповідно до банківських виписок позивача, доданих до позовної заяви, оплата за переданий природний газ здійснювалась відповідачем шляхом перерахування на рахунок позивача грошових коштів з призначенням платежу: “Постанова КМУ №20 від 11.01.2005”, СПР №3422 від 20.12.2016, №134 від 13.01.2017, №1038 від 16.02.2017, №1608 від 15.03.2017, №2346 від 20.04.2017, №3979 від 16.11.2017, №4262 від 13.12.2017, за природний газ згідно договору №1628/1718-ТЕ-17 від 28.09.2016”.

Позивач зазначає, що оплату за поставлений природний газ по вищепереліченим актам приймання-передачі природного газу відповідач здійснював несвоєчасно, свої зобов`язання у строк, визначений договором №1628/1617-ТЕ-17 від 28.09.2016, не виконав, чим порушив умови п. 6.1 договору, тому просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4555384,82 грн за загальний період прострочки з 26.11.2016 по 23.04.2018, 3% річних в розмірі 1144283,31 грн за загальний період прострочки з 26.11.2016 по 23.04.2018 та інфляційні втрати в розмірі 3700223,36 грн за загальний період прострочки з 01.03.2017 по 31.03.2018.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч.4 ст.231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У ст.625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, згідно з положеннями ч.1-3 ст.12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК “Нафтогаз України” та ПАТ “Укртрансгаз”.

Змістом цього Порядку визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК “Нафтогаз України” та ПАТ “Укртрансгаз”, а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

Відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації.

Згідно з абз.3 п.7 Порядку розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Пунктом 9 Порядку встановлено, що усі учасники розрахунків, що проводяться згідно з цим Порядком, у графі “Призначення платежу” платіжних доручень додатково зазначають: “Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20”.

Таким чином, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком фінансування видатків, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується житловими субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства.

Тобто, сторони, укладаючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбаченій у договорі) порядок розрахунків.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/19 та в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №908/885/18.

20.12.2016 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області (далі – Сторона №1), Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації (далі – Сторона №2), відповідачем по даній справі Комунальним підприємством Броварської міської ради “Броваритепловодоенергія” (далі – Сторона №3) та позивачем по даній справі Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (далі – Сторона остання) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №3422 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 4781900,00 грн.

16.01.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області (далі – Сторона №1), Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації (далі – Сторона №2), відповідачем по даній справі Комунальним підприємством Броварської міської ради “Броваритепловодоенергія” (далі – Сторона №3) та позивачем по даній справі Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (далі – Сторона остання) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №134 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 15618600,00 грн.

16.02.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області (далі – Сторона №1), Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації (далі – Сторона №2), відповідачем по даній справі Комунальним підприємством Броварської міської ради “Броваритепловодоенергія” (далі – Сторона №3) та позивачем по даній справі Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (далі – Сторона остання) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №1038 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 11430700,00 грн.

15.03.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області (далі – Сторона №1), Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації (далі – Сторона №2), відповідачем по даній справі Комунальним підприємством Броварської міської ради “Броваритепловодоенергія” (далі – Сторона №3) та позивачем по даній справі Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (далі – Сторона остання) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №1608 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 10016010,00 грн.

20.04.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області (далі – Сторона №1), Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації (далі – Сторона №2), відповідачем по даній справі Комунальним підприємством Броварської міської ради “Броваритепловодоенергія” (далі – Сторона №3) та позивачем по даній справі Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (далі – Сторона остання) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №2346 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 2400000,00 грн.

16.11.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області (далі – Сторона №1), Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації (далі – Сторона №2), відповідачем по даній справі Комунальним підприємством Броварської міської ради “Броваритепловодоенергія” (далі – Сторона №3) та позивачем по даній справі Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (далі – Сторона остання) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №3979 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 1500000,00 грн.

13.12.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області (далі – Сторона №1), Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації (далі – Сторона №2), відповідачем по даній справі Комунальним підприємством Броварської міської ради “Броваритепловодоенергія” (далі – Сторона №3) та позивачем по даній справі Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (далі – Сторона остання) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №4262 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 5000000,00 грн.

Предметом вказаних спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій”.

Відповідно до розділу 2 спільного протокольного рішення від 20.12.2016 узгоджено порядок проведення взаєморозрахунків: 1) п.2.1 рішення зазначено, що сторони погоджують перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення; 2) п.2.2 рішення встановлює, що Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету Україні Стороні №1 у сумі 4781900,00 грн. з приміткою: “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20”; 3) в п.2.3 рішення вказується, що Сторона №1 перераховує на рахунок Сторони №2 кошти у сумі 4781900,00 грн із записом у графі “призначення платежу”: “за листопад місяць 2016 року “П” 0 грн; за листопад місяць 2016 року “С 4781900,00 грн. “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20”; 4) у п.2.4 рішення зазначено, що Сторона №2 перераховує кошти Стороні №3 через рахунки з обліку доходів місцевих/міських бюджетів та реєстраційні рахунки управлінь соціального захисту населення РДА/МВК пільги та субсидії у сумі 4781900,00 грн із записом у графі “призначення платежу”: “за листопад місяць 2016 року “П” 0 грн”; за листопад місяць 2016 року “С” 4781900,00 грн “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20”; 5) п. 2.5 рішення визначено, що Сторона №3 перераховують Стороні останній кошти у сумі 4781900,00 грн, у тому числі ПДВ 796983,33 грн; 6) п.2.6 рішення встановлено, що Сторона остання перераховує кошти в сумі 4781900,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до розділу 2 спільного протокольного рішення від 16.01.2017 узгоджено порядок проведення взаєморозрахунків: 1) п.2.1 рішення зазначено, що сторони погоджують перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення; 2) п.2.2 рішення встановлює, що Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету Україні Стороні №1 у сумі 15618600,00 грн. з приміткою: “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20”; 3) в п.2.3 рішення вказується, що Сторона №1 перераховує на рахунок Сторони №2 кошти у сумі 15618600,00 грн із записом у графі “призначення платежу”: “за грудень місяць 2016 року “П” 4351700,00 грн; за грудень місяць 2016 року “С 11266900,00 грн. “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20”; 4) у п.2.4 рішення зазначено, що Сторона №2 перераховує кошти Стороні №3 через рахунки з обліку доходів місцевих/міських бюджетів та реєстраційні рахунки управлінь соціального захисту населення РДА/МВК пільги та субсидії у сумі 15618600,00 грн із записом у графі “призначення платежу”: “за грудень місяць 2016 року “П” 4351700,00 грн”; за грудень місяць 2016 року “С” 11266900,00 грн “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20”; 5) п. 2.5 рішення визначено, що Сторона №3 перераховують Стороні останній кошти у сумі 15618600,00 грн, у тому числі ПДВ 2603100,00 грн, за природний газ за 2016 рік згідно з договором від 28.09.2016 №1628/1617-ТЕ-17, із записом в графі “призначення платежу”: “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2016 рік, договір від 28.09.2016 №1628/1617-ТЕ-17, у тому числі ПДВ 2603100,00 грн”; 6) п.2.6 рішення встановлено, що Сторона остання перераховує кошти в сумі 15618600,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до розділу 2 спільного протокольного рішення від 16.02.2017 узгоджено порядок проведення взаєморозрахунків: 1) п.2.1 рішення зазначено, що сторони погоджують перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення; 2) п.2.2 рішення встановлює, що Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету Україні Стороні №1 у сумі 11430700,00 грн з приміткою: “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20”; 3) в п.2.3 рішення вказується, що Сторона №1 перераховує на рахунок Сторони №2 кошти у сумі 11430700,00 грн із записом у графі “призначення платежу”: “за січень місяць 2017 року “П” 2543630,00 грн; за січень місяць 2017 року “С 8887070,00 грн. “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20”; 4) у п.2.4 рішення зазначено, що Сторона №2 перераховує кошти Стороні №3 через рахунки з обліку доходів місцевих/міських бюджетів та реєстраційні рахунки управлінь соціального захисту населення РДА/МВК пільги та субсидії у сумі 11430700,00 грн із записом у графі “призначення платежу”: “за січень місяць 2017 року “П” 2543630,00 грн”; за січень місяць 2017 року “С” 8887070,00 грн “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20”; 5) п. 2.5 рішення визначено, що Сторона №3 перераховують Стороні останній кошти у сумі 11430700,00 грн, у тому числі ПДВ 1905116,67 грн, за природний газ за 2016 рік згідно з договором від 28.09.2016 №1628/1617-ТЕ-17, із записом в графі “призначення платежу”: “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2016 рік, договір від 28.09.2016 №1628/1617-ТЕ-17, у тому числі ПДВ 1905116,67 грн”; 6) п.2.6 рішення встановлено, що Сторона остання перераховує кошти в сумі 11430700,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до розділу 2 спільного протокольного рішення від 15.03.2017 узгоджено порядок проведення взаєморозрахунків: 1) п.2.1 рішення зазначено, що сторони погоджують перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення; 2) п.2.2 рішення встановлює, що Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету Україні Стороні №1 у сумі 10016010,00 грн з приміткою: “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20”; 3) в п.2.3 рішення вказується, що Сторона №1 перераховує на рахунок Сторони №2 кошти у сумі 10016010,00 грн із записом у графі “призначення платежу”: “за лютий місяць 2017 року “П” 2482440,00 грн; за лютий місяць 2017 року “С 7533570,00 грн. “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20”; 4) у п.2.4 рішення зазначено, що Сторона №2 перераховує кошти Стороні №3 через рахунки з обліку доходів місцевих/міських бюджетів та реєстраційні рахунки управлінь соціального захисту населення РДА/МВК пільги та субсидії у сумі 10016010,00 грн із записом у графі “призначення платежу”: “за лютий місяць 2017 року “П” 2482440,00 грн”; за лютий місяць 2017 року “С” 7533570,00 грн “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20”; 5) п. 2.5 рішення визначено, що Сторона №3 перераховують Стороні останній кошти у сумі 10016010,00 грн, у тому числі ПДВ 1669335,00 грн, за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 28.09.2016 №1628/1617-ТЕ-17, із записом в графі “призначення платежу”: “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2017 рік, договір від 28.09.2016 №1628/1617-ТЕ-17, у тому числі ПДВ 1669335,00 грн”; 6) п.2.6 рішення встановлено, що Сторона остання перераховує кошти в сумі 10016010,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до розділу 2 спільного протокольного рішення від 20.04.2017 узгоджено порядок проведення взаєморозрахунків: 1) п.2.1 рішення зазначено, що сторони погоджують перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення; 2) п.2.2 рішення встановлює, що Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету Україні Стороні №1 у сумі 2400000,00 грн з приміткою: “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20”; 3) в п.2.3 рішення вказується, що Сторона №1 перераховує на рахунок Сторони №2 кошти у сумі 2400000,00 грн із записом у графі “призначення платежу”: “за березень місяць 2017 року “П” 0 грн; за березень місяць 2017 року “С 2400000,00 грн. “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20”; 4) у п.2.4 рішення зазначено, що Сторона №2 перераховує кошти Стороні №3 через рахунки з обліку доходів місцевих/міських бюджетів та реєстраційні рахунки управлінь соціального захисту населення РДА/МВК пільги та субсидії у сумі 2400000,00 грн із записом у графі “призначення платежу”: “за березень місяць 2017 року “П” 0 грн”; за березень місяць 2017 року “С” 2400000,00 грн “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20”; 5) п. 2.5 рішення визначено, що Сторона №3 перераховують Стороні останній кошти у сумі 2400000,00 грн, у тому числі ПДВ 400000,00 грн, за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 28.09.2016 №1628/1617-ТЕ-17, із записом в графі “призначення платежу”: “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2017 рік, договір від 28.09.2016 №1628/1617-ТЕ-17, у тому числі ПДВ 400000,00 грн”; 6) п.2.6 рішення встановлено, що Сторона остання перераховує кошти в сумі 2400000,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до розділу 2 спільного протокольного рішення від 16.11.2017 узгоджено порядок проведення взаєморозрахунків: 1) п.2.1 рішення зазначено, що сторони погоджують перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення; 2) п.2.2 рішення встановлює, що Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету Україні Стороні №1 у сумі 1500000,00 грн з приміткою: “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20”; 3) в п.2.3 рішення вказується, що Сторона №1 перераховує на рахунок Сторони №2 кошти у сумі 1500000,00 грн із записом у графі “призначення платежу”: “за жовтень місяць 2017 року “П” 0 грн; за жовтень місяць 2017 року “С 1500000,00 грн. “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20”; 4) у п.2.4 рішення зазначено, що Сторона №2 перераховує кошти Стороні №3 через рахунки з обліку доходів місцевих/міських бюджетів та реєстраційні рахунки управлінь соціального захисту населення РДА/МВК пільги та субсидії у сумі 1500000,00 грн із записом у графі “призначення платежу”: “за жовтень місяць 2017 року “П” 0 грн”; за жовтень місяць 2017 року “С” 1500000,00 грн “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20”; 5) п. 2.5 рішення визначено, що Сторона №3 перераховують Стороні останній кошти у сумі 1500000,00 грн, у тому числі ПДВ 250000,00 грн, за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 28.09.2016 №1628/1617-ТЕ-17, із записом в графі “призначення платежу”: “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2017 рік, договір від 28.09.2016 №1628/1617-ТЕ-17, у тому числі ПДВ 250000,00 грн”; 6) п.2.6 рішення встановлено, що Сторона остання перераховує кошти в сумі 1500000,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до розділу 2 спільного протокольного рішення від 13.12.2017 узгоджено порядок проведення взаєморозрахунків: 1) п.2.1 рішення зазначено, що сторони погоджують перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення; 2) п.2.2 рішення встановлює, що Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету Україні Стороні №1 у сумі 5000000,00 грн з приміткою: “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20”; 3) в п.2.3 рішення вказується, що Сторона №1 перераховує на рахунок Сторони №2 кошти у сумі 5000000,00 грн із записом у графі “призначення платежу”: “за листопад місяць 2017 року “П” 0 грн; за листопад місяць 2017 року “С” 5000000,00 грн. “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20”; 4) у п.2.4 рішення зазначено, що Сторона №2 перераховує кошти Стороні №3 через рахунки з обліку доходів місцевих/міських бюджетів та реєстраційні рахунки управлінь соціального захисту населення РДА/МВК пільги та субсидії у сумі 5000000,00 грн із записом у графі “призначення платежу”: “за листопад місяць 2017 року “П” 0 грн”; за листопад місяць 2017 року “С” 5000000,00 грн “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20”; 5) п. 2.5 рішення визначено, що Сторона №3 перераховують Стороні останній кошти у сумі 5000000,00 грн, у тому числі ПДВ 833333,33 грн, за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 28.09.2016 №1628/1617-ТЕ-17, із записом в графі “призначення платежу”: “Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2017 рік, договір від 28.09.2016 №1628/1617-ТЕ-17, у тому числі ПДВ 833333,33 грн”; 6) п.2.6 рішення встановлено, що Сторона остання перераховує кошти в сумі 5000000,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

За умовами розділу 3 вказаних вище спільних протокольних рішення зазначено, що з метою реалізації цих спільних протокольних рішень сторони зобов`язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики вугільної промисловості України, Міністерстві фінансів України від 03.08.2015 №493/688; перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання-до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим спільним протокольним рішенням.

Згідно з п.4 зазначених спільних протокольних рішень сторони, що підписали спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Уряду від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків і не виконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Пунктом п.5.2 зазначених спільних протокольних рішень визначено, що останнє набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням.

Судом встановлено, що відповідачем належним чином виконувались умови спільних протокольних рішень, оплата вартості отриманого природного газу в сумі 49220510,72 грн була проведена на підставі підписаних спільних протокольних рішень.

Згідно з положеннями ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тобто, положення норм наведеної постанови Кабінету Міністрів України є обов`язковим для учасників розрахунків, виходячи з її змісту. Відтак, строки та порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ визначаються саме нормами зазначеної постанови та фактично встановлюють інший порядок розрахунків за поставлений природний газ, ніж передбачений сторонами в договорі.

Встановлені вище обставини, що стосуються порядку розрахунків, свідчать про те, що відповідач, не міг, в силу норм діючого законодавства, у тому числі попередньо затвердженого алгоритму розподілу коштів, вплинути на процес здійснення розрахунків з позивачем, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача сум пені, інфляційних та річних, які нараховані позивачем на суми, які сплачені за постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.

Для застосування санкцій, визначених умовами договору, а також наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №926/19/19, від 15.04.2020 у справі №909/256/18.

Отже, підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання здійснення розрахунків за спільними протокольними рішеннями та вказаною вище постановою Кабінету Міністрів України, а була сплачена несвоєчасно відповідачем за рахунок власних грошових коштів.

З матеріалів справи вбачається, що оплата переданого природного газу здійснена відповідачем з порушенням строків, встановлених договором.

Судом встановлено, що загальна сума грошових коштів, перерахованих відповідачем позивачу на виконання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 у спірному періоді складає 49220510,72 грн.

При здійсненні розрахунку пені позивачем враховано положення укладеного між сторонами договору та додаткових угод, в яких сторони домовились про те, що нарахування пені не здійснюється постачальником на суму оплат, проведених споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

З наявних в матеріалах справи банківських виписок вбачається, що позивачем було здійснено оплату вартості поставленого природного газу й за рахунок власних коштів на загальну суму 140670897,28 грн.

Таким чином, пеня у розмірі 4555384,82 грн нарахована позивачем на підставі п.8.2 договору за невиконаними у строк зобов`язаннями в загальній сумі 140670897,28 грн (сума оплат вартості поставленого природного газу, здійснена відповідачем за рахунок власних коштів) за загальний період прострочення з 21.12.2016 по 23.04.2018 (розрахунок долучено до матеріалів справи).

При визначенні суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача, суд не бере до уваги суми, сплачені відповідачем за рахунок власних коштів, а саме: 343294,02 грн від 28.11.2016 та 344075,67 грн від 29.11.2016 з огляду на наступне.

03.11.2016 прийнято Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” (далі – Закон), який набрав чинності 30.11.2016.

Згідно з ст.1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ст.2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно з ч.3 ст.7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач вказані вище суми сплатив до набрання чинності вищезазначеним Законом, отже, нарахована пеня на суми несвоєчасно сплачених коштів до 30.11.2016: 343294,02 грн та 344075,67 грн, згідно з ч.3 ст.7 Закону підлягає списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 4555384,82 грн підлягають частковому задоволенню у сумі 4530053,66 грн.

Позивач, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, враховуючи дати виникнення зобов`язань по оплаті газу, дати і суми часткових проплат, за прострочення виконання грошового зобов`язання в загальній сумі 189891408,00 грн нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 1144283,31 грн за загальний період прострочення з 26.11.2016 по 23.04.2018 та інфляційні втрати в розмірі 3700223,36 грн за загальний період прострочення з 01.03.2017 по 31.03.2018 (розрахунок долучено до матеріалів справи).

Тобто, позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати з посиланням на п.8.3 договору, в тому числі на суми оплат в загальному розмірі 49220510,72 грн, здійснені споживачем відповідно до спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків та постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, з чим суд не може погодитись, враховуючи викладену вище позицію щодо визначення строків та порядку виконаних грошових зобов`язань сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету.

При задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд бере до уваги суми несвоєчасно сплаченого основного боргу, оплати яких здійснені власними коштами відповідача, за винятком сум: 343294,02 грн та 344075,67 грн, нарахування на які підлягали списанню відповідно до положень Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”.

Згідно з розрахунком, зробленим судом з врахуванням суми заборгованості, яка була оплачена відповідачем за рахунок власних грошових коштів, періоду нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем, а також вимог Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 913787,71 грн та інфляційні втрати в розмірі 2920375,44 грн. В решті позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 230495,60 грн та інфляційних втрат в розмірі 779847,92 грн суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Щодо посилань відповідача в своєму відзиві на Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, суд зазначає, що вказаним Порядком визначається механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, однак не встановлено інших строків та порядку здійснення розрахунків між сторонами договору, на відміну від постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, а відтак не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання взятих грошових зобов`язань.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%, викладене у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Неустойка не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежності від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому слід враховувати, що правила ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Суд приймає до уваги правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 у справі №922/2932/18, від 08.10.2019 у справі №922/2930/18, від 08.10.2019 у справі №923/142/19, від 09.10.2019 у справі №904/4083/18).

Суд вважає, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

На підтвердження незадовільного фінансового становища до клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідачем приєднано копії балансів (звіту про фінансовий стан) на 31.12.2017, на 31.12.2018, на 31.12.2019 та на 31.03.2020; звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017, за 2018, за 2019 та за І квартал 2020 на підтвердження збитковості підприємства.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, статус відповідача, який має стратегічне значення для регіону, його незадовільні фінансові результати у спірний період, а також те, що сума основного боргу сплачена в повному обсязі, беручи до уваги, що окрім пені позивач нараховує 3% річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, а також те, що сплата пені у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість постачання теплової енергії населенню, суд вважає за можливе застосувати ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України і ч.1 ст.233 Господарського кодексу України та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50% і стягнути з відповідача пеню в сумі 2265026,83 грн. Також судом враховується, що таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

За таких обставин позовні вимоги задовольняються судом частково в сумі 2265026,83 грн пені, зменшеної судом в порядку ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, 913787,71 грн 3% річних та 2920375,44 грн інфляційних втрат.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених вимог відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, де закріплено, що у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, для цілей розподілення судового збору між сторонами за основу розрахунку суд приймає розмір пені в сумі 4530053,66 грн, щодо якого судом здійснено розрахунок, однак яка зменшена судом на 50% та становить 2265026,83 грн на підставі ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 125463,25 грн.

Керуючись ст.2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального підприємства Броварської обласної ради Київської області “Броваритепловодоенергія” про стягнення 9399891,49 грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Броварської обласної ради Київської області “Броваритепловодоенергія” на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 2265026 (два мільйона двісті шістдесят п`ять тисяч двадцять шість) грн 83 коп пені, 913787 (дев`ятсот тринадцять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн 71 коп 3% річних, 2920375 (два мільйона дев`ятсот двадцять тисяч триста сімдесят п`ять) грн 44 коп інфляційних втрат та 125463 (сто двадцять п`ять тисяч чотириста шістдесят три) грн 25 коп судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального підприємства Броварської обласної ради Київської області “Броваритепловодоенергія” в частині стягнення 2290357,99 грн пені, 230495,60 грн 3% річних та 779847,92 грн інфляційних втрат.

Позивач – Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул.. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720).

Відповідач – Комунальне підприємство Броварської обласної ради Київської області “Броваритепловодоенергія” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 3А, ідентифікаційний код 13711949).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.10.2020.

Суддя О.О. Третьякова