Рішення № 92316667, 20.10.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2020 р. Справа № 911/2132/20

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Княжичі»

про стягнення 182277,51 грн

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» (далі – позивач, ТОВ «ТД «Насіння») з позовом від 21.07.2020 № 1-5/358 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Княжичі» (далі – відповідач, ТОВ «Агрофірма Княжичі») про стягнення 182277,51 грн, з яких: 100000,00 грн основного боргу, 56396,67 грн пені, 20000,00 грн штрафу та 5880,84 грн 3% річних.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором від 27.11.2018 № 20-2711/пр3365 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.07.2020 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи) та встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Через канцелярію суду 17.08.2020 від ТОВ «Агрофірма Княжичі» надійшов відзив на позовну заяву (надісланий до суду засобами поштового зв`язку 12.08.2020), у додаток до якого відповідач долучив клопотання від 12.08.2020 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Обгрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, відповідач посилається на безпідставне, необґрунтоване та надмірне нарахування позивачем пені, штрафу та відсотків річних.

Зі слів відповідача, ТОВ «Агрофірма Княжичі» вело письмові перемовини з ТОВ ТД «Насіння» стосовно відстрочки виконання зобов`язання на певний строк та відмови у задоволенні цієї пропозиції відповідач не отримував.

На думку відповідача, така поведінка позивача є недобросовісною,суперечить умовам договору щодо вирішення спору між сторонами шляхом переговорів та спрямована на затягування часу для збільшення штрафних санкцій.

Також відповідач вважає, що розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем, є надмірним, у зв`язку з чим розраховує на їх зменшення судом.

Ухвалою суду від 25.08.2020 відмовлено ТОВ «Агрофірма Княжичі» у задоволенні клопотання від 12.08.2020 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Через канцелярію суду 02.09.2020 позивачем подано відповідь на відзив за № 1-5/401 від 02.09.2020.

Одночасно з відповіддю на відзив ТОВ «ТД «Насіння» подано заяву за № 1-5/402 від 02.09.2020, у прохальній частині якої позивач просить суд:

- визнати поважною причини пропуску подачі відповіді на відзив;

- поновити пропущений процесуальний строк на подачу відповіді на відзив;

- враховувати відповідь на відзив при розгляді справи по суті.

Ухвалою суду від 07.09.2020 продовжено ТОВ «ТД «Насіння» строк для подання відповіді на відзив до 02.09.2020.

Заперечуючи проти викладених у відзиві доводів, позивач, зокрема, посилається на те, що відповідач гарантував погасити заборгованість у строк до 19.06.2020 та не посилався на тяжке фінансове становище, з огляду на що позивач вважає твердження відповідача про те, що дії чи бездіяльність позивача направлені на збільшення штрафних санкцій – безпідставними.

Також, заперечуючи проти зменшення розміру штрафних санкцій, позивач зауважує на те, що у відзиві не зазначено жодних фактів, які б указували на те, що розмір неустойки є значним для відповідача, а також відсутні будь-які документи, які б підтверджували тяжке фінансове становище відповідача та значну кількість зобов`язань перед третіми особами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позовних вимог, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «Агрофірма Княжичі» (покупець) та ТОВ «ТД «Насіння» (продавець) 27.11.2018 укладено договір № 20-2711/пр3365 (далі – Договір), за умовами п. 1.1. якого продавець зобов`язався в строки, визначені договором, передати у власність покупця (поставити) насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин (далі – товар), а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування товару визначається в додатках до цього Договору, які складають його невід`ємну частину.

Ціна за одиницю Товару кожного найменування в національній валюті наводиться у Додатках до цього Договору. Загальна вартість Товару з ПДВ визначається шляхом складання вартості окремих партій Товару, визначених у Додатках до цього Договору (п. 5.1. Договору).

Пунктами 6.1., 6.2. Договору обумовлено, що загальна вартість товару повинна бути сплачена покупцем у строк, встановлений в Додатках до цього Договору. Оплата здійснюється в гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

За умовами п. 6.3. Договору якщо покупець не здійснив у встановлений Додатками до Договору строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, умова про розстрочення платежу, визначена Додатками до цього Договору, вважається скасованою, строк оплати настає негайно по всім неоплаченим товарам, що поставляються по вказаному Договору, а прострочення є підставою для нарахування штрафу, пені та процентів відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 7.2. Договору перехід права власності на товар відбувається в момент фактичної передачі товару та підписання видаткових накладних на товар.

Пунктом 10.1. Договору визначено, що останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками сторін. Строк дії цього договору становить 12 (дванадцять) місяців, але, у будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

На виконання умов Договору, між сторонами укладено та підписано додатки до договору № 20-2711/пр3365 від 27.11.2018:

- № 6 від 19.04.2019, у якому погоджено найменування товару, строк поставки – до 10.05.2019, загальну вартість товару – 24003,42 грн, строк оплати – 100% до 26.04.2019;

- № 8 від 26.04.2019, у якому погоджено найменування товару, строк поставки – до 10.05.2019, загальну вартість товару – 30535,80грн, строк оплати – 100% до 03.05.2019;

- № 9 від 03.05.2019, у якому погоджено найменування товару, строк поставки – до 10.05.2019, загальну вартість товару – 112667,64 грн, строк оплати – 100% до 03.05.2019;

- № 10 від 16.05.2019, у якому погоджено найменування товару, строк поставки – до 24.05.2019, загальну вартість товару – 8717,76 грн, строк оплати – 100% до 01.06.2019;

- № 11 від 21.05.2019, у якому погоджено найменування товару, строк поставки – до 30.05.2019, загальну вартість товару – 143895,36 грн, строк оплати – 100% протягом 25 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару;

Вказані договір № 20-2711/пр3365 від 27.11.2018 та додатки підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток юридичних осіб.

На виконання умов Договору, позивач продав/поставив товар, а відповідач купив/прийняв товар на загальну суму 319819,98 грн, про що свідчать видаткові накладні: № Н-БП-1904-019 від 19.04.2019 на суму 24003,42 грн; № Н-ВХ-2604-111 від 26.04.2019 на суму 30535,80 грн; № Н-ВХ-0605-114 від 06.05.2019 на суму 112667,64 грн; № Н-ВХ-1705-146 від 17.05.2019 на суму 8717,76 грн; № Н-ВХ-2105-131 від 21.05.2019 на суму 143895,36 грн.

Про факт отримання товару уповноваженою особою покупця свідчать довіреності на отримання товару: № 116 від 19.04.2019; № 120 від 19.04.2019; № 126 від 03.05.2019; № 135 від 16.05.2019; № 138 від 21.05.2019 – видані на ім`я Кубі Г.В. за посадою завідуюча складу.

Покупцем здійснено часткову оплату вартості отриманого товару в загальному розмірі 219819,98 грн, про що свідчать долучені до позовної заяви копії банківських виписок по рахунках позивача.

Як стверджує позивач, відповідач порушив умови Договору щодо строків оплати товару, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 100000,00 грн, який і заявлено до стягнення шляхом подання відповідного позову.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідності до приписів ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 193 Цивільного кодексу України).

Зі змісту ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Оцінивши подані позивачем обгрунтування позовних вимог, пояснення сторін та докази, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з укладенням договору № 20-2711/пр3365 від 27.11.2018, який за правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить стаття 265 Господарського кодексу України (за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Стаття 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, – у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як установлено судом позивачем належним чином виконано умови укладеного між сторонами Договору та поставлено відповідачу товар загальною вартістю 319819,98 грн. Зі свого боку відповідачем частково виконано обов`язок з оплати вартості отриманого товару та сплачено лише 219819,98 грн, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг у сумі 100000,00 грн.

Виходячи зі змісту поданого відзиву, відповідач фактично не заперечує наявність вказаної заборгованості. Також до відзиву долучено копію листа ТОВ «Агрофірма Княжичі» за вих. № 69 від 14.05.2020, адресованого ТОВ «ТД «Насіння», у якому відповідач гарантував погашення кредиторської заборгованості в сумі 100000,00 грн до 19.06.2020.

Твердження відповідача, викладені у відзиві щодо того, що між сторонами нібито велися перемовини стосовно відстрочки виконання зобов`язання на певний строк, суд вважає такими, що не підтверджені належними доказами, оскільки зміст листа за вих. № 69 від 14.05.2020, на який посилається відповідач, не містить прохання про відстрочку виконання грошового зобов`язання, а лише інформацію про те, що покупець гарантує здійснити погашення заборгованості в сумі 100000,00 грн до 19.06.2020. Водночас слід зазначити, що до відзиву не долучено доказів надіслання (отримання) вказаного листа позивачем.

Станом на дату вирішення даного спору в матеріалах справи відсутні докази погашення ТОВ «Агрофірма Княжичі» на користь ТОВ «ТД «Насіння» боргу в сумі 100000,00 грн.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 100000,00 грн, які неоплачені відповідачем станом на день розгляду спору, підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

Крім того, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 56396,67 грн пені, 20000,00 грн штрафу та 5880,84 грн 3% річних, які нараховано за порушення строків оплати, визначених додатками №№ 6, 8, 9, 10, 11.

Відносно вказаних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 Господарського кодексу України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 11.2. Договору за порушення строків виконання зобов`язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 11.4. Договору у разі ухилення від оплати вартості товару понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів покупець, крім пені, сплачує продавцю штраф в розмірі 20% (двадцять відсотків) від загальної вартості неоплаченого товару.

Також пунктом 11.7. Договору обумовлено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором припиняється через 3 (три) роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивач нарахував відповідачеві пеню в загальному розмірі 56396,67 грн від кожної накладної окремо та з урахуванням часткових оплат, за загальний період з 27.04.2019 по 20.07.2020.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені в системі «Ліга:Закон» за періоди, визначені позивачем, суд встановив, що розрахунок є арифметично правильним і таким, що відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим з відповідача підлягає до стягнення 56396,67 грн пені.

Також, враховуючи порушення відповідачем строків оплати за поставлений позивачем товар понад 15 календарних днів, позивач нарахував відповідачеві штраф на суму несплаченої відповідачем заборгованості (100000,00 грн х 20%), який складає 20000,00 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок 20% штрафу, суд встановив, що він є арифметично вірним та заявлена сума підлягає задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з викладеним у позовній заяві розрахунком 3% річних, останній проведено за періоди, аналогічні при розрахунку пені від кожної накладної окремо.

Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що розрахунок є арифметично правильним, отже позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5880,84 грн, нарахованих згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов`язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Щодо заперечень відповідача, що заявлені до стягнення сума штрафних санкцій та 3% річних, є занадто великою по відношенню до суми основної заборгованості, у зв`язку з чим відповідач розраховує на їх зменшення судом, слід зазначити таке.

За змістом ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Так, відповідачем не надано жодних доказів об`єктивної неможливості своєчасного здійснення розрахунків за отриманий товар, зокрема, відсутності коштів на інших (поточних) рахунках підприємства, у тому числі неможливості залучення кредитних коштів тощо.

Суд наголошує, що відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України та ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Крім того, укладаючи з позивачем договір № 20-2711/пр3365 від 27.11.2018, відповідно до пункту 15.1. Договору покупець заявив, гарантував і зобов`язався на користь продавця, що, зокрема: за час, що пройшов з моменту укладення цього Договору до моменту настання строку сплати за товар у покупця не відбулося і не відбудеться ніяких суттєвих змін у фінансовому стані або діяльності покупця, що можуть привести до невиконання або неналежного виконання ним своїх зобов`язань по цьому Договору чи визнання його недійсним.

За наведених обставин суд вважає необгрунтованими твердження відповідача про надмірність нарахованих санкцій та не вбачає правових підстав для зменшення неустойки.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також, відповідно до змісту викладених позовних вимог, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати.

У позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зокрема: 20000,00 грн гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки в спрощеному позовному провадженні судові дебати не проводяться, у строк до ухвалення рішення у справі позивачем на підтвердження заявлених судових витрат жодних доказів не подано та не повідомлено суд про намір подати такі докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення, господарський суд залишає без розгляду заяву позивача про покладення на відповідача витрат на правову допомогу в сумі 20000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Княжичі» (08143, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Княжичі, вул. Леніна, буд. 2; код ЄДРПОУ 13740218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-Б; код ЄДРПОУ 30674952): 100000 (сто тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 56396 (п`ятдесят шість тисяч триста дев`яносто шість) грн 67 коп. пені, 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. штрафу, 5880 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн 84 коп. 3% річних та 2734 (дві тисячі сімсот тридцять чотири) грн 16 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін