Ухвала суду № 92316620, 01.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

01.10.2020Справа № 910/9818/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп»

(37043, Полтавська обл., Пирятинський район, шлях Київ-Харків, корпус 134 км, код 25392923)

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код 43141267)

про визнання протиправними дій та стягнення грошових коштів

Суддя Удалова О.Г.

Секретар судового засідання Бортнюк М.В.

Представники учасників справи:

від позивача Галицька В.А., за довіреністю № 101 від 10.07.2020, адвокат

від відповідача Мельник А.А., за довіреністю № 933/26-15-08-11-13 від 12.12.2019

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про:

- визнання протиправними дій Головного управління Державної податкової служби у м. Києві при несвоєчасному виконанні постанови Полтавського окружного адміністративного суду № 816/20/17 від 11.05.2017 щодо зобов`язання включити до Єдиного реєстру акцизних накладних залишки пального, які зазначені в акті інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 01.03.2016, що поданий 20.03.2016 платником податків - Товариством, що призвело до заподіяння позивачу збитків;

- стягнення з відповідача інфляційних втрат за період 07.07.2017 - 15.02.2018 від собівартості палива 11 062 272,84 грн (асортимент та кількість якого встановлена постановою від 11.05.2017 у справі № 816/20/17) в розмірі 760 976,32 грн та 3% річних в сумі 203 667,05 грн, що загалом становить 964 643,37 грн;

- стягнення з відповідача на користь позивача витрачених позивачем на придбання 318 642,05 літрів дизельного палива ДТ-З-К4 (код УКТ ЗЕД 2710194710) грошових коштів в сумі 3 758 701,62 грн, що складаються з: вартості дизельного палива ДТ-З-К4 (код УКТ ЗЕД 2710194710, придбаного за видатковими накладними № РН 0008057 від 28.01.2016 та № РН 0008063 від 28.01.2016 в сумі 3 132 251,35 грн без ПДВ, до складу якої входить сплачений позивачем при завезенні на митну територію України дизельного палива ДТ-З-К4 (код УКТ ЗЕД 2710194710) акцизний збір - 873 812,09 грн; сплаченого позивачем податку на додану вартість в сумі 626 450,27 грн.

Обґрунтовуючи звернення з вказаним позовом до суду господарської юрисдикції, позивач послався на ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 24, ч. 1 ст. 27 ГПК України. Крім того, сторона зазначила, що спір не пов`язаний з оскарженням дій/рішень суб`єкта владних повноважень та виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності позивача (у зв`язку з відшкодуванням шкоди, завданої товариству тривалим невиконанням даним суб`єктом рішення суду), що відображено в позиції, викладеній в постанові Верховного Суду № 920/31/18 від 21.12.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.07.2020 відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 06.08.2020.

05.08.2020 через відділ діловодства суду позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням уповноваженого представника у відпустці.

У судове засідання 06.08.2020 з`явився представник відповідача, подав відзив на позовну заяву.

06.08.2020 підготовче засідання судом відкладено на 03.09.2020, про розгляд справи позивача повідомлено в порядку ст. 120 ГПК України.

28.08.2020 позивач через відділі діловодства суду подав відповідь на відзив.

01.09.2020 позивач засобами поштового зв`язку (подано 28.08.2020) надав суду пояснення по справі.

02.09.2020 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 910/9818/20 у зв`язку з тим, що позивачем заявлено вимоги у даній справі, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства судом адміністративної юрисдикції, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19.

У судовому засіданні 03.09.2020 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву у розгляді справи до 22.09.2020.

22.09.2020 позивач засобами електронного зв`язку (засобами поштового зв`язку 24.09.2020) подав клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 22.09.2020 без участі уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» та розглянути тільки питання підсудності даної справи, без розгляду справи по суті.

22.09.2020 суд відклав підготовче засідання на 01.10.2020.

У судове засідання 01.10.2020 з`явились представники сторін. Представник відповідача підтримав раніше подане клопотання про закриття провадження у справі, оскільки справа не може бути розглянута в порядку господарського судочинства, подав додаткові пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, а також подане представником відповідача клопотання, з урахуванням мотивів постанови Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до юрисдикції господарських судів, а є справою суду адміністративної юрисдикції, оскільки спір у ній виник у зв`язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, що свідчить про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Сферу господарських відносин відповідно до частини четвертої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) становлять:

господарсько-виробничі майнові та інші відносини, що виникають між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійснені господарської діяльності (частина четверта статті 3 ГК України);

організаційно-господарські - відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю, під якою відповідно до частини першої даної статті розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованих на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина шоста статті З ГК України);

внутрішньо господарські відносини, що складаються між структурними підрозділами суб`єкта господарювання, та відносини суб`єкта господарювання з його структурними підрозділами (частина сьома статті 3 ГК України).

Згідно зі статтею 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до статей 1, 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, державних та інших органів, що звертаються до господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Підвідомчість справ господарським судам визначено статтею 12 ГПК України, згідно якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що визначені цією нормою крім тих спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Так, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, "посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів та рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх штатних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Предметом спору у даній справі є визнання протиправними дій Головного управління Державної податкової служби у м. Києві при несвоєчасному виконанні постанови Полтавського окружного адміністративного суду № 816/20/17 від 11.05.2017 щодо зобов`язання включити до Єдиного реєстру акцизних накладних залишки пального, які зазначені в акті інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 01.03.2016, що поданий 20.03.2016 платником податків - Товариством, що призвело до заподіяння позивачу збитків; а також стягнення інфляційних нарахувань та суми 3% річних, як збитків від знецінення коштів, понесених внаслідок бездіяльності відповідача, повернення грошових коштів, витрачених на придбання палива.

Зокрема, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 у справі № 816/20/17 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо невключення до Єдиного реєстру акцизних накладних залишків пального, які зазначені в акті інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 01.03.2016, що поданий 20.03.2016 платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." (код 25392923); зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві включити до Єдиного реєстру акцизних накладних залишки пального, які зазначені в акті інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 01.03.2016, що поданий 20.03.2016 платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." (код 25392923); стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (код 25392923) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 756,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги в межах даної справи, позивач посилається на те, за наслідком прийняття вказаної постанови суду розмір боргових зобов`язань територіального органу Державної фіскальної служби України дорівнював у літровому еквіваленті 825 756,72 літри з собівартістю придбання палива 11 062 272,84 грн, проте внаслідок невиконання вказаної постанови позивачем понесені збитки від знецінення коштів та щодо понесення додаткових витрат, тому справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Однак, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19 виклала правовий висновок про те, що спір щодо вимоги про стягнення з бюджету, зокрема, інфляційних нарахувань на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи поєднана така вимога з однією з вимог, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного кодексу України, чи поєднана вона з вимогою про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та чи розглянуті такі вимоги в іншій справі, оскільки при вирішенні спору про стягнення з бюджету інфляційних втрат перед судом обов`язково постане питання про наявність заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, суму такої заборгованості, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення, тобто питання, спір щодо яких підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Тобто, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що похідні вимоги (однією з яких є стягнення інфляційних втрат, 3% річних) підлягають розгляду за тими ж правилами судочинства (підвідомча тим же судам), що і основна вимога (основна заборгованість в даному випадку), такий спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 910/9818/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними дій та стягнення грошових коштів.

Згідно з частиною другою статті 231 Господарського процесуального кодексу України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Суд зазначає, що, у зв`язку з тим, що позовні вимоги не підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, дані позовні вимоги мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

За приписами пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За відсутності поданого позивачем клопотання, питання про повернення судового збору наразі судом не розглядається.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/9818/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними дій та стягнення грошових коштів на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

2. Ухвала набирає законної сили 01.10.2020 та може бути оскаржена в порядку та у строк, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.10.2020.

Суддя О.Г. Удалова