Рішення № 92316270, 28.09.2020, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/584/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Національного природного парку "Гуцульщина",

до відповідача: Державного підприємства "Кутське лісове господарство",

про заборону видавати лісорубні квитки, визнання незаконними лісорубних квитків, стягнення збитків в сумі 1 051 830 грн 00 к.

за участю:

від позивача: 1) Стефурак Юрій Петрович - директор, (наказ № 125-0 від 09.04.2019 року; паспорт серія СС № 943204 від 26.04.2000 року)

2) Циканюк Михайло Петрович - провідний юрисконсульт, (доручення № 12/11 від 13.01.2020 року)

від відповідача: Пліхтяк Петро Петрович - в.о. головного лісничого ДП "Кутське лісове господарство", (довіреність № 01-3/39 від 28.01.2020 року; посвідчення № 6 від 06.06.2020 року)

установив: Національний природний парк "Гуцульщина" (далі – позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Державного підприємства "Кутське лісове господарство" (далі – відповідач) про заборону ДП "Кутське лісове господарство" видавати лісорубні квитки, які дозволятимуть рубку лісу на території, де лісокористувачем є НПП "Гуцульщина", визнання незаконними лісорубних квитків № 006759 від 18.06.2019, № 006803 від 15.10.2019, № 006820 від 02.12.2019 виданих ДП "Кутське лісове господарство" та стягнення збитків, які завдані внаслідок незаконної рубки лісу в сумі 140 000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірні лісорубні квитки були виписані відповідачем як неналежним власником лісів чи постійним лісокористувачем в межах території, що входить до складу НПП "Гуцульщина" з вилученням, чим порушено вимоги Лісового кодексу України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Указу Президента України «Про створення національного природного парку «Гуцульщина», та проведено рубки формування та оздоровлення лісів на підставі лісорубних квитків на території, яка не перебуває у користуванні ДП "Кутське лісове господарство" згідно матеріалів базового лісовпорядкування 2009 року та без наявних лімітів та дозволів на використання природних ресурсів, чим порушено вимоги ст. 9-1 Закону України "Про навколишнє природне середовище". Також, позивач зазначає, що внаслідок незаконної рубки відповідачем завдано позивачу шкоди на суму 140 000 грн 00к.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.2020 року вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 04.08.2020 року.

03 серпня 2020 року на адресу Господарського суду Івано-Франківської області від відповідача надійшла заява вх. № 11168/20 від 03.08.2020 року про залучення Пістинської сільської ради в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В судовому засіданні 04.08.2020 року представником позивача подано заяву за вх. № 11288/20 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути стягнути збитки, які завдані внаслідок незаконної рубки лісу в сумі 1 051 830,00 грн.

Ухвалою суду від 04.08.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача за вх. № 11168/20 від 03.08.2020 року про залучення Пістинської сільської ради в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; заяву позивача від 04.08.2020 року (вх. № 11288/20) про збільшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду та вирішено подальший розгляд справи здійснювати з її врахуванням, тобто предметом спору у справі є стягнення збитків в сумі 1 051 830,00 грн.

27 серпня 2020 року на адресу Господарського суду Івано-Франківської області поступив від відповідача відзив на позов (вх.№10934/20 від 27.08.20), відповідно до якого просить суд в позові відмовити. Свої заперечення обгрунтовує тим, що відповідач законно проводив рубку дерев на спірних територіях. В підтвердження своїх тверджень про належність йому (відповідачу по справі) спірних територій посилається на встановлення приюдиційного факту встановленого, зокрема у рішеннях Господарського суду Івано-Франківської області від 03.01.2019 року по справі № 909/741/18, постанова Верховного суду від 22.08.2002 року по справі № 809/807/17. А також посилається на рішення суду у справах №909/741/18, № 909/4/17, №0940/1703/18, № 809/1312/15, №809/807/17, №876/4394/15, №909/181/19 та № 809/3995/1, що постійним лісокористувачем на території Пістинської сільської ради є ДП "Кутське лісове господарство". За наведеного, відповідач також вважає безпідставним заявлення позивачем щодо стягнення шкоди в сумі 140 000 грн 00к.

02 вересня 2020 року позивачем по справі через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області надано докази направлення копії клопотання про збільшення позовних вимог (вх.№11277/20 від 02.09.2020 року).

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 09.09.20 року закрив підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 22.09.2020 о 11:00 год.

Ухвалою суду 22.09.2020 року розгляд справи відкладено на 28.09.2020 року.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, з підстав викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення проти позову підтримав з підстав зазначених у відзиві та просить в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, суд враховує наступне.

20.03.2019 року ДП "Кутське лісове господарство» видано лісорубний квиток №006739 з терміном дії до 31.12.2019.

18.06.2019 року ДП "Кутське лісове господарство" видано лісорубний квиток №006759 з терміном дії до 31.12.2019.

15 10.2019 року ДП "Кутське лісове господарство" видано лісорубний квиток №006803 з терміном дії до 31.03.2020.

02.12.2019 року "Кутське лісове господарство" видано лісорубний квиток №006820 з терміном дії до 31.03.2020.

Згідно відомостей, які містяться на веб-сайті: https://1k.ukгfогеst.соm/fогеst-tіскеts/ вищезазначені лісорубні квитки видані для вибіркової санітарної рубки (зокрема хвойних дерев) в межах територій лісокористувача ДП "Кутське лісове господарство" серед яких зокрема значиться територія 12 кварталу.

Один з вищезазначених лісорубних квитків від 20.03.2019 за №006739 анульований на підставі постанови Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2020 у справі №909/741/19. Цією постановою апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019 у справі №909/741/19, задоволив позов, зобов`язав Державне підприємство "Кутське лісове господарство" анулювати лісорубний квиток від 20.03.2019 серії ІФ ЛРК №006739 за №14. виданий на заготівлю деревини в порядку рубок формування та оздоровлення лісів (вибірково-санітарна рубка).

Задоволення позову суд апеляційної інстанції мотивував незаконністю лісорубного квитка, оскільки такий стосувався санітарних рубок лісів, лісокористувачем яких не було ДП "Кутське лісове господарство", як видавник такого квитка.

Решта лісорубних квитків №006759 від 18.06.2019, №006803 від 15.10.2019, №006820 від 02.12.2019 анульовані не були та не були предметом судового розгляду.

Разом з тим в період з 20.03.2019 по 31.03.2020 на підставі зазначених лісорубних квитків ДП "Кутське лісове господарство" здійснювались рубки на території НПП "Гуцульщина", внаслідок чого останньому завдано значну шкоду.

У зв`язку з цим позивач вважає, що лісорубні квитки №006759 від 18.06.2019, №006803 від 15.10.2019, №006820 від 02.12.2019 є незаконними, оскільки видані ДП "Кутське лісове господарство" без наявності достатніх правових підстав, а тому, внаслідок здійснених на підставі цих квитків рубки завдали шкоду позивачу

Вказані обставини стали підставою для звернення з позовом до суду.

За наведеного суд враховує наступне.

Дія лісорубних квитків, які є предметом оскарження в даному позові, поширюється на певну територію (земельну ділянку), а тому з`ясування обставин щодо її приналежності ДП "Кутське лісове господарство" чи НПП "Гуцульщина" має суттєве значення в даній справі та прямо впливає на наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З цього приводу слід зазначити, що Указом Президента України №456/2002 від 14.05.2002 з метою збереження, відтворення та раціонального використання типових і унікальних природних комплексів Покутських Карпат, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення створено Національний природний парк "Гуцульщина" на території Косівського району Івано-Франківської області, який підпорядковано Міністерству екології та природних ресурсів України. Площу парку встановлено у розмірі 32271 гектари, в тому числі 7606 гектарів, що мають бути надані йому в постійне користування та 24665 гектарів, земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів. ДП "Кутське лісове господарство" віднесено до землекористувачів, землі яких мають бути включені до складу Національного природного парку "Гуцульщина" як з вилученням так і без вилучення.

Відповідно до Положення про НПП "Гуцульщина", затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України, НПП "Гуцульщина" створений відповідно до Указу Президента України від 14.05.2002 №456, є об`єктом природоохоронного фонду загальнодержавного значення та розташований на території Косівського району Івано-Франківської області (п.1.1). Загальна площа парку становить 32271 гектари, у тому числі 7606 гектари, що мають бути надані парку в постійне користування та 24665 гектарів, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів (п.1.6).

У пункті 2.1 Положення зазначено, що парк створено з метою збереження, відтворення і раціонального використання типових та унікальних природних комплексів Покутських Карпат, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення.

Завданням НПП "Гуцульщина" є збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплексів та природних об`єктів Покутських Карпат, включаючи підтримання та забезпечення екологічної природної рівноваги в регіоні; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних комплексів та об`єктів; організація та здійснення наукових досліджень, у тому числі з вивченням природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розроблення та впровадження наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища, відтворення окремих видів флори та фауни, відновлення порушення екосистем, управління та ефективного використання природних ресурсів, організації та проведення моніторингу ландшафтного та біологічного різноманіття; проведення екологічної освітньо-виховної роботи тощо (пункту 2.2. Положення).

Відповідно до пунктів 1.7, 1.8 Положення, право парку на постійне користування земельною ділянкою оформляється витягом з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Межі земельних ділянок Парку встановлюються в натурі (на місцевості) і закріплюються межовими знаками. Відомості про земельні ділянки Парку в установленому порядку вносяться до Державного земельного кадастру та обов`язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій.

З акта приймання-передачі цінностей лісового фонду та документації від Кутського держлісгоспу та Косівського районного підприємства "Райагроліс" до сфери управління Мінекоресурсів України від 23.08.2002 (копія долучена до матеріалів справи), затвердженого Міністром екології та природних ресурсів України, на виконання Указу Президента №456/2002 від 14.05.2002 та наказу Мінекоресурсів №315 від 14.08.2002 вбачається, що у 2002 році комісією у складі: голови комісії, начальника Державної служби заповідної справи, заступника начальника Державної служби заповідної справи, начальника управління бухгалтерського обліку та фінансової звітності Мінекоресурсів, першого заступника Голови облдержадміністрації, начальника нормативно-правового управління Мінекоресурсів, начальника Державного управління екології та природних ресурсів в Івано-Франківській області, начальника обласного управління лісового господарства, заступника начальника управління земельних ресурсів облдержадміністрації, начальника відділу заповідної справи та екомережі Державного управління екології та природних ресурсів в Івано-Франківській області, головного технолога ОП "Івано-Франківськоблагроліс", голови Косівської районної ради, першого заступника голови Косівської райдержадміністрації, директора Національного природного парку "Гуцульщина", директора Кутського держлісгоспу та директора Косівського районного підприємства "Райагроліс" проведено приймання-передачу матеріальних цінностей, лісового фонду та документації від Кутського держлісгоспу та Косівського районного підприємства "Райагроліс" до сфери управління Мінекоресурсів України. Передано директору НПП "Гуцульщина" від директорів Кутського держлісгоспу Дмитрука В.Д. та Косівського районного підприємства "Райагроліс" Пліхтяка Ю.М.:

- по Кутському ДЛГ:

1.1) лісовий фонд площею 21562 га (згідно додатку 1 та додатку 2, які визначають квартали, що передаються із вилученням та кварталів, що входять до складу парку без вилучення);

1.2) документацію з обліку лісового фонду, таксаційні описи, книги лісових культур, тощо;

1.3) лісову продукцію, що є в залишку в лісі;

1.4) лісосічний фонд на який виписані лісорубні квитки і сплачена попенна плата.

- по Косівському районному підприємству "Райагроліс":

2.1) лісовий фонд площею 10709 га (згідно додатку 6 та додатку 7, які визначають квартали, що передаються із вилученням та кварталів, що входять до складу парку без вилучення);

2.2) документацію з обліку лісового фонду, таксаційні описи, книги лісових культур, тощо.

В акті також зазначено, що на переданій території НПП "Гуцульщина" з вилученням земель охорону здійснює служба державної охорони НПП "Гуцульщина" з часу підписання акту.

Відповідно до додатку 1 до вказаного акту, по Косівському лісництву Кутського ДЛГ у постійне користування НПП "Гуцульщина" було передано із вилученням в попереднього лісокористувача квартали № 6, 7, 8, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19.

Факт передачі лісового фонду ДП "Кутське лісове господарство" до НПП "Гуцульщина" підтверджено також нотаріально засвідченою заявою від 24.07.2009 про надання згоди Державним підприємством "Кутське лісове господарство" щодо припинення права користування земельними ділянками та передачу в постійне користування Національному природному парку "Гуцульщина" 6790 га (копія заяви знаходиться в матеріалах справи), що відповідає площі, яка мала бути надана у постійне користування НПП "Гуцульщина" з вилученням з Кутського державного лісгоспу згідно додатку 1 до Указу Президента України від 14.05.2002 року №456/2002 з метою збереження, відтворення та раціонального використання типових і унікальних природних комплексів Покутських Карпат, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.

В матеріалах справи наявний план лісонасаджень Косівського лісництва Кутського держлісгоспу лісовпорядкування 1996 року , з якого вбачається загальна схема урочищ з поділом на квартали та витяг з планшету №2 Косівського лісництва Кутського ДЛГ лісовпорядкування 1996 року , з якого вбачається схема розташування кварталу №12, межі цього кварталу, а також схема поділу цього кварталу на окремі виділи та їх нумерація.

В подальшому, в 2004 році, Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням "Львівська державна лісовпорядна експедиція" було проведено лісовпорядкування НПП "Гуцульщина". В результаті проведеного лісовпорядкування було змінено цифрові позначення кварталів НПП "Гуцульщина".

В матеріалах справи наявний витяг з планшету №2 Косівського ПНДВ НПП "Гуцульщина" лісовпорядкування 2004 року , з якого вбачається схема розташування кварталів №10 та №11, межі цих кварталів, а також схема їх поділу на окремі виділи та їх нумерація.

Матеріали лісовпорядкування 2004 року були затверджені наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України за №440 від 05.10.2010 "Про затвердження проекту організації території Національного природного парку "Гуцульщина", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів".

Згідно інформаційної довідки, наданої НПП "Гуцульщина" лісовий квартал № 12, відповідно нумерації квартальної сітки Косівського лісництва ДП "Кутське лісове господарство" згідно матеріалів базового лісовпорядкування 1996 року по ДП "Кутське лісове господарство" набув зміни в нумерації на квартали № 10 та № 11, відповідно нумерації квартальної сітки по Косівському ПНДВ НПП "Гуцульщина" згідно матеріалів базового лісовпорядкування 2004 року по НПП "Гуцульщина".

Інформація, наведена у вказаній довідці, підтверджується візуальним порівнянням витягів з планшетів по цих кварталах. При цьому, виділи №22 та 26 кварталу №12 Косівського лісництва ДП "Кутське лісове господарство", після лісовпорядкування 2004 року, отримали нову нумерацію №28, 29, 31, 32, 33 кварталу №10 Косівського ПНДВ НПП "Гуцульщина".

В той же час, ДП "Кутське лісове господарство" заперечують факт наявності у НПП "Гуцульщина" права постійного користування ділянкою кварталу №12 Косівського лісництва, вказуючи на те, що щодо земельних ділянок, на які були видані спірні лісорубні квитки, та які відповідно до указу Президента України від 14.05.2002 №456/2002 мали бути виділені НПП "Гуцульщина", не проводилося встановлення меж в натурі. Разом з тим, вказує на відсутність скасування або визнання нечинним в установленому порядку ДП "Кутське лісове господарство" одержаного акту на право постійного користування земельними ділянками. З цих підстав зазначає, що ДП "Кутське лісове господарство" є постійним лісокористувачем.

Щодо посилання відповідача на вказаний вище акт, то суд зазначає про безпідставність зазначеного твердження, оскільки такого акта в матеріалах справи немає, а також відповідачем не доведено що це є обставиною, яка не підлягає доказуванню в розумінні ст. 75 ГПК України, а з матеріалів даної справи цієї обставини не вбачається.

Окрім того, ДП "Кутське лісове господарство" не долучило до матеріалів справи будь-яких інших картографічних матеріалів чи матеріалів лісовпорядкування, складених після 2002 року (рік створення НПП "Гуцульщин" та складення акту приймання-передачі земель), які би підтверджували склад земель, що перебувають у його постійному лісокористуванні станом на теперішній час.

Доводи ДП "Кутське лісове господарство» про наявність у нього права постійного користування ділянкою кварталу №12 Косівського лісництва базуються на наступному:

- документом, який підтверджує даний факт, є матеріали лісовпорядкування 1996 року;

- землі, що належать до кварталу №12 Косівського лісництва, знаходяться в межах території Пістинської сільської ради, не мають статусу земель природно-заповідного фонду та не відводилися НПП "Гуцульщина» у встановленому порядку. При цьому, вони покликаються на наступні докази: розпорядження Кабінету Міністрів України №495-р від 03.07.2013; витяг з Державного земельного кадастру про землі в межах території адміністративно - територіальних одиниць НВ-2603626652018 від 07.06.2018 щодо площі земель в межах території с. Пістинь та проектну документацію щодо формування території та встановлення меж Пістинської сільської ради; листи Держгеокадастру та Держземагентства щодо статусу земель та підстав виникнення у ДП «Кутське лісове господарство» права постійного користування ; судові рішення у справах №909/741/18, №909/4/17, №0940/1703/18, №809/1312/15, №809/807/17, №876/4394/15, №909/181/19 та №809/3995/14, у яких, на їх думку, встановлено преюдиційний факт, що постійним лісокористувачем на території Пістинської сільської ради є ДП "Кутське лісове господарство". Зазначена обставина встановлена у постанові Західного апеляційного суду від 26.03.2020 року по справі № 909/741/19.

Зі змісту статті 17 Лісового кодексу України вбачається, що основною метою надання лісів у постійне користування є ведення лісового господарства. Статтями 19 та 64 Лісового кодексу України передбачено обов`язки постійних лісокористувачів та основні вимоги щодо ведення лісового господарства.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Пунктом 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Матеріалами даної справи не підтверджується факту наявності у ДП «Кутське лісове господарство» та НПП «Гуцульщина» державних актів на право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Разом з тим, про наявність державного акта у ДП "Кутське лісове господарство" стверджується у постанові Вищого господарського суду України від 29.08.2017 у справі №909/4/17, на яку покликається відповідач. Відповідні покликання відхиляються судом, оскільки:

а) більш актуальними в аналогічних правовідносинах є правові висновки Верховного Суду у справах №909/976/17 та №909/1193/17 (в т.ч. об`єднаної палати Касаційного господарського суду) щодо застосування п.5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України, оскільки викладені у пізніших постановах;

б) покликання на державний акт про право постійного користування ДП «Кутське лісове господарство», які викладені у постанові Вищого господарського суду України №909/4/17, не дають змоги встановити жодної інформації про вказаний акт, зокрема, дату його видачі, чинність, межі земельних ділянок, яких він стосується;

в) в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 у справі №876/4394/15 встановлено факт відсутності у ДП «Кутське лісове господарство» документів, що підтверджують право постійного користування землею;

г) при обґрунтуванні своєї позиції у даній справі ДП "Кутське лісове господарство" покликається на матеріали лісовпорядкування 1996 року.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування спірної земельної ділянки в постійному користуванні позивача чи відповідача необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Вище було зазначено про те, що ДП "Кутське лісове господарство" дійсно було лісокористувачем кварталу №12 Косівського лісництва на підставі матеріалів лісовпорядкування 1996 року, однак, після створення НПП "Гуцульщина", на підставі акту приймання-передачі від 23.08.2002 була здійснена передача природному парку від ДП "Кутське лісове господарство" у постійне користування з вилученням низки кварталів, в тому числі й кварталу №12 Косівського лісництва. Факт наявності у НПП "Гуцульщина" права постійного користування відповідною лісовою ділянкою підтверджується матеріалами лісовпорядкування 2004 року.

Чинним законодавством не передбачено можливості існування у двох осіб одночасно права постійного лісокористування однією і тією самою земельною ділянкою. Таким чином, після передачі ДП «Кутське лісове господарство» відповідних ділянок в користь НПП "Гуцульщина" та складення останнім матеріалів лісовпорядкування, у ДП "Кутське лісове господарство" припинилося право постійного користування такими ділянками.

З огляду на це, неможливість НПП "Гуцульщина" завершити процедуру з належного оформлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в межах якої перебуває квартал №10 Косівського ПНДВ (після чого буде можлива як зміна цільового призначення землі, так і отримання відповідного державного акта), не свідчить про те, що НПП "Гуцульщина" позбавлене права постійного користування вказаною земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебували справи №909/976/17 та №909/1193/17 за позовами Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до відповідача НПП "Гуцульщина" про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу та об`єктам природно-заповідного фонду внаслідок незабезпечення НПП "Гуцульщина" охорони лісів, які перебували у його постійному користуванні.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2017 у справі №909/976/17 відповідний позов було задоволено та стягнуто з відповідача 563248,00 грн. шкоди завданої навколишньому природному середовищу. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.2018. вказане рішення було залишене без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 09.08.2018 вищевказані рішення та постанова у справі №909/976/17 також були залишені без змін.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2018 у справі №909/1193/17 відповідний позов було задоволено та стягнуто з відповідача 23174,00 грн. шкоди завданої навколишньому природному середовищу. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 вказане рішення було залишене без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.12.2018 вищевказані рішення та постанова у справі №909/1193/17 також були залишені без змін.

Судовими рішеннями у справі № 909/976/17 та №909/1193/17 було встановлено факт того, що НПП "Гуцульщина" є постійним лісокористувачем кварталів №10 та №11 Косівського ПНДВ (тобто, тієї ділянки, яка раніше входила до кварталу №12 Косівського лісництва). Вказані висновки було зроблено із посиланням на п.5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України на підставі тих же доказів, які наявні в матеріалах даної справи: указу Президента України від 14.05.2002 №456, акта приймання-передачі цінностей лісового фонду та документації від 23 серпня 2002 року, Положення про НПП "Гуцульщина", матеріалів лісовпорядкування НПП "Гуцульщина", проведеного у 2004 році Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням "Львівська державна лісовпорядна експедиція". Крім того, аналогічних висновків суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій дійшли у справі №909/912/17.

ДП "Кутське лісове господарство", не подали доказів, які би спростовували вказані висновки судів та засвідчили, що саме ДП "Кутське лісове господарство" є постійним користувачем спірної лісової ділянки.

Стосовно доводів, що ґрунтуються на розпорядженні Кабінету Міністрів України №495-р від 03.07.2013 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок", то дійсно, вказаним розпорядженням надано дозвіл для НПП "Гуцульщина" на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 6674 гектари (землі державної власності лісогосподарського призначення (ліси), що перебувають у постійному користуванні державного підприємства "Кутське лісове господарство" згідно з додатком, розташованих на території Косівського району Івано-Франківської області, з подальшим наданням їх зазначеному парку у постійне користування для забезпечення його функціонування. У додатку до вказаного розпорядження зазначено, що дозвіл надається в т.ч. щодо земель в межах Пістинської сільської ради площею 712,1447 га.

Однак, формулювання, що містяться у вказаній постанові Кабінету Міністрів України не спростовують висновків суду, наведених вище, та не можуть бути єдиною підставою для висновку про існування у ДП "Кутське лісове господарство" права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно статті 69 Лісового кодексу України, спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Частинами 2, 3, 5 вказаної статті передбачено, що:

- спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства;

- спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами;

- спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства.

З наведеного вбачається, що у спірній ситуації особою, уповноваженою на видачу лісорубного квитка на заготівлю деревини в порядку рубок формування та оздоровлення лісів (вибірково-санітарна рубка) є постійний лісокористувач – НПП "Гуцульщина".

Вказане свідчить про те, що спірні лісорубні квитки № 006759 від 18.06.2019, № 006803 від 15.10.2019, № 006820 від 02.12.2019 були видані ДП "Кутське лісове господарство" як неуповноваженою особою.

Відповідно до ч. 9 ст. 69 Лісового кодексу України, спеціальний дозвіл на використання лісових ресурсів анулюється в разі: - припинення права користування лісами з підстав, передбачених статтею 22 цього Кодексу; - припинення права використання лісових ресурсів з підстав, передбачених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 Лісового кодексу України встановлено, що припинення права використання лісових ресурсів здійснюється в установленому порядку шляхом анулювання лісорубного квитка або лісового квитка тими органами, які їх видали.

Таким чином, вимога позивача до ДП "Кутське лісове господарство" про анулювання виданих лісорубних квитків № 006759 від 18.06.2019, № 006803 від 15.10.2019, № 006820 від 02.12.2019 є законною та обґрунтованою.

Посилання ДП "Кутське лісове господарство" на факт перебування кварталу №12 Косівського лісництва (кварталів 10, 11 Косівського ПНДВ) у межах території с. Пістинь не береться судом до уваги, оскільки ця обставина не входить до предмету доказування та предмету правової оцінки у даній справі, як така, що не стосуються спору між особами, які вважають себе постійними лісокористувачами спірної земельної ділянки.

Щодо покликання вказаних сторін на судові рішення у справах №909/741/18, №0940/1703/18, №809/1312/15, №809/807/17, №876/4394/15, №909/181/19 та №809/3995/14, суд зазначає наступне:

Покликання відповідача на судове рішення у справі №909/741/18 про зобов`язання ДП "Кутське лісове господарство" виконати рішення Пістинської сільської ради від 11.07.2018 також відхиляються судом, оскільки у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 03.01.2019 немає посилання на конкретні квартали та виділи, у межах яких ДП "Кутське лісове господарство" повинно очистити землі лісового фонду Пістинської сільської ради. Тобто, вказане рішення не встановлює жодних обставин щодо наявності чи відсутності у ДП "Кутське лісове господарство" права постійного користування земельною ділянкою в межах кварталів №10, 11 Косівського ПНДВ (кварталу №12 Косівського лісництва).

Відхиляються покликання відповідача на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 у справі №0940/1703/18 про відмову в позові про визнання нечинним та протиправним рішення Пістинської сільської ради від 17.06.2018 "Про діяльність НПП "Гуцульщина" на території Пістинської сільської ради", оскільки постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 вказане рішення було скасоване, а позов у справі – задоволено.

Зі схожих підстав відхиляються покликання на судові рішення у справі №809/807/17, оскільки Верховним Судом у своїй постанові від 22.08.2018 року по справі № 809/807/17, зокрема в її п.44 зазначив, що вказаний суд самостійно не встановлював обставин щодо того, чи ДП "Кутське лісове господарство" є лісокористувачем на територіях Пістинської сільської ради.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 у справі №876/4394/15 було встановлено обставину фактичного використання НПП "Гуцульщина" земель, переданих від ДП "Кутське лісове господарство" на підставі акта приймання-передачі від 23.08.2002. Однак, правову оцінку суду вказаній обставині (відсутність свідчень про наявність у НПП "Гуцульщина" права постійного користування у зв`язку із відсутністю їх державної реєстрації), суд не бере до уваги з огляду на правову позицію про застосування п.5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України, викладену у постановах Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17 та від 20.12.2018 у справі №909/1193/17.

Постанови Верховного Суду від 21.12.2019 у справі №809/3995/14 (предмет позову – про повернення у користування НПП "Гуцульщина" земельної ділянки площею 0,5 га, кадастровий номер 2623684400:10:001:0002) та від 28.01.2020 у справі №909/181/19 (предмет позову – визнання протиправним та скасування розпорядження Косівської районної державної адміністрації від 04.07.2013 за №193 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування НПП "Гуцульщина") не встановлюють преюдиційних обставин, що мають значень при вирішенні даної справи, оскільки:

1) земельна ділянка, про яку йдеться у справі №809/3995/14, не перебуває у складі виділів №28, 29, 31, 32, 33 кварталу №10 Косівського ПНДВ НПП "Гуцульщина" (виділи №22 та 26 кварталу №12 Косівського лісництва ДП "Кутське лісове господарство"), тобто, не стосується спірних лісорубних квитків. Крім того, щодо цієї земельної ділянки площею 0,5 га судами було встановлено такі обставини з приводу її передачі Пістинській сільській раді, які не впливають на предмет спору у даній справі, а саме, що передача відбулася із земель ДП "Кутське лісове господарство" ще до моменту створення НПП "Гуцульщина";

2) однією з підстав для висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.01.2020 у справі №909/181/19, стали встановлені обставини у справі №809/3995/14 щодо земельної ділянки площею 0,5 га, кадастровий номер 2623684400:10:001:0002. Вказане, як було зазначено вище, не впливає на предмет спору у даній справі №909/584/20.

З аналогічних підстав відхиляються покликання Пістинської сільської ради та ДП "Кутське державне лісове господарство" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2017 у справі №809/1312/15 про відмову в позові НПП «Гуцульщина» про визнання протиправним скасування рішення державного реєстратора про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру та про зобов`язання зареєструвати земельну ділянку. Як і у справах №909/181/19 та №809/3995/14, суд встановив, що в межах ділянки, про яку веде мова НПП "Гуцульщина", перебувають зареєстровані за іншими особами земельні ділянки. Знову ж таки, це не впливає на предмет спору у справі №909/584/20.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині визнання недійсними лісорубних квитків № 006759 від 18.06.2019, № 006803 від 15.10.2019, № 006820 від 02.12.2019.

Щодо позовної вимоги про стягнення 1 051 830 грн 00к. - збитків , які завдані внаслідок незаконної рубки лісу, то суд зазначає наступне.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду наведено у статті 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартісіь втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювана збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 10.12.2018 у справі №902/320/17).

Зважаючи на предмет позову - стягнення збитків на підставі ст. 1166 ЦК України, у предмет доказування входить наявність елементів складу правопорушення, проте насамперед слід з`ясувати сам факт завдання позивачу шкоди, завдання такої шкоди саме відповідачем та розмір збитків, надалі встановленню та співставленню підлягають інші елементи складу правопорушення як підстави для відшкодування збитків.

У зв`язку з цим, слід зазначити, що:

- протиправна поведінка відповідача виявляється у видачі ним лісорубних квитків на дозвіл рубки лісу в межах території, щодо якої у відповідача відсутні повноваження на видачу такого лісорубного квитка. Тобто, відповідач здійснював на території позивача рубку лісу по незаконних лісорубних квитках;

- шкодою (збитками) в даній справі є матеріальна шкода, що виражається у зменшенні лісу в межах території позивача, як потерпілого, в результаті видачі відповідачем незаконних лісорубних квитків;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою позивачу шкодою полягає в тому, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, оскільки відповідач, видавши лісорубні квитки, надав своїм діям у вигляді рубки лісу на території позивача видимості юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17 та від 29.08.2019 у справі №924/1124/18).

Наявність вищезазначених елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, підтверджується актом 03.03.2020 про перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства.

Зокрема, з актів від 25.06.2019 року, 03.07.2019 року, 08.07.2019 року, 18.07.2019 року, 26.07.2019 року, 01.08.2019 року, 09.08.2019 року, 07.09.2019 року, 09.10.2019 року, 10.12.2019 року та від 03.03.2020 про перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства, копії яких долучені до матеріалів справи, вбачається, що протягом червня 2019 року- березня 2020 року в кварталі 10 ділянка 29, кварталі 11 ділянки 10, 11, 12, 13 15, 21, 24, 28 та 38 працівниками ДП "Кутське лісове господарство" здійснювалась незаконна рубка лісу на загальну суму 1 051 830 грн., а саме: 190 дерев породи ялиця біла, 11 дерев породи дерев ялина європейська, 17 дерев породи бук лісовий, 1 дерево породи дуб звичайний, 1 дерево породи граб звичайний 1 дерево породи черешня.

У статті 41 Конституції України закріплено принципи непорушності права власності та недопустимості протиправного позбавлення особи права власності. Аналогічні положення містяться в статті 321 ЦК України.

Одночасно частиною другою статті 386 ЦК України закріплений окремий превентивний (попереджувальний) спосіб захисту права власності, який на відміну від інших способів передбачає захист права власності у випадку, коли порушення права ще не відбулося, але є підстави вважати, що воно має статися. Зміст такого захисту полягає в тому, що у передбачених законом випадках з метою попередження порушення права власності застосовуються примусові заходи без покладення на нього юридичної відповідальності.

Таким чином, виходячи зі змісту частини 2 статті 386 ЦК України, позов про превентивний захист права власності може бути пред`явлений власником, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою.

Наведена норма надає особі право на превентивний захист права власності, якщо порушення права власності ще не відбулось, однак дії або бездіяльність іншої особи дають підстави стверджувати про реальну загрозу порушення права власності у майбутньому. Право власника звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення особою дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню за таких обставин може бути реалізоване, якщо загроза порушення є реальною, тобто без надання власнику превентивного захисту власник не матиме співмірних із, правом, що потребує захисту, та адекватних можливому порушенню способів запобігти порушенню свого права власності (аналогічна правова позиція викладена в пункті 21 постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №910/15276/17).

Зважаючи на систематичний характер незаконних дій відповідача щодо рубки лісів на підставі незаконно виданих лісорубних квитків, суд вважає обгрунтованим заявленого позивачем позову про стягнення 1 051 830 грн 00к. збитків, які завданні внаслідок незаконної рубки лісу та таких, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про заборону ДП "Кутське лісове господарство" видавати лісорубні квитки, які дозволятимуть рубку лісу на території, де лісокористувачем є НПП "Гуцульщина", то суд зазначає наступне.

Відповідно до 2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів.

Лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держкомлісгоспу (далі — органи Держкомлісгоспу), на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки (п.3 Вказаного вище Порядку).

Відповідно до п. 8 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем для: заготівлі другорядних лісових матеріалів; здійснення побічних лісових користувань; використання корисних властивостей лісів на умовах короткострокового тимчасового користування.

У відповідності до чинного законодавства в Україні діють відповідні державні органи, до функціональних обов`язків і прав яких входить, зокрема, контроль за діяльністю лісогосподарських підприємств як суб`єктів господарювання. Коло повноважень цих органів охоплює здійснення спеціального контролю, який передбачає більш детальну перевірку окремих напрямків діяльності державних та комунальних підприємств, які займаються веденням лісового господарства.

Таким чином, питання щодо видачі лісорубних квитків на території, яка не є власністю власника лісів або постійного лісокористувача контролюється відповідними органами згідно норм лісового господарства, а також вказаними органами встановлюється порядок відповідних заборон на їх видачу.

За наведеного, суд вважає вимогу позивача про заборону ДП "Кутське лісове господарство" видавати лісорубні квитки, які дозволятимуть рубку лісу на території, де лісокористувачем є НПП "Гуцульщина" передчасною, оскільки за незаконну видачу документів чи не правомірність їх видачі передбачена відповідальність згідно норм чинного законодавства, зокрема адміністративна відповідальність або кримінальна, яка розглядається в порядку іншого судочинста.

Отже, відповідач зобов`язаний діяти тільки в межах закону. Одночасно судом враховано, що за пирписами як процесуального кодексу так і цивільного, особа звертається за захистом порушеного права або інтересу. Тобто, на момент звернення до суду право має бути порушеним, а не на майбутнє (можливо колись буде порушено).

Щодо клопотання позивача про стягнення 17 500 грн 00 к. витрат на професійну правничу допомогу заявленого у позовній заяві, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Разом з тим, відповідно до п.3 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно розрахунку, зазначеного в позовній заяві, витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 17 500 грн 00 к.

За наведених обставин, враховуючи часткове задоволення позову (в пропорційному відношенні складає 92% задоволення позову), а також відсутність у матеріалах справи клопотання сторони (в спірному випадку відповідачем) про зменшення розміру цих витрат, суд, дійшов висновку про часткове відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, зокрема в розмірі 15 925 грн 00к. (98% від заявлених витрат на правову допомогу).

У зв`язку з частковим задоволенням позову та з урахування приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір по справі слід відшкодувати частково позивачу за рахунок відповідача, зокрема в сумі 22 083 грн 45 к.

Керуючись ст. 17, 19, 64 Лісового кодексу України, ст. 22, 321, 386 Цивільного кодексу України, ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст.13, 73, 74, 77, 86, 123, 129, 165, 176, 233, 237, 238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов Національного природного парку "Гуцульщина" до Державного підприємства "Кутське лісове господарство" про заборону ДП "Кутське лісове господарство" видавати лісорубні квитки, які дозволятимуть рубку лісу на території, де лісокористувачем є НПП "Гуцульщина", визнання незаконними лісорубних квитків № 006759 від 18.06.2019, № 006803 від 15.10.2019, № 006820 від 02.12.2019 виданих ДП "Кутське лісове господарство" та стягнення збитків, які завдані внаслідок незаконної рубки лісу в сумі 1 051 830 грн 00 к. - задовольнити частково.

Визнати незаконним лісорубний квиток № 006759 від 18.06.2019, виданий ДП "Кутське лісове господарство".

Визнати незаконним лісорубний квиток № 006803 від 15.10.2019, виданий ДП "Кутське лісове господарство".

Визнати незаконним лісорубний квиток № 006820 від 02.12.2019, виданий ДП "Кутське лісове господарство".

Стягнути з Державного підприємства "Кутське лісове господарство" ( вул. Січових Стрільців, 1, смт. Яблунів, Косівський район, Івано-Франківська область, код 20562608) на користь Національного природного парку "Гуцульщина" (вул. Дружби, 84, м. Косів, Івано-Франківська область, код 26215347) - 1 051 830 грн 00 к. (один мільйон п`ятдесят одна тисяча вісімсот тридцять гривень) - збитків, які завдані внаслідок незаконної рубки лісу, 22 083 грн 45 к. (двадцять дві тисячі вісімдесят три гривні сорок п`ять копійки) - судового збору та 15 925 грн 00к. - витрат на правову допомогу.

В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.10.2020

Суддя Фанда О. М.