Ухвала суду № 92314290, 19.10.2020, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/10062/20

Провадження № 2/712/163/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Пересунько Я.В., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Черкаській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, просить визнати протиправною бездіяльність Управління патрульної поліції у Черкаській області Департаменту патрульної поліції Нацональної поліції України щодо відмови в складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно водія ОСОБА_2 , а також зобов`язати вказане управління скласти протокол про адміністративне правопорушення щодо останнього за результатами настання дорожньо-транспортної пригоди від 18 червня 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 червня 2020 року приблизно о 10 год. позивач рухався на автомобілі ВАЗ-217030 по вул. Хоменка у м.Черкаси та вирішив здійснити обгін вантажного автомобіля, що рухався попереду. Переконавшись, що смуга зустрічного руху вільна на достатній для обгону відстані, він увімкнув покажчик повороту та почав виїжджати на цю смугу. У цей момент автомобіль Citroen Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , мав намір виїхати на вул. Хоменка з прилеглої території, не перетнувши при цьому лінію зрізу дороги. Після того як позивач продовжував здійснювати обгін вантажівки, водій ОСОБА_2 не пропустив його автомобіль та продовжив свій рух, внаслідок чого сталось зіткнення вказаних транспортних засобів.

Прибувши на місце події, інспектор патрульної поліції склав протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП виключно щодо позивача, з чим останній категорично не згоден.Так, позивачу вдалось здобути докази, що невідповідність Правилам дорожнього руху дій водія ОСОБА_2 , з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з настанням вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністрпативного правопорушення за ст. 124 КУпАП та застосовано стягненння у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

На думку заявника, відмова інспектора Управління патрульної поліції у Черкаській області Департаменту патрульної поліції України скласти протокол про адміністративне правопорушення щодо водія ОСОБА_2 порушує права позивача та за своєю суттю є протиправною бездіяльністю.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї матеріали, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно із п.1 ч.1 ст.255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції).

Відповідно до ч.1 ст. 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно із п.5 Розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 7 листопада 2015 року №1395 (надалі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо воно вчинене особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, або його розгляд не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення; поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені, зокрема статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п.1 Розділу VIII Інструкції, у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: 1) схема місця ДТП (додаток 7), яку підписують учасники ДТП та поліцейський; 2) пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності); 3) показання технічних приладів (у разі їх наявності); 4) показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності); 5) інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Отже, гарантоване Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Разом з тим, у пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі “Меньшакова проти України” Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням: у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута.

Згідно із ч. 1 ст. 2Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно із ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Пунктом 1 ч. 1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності УПП в Черкаській області ДПП НП України щодо відмови в складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно іншого учасника ДТП, що сталась із позивачем, та заявляючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача скласти протокол про адміністративне правопорушення щодо іншого конкретного водія, позивач не звернув уваги на те, що складання протоколу про адміністративне правопорушення відноситься до процесуальних дій суб`єкта владних повноважень, що спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Крім того, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, зокрема й за ст. 124 КУпАП, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а процедура з його складення є саме процесуальною дією, тому позовні вимоги, спрямовані на спонукання органу державної влади скласти такий документ щодо конкретної особи – не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року, прийнятій за наслідками розгляду справи № 712/7385/17 про визнання протиправними дій щодо незаконного складення протоколу про адміністративне правопорушення, вказала на те, що оскільки дії відповідачів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються.

В контексті викладеного суд зазначає, що обраний ОСОБА_1 в цій справі спосіб захисту – не створить для нього жодних юридичних прав та/чи обов`язків, а спір у цій справі не є адміністративним, оскільки дії інспектора патрульної поліції щодо складання чи нескладання протоколів про адміністративне правопорушення відносяться не до публічно-владних управлінських функцій, а до процесуальних дій.

Разом з тим, доводам позивача про те, що у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із настанням 18 червня 2020 року дорожньо-транспортної пригоди перебувають і дії іншого водія ОСОБА_2 – може бути надано оцінку під час розгляду судом цивільної справи про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача не пов`язані з вирішенням публічно-правового спору, то у відкритті провадження необхідно відмовити.

Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 2 жовтня 2019 року (справа №760/32894/18), Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року (справі № 638/3490/18) та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року (справа №712/7385/17).

Керуючись ст. 170 КАС України,

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Черкаській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Я.В. Пересунько