Рішення № 92308890, 19.10.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/12085/20

н/п 2-а/953/414/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року Київський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Колесник С,А.,

за участю секретаря судового засідання Кудінової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу №953/12085/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Харківській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2020 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до інспектора сержанта поліції роти №6 батальйону №2 УПП у Харківській області ДПП Зінов`єва О.С. про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, серія ЕАМ №2853255 від 21.07.2020, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за ч.3 ст.122 КУпАП.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, зокрема, що 21.07.2020 інспектором лейтенантом патрульної поліції 6-ї роти 2-го батальйону Харківської області Зінов ’євим О.С. було винесено постанову серія ЕАМ18 №2853255 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 510 грн. Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Хонда Сівік, нібито перевищив швидкість у населеному пункті на 55 км на год., чим порушив п 12.4 ПДР Украіни - в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год. На думку позивача дана постанова є незаконною, тому що були грубо порушені конституційні права ОСОБА_1 та було порушено закон та КуПАП інспектором Зінов`євим О. С. та підлягає скасуванню за таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, лейтенант поліції Зінов`єв О. С. зупинив водія ОСОБА_1 21.07.2020 о 5:18 за адресою м. Харків вул. Полтавський шлях 191 та звинуватив його в тому, що він нібито рухався у населенному пункті зі швидкістю 105 км/год, чим порушив ПДР п 12.4. Але постанова була винесена інспектором лейтенантом поліції Зінов`євим О.С. який використовував прибір ТруКам у ручному режимі чим порушив Статтю 40 Закону про національну поліцію та при зверненні до особи проігнорував статтю 18 ч. 3. та притяг ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП.

При винесенні постанови інспектор ОСОБА_2 використовував прилад TruCam не у автоматичному режимі, на що було прийняте рішення Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року по справі №1-34/2010, відповідно до якого Конституційний Суд України вирішив: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 14, частину шосту статті 258 КУпАП, положення КУпАП визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Крім того, позивача не було попереджено про застосування до нього превентивних заходів, та знаку 5.70 попереджаючого про автоматичну фіксацію в матеріалах справи немає.

Після висловлення звинувачень, інспектор ОСОБА_2 забрав документи та пішов до свого патрульного автомобілю де виніс постанову. Будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи. Своїми діями, ОСОБА_3 грубо порушив вимоги ст.278,279 КУпАП.

Ч.3 ст.258 КУпАП передбачає, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто - на місці зупинки транспортного засобу. Проте, постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи. Постанова щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи. Ч.3 ст.258 КУпАП вказує на те, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.

Таким чином, ст. 276 вказує, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, тобто - за місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. В даному випадку, за адресою вулиця Шевченка, 315, Харків де розташоване Управління патрульної поліції. Проте, ОСОБА_3 положень закону не дотримався та незаконно розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу, чим суттєво порушив права ОСОБА_1 .

Незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, інспектор ОСОБА_2 не дав ОСОБА_1 можливості скористатися своїми правами передбаченими ст.268 КУпАП у повному обсязі. Крім того, інспектор ОСОБА_2 проігнорував вимоги ч.2 ст.ЗЗ КУпАП. Розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, унеможливило виконання вимог ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2020 справу передано для розгляду судді Колесник С.А. (а.с.10).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.08.2020, вказану позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу 5- ти денного строку для виправлення недоліків (а.с.11).

03.09.2020 позивачем була подана до канцелярії суду заява про усунення недоліків позовної заяви з уточненим адміністративним позовом (а.с.14).

Ухвалою суду від 04.09.2020 було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (а.с.22).

09.10.2020 до суду надійшов відзив представника (самопредставника) УПП в Харківській області ДПП О.Іващенко на адміністративний позов, відповідно до якого представник відповідача просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі (а.с.26-32) з огляду на наступне.

Щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення.

21.07.2020 приблизно о 05.15 за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 № ТС 000706 виявлений факт руху транспортного засобу Honda Civic (білого кольору), номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 105 км/год по вулиці Полтавський Шлях у місті Харкові, що є перевищенням встановленого обмеження швидкості руху в межах населеного пункту на 55 км/год та порушенням пункту 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

При цьому на зазначеному автомобілі був відсутній номерний знак всупереч вимог пункту 2.9.в ПДР.

Зазначений автомобіль був зупинений інспектором, на підставі статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». Останній підійшов до водія, ним виявився позивач, належним чином представився, пояснив суть правопорушення та повідомив про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 122 КУпАП.

Позивачеві в повному обсязі роз`яснені його права, передбачені статтею 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП (що підтверджує особистий підпис позивача у 8 пункті постанови серії ЕАМ № 2853255). Жодні клопотання від позивача не надходили.

За результатом розгляду справи, згідно з вимогами статей 251, 252, 268, 278, 279, 280 КУпАП, інспектором встановлений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУПАП, тому була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2853255.

Під час розгляду справи інспектором досліджені докази, зафіксовані технічним приладом TruCam, згідно вимог статті 245 КУпАП були своєчасно, всебічно, у повному обсязі, об`єктивно з`ясовані обставини справи, вирішені в точній відповідності з законом.

При винесенні оскаржуваної постанови, інспектор керувався положеннями ПДР та КУпАП, в постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєне, а тому він діяв у межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з вищевказаним, УПП в Харківській області ДПП вважає, що позовна заява ОСОБА_1 щодо скасування постанови серії ЕАМ № 2853255 не підлягає задоволенню, оскільки вона винесена у відповідності до норм чинного законодавства.

Щодо правомірності використання приладу TruCam в неавтоматичному режимі.

Прилад TruCam на законних підставах було ввезено в Україну, введено в експлуатацію та зареєстровано в Державному реєстрі, жодних заборон, обмежень в його експлуатації не передбачається.

Для всіх законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, згідно наказу Мінекономрозвитку від 13.10.2016 №1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» встановлено міжповірочні інтервали. В тому числі це стосується вимірювачів швидкості руху транспортних засобів дистанційних, до яких відноситься вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний «TruCam LTI 20/20». Міжповірочний інтервал для нього становить 1 рік.

Прилад TruCam - є засобом вимірювальної техніки. У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об`єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності.

Таким чином, підрозділи поліції використовують прилад TruCam як засіб вимірювальної техніки «вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний ЬТІ 20/20 TruCam».

Прилад володіє додатковою функцією фото-, відео, але не є автоматичним засобом фото-, кінозйомки у розумінні статті 40 Закону України «Про Національну поліцію». Прилад працює у неавтоматичному режимі.

При вимірюванні швидкості прилад TruCam, зокрема, може знаходитись в руках поліцейського, що допускається інструкцією з експлуатації приладу та самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання).

Отже, використання приладів TruCam поліцейськими у службовій діяльності належить до повноважень поліцейських визначених Законом України «Про Національну поліцію».

Крім того, у відповіді Мінекономрозвитку ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «Укрметртестстандарт») від 01.10.2019 за № 22-38/49 зазначено, що лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі (копія відповіді додається до відзиву).

На підставі викладеного, використання приладів TruCam в ручному, режимі є законним, а зазначене аозивачем твердження з приводу того, що користування приладом у ручному режимі є порушенням статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» є необгрунтованим.

Крім того, посилання позивача на рішення Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року по справі № 1-34/2010 жодним чином не стосується використання поліцейськими приладу TruCam в неавтоматичному режимі.

Що стосується винесення постанови на місці зупинки транспортного засобу, то посилання позивача на рішення Конституційного суду України від 26.05.2015 є неактуальним та запізненим, так як дане рішення стосувалося діяльності Державтоінспекції та приймалось до внесення змін у статтю 258 КУпАП.

Положення КУпАП надають поліцейському право розглядати справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на місці зупинки транспортного засобу у скороченому провадженні.

При цьому, під час підготовки до розгляду справи стосовно позивача жодних клопотань щодо перенесення місця та часу розгляду справи останній не заявляв. Його твердження щодо порушення його прав також є безпідставним, оскільки не є підтвердженим та конкретизованим, які ж саме його права позивача були порушені інспектором під час розгляду справи.

Отже, позовні вимоги з приводу проведення розгляду справи за місцем вчинення правопорушення є безпідставними.

Щодо правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Пункт 12.4 ПДР встановлює, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Частиною третьою статті 122 КУпАП визначено, що за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, на особу накладається стягнення у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Інспектор міг накласти адміністративне стягнення за результатами розгляду цієї справи виключно в межах санкції частини третьої статті 122 КУпАП, оскільки в статті 33 КУпАП чітко зазначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Таким чином, своїм твердженням про «ігнорування інспектором вимог частини 2 статті 33 КУпАП» позивач взагалі вводить суд в оману.

Не доречним також є твердження позивача щодо відсутності інформації про здійснення фотофіксації порушень ПДР оскільки дорожній знак 5.70 «Фото- , відеофіксація порушень ПДР» встановлений поблизу будинку 188 на вулиці Полтавський Шлях у місті Харкові, зазначений дорожній виключно інформує водіїв про можливість проведення фото- та відеофіксації порушень ПДР, він жодним чином не встановлює та не регулює дорожній рух. А сам факт керування транспортним засобом в межах населеного пункту, зобов`язує водія виконувати вимоги пункту 12.4 ПДР України.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що позивач дійсно порушив ПДР, в результаті чого стосовно нього винесена постанова серії ЕАМ № 2853255, представник відповідачв вважає, що правові підстави для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відсутні, оскільки вона винесена законно, а її скасування призведе до залишення правопорушника без відповідальності.

16.10.2020 ОСОБА_1 подав до суду пояснення, у яких зазначив, що на наданому відповідачем фото не видно номерного знака автомобіля, що не може вважатись як доказ. Крім того, інспектор ОСОБА_3 проігнорував вимоги ст..280,281 КУпАП та не ознайомив водія з доказами при зупинці транспортного засобу.

Також позивач посилається на те, що знак, що попереджає про фото та відео зйомку, зі сторони руху позивача був відсутній.

Крім того, з наданого відповідачем сертифікату не вбачається, що саме лазерний вимірювач TruCam №ТС 000706 можна використовувати (а.с.48-50).

Згідно ч.1 ст.269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

У судове засідання позивач не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.47), причин неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Представник відповідачв у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за відсутності представника до суду не надходило..

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи строки розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Враховуючи викладене, положення ст.286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з позовом щодо оскарження постанови від 21.07.2020, не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку, оскільки позов до суду надійшов 29.07.2020.

Суд, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами в обґрунтування вимог та заперечень, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду справи щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно приписів ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що постановою інспектора лейтенанта поліції ОСОБА_3 2 батальйон 6 рота УПП в Харківській області про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2853255 від 21.07.2020 на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП (а.с.8).

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, 21.07.2020 05:15:42, м.Харків, вул..Полтавський шлях 191, водій ОСОБА_1 керуючи т/з HONDA CIVIC д/н НОМЕР_1 перевищив встановлені обмеження руху більше як на 50 км/год в населеному пункті Харків рухався зі швидкістю 105 км/год, зафіксовано приладом TruCAM № ТС 000706, чим порушив п.12.4 ПДР – Перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 50 км/год.

Стаття, частина статті КУпАП: ст..122 ч.3.

Прийняте по справі рішення, вид адміністративного стягнення та сума штрафу: накласти штраф 510 грн.

Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (частина 1 статті 2 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положення п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Єдиний порядок дорожнього руху на території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до положень статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до ч.3 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наведеною нормою передбачено, що відповідальність за ч.3 ст. 122 КУпАП настає у разі перевищення водієм встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину.

Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП відбулося через порушення, за висновком відповідача, п.12.4 ПДР України, оскільки позивач, керуючи транспортним засобом HONDA CIVIC д/н НОМЕР_1 , у м.Харкові, рухався зі швидкістю 105 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 55 км/год.

Згідно вимог п. “б” п.12.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7.

Відповідно до п. 12.4. ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Отже, у разі перевищення водієм у населеному пункті швидкості руху транспортного засобу, передбаченої п. 12.4. ПДР, більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, настає відповідальність за ч.3 ст. 122 КУпАП.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу наведеної норми слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи.

Перевіряючи обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, суд зазначає наступне.

Оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №2853255 від 21.07.2020 містить посилання на те, що швидкість руху позивача вимірювалась за допомогою вимірювача швидкості руху TruCAM № ТС 000706.

У відповідності до ст. 31 Закону України Про Національну поліцію полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, порушення визначеного п.12.4 ПДР обмеження швидкості руху, встановлено відповідачем за допомогою відповідного технічного засобу TruCAM № ТС 000706. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam", який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12 (а.с.35).

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/18042, виданого ДП "Укрметртестстандарт" від 24.01.2020, та чинного до 24.01.2021, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 № TL000706, є придатним до застосування (а.с.36).

Прилад володіє додатковою функцією фото-, відео, але не є автоматичним засобом фото-, кінозйомки у розумінні статті 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Прилад працює у неавтоматичному режимі.

При вимірюванні швидкості прилад TruCam, зокрема, може знаходитись в руках поліцейського, що допускається інструкцією з експлуатації приладу та самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання).

Пунктом 9 статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», в якості поліцейського превентивного заходу, дозволено застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Отже, використання приладів TruCam поліцейськими у службовій діяльності належить до повноважень поліцейських визначених Законом України «Про Національну поліцію».

Крім того, у відповіді Мінекономрозвитку ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «Укрметртестстандарт») від 01.10.2019 за № 22-38/49 зазначено, що лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі (а.с.38-39).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що використання приладів TruCam в ручному, режимі є правомірним, тому посилання ОСОБА_1 порушення статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» є необґрунтованими.

Досліджений у судовому засіданні диск з наявними відео матеріалами з приладу TruCAM LTI 20/20 № ТС 000706 не підтвердив факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, оскільки через якість зображення не можливо встановити, що на відеозапису зображено саме автомобіль, яким керував ОСОБА_1 (а.с.45).

З наданої суду роздруківки фіксування лазерним вимірювачем TruCAM LTI 20/20 № ТС 000706 також неможливо ідентифікувати транспортний засіб, швидкість якого вимірювалась (а.с.33).

Таким чином, суду не надано належних та допустимих доказів того, що саме водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом HONDA CIVIC д/н НОМЕР_1 , зі швидкістю 105 км/год рухався у населеному пункті, де допустима швидкість встановлена 50 км/год.

Крім того, в ході розгляду справи не знайшли своє підтвердження доводи представника відповідача про те, що інспектор поліції під час розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови дотримався вимог чинного законодавства стосовно порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Наданий суду диск містить лише відео файл з приладу TruCAM LTI 20/20 № ТС 000706, на якому зафіксовано рух автомобіля, а відеоматеріалів, на яких було б відтворено момент розгляду справи зафіксовано не було (а.с.45).

З приводу доводів позивача щодо неправомірності розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу суд зазначає наступне.

У Рішенні Конституційним судом України 26.05.2015р. по справі №5-рп/2015 (п. 2.3) зазначено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу (у редакції Закону №767-VII від 23.02.2014) визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення… Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

Таким чином, КСУ зазначив, що перелік адміністративних правопорушень, які підлягають розгляду у скороченому провадженні (тобто фіксація адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення) є вичерпним і може бути змінений лише законом, зокрема, такий перелік порушень передбачений ч. 1 та ч. 2 ст. 258 Кодексу (у редакції Законами № 767-VII від 23.02.2014)

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.15р. № 596-VIII, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП (в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII), протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, навіть якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа не складає протокол про адміністративне правопорушення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином, згідно з положеннями ч.ч. 2,3,4,5 вказаної статті Законом встановлені випадки здійснення скороченого провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення, в тому числі, справи за ч.2 ст.122 КУпАП відносно позивача.

Рішення КСУ 26.05.2015р. по справі №5-рп/2015 приймалось до внесення змін до ч. 2 ст. 258 КУпАП в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII, а тому на ці випадки не поширюються.

У зв`язку з цим, відповідач мав право розглянути справу у скороченому провадженні та на місці вчинення правопорушення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення, тому ці обставини не є самостійними підставами для скасування постанови.

Стосовно доводів позивача щодо відсутності знаку 5.70 у напрямку його руху слід зазначити наступне.

Знак 5.70 "Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху" ПДР України інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Пунктом 8.2.1 ПДР України передбачено, що дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.

Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби.

При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

До відзиву представником відповідача долучено фотографію з розташуванням дорожнього знаку 5.70 "Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху" (а.с.34).

Однак, суд не може розцінювати це як належний та допустимий доказ, оскільки з наданого фото не можливо встановити, де саме знаходиться даний знак, чи мав позивач можливість побачити його під час руху.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Досліджуючи надані представником відповідача докази, судом встановлено, що вони не підтвердили наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.

Суд зазначає, що в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Однак, відповідно до ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 122 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

Відповідно до ч.1,2 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката

Частиною 1,7 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи правову позицію, викладену 18 березня 2020 року в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17, у зв`язку з задоволенням позову, з УПП в Харківській області ДПП слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 420,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20 77, 122, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Скасувати постанову інспектора лейтенанта поліції Зінов`єва Олександра Сергійовича 2 батальйон 6 рота УПП в Харківській області серія ЕАМ №2853255 від 21.07.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.3 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп.

Відповідно ч.2 ст.271 КАС України копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Другого апеляційного адміністративного суду.

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Харківській області, місцезнаходження: 61033, м.Харків, вул..Шевченка 315-А, код ЄДРПОУ 37874947.

Повне судове рішення складено 19.10.2020.

Суддя Колесник С.А.