Рішення № 92308780, 06.10.2020, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 487/6742/19

Провадження № 2/488/462/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06.10.2020 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючої по справі судді – Чернявської Я.А.,

за участю секретарів судового засідання — Сенчук К.О., Кривопішиної О.С.,

за участю позивача — ОСОБА_1 ,

за участю представника позивача – Гроднової А.М.,

за участю представників відповідачів – Голубашенко Т.О., Севастьянова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі засідань суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут” та Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз” про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2019 року на підставі ухвали судді Заводського районного суду м. Миколаєва Сухаревич З.М. про передачу справи за підсудністю до Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшла цивільна справа № 487/6742/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ “Миколаївгаз Збут” та АТ “ОГС “Миколаївгаз” про захист прав споживачів. У своїй заяві ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право на споживання природного газу у період з 01.12.2017 р. до 18.08.2018 р. за норами споживання природного газу для населення, а саме: “плита газова у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача” - 5,4 м.куб. на одну людину на місяць; у період з 19.08.2018 р. - 5,39 м.куб. на одну людину на місяць. Також позивачка просила зобов`язати ТОВ “Миколаївгаз Збут” здійснити перерахунок оплати за спожитий природний газ та зобов`язати АТ “ОГС “Миколаївгаз” за власний рахунок встановити індивідуальний прилад обліку природного газу в її квартирі.

В обґрунтуванні позовних вимог посилалася на те, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . За вказаною адресою встановлений прилад — газова плита та відкритий особовий рахунок на її ім`я. У помешканні окрім неї зареєстрований ще її повнолітній син ОСОБА_2 , який з 17.09.2015р. відбуває покарання у виправній колонії та, відповідно, за адресою реєстрації тимчасово не проживає. У зв`язку з тим, що до грудня 2017 р. нарахування вартості послуг за спожитий природний газ здійснювалось згідно з кількістю зареєстрованих у квартирі осіб, вона неодноразово зверталася до ТОВ “Миколаївгаз Збут” та АТ “ОГС “Миколаївгаз” із заявами про нарахування такої вартості із розрахунку на 1 особу та надавала докази щодо перебування сина у виправній колонії. Такі заяви ОСОБА_1 були задоволені та нарахування здійснювалось на 1 особу.

Однак, після встановлення 01.12.2017 р. загальнобудинкового лічильника природного газу нарахування за спожитий природний газ здійснюється без врахування тієї обставини, що вона одноосібно здійснює користування природним газом за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку з цим позивачка ОСОБА_1 вважає, що заборгованість за спожитий газ починаючи з грудня 2017 року і дотепер нараховується відповідачем протиправно.

Крім того, позивачка зазначала, що неодноразово зверталась до відповідача АТ “ОГС “Миколаївгаз” з клопотанням про встановлення у належній їй квартирі індивідуального приладу обліку газу, проте їй було відмовлено та запропоновано, в разі незгоди з розрахунками спожитого природного газу, встановити квартирний лічильник газу за власні кошти.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд визнати за нею право на споживання природного газу у період з 01.12.2017 р. по 18.08.2018 р. за нормами споживання природного газу для населення, а саме “плита газова у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача” - 5,4 м.куб.на одну людину на місяць, у період з 19.08.2018 року — 5,39 м.куб. на одну людину на місяць. Зобов`язати відповідачів здійснити перерахунок оплати за спожитий природний газ, починаючи з 01.12.2017 р. до 18.08.2018 р. за нормами споживання природного газу для населення, а саме: “плита газова у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача” - 5,4 м.куб. на одну людину на місяць, у період з 19.08.2018 р. - 5,39 м.куб. на одну людину на місяць.

Крім того, позивачка просила зобов`язати АТ “ОГС “Миколаївгаз” за власний рахунок встановити індивідуальний прилад обліку природного газу у квартирі АДРЕСА_1 у строк до 01.01.2021 року.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ “Миколаївгаз Збут” надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оператором газорозподільної системи є ПАТ “Миколаївгаз”. Зазначив, що основною функцією Оператора ГРМ є, зокрема й забезпечення комерційного обліку природного газу, в тому числі приладового, в ГРМ. Повідомив, що з 27.11.2015 р. Кодексом газорозподільних систем визначено, що порядок комерційного обліку природного газу по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.

Зазначив, що Правилами постачання природного газу визначено, що розрахунки за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних про об`єм (обсяг) газу, визначений споживачем та Оператором ГРМ за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та міжопалювальний періоди.

Оскільки позивач звертається із позовом про визнання незаконними дій оператора ГРМ — ПАТ “Миколаївгаз” в частині визначення фактичного обсягу природного газу шляхом приведення його до стандартних умов, то ТОВ “Миколаївгаз Збут” не має відношення до визначення обсягів споживання у відповідності до чинного законодавства, і, відповідно, не є належним відповідачем.

Представник відповідача ТОВ “Миколаївгаз Збут” у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив залишити їх без задоволення з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача АТ “ОГС “Миколаївгаз” надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 01.12.2017 р. в будинку АДРЕСА_3 був встановлений загальнобудинковий лічильник природного газу, тому, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, обсяг спожитого природного газу позивачем здійснюється за даними загальнобудинкового лічильника природного газу.

Також зазначив, що відповідно до Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу" суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі до 01.01.2018 року (в редакції закону станом на 01.12.2017 р.).

Відповідно до Кодексу газорозподільних систем за ініціативи балансоутримувача або оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок оператора ГРМ. А отже, станом на 01.12.2017 р. законодавством не було передбачено диференціацію лічильників газу, які мають бути встановлені за рахунок оператора ГРМ, а саме: загальнобудинковий або індивідуальний.

Просив відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 .

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 проживає у будинку АДРЕСА_2 та є побутовим споживачами природного газу.

01.12.2017 року у вказаному будинку АТ “ОГС “Миколаївгаз” за власні кошти забезпечило комерційний облік природного газу шляхом встановлення єдиного будинкового вузла обліку природного газу.

З грудня 2017 року ТОВ «Миколаївгаз Збут» здійснює нарахування оплати за спожитий газ за показаннями загальнобудинкового лічильника газу.

Позивачка фактично проживає у багатоквартирному будинку, квартира якої обладнана одним газовим приладом - газовою плитою, яка використовується для приготування їжі.

Функціонування ринку природного газу в Україні врегульовано Законами України “Про ринок природного газу”, “Про забезпечення комерційного обліку природного газу”, Кодексом газорозподільних систем, постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 року № 203 “Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників”, Тимчасовим положенням про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2016 р. № 46.

Законом України “Про ринок природного газу” розмежовано діяльність з видобування, транспортування, розподілу та постачання природного газу. Зокрема, особі, яка займається розподілом природного газу, заборонено здійснювати його постачання (частина перша статті 39 Закону). І навпаки, особа, яка є постачальником газу, не може здійснювати його видобування, транспортування і розподіл.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України “Про ринок природного газу”: побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (пункт 23);

-постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу (пункт 27);

-постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів (пункт 28);

-оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) (пункт17);

-розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу (пункт 35).

Судом встановлено, що по відношенню до побутових споживачів ТОВ «Миколаївгаз Збут» є постачальником, а Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (АТ «Миколаївгаз») - розподільником, Оператором газорозподільної мережі (далі - Оператор ГРМ).

Відповідно до частин другої, третьої статті 18 Закону України “Про ринок природного газу” приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу (далі - ВОГ) обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб`єктів ринку природного газу. Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу”.

Відповідно до під пункту “а” п. 1 ч.1 ст.6 Закону (у редакції, що діяла до 19.01.2018 р.) суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема тільки для приготування їжі - до 01.01.2018 р.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 5 Закону, у разі відмови населення від встановлення суб`єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, лічильників газу, розподіл природного газу має бути припинений населенню, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема тільки для приготування їжі - з 01.01.2018 р.

Враховуючи вищезазначене, суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані були в термін до 01.01.2018 року для зазначеної групи населення забезпечити встановлення лічильників газу (індивідуальних або загальнобудинкових), що мало забезпечити 100% облік спожитого природного газу населенням.

Підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 6 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” передбачено, що суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року.

Згідно з главою 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС) за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

У разі наявності ВОГ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об`єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об`єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 року № 620 (далі - Тимчасове положення).

Відповідно до Тимчасового положення ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем.

Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

Обсяги спожитого мешканцями будинку (будинків) природного газу, обладнаного будинковим вузлом обліку, визначаються:

1) у будинках, де не встановлено квартирних лічильників газу, - за показаннями будинкового вузла обліку з подальшим розподілом обсягів спожитого газу між споживачами пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні;

2) у будинках, де крім будинкового вузла обліку частково встановлено квартирні лічильники газу: для споживачів, що мають квартирні лічильники газу, - за показаннями таких лічильників; для споживачів, що не мають квартирних лічильників газу, - за показаннями будинкового вузла обліку, з яких виключаються сумарні показання квартирних лічильників газу, встановлених у цієї групи споживачів, з подальшим розподілом такої різниці оператором газорозподільної системи між споживачами, які не мають квартирних лічильників газу, пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні.

Оскільки індивідуальний лічильник у квартирі позивачки відсутній, однак у будинку АДРЕСА_3 , відповідно до вимог діючого законодавства, встановлений загальнобудинковий лічильник, тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги до ТОВ «Миколаївгаз Збут» у частині визнання незаконними здійснених за період з 01.12.2017 року по даний час ТОВ «Миколаївгаз Збут» нарахувань плати за газопостачання із застосуванням загальнобудинкового вузла обліку газу, та зобов`язання здійснити перерахунок, не підлягають задоволенню.

Оскільки, як зазначалося вище, по відношенню до побутових споживачів ТОВ «Миколаївгаз Збут» є постачальником, а Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (АТ «Миколаївгаз») - розподільником, Оператором газорозподільної мережі (далі - Оператор ГРМ), тому позовні вимоги про зобов`язання АТ «Миколаївгаз» про визнання дій неправомірними та зобов`язання здійснити перерахунок за період з грудня 2017 року по теперішній час, за показниками (тарифами) на особу, де у квартирі не встановлено індивідуальний лічильник, не ґрунтуються на законі, тому задоволенню також не підлягають.

Що стосується позовних вимог про визнання незаконними дій щодо невстановлення індивідуального лічильника у квартирі позивача та зобов`язання встановити лічильник, суд вважає зазначити наступне.

Згідно з інформацією, наданою до НКРЕКП, ТОВ «Миколаївгаз Збут» з грудня 2017 року за вищезазначеною адресою нарахування за спожитий природний газ здійснюються відповідно до показників загальнобудинкового лічильника природного газу, які надає оператор ГРМ (АТ «Миколаївгаз»). За адресою: АДРЕСА_3 , забезпечено облік природного газу відповідно до вимог Закону.

Крім того, Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” щодо Порядку встановлення лічильників споживачам природного газу” від 21.12.2017 року № 2260-VIII, який набув чинності 19.01.2018 року, ст. 2 Закону було доповнено частиною 2 наступного змісту: “з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення субёєкти господарювання, що здійснюють розподілу природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальних и лічильника ми газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному ст. 10 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі.

З наведеного вбачається, що на час встановлення АТ "ОГС “Миколаївгаз” загальнобудинкового лічильника газу 01.12.2017 року за адресою: АДРЕСА_3 , згода співвласників багатоквартирного будинку на встановлення такого роду лічильника необхідною не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів субєктів господарювання, що здійснюють розподілу природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження КМУ від 25.04.2012 року № 259-р “Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу” газорозподільні підприємства зобовязані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовуються для підігріву води та приготування їжі (плита газовая + газовая колонка) - до 01.01.2016 року, тільки для приготування їжі - до 01.01.2018 року (відповідно до абзацу четвертого підпункту “а” пункту 2 частини 1 ст. 6 зі змінами, внесеними згідно з Законом від 21.12.2017 року № 2260-VIII, - тільки для приготування їжі - до 01.01.2021 року).

З наведеного вбачається, що обов`язкок АТ "ОГС “Миколаївгаз” встановити індивідуальні квартирні лічильники газу квартировласникам за рахунок виділених на їх встановлення коштів визначений граничним терміном до 01.01.2021 року.

Тобто, у даному випадку, з урахуванням вищевказаних законодавчих норм випливає, що у разі відмови позивача від нарахування йому плати за спожитий газ виходячи з загальнобудинкового лічильника газу, останній має право встановити індивідуальний лічильник обліку газу за власні кошти, оскільки обов`язок АТ "ОГС “Миколаївгаз” щодо встановлення такого покладється граничним терміном до 01.01.2021 року.

Отже, встановлення індивідуальних лічильників природного газу за рахунок газорозподільного підприємства передбачено лише там, де не було передбачено встановлення загальнобудинкового лічильника природного газу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо зобов`язання АТ "ОГС “Миколаївгаз” встановити індивідуальний лічильник обліку газу у квартирі позивачки задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторон стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ. Якщо обидві сторон звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі ЗУ “Про захист прав споживачів”, враховуючи, що в задоволенні її позову відмовлено, суд вважає за необхідне судові витрати по справі слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 274-275, 279, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут” та Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної систем “Миколаївгаз” про захист прав споживачів - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення, беспосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони по справі:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ;

Відповідачі:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут», 54055, м. Миколаїв, вул. 7 Слобідська, 70В, код ЄДРПОУ 3589483;

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз», 54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, 159, код ЄДРПОУ 05410263.

Повний текст рішення складений 16.10.2020 року.

Суддя: Я.А. Чернявська