Рішення № 92308661, 20.10.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/7730/19

Провадження № 2/639/395/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Гаврилюк С. М.,

при секретарі судового засідання - Пивоваровій Т. В.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 639/7730/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить суд позбавити батьківських прав відповідача відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що сторони перебували у шлюбі, який зареєстрований 31.07.2010, та від якого мають малолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29.08.2014 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Дитина після розірвання шлюбу та по дійсний час фактично поживає з матір`ю та знаходиться на повному її утриманні. У 2014 році відповідач покинув сім`ю і з тих пір на зв`язок з дитиною не виходить зовсім, не цікавиться життям ні дружини, ні сина; не бере жодної участі у вихованні, розвитку, оздоровленні та лікуванні дитини, не переймається його духовним та культурним розвитком. Також ОСОБА_3 не бере жодної участі у матеріальному утриманні дитини.

Зважаючи на викладене позивач вимушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.11.2019 відкрито загальне позовне провадження у вказаній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 20-22).

При підготовці справи до судового розгляду проведені підготовчі дії, визначені ч. 2 ст. 197 ЦПК України, зокрема, долучено до матеріалів справи висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3

10.12.2019 ухвалою суду підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду у судове засідання. Крім того, постановлено викликати у судове засідання учасників справи, а також свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с. 43-44).

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили задовольнити.

Представник третьої особи Бєлікова Н.М. у судовому засіданні 26.06.2020 позов підтримала, вважала за доцільне позбавити батьківських прав відповідача відносно його малолітнього сина ОСОБА_9 , посилаючись на докази, які зазначені у висновку Департаменту Служб у справах дітей від 27.11.2019 року.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не подавав.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, зі згоди представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, докази, надані в обґрунтування позову, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що сторони з 31.07.20101 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29.08.2014 (а.с. 13).

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 02.09.2011 Виконавчим комітетом Успенської селищної ради Лутугинського району Луганської області, батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 12).

Вищевказаним рішенням суду ухвалено залишити неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 13).

Як вбачається з довідки КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 18 комбінованого типу Харківської міської ради» № 110/01-43 від 08.10.2019 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідував даний заклад з 01.09.2013 по 01.06.2018. За час відвідування дошкільного закладу дитиною, вихованням та розвитком сина займалася його мати - ОСОБА_1 , допомагала дошкільному закладу в ремонтах, організаційних питаннях та користувалася повагою батьків вихованців та працівників. Батька дитини в закладі не бачили, він не приходив на дитячі свята, не приймав участі у заходах дошкільного закладу, вихователі з ним знайомі не були (а.с. 14).

ОСОБА_1 постійно опікується навчанням, вихованням та розвитком сина, цікавиться успіхами дитини, бере активну участь у його шкільному житті, активно співпрацює з класним керівником, про що зазначено у характеристиці № 446 від 24.10.2019 на учня КЗ «Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 93 Харківської міської ради Харківської області імені В. В. Бондаренка» ОСОБА_4 (а.с. 15).

З листа головного лікаря КНП «Міська дитяча поліклініка № 2» Харківської міської ради від 15.10.2019 № 1358/0/535-19/01-14 вбачається, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , з 26.03.2014 перебуває під наглядом фахівців поліклініки. На диспансерному обліку не знаходиться, діагноз: здоровий. Відвідує Харківську загальноосвітню школу № 93. Згідно інформації, наданої лікарем-педіатром, з яким укладено декларацію про надання первинної медичної допомоги, догляд за ОСОБА_9 , відвідування дитячої поліклініки, проведення профілактичних щеплень та лікування, у разі потреби, здійснює мати хлопчика. Батько дитини до лікувального закладу за медичною допомогою для сина не звертався, станом його здоров`я у медичних працівників не цікавився (а.с. 16).

Також, ОСОБА_10 з 07.09.2017 та наразі навчається в КПСМНЗ «Дитяча музична школа № 7 ім. М. П. Мусоргського». Заняття у школі відбувались 3-4 рази на тиждень. Оскільки дитина була ще мала за віком, то необхідна була присутність батьків на заняттях з фаху. Поряд з хлопчиком завжди була його мати - ОСОБА_1 , яка надавала допомогу в виконанні домашніх завдань. На протязі усього періоду навчання ОСОБА_1 завжди спілкувалась з викладачами щодо успіхів та творчих досягнень сина, були присутня на контрольних уроках та академічних концертах. Оскільки навчання в музичній школі платне, квитанції батьківської плати сплачувались своєчасно. Протягом двох років батько ОСОБА_11 - ОСОБА_3 , жодного разу не відвідував академічні концерти, ніколи не приводив сина до музичної школи, не цікавився успіхами та творчим розвитком дитини. З батьком хлопчика у музичній школі не знайомі (а.с. 17).

З повідомлення начальника Новобаварського відділу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09.10.2019 № 76аз/119-65/01/25-2019 вбачається, що згідно обліків ІІПС ОВС та канцелярії Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області звернень та повідомлень про неправомірні дії гр. ОСОБА_1 стосовно здійснень перепон у спілкуванні батька - ОСОБА_3 з дитиною - ОСОБА_4 , до Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області не надходило (а.с. 18 зв. сторона).

Допитані у судовому засіданні свідки: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 пояснили, що відповідач тривалий час не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток свого сина ОСОБА_9 , не надає матеріальної допомоги на його утримання.

Висновком Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 27.11.2019 № 738, що міститься в матеріалах цивільної справи, визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 34-35).

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 15, 16 його Постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

В Рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно свого малолітнього сина ОСОБА_9 .

Аналізуючи наведені обставини, досліджені докази, суд вважає, що існують усі правові підстави щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Окрім того, позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмір 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Судом встановлено, що дитина проживає з позивачем та повністю знаходиться на її утриманні, відповідач матеріальної допомоги не надає.

Виходячи з приписів ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Крім того, стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст.ст. 180, 181, 182 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Законом України «Про Державний бюджет на 2019 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень.

Таким чином, розмір аліментів на дитину не може бути меншим ніж 1109 грн.

Статтею 183 Сімейного Кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Ні позивачем, ані представником позивача усупереч вимог ст. 81 ЦПК України не доведено належними та достатніми доказами жодних обставин щодо необхідності відповідно до ст. 183 Сімейного Кодексу України стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини саме у розмірі 1/3 частини від всіх видів його заробітку та будь-якого іншого доходу.

У відповідності ст. 191 Сімейного Кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів, враховуючи стан здоров`я та матеріальне становище дитини, вважає за необхідне позов задовольнити частково та стягувати з відповідача на користь позивача на утримання малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, починаючи з дня подачі позову до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В іншій частині в задоволенні позову відмовити, у зв`язку з його необґрунтованістю.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно з положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 768,40 грн за вимогу щодо стягнення аліментів підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, а також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, сплачений останньою судовий збір в розмірі 768,40 грн за вимогу про позбавлення батьківських прав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 265 ЦПК України, ст.ст. 150, 151,155, 164, 165, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 (однієї чверті) частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, починаючи з 31.10.2019 до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави (Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача - UA798999980000031211256026001, Код класифікації доходів бюджету - 22030106) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНКОПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса тимчасової реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: 87310, Донецька обл., Амвросіївський р-н, с. Садове.

Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ЄДРПОУ 26489104, адреса місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 55

Повне рішення складено 20.10.2020.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя С. М. Гаврилюк