Рішення № 92307315, 16.10.2020, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1423/19

провадження № 2/136/451/19

РІШЕННЯ

іменем України

"16" жовтня 2020 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - позивач) звернувся до суду із вищевказаним позовом проти ОСОБА_1 (далі - відповідач) з вимогою стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.03.2014 у розмірі 26483,78 грн, а також судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступними обставинами.

Відповідач звернувся до позивача з метою отимання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 17.03.2014, згідно якої отримав кредит в розмірі 2240,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування. Позивач свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, оскільки надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості чим порушив умови кредитного договору. У зв`язку із зазначеним порушенням, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 25.04.2019 має заборгованість у розмірі 26483,78 грн, з яких: 6913,95 грн – заборгованість за тілом кредиту; 6798,97 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 – заборгованість за нарахованими відсотками; 9983,54 грн – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 1050,00 грн – нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг, з яких: 500,00 грн – штраф (фіксована частина); 1237,32 грн – штраф (процентна складова).

Позивач на підтвердження своїх вимог наводить: копію заяви позичальника; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з «Тарифів Банку»; витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг» та копію документу, що посвідчує особу відповідача.

Оскільки відповідач у добровільному порядку свою заборгованість перед позивачем не погашає, вищезазначені обставини послугували підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 27.12.2019 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та визначено відповідачеві строк для подання відзиву.

У визначений судом строк відповідач відзиву та заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін не надав, також не надав зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 10.03.2020 було зобов`язано позивача, до наступного судового засідання, надати суду оригінал розписки про отримання відповідачем платіжної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі для доступу до грошових коштів обумовлених договором № б/н від 17.03.2014.

30.04.2020 до канцелярії суду надійшов лист від позивача, де останній на вимогу суду надати оригінал розписки про отримання відповідачем платіжної картки, повідомляє, що надання данного документу не прердбачено банківською установою, однак на підтвердження видачі кредитної картки надає довідку, з якої вбачається номер, дата її видачі та строк дії. Також позивч зазначає, що згідно умов договору, користування кредитною карткою можливо тільки у випадку введення ПІН коду, який відомий лише клієнту.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив наступне.

Як встановлено судом, згідно змісту заяви № б/н від 17.03.2014 відповідач, ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку, однак у графі бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою відповідач не зробив відповідної відмітки, тим самим не визначився з кредитним лімітом (а.с. 9).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 25.04.2019 відповідач має заборгованість у розмірі 26483,78 грн, з яких: 6913,95 грн – заборгованість за тілом кредиту; 6798,97 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 – заборгованість за нарахованими відсотками; 9983,54 грн – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 1050,00 грн – нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн; а також 1737,34 грн - заборгованість по судовим штрафам. Проте такий розрахунок підписаний представником ПриватБанку без зазначення будь-яких даних, що його ідентифікують (а.с. 6 - 8).

Разом з тим, судом встановлено, що згідно із Статутом АТ КБ «Приватбанк» рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» став правонаступником всіх прав та зобов`язань ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 31 на звороті).

З урахуванням викладеного, вирішуючи питання про стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.03.2014 у розмірі 26483,78 грн, суд виходить з наступних мотивів та норм права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, розмір заборгованості, подавши до суду належні та допустимі докази.

Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Зібрані у справі докази не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору на умовах, обумовлених у позові у розмірі 2240,00 грн.

Як вбачається з копії заяви № б/н від 17.03.2014 вона не містить будь-яких даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, доказів отримання кредитної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі, не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача, отож підстав вважати, що у відповідача виникли будь - які зобов`язання перед позивачем, у зв`язку з подачею такої заяви відсутні.

На виконання вимог ухвали суду від 10.03.2020 про надання оригіналу розписки про отримання відповідачем платіжної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі для доступу до грошових коштів обумовлених договором № б/н від 17.03.2014, витребовувані судом докази не було надано, а довідка, яка виготовлена позивачем самостійно не є підтвердженням отримання відповідачем картки.

Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості не може бути підтвердженням існування заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки цей розрахунок не є первинним документом, він не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75.

Крім того, позивач не надав підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, отож не доведено, що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту (правова позиція Верховного Суду від 03.07.2019, у справі № 342/180/17/14-131цс19, Великої Палати). Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15). До такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 27.08.2020 (провадження № 61-8915св19).

Зважаючи на викладене, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу, незважаючи, що до стягнення пред`явлено не повну суму заборгованості, отже доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність і необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, яким він обґрунтовував свої вимоги, що є його процесуальним обов`язком.

За таких обставин, в задоволенні даного позову суд відмовляє у повному обсязі.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд виходить з наступної норми права.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в розмірі 1921,00 грн, сплачений ним при подачі позову (а. с. 1), тому оскільки у задоволеннні позовних вимог відмовлено у повному обсязі суд відносить судові витрати понесені позивачем на його рахунок.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 207, 526, 626, 628, 634, 638, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263 -265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у повному обсязі в задоволені позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»-(місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, Київська обл., ЄДРПОУ - 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Д.Т. Кривенко