Рішення № 92307098, 19.10.2020, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2020 року Провадження №2-а/425/110/20

Справа№425/1654/20

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі: головуючого – судді Коваленка Д.С., секретар – Брудницька О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні зали судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції, в особі молодшого лейтенанта поліції Карагозова Микити Олександровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Головченко Артем Олександрович в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області із позовом до Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції, в особі молодшого лейтенанта поліції Карагозова Микити Олександровича про скасування постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 670252 від 30 травня 2020 року та стягнення судових витрат.

Представник позивача просив розглянути справу без його участі та без участі позивача. У поданій заяві також просив суд не вирішувати питання про стягнення з відповідача судових витрат в частині стягнення правової допомоги у розмірі 1000 гривень (оскільки він буде вирішувати питання щодо подання окремої заяви і доказів протягом п`яти днів після вирішення рішення у справі). Відповідач подав клопотання, в якому як і позивач, просив справу розглянути без його участі, проти позовних вимог заперечував.

За таких обставин, а також в силу положень частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України) розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, а фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Аргументи учасників спору.

Позиція позивача полягала у тому, що 30 травня 2020 року, відповідач склав постанову відносно нього, якою на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень, по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу про адміністративні правопорушення, у зв`язку із порушенням ним пункту 8.4. (г) Правил дорожнього руху. Зокрема через те, що він 21 травня 2020 року о 18 годині 17 хвилин в місті Сєвєродонецьку на перехресті вулиць Гагаріна – Донецька, не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах», а саме здійснив рух прямо зі смуги з якої дозволено рух лише ліворуч. Однак вважаючи, що в його діях відсутній склад правопорушення зазначений у постанові, вважає, що зазначена постанова підлягає скасуванню.

Позиція відповідача. Відповідач надав в якості доказу диск з аудіо-відеозаписом, яким на його думку, зафіксовано і адміністративне правопорушення, і дотримання процедури розгляду справи. У відзиві на позов, вказував, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Вважав, що оскільки позивач не надав доказів на підтвердження надання адвокатом позивачу правової допомоги, ця вимога є такою, що не підлягає задоволенню.

Оцінка суду щодо фактів.

Враховуючи, що сторони спору доводили свої вимоги та заперечення тільки письмовими та електронними доказами, які є в матеріалах справи, суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також в їх сукупності, встановив наступні обставини:

Двадцять першого травня 2020 року, ОСОБА_2 , під час несення служби з нагляду за дотриманням учасниками дорожнього руху однойменних правил, перебуваючи в статусі інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції, тобто під час безпосереднього виконання своїх службових обов`язків, зупинив транспортний засіб, водієм якого був ОСОБА_1 (а.с.42- диск).

Після зупинки транспортного засобу, поліцейський представився та назвав причину зупинки, а саме те, що водій порушив вимоги знаку 5.16, на що водій зазначив, що цей знак інформаційно-вказівний і додав, що цей знак він бачив коли їхав, але попросив пред`явити йому докази того, що він порушив вимоги цього знаку десь конкретно, також повідомив, що буде викликати адвоката. Але поліцейський в цей час почав роз`яснювати водію права та обов`язки передбачені статтею 268 КУпАП. Після роз`яснення прав, поліцейський попросив водія пред`явити йому посвідчення водія, свідоцтво на транспортний засіб та страховий поліс. І водій надав вказані документи, але заявив клопотання про розгляд справи в інший день для участі у справі його адвоката. Поліцейським було задоволено заявлене клопотання та водію було вручено повідомлення про розгляд справи 30 травня 2020 року за адресою місцезнаходження управління в місті Лисичанську (а.с. 42- диск).

Тридцятого травня 2020 року під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, поліцейський оголосив про розгляд справи і роз`яснив водію його права, передбачені статтею 268 КУпАП і 63 Конституції України. Поліцейський разом з водієм дослідили відео фіксацію правопорушення, і водій зазначив, що заперечує проти визнання його винним у скоєні адміністративного правопорушення та також зазначив, що ні знаку, ні розмітки не було і що він має намір оскаржити постанову (а.с.42-диск).

Але поліцейський вважаючи, що водій скоїв правопорушення оголосив, що ним буде складена постанова про накладення адміністративного стягнення. Після складання вказаної постанови (серія ДП18 № 670252 від 30 травня 2020 року) поліцейський вручив її копію водію (а.с. 6 – постанова, а.с. 42- диск).

Однак вважаючи, що в його діях відсутній склад правопорушення зазначений у постанові, ОСОБА_1 через адвоката Головченка Артема Олександровича оскаржив вказану постанову до Рубіжанського міського суду Луганської області (а.с.20-22).

Оцінка суду правовідносин учасників спору.

Отже, із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли публічні правовідносини, в межах яких виник спір, у якому позивач як учасник дорожнього руху не погодився із рішенням суб`єкта владних повноважень в особі інспектора патрульної поліції, відповідача, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Оцінка суду щодо права.

Враховуючи визначені судом правовідносини, для вирішення спору, суд застосував наступні норми матеріального права, виходячи при цьому з наступних мотивів:

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами другою і третьою статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі за текстом - КУпАП), провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Положення частини 1 статті 284 та частини 1 статті 283 КУпАП передбачають, що постанова у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення виноситься органом (посадовою особою) тільки після розгляду справи про адміністративне правопорушення.

А в силу положень частини 1 статті 280 цього ж кодексу, при розгляді такої справи орган (посадова особа), у першу чергу, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення.

При цьому встановлення такої обставини, з огляду на зміст статей 251 та 252 КУпАП, здійснюється тільки на підставі оцінки органом (посадовою особою) доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, але керуючись законом і правосвідомістю.

А тут суд враховує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено статтею 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. І ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

І, з урахуванням правової природи такого акту як постанова у справі про адміністративне правопорушення, що описана у статтях 283-284 КУпАП, ні орган (чи посадова особа), що розглядали справу про адміністративне правопорушення), ні суд не можуть розглядати і приймати постанову у справі про адміністративне правопорушення, саму по собі, як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки в силу вже вказаних вище положень статті 251 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення до доказів у такій справі не відноситься, а є актом правозастосовчої діяльності.

Разом з цим суд враховує, що в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Таким чином у цій справі, в якій позивач оскаржує постанову відповідача про притягнення його до адміністративної відповідальності, докази правомірності свого рішення повинен надати суду саме відповідач. І зокрема докази того, що позивачем дійсно було вчинено те адміністративне правопорушення, за яке на нього було накладено адміністративне стягнення постановою, яку оскаржує позивач.

Але тут суд констатує, що відповідач не надав суду жодних доказів вчинення позивачем діяння, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, у вигляді порушення пункту 8.4. (г) Правил дорожнього руху, а саме те, що 21 травня 2020 року о 18 годині 17 хвилин в місті Сєвєродонецьку на перехресті вулиць Гагаріна – Донецька, ОСОБА_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах», здійснивши рух прямо зі смуги з якої дозволено рух лише ліворуч.

Суд врахував, відеозапис на диску наданому поліцейським, але вказаний відеозапис спростовує той факт (зазначений у постанові), що ОСОБА_1 не виконав вимогу дорожнього знаку, та здійснив рух прямо зі смуги з якої дозволено рух лише прямо, оскільки на відеозаписі не зафіксовано ні дорожнього знаку 5.16. та будь-яких смуг руху (а.с. 42 – диск).

В силу положень частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

А відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на це та той факт, що відповідачем не надано суду доказів наявності в діянні позивача 21 травня 2020 року о 18 годині 17 хвилин в місті Сєвєродонецьку на перехресті вулиць Гагаріна Донецька, складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, суд погоджується із вимогами позову про необхідність скасування постанови (серії ДП18 № 670252) від 30 травня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, що передбачена частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень. А саму справу слід закрити.

Висновок суду по суті позовних вимог.

Позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оцінка та висновок суду щодо судового збору.

Враховуючи, що рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, зокрема на користь позивача, то саме на його користь слід присудити і здійснені ним документально підтверджені витрати у виді судового збору в розмірі 420 гривень 40 копійок (а.с.19), за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, як це визначено частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідачем у справі, по суті, виступала службова особа цього Департаменту ( ОСОБА_2 ), а управління патрульної поліції не має статусу юридичної особи, а є структурним підрозділом цього Департаменту.

Отже, керуючись положеннями статей 1,2,7,9,12,14-1,23,33,122,217,222,245-252,254-256,268,276-280,283,284,287-289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, положеннями статей 2,4,6,12,32,72-90,241-243,255,257-263,286,292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову (серії ДП18 № 670252) від 30 травня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, що передбачена частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень, а також закрити справу про адміністративне правопорушення.

За рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження юридичної особи: 03048, м.Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3; ідентифікаційний код юридичної особи: 40108646)стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів, з дня отримання судового рішення до Першого апеляційного адміністративного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області.

Суддя Д.С. Коваленко