Рішення № 92306035, 05.10.2020, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3883/19

Провадження № 2/346/235/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді Калинюка О.П.

з участю секретаря Потятинника Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.08.2010 року відповідачем підписано заяву б/н, відповідно до якої він отримав кредит у розмірі 5 900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між сторонами договір. Позивач стверджує, що відповідно до умов цього договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за користування останнім, сплачувати за перевитрати платіжного ліміту та комісії на умовах, передбачених договором. Однак, він порушив свої кредитні зобов`язання та допустив виникнення і зростання заборгованості за кредитним договором, загальний розмір якої станом на 15.07.2020 року позивачем визначено як 29 471,55 грн. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати в розмірі 2 102 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. 31.07.2020 року представник позивача Чепіга Д.О. надіслав до суду письмове клопотання, в якому зазначає, що позовні вимоги підтримує, просить справу розглядати в його відсутності та згідний на заочний розгляд справи (а.с. 37).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про розгляд справи належно повідомлявся, про причини своєї неявки суд не повідомив.

24.12.2019 року представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково з наступних підстав. Дійсно 11.08.2010 року між сторонами укладено вказаний кредитний договір, на підставі якого відповідач отримав картку. При отримання у відділенні банку нової картки його кредитний ліміт збільшено до 5 900 грн. 18.08.2014 року, а 25.07.2018 року його знижено до 0,00 грн.

Відповідач зазначає, що у підписаній ним Анкеті-заяві позичальника процентна ставка не зазначена, а також у ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивачем не наведено, що саме з вказаними умовами та правилами надання кредиту відповідач був ознайомлений та погодився з ними. Тому відсутні підставі вважати, що сторони обумовили вказані у позові проценти за користування кредитними коштами та відповідальність у вигляді неустойки (пені та штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Тому сторна відповідача просить позов задовольнити частково, стягнувши з нього заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 900 грн., а судові витрати розділити між сторонами відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій з посиланнями відповідача не погодився та зазначив, що у підписаній останнім заяві його особистим підписом підтверджено, що він ознайомлений із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Пам`яткою клієнта, а також Тарифами банку. Із вказаних витягів вбачається, що відповідачу встановлено процентну ставку 2,5%, а також розмір комісій та штрафів. Тому представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У своїх запереченнях на відповідь на відзив сторона відповідача вказала, що 11.08.2010 року при підписання вказаної Анкети-заяви йому не було роз`яснено Умов та правил надання банківських послуг, у підписаній ним заяві не вказана процентна ставка, Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається позивач йому не відомі та не визнаються ним як такі, на які він погоджувався, підписуючи вказану Анкету-заяву, в якій також не вказано про сплату відсотків за користування кредитом та пені і штрафів.

В зв`язку з неявкою в судове засідання 05.10.2020 року сторін та їх представників фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які досліджені в судовому засіданні, доходить наступних висновків.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 вказаного Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 вказаного Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 11.08.2010 року відповідачем підписано заяву б/н, згідно з якою відповідач отримав того дня кредит у розмірі 5 900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Кредитний договір укладено у формі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій відповідач погодився з тим, що дана заява разом з цими Умовами та правилами і Тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг (а.с. 10).

Позивачем вказано, що відповідач станом на 15.07.2020 року порушив умови кредитного договору і має заборгованість: за тілом кредиту – 9 887,95 грн.; за простроченим тілом кредиту – 6 328,28 грн.; нарахованою пенею – 10 589,61 грн.; пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. – 786,11 грн.; та штрафами відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. (фіксована частина), та 1 379,60 грн. – (процентна складова) (а.с. 5-9). Таким чином, загальний розмір заборгованості визначено 29 471,55 грн.

Однак, щодо позову в частині стягнення відсотків, нарахованих за прострочений кредит пені, та штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, суд зазначає наступне.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18.04.2016 року та заяви-анкети, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті: https://privatbank.ua/terms/) як невід`ємні частини договору.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 17).

В той же час, згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

До позовної заяви позивачем додано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», 30 днів пільгового періоду" та витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою (а.с. 18-67). Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи, Умови та Правила розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету від 11.08.2010 року, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати відсотків.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Тарифи, Умови та Правила надання банківських послуг наданий банком витяг з цих Умов та Правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).

Посилання позивача на те, що всі умови кредитування викладені в підписаній позивачем анкеті-заяві, що свідчить про погодження всіх істотних умов договору, суд вважає не обґрунтованими, оскільки анкета-заява не містить відомостей про те, яку саме картку отримав відповідач, а дана анкета-заява містить умови щодо кредитування кредитного продукту «Універсальна Голд». Зазначене позбавляє суд можливості встановити дійсні обставини справи, перевірити розрахунок заборгованості та дійти обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості в повному обсязі.

За таких обставин саме по собі підписання відповідачем анкети-заяви без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не може свідчити про згоду відповідача на умови кредитування, вказані позивачем.

Тому у суду відсутні підстави стягувати з відповідача прострочене тіло кредиту, проценти, нараховані розміри пені та штрафів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 2 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження 14-154цс18), наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені. Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, справа № 643/16336/16-ц (провадження № 61-12848св18), від 12 вересня 2018 року, справа № 473/825/16-ц (провадження № 61-3240св18), від 12 вересня 2018 року, справа № 186/1974/14-ц, (провадження №61-24172св18).

Таким чином, якщо кредитор використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, скориставшись засобом позасудового (судового) захисту свого порушеного права, він на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.

Аналогічні правові висновки зроблені в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 2-724/11, провадження № 61-15022св19 (ЄДРСРУ № 87857527), від 12 лютого 2020 року у справі № 194/425/17, провадження №61-44413св18 (ЄДРСРУ № 87703177), від 23 січня 2020 року у справі № 750/1061/16-ц, провадження № 61-23668св18 (ЄДРСРУ № 87243029), від 22 січня 2020 року у справі № 209/450/17, провадження № 61-7686 св 19 (ЄДРСРУ № 87115097) та ін.

Судом встановлено, що заборгованість за тілом кредиту станом на 15.07.2019 року складає 9 887 гривень 95 копійок та підлягає стягненню з позичальника.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу наведеної норми випливає, що вона передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов`язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Тобто, приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за формулою: сума боргу ? 3% : 365 ? кількість днів. Тому з відповідача слід стягнути заборгованість за останні три роки з дати звернення позивача з даним позовом до суду, враховуючи, що позивачем частково заперечуються позовні вимоги. В цьому випадку кількість днів прострочення складає 1095 днів.

Таким чином, три проценти річних повинні становити 889, 91 грн. ( 9 887, 95 ? 3% : 365 ? 1095) і саме вказана сума відсотків річних підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 20.08.2016 по 19.08.2019 року включно, тобто протягом встановленого законом загального строку позовної давності.

Судом також встановлено, що позивачем за звернення до суду з даною позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 2 102 грн., що стверджується платіжним дорученням від 31.07.2020 року (а.с. 1). Дані судові витрати підлягають присудженню з відповідача на користь позивача в зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 1050, 1054 ЦК України та, керуючись ст. 141, ч.2 ст. 247, ст. ст. 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, адреса якого: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, на рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором (б/н) від 11.08.2010 року в загальному розмірі 9 887 (дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят с ім) гривень 95 копійок, визначену станом на 15.07.2019 року, та 889 гривень 91 копійку відсотків річних за період з 20.08.2016 року по 19.08.2019 року включно.

В решті вимог відмовити в зв`язку з їхньою безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, судові витрати в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана особами, які беруть участь у справі, до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.10. 2020 року.

Суддя Калинюк О. П.