Вирок № 92305584, 19.10.2020, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Кримінальне провадження № 194/14/20

Номер провадження 1-кп/194/55/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 року м. Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - Соколової Ю.І.

секретаря судового засідання - Коркіної Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 листопада 2019 року за № 12019040400000547 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дмитрівка, Ракитянського району, Белгородської області, РФ, особи без громадянства, не маючого освіти, офіційно не працюючого, не маючого постійної реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 17 вересня 2010 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений 03 січня 2014 року умовно-достроково на не відбутий строк 8 місяців 21 день;

- 05 грудня 2014 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 186, ст. 69, 71 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнений 17 березня 2016 року по відбуттю строку покарання;

- 31 жовтня 2019 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

- 05 червня 2020 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 187 КК України до 8 років 9 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року даний вирок залишено без змін;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю: прокурора - Олійникова Б.Ю.,

захисника - Савченка С.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в період часу з 21:00 до 22:00 год. 25 листопада 2019 року, знаходячись в кухонній кімнаті квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , по запрошенню власника квартири ОСОБА_2 та розуміючи, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи по раптово виниклому злочинному умислу, спрямованому на незаконне збагачення, шляхом таємного викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, умисно, таємно, повторно, викрав чуже майно, що належить ОСОБА_3 , а саме мобільний телефон марки «Honor» моделі «10 Lite», вартістю 4016 гривень 45 копійок, разом з вставленою у нього сім-карткою мобільного оператора «Водафон», вартість якої визначити не надалось за можливе.

Після чого ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 умисно, таємно, повторно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_3 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на суму 4016 гривень 45 копійок.

В судове засідання потерпілий ОСОБА_3 не з`явився, але надав суду письмову заяву, в якій просив кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 розглянути без його участі. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має. Покарання просив призначити на розсуд суду та не заперечував проти застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю, щиро покаявся та пояснив у судовому засіданні, що дійсно 25 листопада 2019 року, знаходячись в гостях у ОСОБА_2 по вул. Перемоги в м. Тернівка, викрав мобільний телефон, який належав потерпілому ОСОБА_3 . З вартістю викраденого згоден. Наполягав на застосуванні ч. 3 ст. 349 КПК України. Крім того, пояснив, що викрадений мобільний телефон він заклав до ломбарду, а потім добровільно його викупив з ломбарду та віддав потерпілому. Просив суворо його не карати.

Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у вчиненні ним кримінального правопорушення, його свідчення відповідають суті обвинувачення, який правильно розуміє обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 доведена, його дії слід правильно кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України, як крадіжка, вчинена повторно.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв нетяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він особа без громадянства, раніше неодноразово судимий, скоїв кримінальне правопорушення в період іспитового строку, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 по кримінальному провадженню, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає: щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Суд дійшов висновку, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного кримінального правопорушення, не зменшують суспільну небезпеку кримінального правопорушення до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопоршень.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, 31 жовтня 2019 року вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки.

Встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України в цьому кримінальному провадженні, ОСОБА_1 вчинив після ухвалення попереднього вироку суду від 31 жовтня 2019 року, тобто до відбуття покарання.

В ч. 1 ст. 71 КК України зазначено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що 05 червня 2020 року вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, залишений без змін апеляційною інстанцією, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та засуджений до 8 років 9 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України в цьому кримінальному провадженні, обвинувачений вчинив до ухвалення попереднього вироку суду від 05 червня 2020 року.

Згідно положень ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання призначається за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, за сукупністю злочинів.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_1 , те що він раніше судимий, скоїв кримінальне правопорушення в період іспитового строку, обставини вчиненого кримінального правопорушення, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, те, що обвинувачений щиро розкаявся, не працює, на спеціальних обліках не перебуває, враховуючи думку потерпілого, який претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання за пред`явленим обвинуваченням в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, з урахуванням положень ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2019 року, до призначеного покарання за цим вироком, після чого застосувати ч. 4 ст. 70 КК України, поглинувши менш суворе покарання призначене за даним вироком, більш суворим покаранням за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Таке покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу суд не вбачає.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2019 року, і призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 2 (два) місяця.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим, покаранням за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області поглинути покарання призначене за цим вироком та призначити остаточне покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років 9 (дев`ять) місяців з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 05 червня 2020 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в строк відбуття покарання ОСОБА_1 зарахувати строк попереднього ув`язнення за період з 05 травня 2016 року до 15 лютого 2018 року, та з 05 червня 2020 року до 14 вересня 2020 року з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь держави - УК у Чечелівському районі м. Дніпра/Чечел.р/24060300), р/р UA848999980000031117115004008, код ЄДРПОУ 37989253, найменування установи банку: Казначейство України (ЕАП), код бюджетної класифікації доходу: інші надходження, в рахунок відшкодування процесуальних витрат за проведення судової товарознавчої експертизи (висновок № 43/12.1/875 від 05 грудня 2019 року, грошові кошти у розмірі 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 04 коп.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- мобільний телефон марки «Honor» моделі «10 Lite», який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_3 , після набрання вироком законної сили - залишити законному володільцеві ОСОБА_3 .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ю.І. Соколова