Постанова № 9230464, 24.03.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2010 р. м. ВінницяСправа № 2-а-390/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні

за участю представників сторін:

позивача : Слюсаренко Ольги Михайлівни

відповідача : Грабара Сергія Анатолійовича

третьої особи: Роздобудька Павла Володимировича

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальність Торгово-виробниче підприємство "Ромашка"

до: Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції, третя особа Державна податкова адміністрація у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ :

08 лютого 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство «Ромашка» (ТОВ ТВП «Ромашка», Товариство) звернулося в суд з позовом до Могилів-Подільської обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області (Могилів-Подільська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11 грудня 2009 року №0003852301.

Зазначали, що працівниками Державної податкової адміністрації у Вінницькій області проведено перевірку за дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) магазину «Ромашка», який розташований за адресою: вул. Тугушова, 1, м. Могилів-Подільський, Вінницька область та складено акт від 19 листопада 2009 року №384/02/12/23/13318583 про порушення ними пунктів 2, 9, 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» 01 червня 2000 року №1776-ІІІ та порушення підпункту 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (Положення №637).

На підставі акта перевірки та згідно зі статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року №436/95 Могилів-Подільською ОДПІ винесено рішення від 11 грудня 2009 року №0003852301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4807 грн.

Посилаючись на те, що зафіксовані в акті перевірки факти порушення норм Положення №637 не відповідають дійсності, а відтак, безпідставно застосовані штрафні (фінансові) санкції, - просили визнати протиправними та скасувати рішення Могилів-Подільської ОДПІ від 11 грудня 2009 року №0003852301.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

В засіданні 02 березня 2010 року судом задоволено клопотання представника Могилів-Подільської ОДПІ і відповідною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державну податкову адміністрацію у Вінницькій області (ДПА у Вінницькій області).

В судовому засіданні 24 березня 2010 року представник позивача керівник Слюсаренко О.М. вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та докази, надані в матеріали справи. Додатково пояснила, що згідно зі статтею 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», фіскальний звітний чек (Z-звіт), який містить дані денного звіту, заноситься до книги обліку розрахункових операцій. Обов'язок щоденного використання Z-звiтiв передбачено пунктом 9 статті 3 вказаного Закону, а також уточнено в пункті 4.6 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги).

Відповідальність за порушення цієї вимоги встановлено у статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг». Згідно з пунктом 4 цієї статті у разі незбереження фіскального звітного чека у книзі обліку розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів ДПА України застосовуються фінансові санкції в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто - 340 гривень.

Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у даному випадку застосовано неправомірно, оскільки ним введено відповідальність за (неповне та/або несвоєчасне) не оприбуткування готівки в касах, коли продавець навмисно не передає готівку до установи банку, а залишає її в касі, або при собі.

У даному випадку те, що продавець не мала на меті ухилятися від оприбуткування готівкових коштів, а лише не встигла внести фіскальний чек з відповідними записами до книги ОРО, підтверджується тим, що готівка за 18 листопада 2009 року своєчасно здана в банк 19 грудня 2009 року о 9 годині 44 хвилин, що підтверджується меморіальним ордером. На момент перевірки 19 грудня 2009 року о 14 годині 46 хвилин, виручки за 18 листопада 2009 року у касі не було, гроші вже були в банку. Якби готівка була у касі, або в іншому місці, (але не в банку), то лише в такому випадку податковий орган мав би усі підстави для застосування Указу Президента.

Представник відповідача головний державний податковий інспектор юридичного відділу Могилів-Подільської ОДПІ С.А.Грабар (довіреність на а.с. 46) та представник третьої особи - головний державний податковий інспектор юридичного відділу ДПА у Вінницькій області П.В.Роздобудько (довіреність на а.с. 47) в судовому засіданні проти заявленого позову заперечили з тих підстав, що оскаржуване рішення прийняте Могилів-Подільською ОДПІ в межах наданих повноважень та відповідно до порушень, які виявлені в ході проведення працівниками ДПА у Вінницькій області перевірки і зафіксовані в акті.

Суд вислухав пояснення учасників процесу, повно, всебічно, обєктивно оцінив докази на підтвердження та спростування позовних вимог в сукупності та надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, суд встановив, що згідно із планом перевірок субєктів господарської діяльності, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг на листопад місяць 2009 року, затвердженого заступником голови Сухіною М.А. 30 жовтня 2009 року (а.с. 48-50), на підставі направлень Державної податкової адміністрації у Вінницькій області від 16 листопада 2009 року №904502, №904506 (а.с. 54), зареєстрованих в журналі обліку видачі направлень на перевірку щодо контролю за здійсненням субєктами господарювання розрахункових та касових операцій (а.с. 51-53), працівниками ДПА у Вінницькій області, а саме, головними державними податковими ревізорами-інспекторами управління податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 19 листопада 2009 року проведена планова перевірка господарської одиниці магазину «Ромашка», який розташований за адресою: вул. Тугушова, 1, м. Могилів-Подільський, Вінницька область та належить позивачу.

Перевірку проведено з відома і в присутності продавця магазину ОСОБА_1

За результатами перевірки складено акт від 19 листопада 2009 року №384/02/12/23/13318583, у якому встановлено порушення позивачем пунктів 2, 9, 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій (РРО) без використання режиму попереднього програмування найменування товару зокрема, при продажу 1 пачки сигарет «Мальборо» по ціні 8 грн видано розрахунковий документ на «горілка «Вдала», яка в реалізації магазину не знаходиться; не забезпечено зберігання в книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) фіскального звітного чека (Z-звіту) №01701 за 18 листопада 2009 року.

Також, встановлено порушення Товариством підпункту 2.6 пункту 2 Положення №637, а саме, при проведенні розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій позивачем не оприбутковано готівкові кошти згідно фіскального звітного чеку №01701 від 18 листопада 2009 року на загальну суму 961 грн 40 коп. (а.с. 14-15).

Один примірник акта вручений продавцю ОСОБА_1 19 листопада 2009 року, про що свідчить підпис останньої на акті (на звороті а.с. 25).

На підставі акта перевірки, керуючись пунктом 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ, статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», Могилів-Подільською ОДПІ 11 грудня 2009 року прийнято рішення №0003842301, яким до ТОВ ТВП «Ромашка» застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4807 грн, а саме:

-неоприбуткувано готівкові кошти в сумі 961 грн 40 коп. у книзі обліку розрахункових операцій 961,40 * 5 = 4807 грн (а.с. 16).

Дане рішення отримане позивачем 11 грудня 2009 року, що підтверджується підписом директора ТОВ ТВП «Ромашка» на корінці рішення (а.с. 29).

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ ТВП «Ромашка» 28 грудня 2009 року подано скаргу до ДПА у Вінницькій області, в якій зазначили, що Могилів-Подільською ОДПІ при винесені рішення №0003852301 від 11 грудня 2009 року неправомірно застосовано Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». Дана скарга залишена без розгляду (а.с. 6), що в подальшому слугувало позивачу підставою для звернення до суду.

Будучи допитаними в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суду пояснили, що 19 листопада 2009 року вони зайшли до магазину «Ромашка», який розташований по вул. Тугушова, 1, в м. Могилів-Подільську, Вінницької області і придбали 1 пачку сигарет «Мальборо». Після отримання чека, вони предявили продавцю посвідчення і направлення на перевірку.

На їх прохання продавцем надано книгу обліку розрахункових операцій в якій виявлено відсутність обліку готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень за 18 листопада 2009 року, Z-звіт №01701 не вклеєний, про що у книзі ними зроблено напис «Перевірка ДПА у Вінницькій області».

В той же час, вказаний Z-звіт знаходився біля реєстратора розрахункових операцій, який також оглянутий та зафіксований відповідним написом.

Після того, як вони зафіксували виявлені в ході перевірки порушення в акті, то запропонували продавцеві написати пояснення з приводу виявлених порушень, що вона власноручно й зробила.

Будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснила, що вона працює продавцем у магазині «Ромашка». 18 листопада 2009 року після закінчення робочого дня вона роздрукувала Z-звіт №01701, а готівку в розмірі 961 грн 40 коп. згідно меморіального ордеру здала в банк 19 листопада 2009 року. Повернувшись до магазину, привезли товар, який вона приймала і не встигла підклеїти Z-звіт №01701 в КОРО. Коли прийшли перевіряючі і попросили продати їм одну пачку сигарет «Мальборо» вона випадково вибила не той код. За результатами розгляду інспекторами книги ОРО складено акт, який вона підписала і написала пояснення з приводу виявлених ними порушень.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України від 04 грудня 1990 року №509 «Про державну податкову службу України» (Закон №509), відповідно до якого ДПА у Вінницькій області є органом державної податкової служби і субєктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, що тягне за собою розгляд цього спору за правилами КАС України згідно із положеннями пункту 4 частин першої статті 17 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 статті 11 Закону №509, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Зокрема, згідно із пунктом 3.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2008 року №355, контроль за здійсненням субєктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій здійснюють органи державної податкової служби шляхом проведення відповідно до щомісячних планів податкового органу планових перевірок та позапланових перевірок у випадках, передбачених законодавством, на підставі рішення керівника органу державної податкової служби.

За приписами пункту 1 частини першої, частини другої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку; направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу Державної податкової служби.

Як свідчать матеріали справи, перевірка позивача проведена посадовими особами ДПА у Вінницькій області на підставі плану перевірок на листопад місяць 2009 року та у відповідності до належним чином оформлених направлень.

Крім того, пунктом 2.10 наведених вище Методичних рекомендацій передбачено, що за результатами проведеної перевірки щодо контролю за здійсненням субєктами господарювання розрахункових операцій у сфері готівкового обігу складається типовий акт.

Згідно із Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавча, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, акт перевірки це службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявленні порушень вимог чинного законодавства субєктами господарювання.

Титульний аркуш акта перевірки заповнюється на номерному бланку органу державної податкової служби.

Підписується акт перевірки посадовими особами субєкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку за місцезнаходженням такого субєкта й однин примірник акта вручається такій посадовій особі.

У разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.

Головними державними податковими ревізорами-інспекторами, посадовими особами ДПА у Вінницькій області, за результатами перевірки складено відповідний акт, підписано його та один примірник вручено ОСОБА_1, якою також поставлено свій підпис. Крім того, з актом ознайомлена керівник субєкта господарювання Слюсаренко О.М.

Що ж стосується безпосередньо встановленого порушення, то дійсно, з метою вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням субєктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержанням ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобовязань перед бюджетами і державними цільовими фондами Президентом України прийнято указ в якому установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами громадянами України, іноземним громадянами та особами без громадянства, які є субєктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним банком України, до них застосовуються штрафні санкції у вигляді штрафу. Зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки застосовується штраф у пятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, оприбуткування готівки це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Таким чином, в останньому випадку, для оприбуткування готівки субєкт господарювання повинен провести готівкові кошти у повній сумі їх фактичних надходжень через реєстратор розрахункових операцій, роздрукувати фіскальні звітні чеки і здійснити їх облік у книзі обліку розрахункових операцій.

Книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

Відповідно до пункту 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року №614 використання книги обліку розрахункових операцій (книга ОРО), зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Тобто, як вбачається з наведених положень, записи в розділі 2 книги ОРО здійснюються на підставі фіскальних звітних чеків, які містять інформацію про обсяг виконаних розрахункових операцій за день. Таким чином, записи до книги повинні вноситись щоденно в кінці робочого дня.

В судовому засіданні досліджені книга обліку розрахункових операцій №0230000678р/8/130 в якій виявлено, що записи в розділі другому «Облік руху готівки та сум розрахунків» за 18 листопада 2009 року - відсутні, про що при проведенні перевірки зазначено працівниками податкового органу. Крім того, при допиті свідка ОСОБА_4 встановлено, що нею дійсно по закінченню робочого дня 18 листопада 2009 року роздрукований, але не вклеєний та не записаний фіскальний звітний чек РРО. Більше того, сам Z-звіт знаходився не у книзі, а біля реєстратора розрахункових операцій.

У такому випадку, суд вважає за необхідне зазначити, що проведення розрахункових операцій через РРО само по собі не є свідченням того, що готівкові кошти оприбутковані в розумінні Положення про ведення касових операцій у національній валюті України та передбаченого Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» принципу застосування відповідальності.

Судом не приймається до уваги посилання позивача на те, що готівка від виторгу товарів щоденно оприбутковувалася продавцем на підставі денних фіскальних звітів, оскільки необхідною умовою для належного оприбуткування готівки, крім наявності фіскальних звітних чеків РРО, є також здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій.

Що стосується застосованої відповідачем фінансової санкції, то керуючись пунктом 11 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року №509 «Про державну податкову службу України», згідно з яким, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, та відповідно до Указу Президента за виявлені порушення до субєктів підприємницької діяльності, відповідні органи державної податкової служби України приймають рішення про застосування такої санкцій.

За своєю суттю штрафна санкція, застосована Могилів-Подільською МДПІ до позивача за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні відповідає визначенню адміністративно-господарської санкції, даному в статті 238 Господарського кодексу України (ГК України).

Згідно із статтею 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Стаття 239 ГК України у якості однієї із адміністративно-господарських санкцій визначає адміністративно-господарський штраф.

Статтею 241 ГК України визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з субєкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Підставою для застосування такої відповідальності є вчинене правопорушення (ч. 1 ст. 218 ГК України). Елементами правопорушення є вина та наявність причинного звязку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності повязане з необхідністю доведення порушення зобовязання.

Тобто, важливим в цій ситуації є встановлення вини або її відсутності у діях чи бездіяльності ТОВ «Ромашка» шляхом оцінки обставин щодо не оприбуткування готівки.

За наведених вище доказів, в судовому засіданні таке правопорушення зі сторони позивача встановлено.

Представник ТОВ «Ромашка» в судовому засіданні погоджувалася із встановленими перевіряючими фактами, але посилалася на те, що вони дотримуються чинного законодавства, подають у встановлені строки звітність, належно сплачуються усі необхідні платежі та ведуть усю податкову та бухгалтерську документацію. 19 листопада 2009 року у звязку з великою кількістю клієнтів, продавець фізично не встигла вклеїти фіскальний звітний чек та здійснити записи. Будь-які факти, які б прямо вказували на приховання коштів від податкової звітності відсутні.

З такими посиланнями суд не погоджується, оскільки застосуванню підлягає пряма норма підпункту 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а відтак, чітка вказівка щодо складових правопорушення.

Також, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на неправильність застосування податковим органом фінансових санкцій за порушення підпункту 2.6 пункту 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», стверджуючи, що у випадку незбереження фіскального звітного чеку, застосуванню підлягає пункт 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій».

І такі доводи позивача не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки в даному випадку до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції саме за не оприбуткування готівки, факт якої знайшов підтвердження матеріалами справи.

В силу частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Судове рішення є законним, якщо воно ухвалене відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуального права. Застосування норм матеріального і процесуального права необхідне для гарантування справедливого результату судочинства та справедливого процесу його здійснення, що забезпечує такий результат (ст. 159 КАС України).

Таким чином, враховуючи усі наведенні обставини в їх сукупності, досліджуючи питання правильності виявлених та зафіксованих порушень ТОВ «Ромашка» при проведенні перевірки, суд визнає, що вони відповідають дійсним обставинам справи, а відтак, рішення Могилів-Подільської МДПІ не суперечить чинному законодавству та кореспондуються з положеннями частини третьої статті 2 КАС України. Таким чином, підстави для визнання оскаржуваних рішень незаконними та їх скасування - відсутні.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а також за відсутності витрат позивача, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 11, 17, 69-72, 94, 122, 158-163, 186, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до статті 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 29.03.10

СуддяЧудак Олеся Миколаївна

24.03.2010