Ухвала суду № 92304414, 19.10.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/2983/18-ц

Провадження № 2/175/937/18

У Х В А Л А

19 жовтня 2020 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

за участю секретаря Кравченко А.А.

розглянув у судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Дніпровська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно, зміну черговості отримання права на спадкування та визнання права в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Дніпровська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно, зміну черговості отримання права на спадкування та визнання права в порядку спадкування за законом.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Встановлено, що ухвалою від 26 липня 2018 року судом відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.2-3), про що повідомлено сторони. Ухвалою від 10 вересня 2019 року по справі закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи в судове засідання на 21 листопада 2019 року (а.с.205).

У судове засідання 14 травня 2020 року на 12-00 год. належним чином повідомлений про розгляд справи адвокат позивачки ОСОБА_4 , що підтверджується його підписом в розписці-повідомленні про дату розгляду справи (а.с.223), не з`явився, подавши до суду клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.226). Не з`явився адвокат позивачки ОСОБА_4 і у судове засідання призначене на 29 липня 2020 року, про яке він був повідомлений належним чином, що підтверджується його підписом в розписці-повідомленні про дату розгляду справи (а.с.228).

У судове засідання 19 жовтня 2020 року на 15-00 год. належним чином повідомлений про розгляд справи адвокат позивачки ОСОБА_4 , що підтверджується телефонограмою (а.с.234), не з`явився.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачка та її адвокат були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, однак повторно без поважних причин не з`явилися до судового засідання.

Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Загальнообов`язкові процесуальні правила ст. 223 ЦПК України є свого роду формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них іманентно презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, які спрямовані не те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.

Частина п`ята цієї статті сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду її автору, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду. Логіка цих норм така, що якщо позивач два і більше разів не з`явився в судове засідання на судові виклики, не повідомив причин неявки й не висловив свою позицію щодо можливості розгляду справи без його участі, не постав перед судом і не переконав його у тому, що відповідач щодо нього чинив протиправно чи незаконно, то тоді такими діями він фактично сигналізує про свою нехіть до спору (Подібну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року, справа №9901/949/18).

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Залишаючи позов без розгляду, суд також зважає на недотримання позивачкою, її адвокатом принципу добросовісності, закріпленого у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Згідно з вимогами ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, №15123/03, §45, 06.12.2007). Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1.Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004).

Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. У подібній правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 року, ухваленій у справі №338/180/17, було застосовано доктрину «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі «non ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини «venire contra factum proprium» знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії позивачки, яка ініціювала спір у суді і згодом обрала пасивний спосіб поведінки, містять ознаки недобросовісності.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Закріплене п. 1 ст. 6 Конвенції право стосується не лише позивачів, які вправі самостійно розпоряджатися наданими їм законом процесуальними правами, але й і відповідачів, які змушені вчиняти дії, необхідні для захисту проти вимог позивача. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 «Пономарьов проти України»).

При прийнятті рішення про залишення позову без розгляду, суд приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену у своїй постанові у справі №658/1141/18 від 21 вересня 2020 року, згідно якої наголосив, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Верховний Суд наголосив, що зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його незалежно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь у судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Крім того, при прийнятті рішення про залишення позову без розгляду, суд приходить до переконання, що таке рішення не буде визначати обмеження права позивача на звернення до суду, так як він не втрачає права знов звернутися до суду з таким саме позовом. Разом з тим, продовження розгляду справи, буде порушувати вимоги ст.ст. 223, 257 ЦПК України, та може призвести до порушення розумного строку її розгляду.

Суд встановив, що розглядати позовні вимоги за наявності матеріалів без участі позивачки та/або її адвоката неможливо, клопотання про розгляд справи у їх відсутність не надходило, належним чином повідомлений адвокат позивачки в судове засідання не з`явився без поважних причин повторно, тому суд вважає за необхідне позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду у зв?язку з неявкою позивачки та/або її адвоката.

Керуючись ст. 44, 223, 257, 258, 352-355 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Дніпровська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно, зміну черговості отримання права на спадкування та визнання права в порядку спадкування за законом - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду із позовом повторно після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Озерянська Ж.М.