Рішення № 92303111, 02.10.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

02.10.2020 Справа №607/2154/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №607/2154/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2020 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Черніцької І.М.

за участю секретаря судового засідання Бойко І.І.

сторони в судове засідання не з`явились

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що в період з 1994 по 2004 роки перебувала у близьких стосунках з ОСОБА_2 , внаслідок чого у них народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В свідоцтві про народження доньки батько зазначений відповідно до ст. 135 СК України - « ОСОБА_2 ». Прізвище батька зазначено - « ОСОБА_2 », оскільки на той час вони не перебували в шлюбі. Однак, у свідоцтві про хрещення від 08 лютого 2004 року, у графі батько вказаний - ОСОБА_2 . Відповідач визнавав себе батьком дитини, купував все необхідне та допомагав у догляді за дитиною. Крім того, донька знає, що ОСОБА_2 є її батьком.

Також, позивачка зазначає, що на даний час відповідач участі в утриманні дочки не приймає, матеріальну допомогу на утримання дитини у добровільному порядку не надає. Донька проживає разом з нею та знаходиться на її повному утриманні, а тому вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав, інтересів, а також інтересів дитини.

Посилаючись на наведене, просить визнати ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внести відповідні зміни в актовий запис про народження та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 гривень щомісячно, починаючи з дати подання позову до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 01 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами загального позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_2 подав суду відзив на позов, згідно якого у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що не є батьком дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначив, що не відповідає дійсності те, що він з 1994 року по 2004 рік перебував у близьких стосунках з позивачкою. Свідоцтво про народження та свідоцтво про хрещення не може бути доказом того, що він є батьком ОСОБА_3 , оскільки записи про батька в них здійснені зі слів матері. Обов`язок щодо сплати аліментів на утримання дитини, у нього відсутній.

У судове засідання представник позивача - адвокат Пономаренко І.А. не з`явився, однак подав суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності. Позов підтримує та просить задовольнити.

Представник та позивач ОСОБА_4 були присутні у судовому засіданні 08 вересня 2020 року, позов підтримали з підстав викладених у ньому.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку. Попередньо подав відзив на позов, а тому, в силу вимог ст. 280 ЦПК, підстав для проведення заочного розгляду справи не має .

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00014264142 від 05 серпня 2014 року, який складений Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Підволочиського районного управління юстиції в Тернопільській області встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 2 від 17 лютого 2004 року, матір`ю дитини є ОСОБА_1 , батьком записано ОСОБА_2 відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері).

Наведені обставини також підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 17.02.2004 року, згідно якого батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначені: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_2 (актовий запис № 2 від 17.02.2004 року, складений Богданівською сільською радою, Підволочиського району).

Відповідно до повідомлення Підволочиського районного відділу РАЦС №205/14-01-09.5 від 22.03.2019 року, в архіві відділу перевірено і не виявлено актового запису про шлюб ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та інших актових записів про шлюб щодо ОСОБА_1 .

Як слідує з викладених у позовній заяві обставин, якими позивач ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги, позивач з відповідачем - ОСОБА_2 з 1994 по 2004 рік зустрічалися та перебували в близьких стосунках. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася спільна дитина - дочка ОСОБА_3 . Спільної заяви про походження дитини від ОСОБА_2 до відділу РАЦС як до, так і після народження дитини вони з відповідачем не подавали, у зв`язку з чим запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено зі слів матері.

Відповідно до повідомлення Підволочиської селищної ради №226 від 24.04.2019 року встановлено, що ОСОБА_2 проживає та зареєстрований по АДРЕСА_1 , є інвалідом ІІІ групи. Інформація щодо місяця роботи вищевказаної особи у них відсутня.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_2 є фізичною особою підприємцем.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 14 червня 2019 року у справі була призначена судово - біологічна експертиза молекулярно - генетичного аналізу ДНК щодо визначення батьківства ОСОБА_2 . Одночасно, відповідачу було роз`яснено, що у разі ухилення від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Відбір зразків крові призначався експертом на 30 серпня 2019 року, проте, ОСОБА_2 не з`явився, а тому ухвалу суду повернули без виконання, що підтверджується повідомленням відділення судово-медичної ідентифікації Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, судово-медичного лабораторного відділу №100-796/2135 від 03.09.2019 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 умисно ухилився від проведення експертизи, оскільки, належним чином був повідомлений про час та місце відбору зразків для проведення експертизи, не надав суду будь-яких доказів на підтвердження поважності причин неявки до експертної установи.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , який є хрещеним батьком ОСОБА_3 , суду пояснив, що знає ОСОБА_2 , як батька ОСОБА_3 . Йому відомо, що у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були близькі відносити та останній разом проживали.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка є племінницею позивача, пояснила, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у довготривалих стосунках. У 2004 році у них народилась дочка ОСОБА_3 . Після народження доньки ОСОБА_2 потрапив у ДТП та тривалий час перебував на лікуванні.

Допитана в судовому засіданні дитина ОСОБА_3 суду пояснила, що вона є дочкою ОСОБА_2 , а останній є її батьком. Він називає її «доцею», а вона до нього звертається «тато». Даний факт їй достовірно відомий, оскільки батько до семи років постійно піклувався про неї, допомагає їй та її бабусі, в якої вона проживає. На даний час, батько час від час спілкується із нею, телефонує їй, приїжджає, останній раз приїжджав до неї 17 січня 2020 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Положеннями ч.1 та ч.2 ст. 128 СК України встановлено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Статтею 130 СК України передбачено, що заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статі 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Рішення суду щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина -містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи судами, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 % ). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

За змістом пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Вказана правова позиція ввикладена у постанові Верховного суду у справі № 382/2559/15-ц від 23.10.2019 року.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року N 3 роз`яснено, що спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття. Відповідно до статей 213, 215 ЦПК рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено) (п. 9 постанови Пленуму).

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 р. № 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за № 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, що підтверджуються поясненнями сторін та показами свідків, з огляду на те, що ОСОБА_2 умисно ухилився від проведення генетичної експертизи, в судові засідання жодного разу не з`явився та не спростував твердженнь позивача, враховуючи насамперед інтереси дитини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення шляхом визнання ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та як наслідок стягнення з нього аліментів на утримання дочки.

При цьому, суд враховує те, що відповідачу було достовірно відомо про наявність даного спору, оскільки останній подав відзив та його захисник ознайомлювався із матеріалами справи.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів в розмірі 5000 гривень щомісячно, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 p., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 p. та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Вимогами ст. 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов`язків і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із вимогами ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

В силу вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

В силу вимог ч. 1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Положеннями ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що дочка ОСОБА_3 є неповнолітньою, а тому відповідач зобов`язаний її утримувати до досягнення повноліття.

На даний час сторони проживають окремо, дитина проживає разом із матір`ю. Відповідач проживає окремо та участі в утриманні дитини не приймає.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , є працездатним, фізичною особою-підприємцем, інвалідом 3 групи.

Згідно з вимогами ст.7 ЗУ «Про державний бюджет на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну дитину віком від 6 до 18 років з 1 липня становить 2318 гривень.

Враховуючи вищезазначене та те, що відповідач є працездатним, стан здоров`я задовільний, приймаючи до уваги інтереси дитини та забезпечення її гармонійного розвитку, суд вважає, що слід визначити розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи стягувати з 28 січня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

При визначенні розміру аліментів суд врахував вік та потреби дитини, для забезпечення її гармонійного розвитку, а також стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, який не позбавлений можливості працювати та заробляти кошти для дитини, виконуючи свій батьківський обов`язок щодо її утримання.

Відповідач в судове засідання не з`явився та не представив будь-яких доказів на спростування доводів позивача та неможливості сплати аліментів у розмірі визначеному судом.

Разом з тим, позивачем не доведено те, що ОСОБА_2 отримує доходи на підставі яких спроможний сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 5000 грн. щомісячно, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про такі доходи відповідача.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати судового збору за позовні вимоги про стягнення аліментів у розмірі 768,40 грн., а також з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений нею судовий збір в розмірі 768,40 грн. за позовні вимоги про визнання батьківства.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 110, 112, 115, 125, 126, 128, 135, 180 - 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 76-83 141, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільській області Управління державної реєстрації Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) внести зміни в актовий запис про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за №2 від 17.02.2004 року складений Богданівською сільською радою Підволочиського району, Тернопільської області, записавши батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи стягувати з 28.01.2019 року і до досягнення нею повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 768 грн. 40 коп., сплачений нею судовий збір.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Повне рішення складено 12 жовтня 2020 року.

Головуюча