Ухвала суду № 92302850, 19.10.2020, Франківський районний суд м. Львова

465/7117/16-а

2-а/465/703/20

Ухвала

про самовідвід

"19" жовтня 2020 р. м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я., вивчивши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про зобов`язати вчинити певні дії.

Матеріали справи поступили до Франківського районного суду м. Львова 20.12.2016 та відповідно до ухвали від 21.12.2016 призначені до розгляду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2018 року, справу передано для розгляду судді Гулієвій М.І.

15 травня 2019 року відбувся повторний авторозподіл справи та на підставі розпорядження керівника апарата справу передано для розгляду судді Кузю В.Я.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13.05.2020р. позовну заяву ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про зобов`язати вчинити певні дії залишити без розгляду, на підставі ч. 3 ст. 123 КАС України.

Підстави такого рішення викладені в ухвалі.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 13.05.2020р. про залишення позовної заяви без розгляду скасовано справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.10.2020 року, дану справу передано судді Кузю В.Я.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що як суддя підлягаю самовідводу з наступних підстав.

Так, суддею ОСОБА_2 13 травня 2020 року постановлено ухвалу про залишення без розгляду, на підставі ч. 3 ст. 123 КАС України, позовну заяву ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про зобов`язання вчинити певні дії.

Дане рішення прийнято з урахуванням вимог ч. 3 ст. 123 КАС України, відповідно до якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зважаючи на те, що факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду виявлено після відкриття провадження у справі, позивач та його представник не заявляли про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, позов залишено без розгляду.

Як суддя, якому матеріали адміністративної справи передані для продовження розгляду, вважаю й надалі, що позивачем пропущено встановлений 6 місячний строк звернення до суду, адже позов подано 20.12.2016 року щодо правовідносин, які виникли у 1998 році, і відсутнє клопотання про поновлення такого строку.

Моє ставлення, як судді, до даної позовної заяви уже висловлене у скасованій ухвалі, а відтак, даний факт є тією обставиною, що викликатиме сумнів у неупередженості судді при повторному її вирішенні, та відповідно до п. 4 ч.1 ст.36 КАС України, є підставою для самовідводу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч. 3 ст. 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно з ч.1 ст. 40 КАС України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно з правовими позиціями, висловленими у рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), який констатує порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР (далі - Конвенція), зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Крім того, в рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартиненко проти України», зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» та «Ветштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).

Приймаючи дане рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважаю також на положення п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, де зазначається, що суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України» та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь – який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 КАС України, питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Отже, з метою виключення підстав та мотивів учасників судового провадження для сумніву у безсторонності, неупередженості чи об`єктивності під час розгляду справи, заява про самовідвід судді Кузя В.Я. підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 39, 40 КАС України, суд –

постановив:

Самовідвід судді Кузя В.Я. при розгляді адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про зобов`язання вчинити певні дії- задоволити.

Матеріали судової справи №465/7117/16-а (судове провадження № 2-а/465/703/20) передати до загальної канцелярії суду на повторну реєстрацію та визначення судді в порядку, передбаченому ст. 31 КАС України.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Кузь