Рішення № 92302804, 13.10.2020, Франківський районний суд м. Львова

465/1516/17

2-а/465/209/20

РІШЕННЯ

Іменем України

13.10.2020 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого-судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Балита К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові позовну заяву ФОП ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування розпоряджень про демонтаж тимчасових споруд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовної заявою до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування розпоряджень про демонтаж тимчасових споруд.

Позовну заяву мотивує тим, що розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 02.03.2017 року №75 про демонтаж тимчасової споруди, зобов`язано СПД ОСОБА_2 демонтувати самочинно встановлену тимчасову споруду, що встановлена на АДРЕСА_1 .

Розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 02.03.2017 року №76 про демонтаж тимчасової споруди, зобов`язано СПД ОСОБА_2 демонтувати самочинно встановлену тимчасову споруду, що встановлена на АДРЕСА_2 .

Поряд з цим у розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 02.03.2017 року №75 про демонтаж тимчасової споруди, розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 02.03.2017 року №76 про демонтаж тимчасової споруди, взагалі не прослідковується взаємозв`язок між ОСОБА_2 та спорудами. У оскаржуваних розпорядженнях Франківської районної адміністрації Львівської міської ради не зазначено якої форми є відповідні тимчасові споруди.

Крім того, позивач зазначає про те, що правила благоустрою вказують на наявність різних видів тимчасових споруд: торгівельні лотки, павільйони, кіоски.

Поряд з цим, оскаржувані розпорядження не місять вказівки на те, яка саме тимчасова споруда встановлена Позивачем (кіоск, лоток, тощо) та чи така встановлена саме Позивачем.

Відтак, Розпорядження є протиправним, оскільки воно прийняте за відсутності у відповідача у спірних відносинах необхідного обсягу повноважень на зобов`язання особи у примусовому (розпорядчому, наказному) порядку демонтувати споруду.

Рекомендування (пропозиція, зобов`язання, вимога) особі вчинити певні добровільні дії у формі прийняття обов`язкового для виконання рішення суб`єкта владних повноважень (правового акту), виключається.

Крім того, голова районної адміністрації уповноважений лише своїм розпорядженням рекомендувати добровільно здійснити демонтаж, а не зобов`язувати особу демонтувати тимчасову споруду.

На підставі вищевикладеного, просить задоволити позов.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 03.10.2019 року прийнято дану справу до свого провадження суддею Ванівським Ю.М. та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.

В судове засідання позивач не з`явився, однак подав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить такі задоволити.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, однак 22.06.2020 року подав на адресу суду заяву про розгляд справи без їхньої участі. В задоволенні заявлених позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши її дійсні обставини, приходить до наступного висновку.

Розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 02.03.2017 року №75 про демонтаж тимчасової споруди, зобов`язано СПД ОСОБА_2 демонтувати самочинно встановлену тимчасову споруду, що встановлена на АДРЕСА_1 .

Розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 02.03.2017 року №76 про демонтаж тимчасової споруди, зобов`язано СПД ОСОБА_2 демонтувати самочинно встановлену тимчасову споруду, що встановлена на АДРЕСА_2 .

Згідно з п. 44 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення відповідно до законодавства правил благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення лише в межах Конституції і законів України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи «місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 22 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно із ст. 8 Конституції України така має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до п.7.1 «Про затвердження положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові та Комплекстної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові», яка затверджена Ухвалою Львівської міської ради №4526 від 23.04.2015 року, демонтажу підлягають тимчасові споруди: для встановлення яких закінчився термін дії договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою або термін дії договору оренди земельної ділянки і суб`єкту господарювання відмовлено у його продовженні (п.7.1.1), самовільно встановлені (п.7.1.2), зовнішній вигляд яких не відповідає виданому паспорту прив`язки або погодженому проекту та суб`єкту господарювання мотивовано відмовлено у внесенні змін до паспорту прив`язки чи проекту (п.7.1.3), розміщені з порушенням вимог пунктів 2.5 та 2.6 цих Правил (п.7.1.4).

Відповідно до п.2.1.1 Ухвали Львівської міської ради №376 від 21.04.2011 року «Про Правила благоустрою м.Львова) благоустрій включає, зокрема, але не виключно, розміщення малих архітектурних форм.

Пунктом 1.10 Правила благоустрою м.Львова передбачено, що мала архітектурна форма для провадження підприємницької діяльності - невелика споруда для здійснення підприємницької діяльності торговельно-побутового призначення, що виконується з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без влаштування заглиблених у грунт фундаментів з розмірами, визначеними діючими нормативними документами.

Пунктом 1.3 Положення передбачено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності- одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з врахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без влаштування фундаменту.

Відповідно до п.9.9 Правила благоустрою м.Львова, розміщення тимчасових малих архітектурних форм: сезонних торговельних лотків, павільйонів, кіосків тощо, а також конструкцій тимчасових споруд до різних святкувань та масових заходів, майданчиків розміщення (пропонованого руху) покупців або відвідувачів заходів проводиться на дерев`яних помостах, щитах тощо.

Відповідно до ч.1 ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ч.1ст.73 Закону №280/97-ВР).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ст.72 КАС України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

В ч.1 ст.77 КАС України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності, суд вважає достовірними обставини, повідомлені позивачем і які жодним чином не спростовані відповідачем. Тобто, до суду не надано жодного належного та допустимого доказу правомірності винесення розпоряджень Франківською районною адміністрацією щодо демонтажу вищевказаних об`єктів.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Отже, оцінивши всі зібрані по справі докази, враховуючи обов`язок суб`єкта владних повноважень доводити суду правомірність прийнятого ним рішення, вчинених дії чи бездіяльності, суд приходить до висновку про необхідність скасування вищевказаних розпоряджень.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що ФОМ ОСОБА_1 при поданні позовної заяви оплатила судовий збір у розмірі 3200 грн.

На основі вищевикладеного, керуючись, ст.9,72,77, 241, 243, 286 КАС України, суд, -

вирішив:

позовну заяву ФОП ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування розпоряджень про демонтаж тимчасових споруд,-задоволити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 02.03.2017 року №75 про демонтаж тимчасової споруди, що встановлена на АДРЕСА_1 .

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 02.03.2017 року №76 про демонтаж тимчасової споруди, що встановлена на АДРЕСА_2 .

Стягнути з Франківської районної адміністрації Львівської міської рад на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 200 грн.

Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до Восьмого Апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в 10 денний строк з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ФОП ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Франківська районна адміністрації Львівської міської ради, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 85.

Суддя Ванівський Ю.М.