Рішення № 92301984, 20.10.2020, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

20.10.2020 ЄУН № 337/5430/19

Провадження 2/337/437/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2020 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

в складі: головуючого судді – Салтан Л.Г.

за участю секретаря – Шаповалової А.В.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

відповідача – ОСОБА_3

представника відповідача – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в особі представника : ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_3 ) , треті особи : ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 ), Приватне акціонерне товариство ПРаТ СК «Арсенал страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, будинок 154), про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

В С Т А Н О В И В:

10.12.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Хортицького районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3 про стягнення 201088 гривень матеріальної компенсації за пошкодження автомобіля .

Ухвалою суду від 26.12.2019 року відкрито провадження по справі, справа призначена до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

25.02.2020 року відповідач надав відзив на позов, в якому виклав свої заперечення. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою суду від.27.02.2020 року за клопотанням відповідача витребувані докази зі страхової компанії ПРаТ СК «Арсенал страхування».

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2020 року провадження по справі зупинено до проведення судової автотоварознавчої експертизи, виконання якої було доручено судовому експерту Філь О.П. за клопотанням відповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 06.08.2020 року відновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.09.2020 року закрите підготовче провадження, справа призначена до розгляду.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, суду пояснив, що транспортний засіб Chrysler Sebring, реєстраційний номер НОМЕР_1 , він придав як заставне майно банку, погасив кредитні зобов`язання за ОСОБА_6 , банк передав йому транспортний засіб та видав довіреність щодо цього майна. В подальшому він не встиг переоформити право власності, так як потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, що сталася з вини відповідача, внаслідок якої транспортний засіб було пошкоджено. Він звернувся до страхової компанії та отримав страхове відшкодування у розмірі 100000 грн. На теперішній час транспортний засіб фактично підлягає утилізації, він несе додаткові витрати, пов`язані з його зберіганням. Відповідно до звіту № 482, складеного фахівцем-автотоварознавцем ОСОБА_7 вартість матеріальних збитків становить 300188,62 грн. Крім того, за надані послуги по визначенню вартості матеріальних збитків ним було сплачено 900 грн. Просить позов задовольнити, стягнути з відповідача 201088 гривень матеріальної компенсації за пошкодження автомобіля та 2010,88 грн. що становлять судові витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить суд стягнути з відповідача суму матеріальних збитків у розмірі 201088 грн., та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, вважає заявлені позовні вимоги законними та обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки позивач має право на отримання такої компенсації на підставі оперативного управління пошкодженим транспортним засобом, сума завданої шкоди, розмір заподіяних збитків підтверджені належними доказами . Просить позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди не визнав, просить у задоволенні позову відмовити, зазначивши, що позивач не довів своє право на отримання від нього відшкодування.

Представник позивача вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими, оскільки позивач не є власником пошкодженого транспортного засобу, розмір шкоди значно завищений, оскільки ринкова вартість транспортного засобу на момент ДТП становить 283920 грн, та значно перевищує вартість відновлюваного ремонту, а тому з урахуванням отриманої суми страхового відшкодування 100000 грн., може становити не більш ніж різниця між зазначеними сумами, з урахуванням ринкової вартості залишків, при цьому пошкоджений автомобіль повинен бути повернутий відповідачеві. Питання щодо повернення пошкодженого автомобіля є спірним, оскільки позивач керував ним на підставі довіреності, яка може бути відкликана власником. Вважає, що позовні вимоги заявлені неналежним позивачем, а тому задоволенню не підлягають. Просить у задоволенні позову відмовити, стягнути з позивача на користь відповідача понесенні останнім судові витрати у розмірі 16400грн, що складають -3200грн., витрати, пов`язані з проведенням експертизи та 13200 грн - витрати на правничу допомогу.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, з заявами про відкладення не зверталися, причину неявки суду не повідомили. Представник ПРаТ СК «Арсенал страхування» надав письмові пояснення та заяву щодо розгляду справи у його відсутність.

Вислухавши пояснення учасників провадження, розглянувши матеріали справи, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно із ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено, 01.09.2018 року на перехресті вул. Патріотичної та вул. Сталеварів в м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів Honda Accord реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Chrysler Sebring реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок якого транспортні засоби пошкоджено.

01.09.2018 року у відношенні ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП

Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11.09.2018 року відповідача ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Власником транспортного засобу Chrysler Sebring реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_6 , яка на підставі довіреності від 30 січня 2018 року уповноважила ОСОБА_8 розпоряджатися зазначеним транспортним засобом. На підставі довіреності від 30 січня 2018 року ОСОБА_5 передав право оперативного управління ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», що підтверджується полісом АМ №2227333 від 3.12.2017 року, яким передбачено ліміт відповідальності в розмірі 100000 грн .

19.10.2018 року було складено Страховий акт, та перераховано страховою компанією на рахунок ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 1000000 грн.

Згідно висновку судового експерта Філь О.П. № 3487, складеного 28 липня 2020 року на підстави ухвали суду, ринкова вартість КТЗ Chrysler Sebring реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП 1 вересня 2018 року становить 283 920 грн, вартість відновлювального ремонту після ДТП становить 499184,77 грн., з урахуванням ПДВ на запчастини, що підлягають заміні. Ринкова вартість пошкодженого КТЗ Chrysler Sebring реєстраційний номер НОМЕР_1 після ДТП складає 79045,22 грн. Розмір матеріального збитку, завданого власнику КТЗ Chrysler Sebring реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті ДТП складає 283920,00 грн.

Висновок фахівця-автотарововеда Завгороднього Р.А. № 482 від 9.10.2018 року суд вважає неналежним доказом, оскільки останній не є судовим експертом.

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала: зокрема, 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки .

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до роз`яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних, кримінальних справ, викладених у пункті 8 його постанови від 01 березня 2013 року №4 «Про питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Постановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

За приписами статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Положеннями статті 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з п. 9 постанови пленуму Верховного Суду України «Про розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року, оскільки положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором, така особа також вправі вимагати відшкодувавання шкоди, заподіяної цьому майну.

Згідно п. 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року» №4, враховуючи, що відповідні 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним за доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортній відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

Судом встановлено, що позивач під час ДТП керував КТЗ Chrysler Sebring реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі довіреності, а тому, враховуючи вищенаведені положення постанов пленуму, має право вимагати відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженому транспортному засобу, а тому доводи відповідача та представника відповідача в частині щодо неналежності позивача, є неспроможними .

Згідно п. 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року», ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, встановивши, що ремонт пошкодженого КТЗ Chrysler Sebring реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 499184,77 грн. є економічно необґрунтованим, оскільки ринкова вартість даного транспортного засобу на момент ДТП становить 283920 грн. суд вважає, що відшкодування шкоди повинно бути сплачено у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, та враховуючи, те, що з відповідача підлягає стягненню на користь потерпілого відшкодування вартості майна, яке не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, що згідно висновку експерта після ДТП 1 вересня 2018 року становить 79045, 22 грн, суд вважає, що після відшкодування збитків, пошкоджений КТЗ Chrysler Sebring реєстраційний номер НОМЕР_1 повинен бути переданий відповідачеві ОСОБА_3 .

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає, що на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір иу розмірі 1839,15 грн, пропорційно 91,46% задоволених позовних вимог.

Відповідачем заявлені вимоги щодо стягнення з позивача 16400 грн., з них 3200 грн.-витрат з проведення експертизи та 13200 грн-витрат на правничу допомогу. При вирішенні питання щодо стягнення витрат з позивача на користь відповідача,суд враховує розмір позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено-8,54 %, розмір витрат на проведення експертизи, підтверджений квитанцією на суму 3200 грн та визначений п.2.8 Договору про надання адвокатських послуг від 18.02.2020 року обов`язок ОСОБА_3 сплатити гонорар адвокату в розмірі 5000 грн, відсутність в матеріалах справи додаткових угод до зазначеного договору, та факт незазначення в квитанції про сплату адвокатських послуг на суму 8200 грн. ані договору про правничу допомогу, ані реквізитів справи, за якою таку допомогу було надано, а тому приходить до висновку про стягнення з позивача судових витрат в розмірі 700,28 коп.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст 2,4,5,81,89,261,263-265,268,273 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в особі представника : ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_3 ) , треті особи : ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 ), Приватне акціонерне товариство ПРаТ СК «Арсенал страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, будинок 154), про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 183920 гривень, судові витрати в розмірі 1839,15 гривень, а всього – 185759, (сто вісімдесят п`ять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять)грн. 15 коп.

В іншій частині позову – відмовити.

Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) після отримання повного відшкодування повернути ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) пошкоджений КТЗ Chrysler Sebring реєстраційний номер НОМЕР_1 , ринкова вартість якого після ДТП 1.09.2018 року складає 79045,22 (сімдесят дев`ять тисяч сорок п`ять ) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) 700 (сімсот)грн., 28 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст виконаний 20 жовтня 2020 року, копію рішення надіслати сторонам.

Суддя: Л.Г. Салтан