Рішення № 92301570, 07.10.2020, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/1344/20

Провадження №2/333/1372/20

РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2020 року м. Запоріжжя Комунарський районний суду міста Запоріжжя у складі головуючого судді Піха Ю.Р., за участю секретаря судового засідання Бобко О.В., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Вовк О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КНП «Міської клінічної лікарні №1» ЗОР про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, свої вимоги мотивував тим, що 05.09.2001 року за наказом №67 від 04.09.2001 року він був прийнятий на роботу в поліклініку 8 Березня в КУ «Міська клінічна лікарня № 1» ЗОР Запорізької міської ради на посаду лікаря акушер-гінеколога жіночої консультації амбулаторно поліклінічного підрозділу. 26.12.2018 року наказом № 390/тр позивач був звільнений з посади лікаря акушер гінеколога у зв?язку зі скороченням чисельності працівників. 30.05.2019 року Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя позивачу було відмовлено у задоволенні вимог про поновлення на посаді. Постановою Запорізького апеляційного суду вищевказане рішення було скасовано. 07.11.2019 року наказом №604/тр. Позивач був поновлений на посаді лікаря акушер-гінеколога жіночої консультації амбулаторно-поліклінічного підрозділу КУ «Міська лікарня № 1».

У зв?язку з чим позивач просив стягнути на його користь заробітну плату за вимушений прогул за період з 27.12.2018 року по 06.11.2019 рік у розмірі 62 419,грн. 60 копійок., також просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати у розмірі 840,80 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1150 гривень.

Позивач у судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Вовк О.М., яка діє на підставі довіреності у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову.

Згідно відзиву на позовну заяву надану відповідачем, відповідач за всі роки праці позивача процедури і строки виплати заробітної плати жодного разу не були порушені. Ларня виконала всі зобов?язання щодо виплати позивачу матеріальної допомоги при звільненні. Лікарня повернула сплачені кошти ОСОБА_1 за час безробіття Запорізькому обласному центру зайнятості, так як рішенням Господарського суду Запорізької області з КНП «Міська лікарня №1» ЗМР на користь Запорізького обласного центру зайнятості стягнуто суму у розмірі 30 349,95 грн. та суму судового збору у розмірі 1 921 ,00 грн.

Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, судом встановлено, що 26 грудня 2018 ОСОБА_1 було звільнено з посади лікаря акушер-гінеколога жіночої консультації амбулаторно-поліклінічного підрозділу КНП «Міської ліакрані№1» ЗОР.

Постановою від 06 листопада 2019 року ОСОБА_1 поновлено на посаді акушер-гінеколога жіночої консультації амбулаторно-поліклінічного підрозділу КНП «Міської ліакрані№1» ЗОР.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08лютого 1995 року № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться за вимушений прогул.

Згідно абз. 3 п. 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктами 5 та 8 встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до вимог Закону України „Про оплату праці", а також рекомендацій ВСУ наведених в постанові Пленуму ВСУ від 24.12.99р. № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" суд погоджується з позицією позивача про індексацію середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка становить 62 419 грн.60 коп.

Пунктом 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю ), який працівник мав у цей час.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.03.2020 року з Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 1» Запорізької міської ради» стягнуто на користь Запорізького обласного центру зайнятості 30 3049 грн.95 копійок суми виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 .

Між тим, сума за вимушений прогул має визначатись з врахуванням отриманої позивачем від центру зайнятості у розмірі 30 349 грн. 95 коп. допомоги по безробіттю. Тому розмір стягнутої суми за вимушений прогул підлягає зменшенню на отриману позивачем суму допомоги по безробіттю, яка існувала на час постановлення судового рішення і, з відповідача слід стягнути на користь 32069,65 грн. за час вимушеного прогулу (62 419,60-30 349,95 = 32 069,65 грн.).

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 1 150 гривень, то суд звертає увагу на наступне.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу з відповідача КНП «Міська лікарня № 1» ЗОР на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 575,00 гривень, оскільки позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 89, 141, 223, 263-265, 430 ЦПК України, на підставі Конституції України, ст.115 КзпП України, ЗУ "Про оплату праці", суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ЗОР (ЄДРПОУ - 20498781, м.Запоріжжя, вулиця Чумаченко,б.21-а) на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 32 069,65 гривень.

Стягнути з КНП «Міська лікарня №1» ЗМР на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 575 грн. 00 коп.

Стягнути з КНП «Міська лікарня №1» ЗМР на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 431 грн. 91 коп.

В іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя: Ю.Р.Піх