Рішення № 92301487, 20.10.2020, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/2838/19

2/317/86/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 р. м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Нікітіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Московкіної І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького районного суду Запорізької області в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Нікопольської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за землю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Нікопольська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості орендної плати за землю в сумі 101636,25 грн. за період з січня по серпень 2019 року за Договором оренди землі від 23.11.2015 посилаючись на те, що 26.06.2015 рішенням Нікопольської міської ради № 38-63/УІ ОСОБА_1 було поновлено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 4837 кв.м, кадастровий номер: 1211600000:03:002:0024, на новий строк – 5 років, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код цільового призначення згідно КВЦПЗ – 03.07).

23.11.2015 між Нікопольською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4837 кв.м, кадастровий номер: 1211600000:03:002:0024, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (зареєстровано в Нікопольському міськрайонному управлінні юстиції Дніпропетровської області, про що зроблено запис у Державному реєстрі речових прав 08.12.2015, № запису 12478749).

На зазначену земельну ділянку встановлено орендну плату у розмірі 3% від діючої нормативної грошової оцінки земель з врахуванням щорічного коефіцієнту індексації.

Згідно інформації, наданої відділом доходів фінансового управління Нікопольської міської ради, ОСОБА_1 станом на 15.08.2019 сплачено податку – орендна плата за землю з фізичних осіб всього 44762,31 грн.

ОСОБА_1 відповідно до умов договору (п.п.9-11) за період січень – серпень 2019 року всього повинен сплатити за оренду вищевказаної земельної ділянки 146398,56 грн. Отже, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем по орендній платі за земельну ділянку станом на дату подачі позову складає 101636,25 грн. за січень – серпень 2019 року.

До теперішнього часу відповідачем жодних дій щодо сплати заборгованості по орендній платі за земельну ділянку відповідач не вчинив, тому позивач був вимушений звернутися до суду з цією позовною заявою.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила суд відмовити позивачу у їх задоволенні.

Вислухавши сторони, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Як вбачається з п. в ч. 1 ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Стаття 13 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (зі змінами) встановлює, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (зі змінами), істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (зі змінами), орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Стаття 24 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (зі змінами) передбачає, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю – це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно рішення Нікопольської міської ради VI скликання № 38-63/VI від 26.06.2015, ОСОБА_1 поновлено договір оренди землі на АДРЕСА_2 площею 0,4837 га строком на 5 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та встановлено орендну плату в розмірі 3% від діючої нормативної грошової оцінки земель.

23.11.2015 між Нікопольською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 961208,64 грн. за 0,4837 га (п.5 договору). Договір укладено на 5 років (п.8 договору). Розмір орендної плати складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 28836,26 грн. за рік (п.9 договору). Пункт 11 договору передбачає, що оренда плата вноситься до 15 числа кожного місяця, рівномірно за кожен місяць. У разі не внесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 2% несплаченої суми за кожний день прострочення.

До матеріалів справи додано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором оренди земельної ділянки за період січень – серпень 2019 року в сумі 101636,25 грн.

Таким чином, виходячи з системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч.1 ст.21 Закону України «Про оренду землі», пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України), з іншого – є однією з форм плати за землю, як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України).

Разом з тим основною підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки (ч.1 ст.21 Закону України «Про оренду землі», п.288.1 ст.288 ПК України).

За змістом ч.2 ст.21 Закону України «Про оренду землі» Податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, про що зазначено в п.288.4 ст.288 цього Кодексу (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 925/258/17).

Відповідно до ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платник орендної плати – орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з ч.5 ст.5 Закону України «Про оцінку земель», для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Згідно з чч.1,2 ст.14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

За змістом ст. 30 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Чинним законодавством не передбачено положень про зміну розміру орендної плати за користування орендованим майном саме з моменту таких змін, а надається право сторін правовідносин у подальшому ініціювати внесення відповідних змін до договору. Отже, до моменту внесення змін до договору оренди, в тому числі за рішенням суду, орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату в розмірі, передбаченому чинним договором оренди (аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №916/1578/15-г, та у постанові Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №911/2658/18).

Як зазначив відповідач у відзиву зміна орендної плати за землю може відбуватися виключно у письмовій формі та за взаємною згодою сторін договору. Однак позивач не вживав заходів та дій щодо зміни умов договору в частині перегляду розміру орендної плати за землю та не пропонував відповідачу розглянути проект додаткової угоди щодо збільшення розміру орендної плати, у зв`язку зі зміною розміру НГО земельної ділянки. Встановлення нової НГО земель у зв`язку з її періодичним проведенням є відмінним явищем від індексації нормативної грошової оцінки земель та не зумовлює автоматичну зміну розміру земельної плати.

Згідно листа Нікопольського управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 25.03.2019 за ОСОБА_1 не обліковується заборгованість зі сплати податків і зборів. Вказане підтверджується також податковим повідомленням-рішенням від 19.02.2019, яким визначено розмір орендної плати за 2019 рік, квитанцією від 15.07.2019, яка підтверджує сплату орендної плати за 2019 рік, листом Нікопольського управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 24.07.2019, з якого вбачається, що в період з 01.01.2019 по 22.07.2019 до бюджету сплачено орендної плати з фізичних осіб в сумі 44762,31 грн. відповідно до податкового повідомлення рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.02.2019, де зазначені нарахування орендної плати з фізичних осіб у податковому періоді 2019 року. Фактично нараховано контролюючим органом – 43801,70 грн., фактично сплачено відповідачем – 44762,31 грн., що на 961,31 грн. більше нарахованої суми.

Вищенаведені документи спростовують факт наявності заборгованості у відповідача зі сплати орендної плати за землю перед бюджетом Нікопольської міської ради та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов Нікопольської міської ради (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 3, ЄДРПОУ: 37338501) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН: НОМЕР_1 ) залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Нікітін