Ухвала суду № 92301156, 16.10.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2484/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Лупак В.І., розглянувши цивільну справу за позовною заявою Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішень Ужгородської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки, витребування земельної ділянки на користь територіальної громади міста Ужгорода,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.6 ст.259 та ч.6 ст.268 ЦПК України 16.10.2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 20.10.2020 року.

Ужгородська місцева прокуратура звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідачів Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішень Ужгородської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки, витребування земельної ділянки на користь територіальної громади міста Ужгорода.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 08.05.2017 року у даній справ відкрито провадження, справу призначено до судового розгляду.

Відповідачем на адресу суду 05.02.2018 року подано відзив на позовну заяву.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №1221 від 31.10.2018 року, матеріали даної справи підлягали перерозподілу у зв`язку із тим, що суддя Монич О.В. звільнена з посади судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області згідно Наказу №266/02-06 від 03.09.2018 року. Згідно повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено Фазикош Олексія Васильовича.

Згідно п.п.1,2, частиною другою статті 223 цього Кодексу суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Так, судове засідання у даній справі відкладалося неодноразово у зв`язку із неявкою сторін.

Поважність причин неявки сторони в суд є оціночною категорією, яка вирішується судом в кожному конкретному випадку, але в будь якому разі неявка позивача або представника повинна бути обумовлена причинами, які об`єктивно та безумовно не дозволяють йому з`явитись до суду: хвороба, відрядження, несвоєчасне отримання судової повістки, тощо. Позивач взагалі до суду із жодними заявами не звертався, доказів поважності неявки в підготовчі судові засідання не надав, у зв`язку з чим суд знаходить неявку такою, що відбулася з неповажних причин.

Так суд вважає за необхідне констатувати, що в судове засідання призначене на 10.09.2020 року прокурор не з`явився, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Разом із тим причини неможливості з`явитися в судове засідання прокурор обґрунтовував тим, що з 12.03.2020 року в Україні запроваджено карантин з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру распіраторну інфекці, спричинену COVID-19, та у зв`язку із погіршенням епідеміологічної ситуації у м. Ужгороді та Закарпатській області.

В судове засідання призначене на 16.10.2020 року позивач повторно не з`явився про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним. Прокурор подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Разом із тим причини неможливості з`явитися в судове засідання прокурор обґрунтовував тим, що із тим що з 12.03.2020 року в Україні запроваджено карантин з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру распіраторну інфекці, спричинену COVID-19, та у зв`язку із погіршенням епідеміологічної ситуації у м. Ужгороді та Закарпатській області.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явився про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомляли, про відкладення розгляду справи клопотань не подавали.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши їх у сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 45 ЦПК України ( в редакції чинній на момент звернення до суду із даним позовом) прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно позовної заяви, органи Державної інспекції сільського господарства України та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру не наділені повноваженнями щодо звернення з позовами до суду про вжиття заходів реагування шляхом оскарження рішення Ужгородської міської ради, з метою усунення порушень земельного законодавства, прокуратура, в силу вимог ст. 131-1 Конституції України, ст. 45 ЦПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наділена повноваженням щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави у сфері регулювання земельних відносин і охорони землі шляхом усунення порушень неправомірного володіння земельною ділянкою та набуває статусу позивача.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 у справі 1-9/2011 вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97- ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У відповідності до ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Статтею 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд враховує, що прокурор в судове засідання не зявився повторно. Разом із тим, подав до суду ідентичні клопотання про відкладення судового розгляду справи із тих самих підстав, а саме посилається на погіршення епідеміологічної ситуації в Україні загалом та в м. Ужгороді та Закарпатській області зокрема. Однак слід вказати на те, що при цьому прокурор не надає підтвердження того що дійсно не може прибути в судове засідання, вказуючи виключно лише на погіршення епідеміологічної ситуації. Разом із тим, доказів того, що він сам хворіє, або перебуває на самоізоляції до клопотання у пітвердження неможливості прибути на розгляд справи не надає.

Доводи про те, що представник позивача не може з`явитися до суду через спалах коронавірусу COVID-19 та введення карантинних заходів, суд не приймає до уваги, оскільки зазначене не позбавляє представника позивача можливості надати письмові пояснення на відзив, або заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача. Крім того, представник позивача не надав доказів того, що він відповідно до п.4, 5 постанови КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 зі змінами, затвердженими постановою КМУ від 02 квітня 2020 року №255 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» є особою, яка потребує обов`язкової самоізоляції або обов`язковій госпіталізації до обсерваторів.

Разом із тим відсутнє і підтвердження того, що жоден інший прокурор Ужгородської місцевої прокуратури крім ОСОБА_4 , не може взяти участь в судовому засіданні по розгляду даної справи.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява №3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Суд констатує, що прокурор, який є позивачем у даній справі в судове засідання не з`явився повторно, окрім того повторно надіслав на адресу суду клопотання про відкладення справ з аналогічних підстав.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).

Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Стаття 43 ЦПК України чітко визначає права та обов`язки сторін по справі, а у ст. 44 ЦПК України вказано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи;

Суд констатує, що від позивача заяви про розгляд справи за йог відсутності не надходило.

Разом із тим слід зазначити, що справа в провадження Ужгородського міськрайонного суду перебуває з 13.03.2017 року, а така поведінка прокурора, на думку суду не сприяє швидкому та ефективному розгляді справи, а навпаки перешкоджає вирішенню справи по суті.

Частиною 5 ст.223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У постанові від 22 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №310/12817/13, вказав на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

За наведених вище обставин суд вважає, що наявні підстави для залишення позову Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішень Ужгородської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки, витребування земельної ділянки на користь територіальної громади міста Ужгорода, що не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

У зв`язку з наведеним, залишення позову без розгляду, як це передбачено законом, а саме пунктом 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Суд роз`яснює позивачу, що відповідно ч.2 ст. 257 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

На підставі наведеного, беручи до уваги підстави для залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача, встановлені норми ЦПК України, який не пов`язує причини повторної неявки з їх поважністю, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 13, 44, 130, 131,198,200, 210, п. 3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішень Ужгородської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки, витребування земельної ділянки на користь територіальної громади міста Ужгорода - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє такого позивача повторно звернутися до суду з тотожним позовом, якщо він дійде висновку про необхідність судового захисту своїх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош