Рішення № 92296262, 16.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2020 року м. Київ № 640/11058/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженні, без виклику сторін, адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доКиївської митниці ДМС Українипровизнання протиправними та скасування рішення,УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом Київської митниці ДМС України (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 10 лютого 2020 року №7.8-1/28.3/11/2490.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем після завершення процедури митного оформлення виявлено помилку в частині невірного нарахування та сплати митних платежів, які, на дімку позивача, є надміру сплаченими; у зв`язку з викладеним ТОВ «Комплекс будівельних послуг» двічі зверталося до відповідача із заявами про внесення змін до митної декларації №UA100110/2019/180987, на які відповідач листами повідомляв про відсутність підстав для внесення змін; за результатами розгляду заяви позивача про внесення змін до митної декларації №UA100110/2019/180987 листом від 10 лютого 2020 року №7.8-1/28.3/11/2490 повідомлено про відсутність підстав для внесення змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня відкрито провадження в адміністративній справі №640/11058/20; відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки зазначені позивачем у заяві обставини не можуть бути підставою для внесення змін до митної декларації №UA100110/2019/180987.

У «відгуку на відзив» позивачем зазначено, що матеріали, які було надано до митного оформлення разом з митною декларацією №UA100110/2019/180987, не містять інформації, яка б підтверджувала числові значення помилково зазначеної митної вартості у сумі 236 003,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що з метою митного оформлення товарів (товар №1 - запасні частини до дорожньо-будівельної техніки: шків стальний СС140 - 1 шт., товар №2 вали передачі обертового ружу: вал редуктора для СС140 - 1 шт.) позивачем 14 квітня 2019 року подано митну декларацію UA100110/2019/180987, в якій самостійно задекларовано митну вартість товарів за резервним методом визначення митної вартості товарів відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Митне оформлення завершено відповідачем 14 серпня 2019 року.

Позивачем зазначено, що після завершення процедури митного оформлення зазначеної митної декларації виявлено, що ним помилково нараховано та сплачено невірну суму митних платежів у розмірі 47 200,60 грн. замість 126,78 грн.

Заявою від 30 січня 2020 року позивач звернувся до Київської митниці ДМС України з проханням відповідно до статті 269 Митного кодексу України внести зміни до митної декларації UA100110/2019/180987, а саме:

№ товару у митній деклараціїГрафа митної деклараціїВідомості 12236465,381096,28145236003,00633,90146236,0030,63390147020 236003,00 0% 0,00 01020 633,90 0% 0,00 01 028 236003,00 20% 47200,60 01028 633,90 20% 126,78 01Заява мотивована тим, що у митній декларації помилково зазначено митну вартість товару 236003,00 грн. замість вірної 633,90 грн., що підтверджується товаросупровідними документами та, як наслідок, автоматично нараховано та сплачено суму митних платежів 47200,60 грн. замість 126,78 грн.

Листом від 10 лютого 2020 року №7.8-1/28.3/11/2490 позивача повідомлено, що під час розгляду його заяви встановлено, що за митною декларацією UA100110/2019/180987 від 14 серпня 2019 року декларантом самостійно задекларовано митну вартість товарів за резервним методом визначення митної вартості товарів відповідно до статті 64 Митного кодексу України, відповідач не вбачає підстав для внесення змін до неї.

За наслідками розгляду скарги позивача на рішення відповідача щодо відмови у внесенні змін до митної декларації листом від 16 квітня 2020 року №08-3/15-02/13/3823повідомлено про відсутність підстав для перегляду рішення про відмову у внесенні змін до митної декларації UA100110/2019/180987 від 14 серпня 2019 року.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Положеннями статті 248 Митного кодексу України визначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Митного кодексу України, митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Згідно з пунктом 27 частини першої статті 4 Митного кодексу України, до митних платежів відносять: а) мито; б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).

Положеннями пункту 5 частини третьої статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право, зокрема, приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів.

Частинами першою, другою та восьмою статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Органам доходів і зборів забороняється вимагати надання декларантом або уповноваженою ним особою документів та/або відомостей, якщо цим Кодексом та іншими законами України передбачено надання таких документів (відомостей) органам доходів і зборів державними органами, установами та організаціями, уповноваженими на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, через єдиний державний інформаційний веб-портал "Єдине вікно для міжнародної торгівлі", а також приймати і використовувати такі документи та/або відомості, надані декларантом або уповноваженою ним особою, для здійснення митних формальностей, крім випадків, визначених цим Кодексом.

У разі виходу з ладу єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" на строк більше двох годин орган доходів і зборів зобов`язаний приймати документи та/або відомості, зазначені в абзаці другому цієї частини, у разі надання їх декларантом або уповноваженою ним особою у вигляді електронних документів або документів на паперовому носії або їх електронних (сканованих) копій, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Частинами першою та другою статті 268 Митного кодексу України передбачено, що допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, посадові особи органів доходів і зборів надають декларантам або уповноваженим ним особам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації.

Згідно частин першої та другої статті 269 Митного кодексу України, відповідно до положень цієї статті за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

Порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання, в тому числі, положень статті 269 Митного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №450 затверджене Положення про митні декларації (далі - Положення №450), яке визначає вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, та інші товари, що відповідно до законодавства України декларуються шляхом подання митної декларації, передбаченої для підприємств, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними.

Згідно пункту 37 Положення №450 після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом:

подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, для сплати рівними частинами податку на додану вартість у разі надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устатковання та обладнання на підставах, визначених Податковим кодексом України, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;

заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, вноситься до локальних баз даних митного органу і Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається спеціалізованим митним органом до відповідного органу державної податкової служби згідно з пунктом 32 цього Положення.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід`ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей, пов`язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

З наведеного вбачається, що за змістом пункту 37 Положення №450, коригування допускається виключно в разі допущення порушення чи помилки митним органом, в тому числі, у зв`язку із скасуванням рішення митного органу, всі інші дії митного органу стосуються внесення відомостей про товар і не пов`язані з перерахуванням сум сплачених митних платежів в сторону їх зменшення.

Оскільки в момент митного оформлення товару на підставі митної декларації митним органом не було допущено помилок, рішення про коригування митної вартості товару не приймалося та не скасовувалося, вказані приписи Положення не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Згідно Порядку оформлення аркуша коригування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06 листопада 2012 року №1145, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року, за №1995/22307 також передбачено внесення відомостей про товари, не пов`язані з перерахуванням сум митних платежів, а лише в разі їх доплати (повернення).

Отже суд приходить до висновку, що внесення змін до митної декларації після завершення митного оформлення можливо лише у разі наявності чітко встановлених у пункті 37 Положення №450 підстав, зокрема: наявність відповідного письмового звернення декларанта про внесення змін; якщо зміни стосуються саме відомостей про товари; якщо ці відомості про товари не пов`язані з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією.

Суд наголошує, що заявлені позивачем зміни у митній декларації стосуються числових значень, а саме вартості товару та, як наслідок, митного платежу; митні платежі вже перераховані (здійснені) до бюджету, а у разі внесення змін до митних декларацій підлягатимуть перерахунку, що свідчить про те, що зазначені позивачем відомості не можуть бути підставою для внесення змін до митних декларацій.

Абзацом другим пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України передбачено, що митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

Згідно з пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, не дозволяється внесення змін до митної декларації щодо відомостей, пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів, що були сплачені за такою митною декларацією.

Як встановлено судом та підтверджено позивачем у позовній заяві, позивач самостійно зазначив у митній декларації вартість товару та метод, митний платіж, який підлягав сплаті за товар, що ним ввозився на митну територію України за відповідними деклараціями, без коригувань та рішень митного органу, суми платежів були за цією митною декларацією сплачені на відповідний рахунок Державного бюджету України.

Зміна, яку позивач хоче внести до митної декларації, має наслідком зміну вартості товару, що потягне за собою зменшення суми митних платежів, сплачених до бюджету за оформленими раніше митними деклараціями, а тому не може допускатись.

Правова позиція також наведена в ухвалах Вищого адміністративного суду України К/800/10255/16 від 07 липня 2016 року, К/800/9269/15 від 24 лютого 2016 року.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку що позовні вимоги не знайшли свого документального та нормативного підтвердження та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність спірної відмови у коригуванні митної декларації з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено розподілу судових витрат у разі відмови у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова