Рішення № 92296084, 20.10.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2020 року Чернігів Справа № 620/3895/20

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючої судді Падій В.В.,

при секретарі Кондратенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження з урахуванням правил для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання неправомірними дій та скасування постанови про визнання дій неправомірними та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бабенка Віталія Миколайовича щодо винесення постанови про накладення штрафу від 31.08.2020 у виконавчому провадженні № 58833702; скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бабенка Віталія Миколайовича про накладення штрафу від 31.08.2020 у виконавчому провадженні № 58833702.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно винесено оскаржувану постанову, оскільки рішення суду виконано ним добровільно в межах зобов`язань, викладених у рішенні суду, та вимог чинного законодавства. Вказує, що сума пенсії за період з 01.12.2017 по 30.11.2018 була нарахована, але не виплачується у зв`язку з тим, що згідно Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки боржником рішення суду в повному обсязі не виконано, у зв`язку з чим 31.08.2020 було винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 10200,00 грн. Вказує, що постанова Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а тому вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Третя особа - ОСОБА_1 правом на подання пояснення щодо позову не скористалась.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; позивач, відповідач та третя особа - ОСОБА_1 подали заяви про розгляд справи без їх участі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 у справі №825/1869/18 позов ОСОБА_1 до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України задоволено, зобов`язано Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України поновити та здійснити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.12.2017.

Рішення суду набрало законної сили 16.11.2018.

На підставі заяви стягувача про примусове виконання та виконавчого листа №825/1869/18, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 30.01.2019, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бабенком Віталієм Миколайовичем (далі державний виконавець) 08.04.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58833702 (а.с.49-51).

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 замінено боржника - Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області (а.с. 55).

В ході виконавчого провадження, відкритого за виконавчим листом по справі № 825/1869/18 ВП №58833702 державним виконавцем 13.04.2020 прийнято постанову про накладення штрафу на позивача, в розмірі 5100,00 грн., за невиконання вищевказаного судового рішення (а.с. 61).

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу у розмірі 5100 грн у ВП №58833702, позивач оскаржив її до суду.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.05.2020, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020, у справі № 620/1528/20, відмовлено у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови про накладення штрафу від 13.04.2020 ВП №58833702.

17.08.2020 державним виконавцем винесено вимогу у виконавчому провадженні № 58833702 щодо виконання вищевказаного судового рішення, яка була направлена позивачу для виконання.

Листом від 20.08.2020 № 2500/0402-8/30967 позивач повідомив відповідача про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та зазначив, що ОСОБА_1 включена в списки на виплату пенсії в грудні 2018 року і до цього часу управлінням проводиться фінансування пенсії щомісячно на розрахунковий рахунок в AT «Ощадбанк». Пенсія за грудень 2017 року перерахована ОСОБА_1 на банківський рахунок в грудні 2017 року. Пенсія, за період з 01.01.2018 по 30.11.2018, нарахована в загальній сумі 18513,22 грн., проте не виплачена, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2019 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам» передбачено що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Постанова №365 такою, що не відповідає нормам Конституції України, не визнавалась.

31.08.2020 державним виконавцем складено акт про невиконання боржником рішення суду у повному обсязі, а саме: не виплачено стягувачу пенсію, за період з 01.01.2018 по 30.11.2018, у сумі 18513,22 грн. (а.с.67).

Зважаючи на повторне невиконання рішення суду у справі № 825/1869/18 без поважних причин, державним виконавцем 31.08.2020 прийнято постанову про накладення штрафу на позивача в розмірі 10200,00 грн.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VІІІ, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частинами 1 та 5 статті 26 Закону№1404-VІІІ встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Частинами першою та другою статті 75 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII.

Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Судом встановлено, що сума заборгованості згідно рішенням суду, за період з 01.01.2018 по 30.11.2018, в сумі 18513,22 грн. ОСОБА_1 відповідачем нарахована, але не виплачена.

Відповідач стверджує, що виплата заборгованості, у сумі 18513,22 грн. обліковується в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачується на умовах Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 та повинна бути передбачена окремим порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України, який ще не прийнятий.

Однак, суд не може погодитись з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначаються Законом України від 09.07.2003 за №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 1 статті 7 даного Закону, загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, та обов`язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов`язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.

Пунктом 9 частини 1 статті 16 цього ж Закону передбачено, що застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

З аналізу вищенаведених норм Закону можна дійти висновку, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того суд зауважує, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2017 у справі № 826/12123/16 визнано нечинним Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 у справі №826/12123/16 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017 залишено без змін, на який посилається позивач, як на підставу не виконання судового рішення.

Отже відповідач в якості поважності причин невиконання судового рішення посилається лише на правову норму, яка втратила чинність з 04.07.2018 , а тому не може бути застосована під час проведення виконавчих дій у 2020 році.

При цьому суд також зауважує, що відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу, в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України, від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

Також суд наголошує, що здійснення нарахування пенсії є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі.

Крім того Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не повідомило державного виконавця ані про строки повного виконання судового рішення, ані про вчинення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення, ані про існування будь-яких інших поважних причин, що унеможливлюють своєчасне та повне виконання судового рішення.

Таким чином, посилання позивача на відсутність підстав для накладення штрафу не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

За таких обставин, відповідачем правомірно винесено постанову від 31.08.2020 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області штрафу в розмірі 10200 грн. у виконавчому провадженні №58833702, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940).

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (пр-т Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43316700).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення виготовлено 20 жовтня 2020 року.

Суддя В.В. Падій