Рішення № 92295381, 19.10.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 р. № 520/10631/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панов М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд постановити до стягнення на користь позивача заробітну плату шляхом зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 09.09.2016 по 21.07.2020 згідно з ч. 1 ст. 117КЗпП України.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що дії відповідача є протиправними та суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Ухвалою суду від 18.08.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях 09.09.2020 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що дії відповідача вчинені з дотриманням вимог чинного законодавства та є правомірними.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

16.08.2004 за результатами проведення конкурсу на заміщення вакантної посади державного службовця позивача було прийнято на роботу (публічну службу) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, яке у 2019 році було реорганізоване у Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській. Донецькій та Луганській областях.

14.09.2016 під час перебування на лікарняному за тимчасової непрацездатності позивачу надійшли поштою листи від відповідача з наказом про звільнення з посади державної служби від 08.09.2016, з розрахунковим листком за вересень 2016 року з нарахованими коштами з заробітної плати за 6 днів вересня 2016 року та за 55 днів невикористаної відпустки за попередні періоди на суму 8073,29 грн, а також особовим рахунком за 9 місяців 2016 року.

19.09.2016 після закінчення лікарняного та з пересвідченням у РВ ФДМУ по Харківській області про дійсність наказу про звільнення з посади державного службовця, позивач оскаржив вказаний наказ про звільнення в адміністративному порядку, утім незважаючи на приписи МУ Національного агентства з питань державної служби у Харківській та Сумській областях щодо скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та повного грошового розрахунку з позивачем не відбулося.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у адміністративній справі №520/11618/19 зобов`язано РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях здійснити позивачу перерахунок та виплату заробітної плати у вигляді своєчасно не донарахованих та не виплачених коштів за щорічні (основні та додаткові) оплачувані відпустки, службові відрядження, матеріальної допомоги у розмірі середнього заробітку з квітня 2006 року по грудень 2015 року та за 55 днів невикористаної відпустки за попередні періоди по 08 вересня 2016 року, з урахуванням висновків суду.

Згідно листа РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 21.07.2020 №20-02-пі-80 кошти з заробітної плати за вказаним рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у адміністративній справі №520/11618/19 перераховані на картковий рахунок позивача.

Таким чином, належна позивачу заробітна плата у вигляді своєчасно не донарахованих та не виплачених коштів за щорічні (основні та додаткові) оплачувані відпустки, службові відрядження, матеріальної допомоги у розмірі середнього заробітку з квітня 2006 року по грудень 2015 року та за 55 днів невикористаної відпустки за попередні періоди по 08 вересня 2016 року була нарахована та виплачена позивачу відповідачем 21.07.2020 з порушенням строків її виплати за кожен місяць починаючи з квітня 2006 року по 21 липня 2020 року включно, оскільки відповідно до статей 115 КЗпП України та 24 Закону України "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний здійснювати виплату заробітної плати найманим працівникам регулярно в робочі дні у строки, установлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, однак не рідше 2-х разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За таких умов, при звільненні позивача з роботи з позначенням дати звільнення 08.09.2016 ОСОБА_1 лише 21.07.2020 перераховано на картковий рахунок кошти з заробітної плати згідно платіжного доручення №428 від 21 липня 2020 року.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищаються законом.

У відповідності до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був па роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановляння рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За змістом частини 2 статті 2 цього Закону України "Про оплату праці" у структурі заробітної плати передбачена додаткова заробітна плата, яка є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством: премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Тобто, виплачені ОСОБА_1 21.07.2020 відповідачем кошти з заробітної плати, що підтверджується листом від 21.07.2020 №20-02-пі-80 та платіжним дорученням №428 від 21 липня 2020 року, мали бути виплачені позивачу до моменту оформлення звільнення з роботи у нього, однак не пізніше 08.09.2016 у відповідності до положень статті 47 та 116 КЗпП України.

Проте, зважаючи на невиконання вказаних вимог КЗпП України за явних ознак вини у формі прямого умислу у відповідача як порушника вимог законодавства про оплату праці щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні виник обов`язок з оплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 09.09.2016 по 21.07.2020.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2031 у справі №1-13/2013 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці", в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року №108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіхвиплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством.

У свою чергу, згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у адміністративній справі №810/451/17 за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку зв`язку за змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності (пункт 64).

Частина 1 статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17.

Тобто, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця заробітної плати не припиняє його обов`язку з відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, оскільки воно спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись статями 14, 243-246, 257-262, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (майдан Театральний, буд. 1, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43023403) про стягнення заробітної плати - задовольнити.

Зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (ЄДРПОУ 43023403) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 09.09.2016 по 21.07.2020 згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов