Рішення № 92295351, 15.10.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар`їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 р. № 520/3753/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Дронь А.В.,

за участю:

представника відповідача - Наумецької Е.Ю.,

розглянувши в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про скасування рішення та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0044775706 від 11.04.2019 про застосування штрафної санкції у розмірі 6077,72грн.;

- стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області завдану моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що штраф та пеню нараховані на суму неіснуючої заборгованості, а отже вимога підлягає скасуванню. Позивач повідомила суд про те, що за лютий 2018 на її картку платника відбулось подвійне нарахування ЄСВ в розмірі 8448.00 грн. Позивач наголошувала на тому, що з 01.01.2013 р. перебуває на спрощеній системі оподаткування (2 група). Вважає, що даний спір виник внаслідок того, що вона помилково поставила хрестик в першій графі (замість правильної другої графи) у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року відкрито провадження по справі. Копія ухвали разом із документами відправлена відповідачу по справі.

Відповідач адміністративний позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що платником податку було порушено форму звітності єдиного внеску, відповідно до п.7 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-УІ передбачено застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 відсотків неоподаткованих мінімумів доходів громадян за подання не за встановленою формою та відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-УІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Зазначив, що одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 1 ст. 25 Закону № 2464). Зазначає, що позивачем було помилково подано за місцем обліку до контролюючого органу звіт про суми нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальній системі оподаткування (замість таблиці № 2 вніс до таблиці № 1) та згідно з реєстраційними даними за період з 01.01.2013 року по теперішній час ФО-П ОСОБА_1 знаходиться на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності ( 2 гр. ставку податку 20 % ). З огляду на що вказана сума відобразилась в ІКП, у зв`язку з чим було застосовано штрафні санкції до платника податку.

У судове засідання, призначене на 15 жовтня 2020 року позивач, що повідомлялась належним чином про дату та місце розгляду справи - не прибула. В наданих до канцелярії суду 15.10.2020 року додаткових письмових поясненнях просила справу слухати без її участі та без участі свого представника.

Представник відповідача у судовому засідання підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позов та наданих письмових поясненнях, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Як встановлено за матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 з 04.09.1996 р. зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що свідчить свідоцтво серії В02 № 211620, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 3). Позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування за другою групою та ставкою єдиного податку 20%.

25 січня 2017 року позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.01.2017 року № Ф-7867-17 про наявність недоїмки зі сплати ЄСВ за четвертий квартал 2015 року.

11.12.2019 року ОСОБА_1 отримала постанову державного виконавця Павзюк К.В. (ВП № 60733003) про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з неї ЄСВ у розмірі 7762.89 грн. та вимогу ГУ ДПС у Харківській області від 05.12.2019 про сплату недоїмки з ЄСВ у розмірі 13840,61 три. (включно зі штрафами та пенею) (а.с. 4-5).

Для з`ясування обставин виникнення боргу ОСОБА_1 звернулась 12.12.2019 року до Київського управління ГУ ДПС у Харківській області, де податковим адміністратором їй було пояснено, що в програмному забезпеченні ДПС сталася технічна помилка, внаслідок чого за лютий 2018 на картку платника відбулось подвійне нарахування ЄСВ в розмірі 8448.00 грн. На вимогу посадової особи податкового органу позивач написала заяву про здійснення коригування в обліковій картці платника податку.

Як зазначає позивач у позовній заяві, жодної відповіді від відповідача щодо розгляду зазначеної заяви здійснено не було.

У січні 2020 року позивачем отримано вимогу ГУ ДПС у Харківській області від 16.01.2020 № Ф-16600-17 про сплату недоїмки з ЄСВ у розмірі 4474.55 грн. Крім того, державним виконавцем 12.12.2019 було накладено арешт на картковий рахунок позивач у ПриватБанку.

ОСОБА_1 звернулась до Київського у правління ГУ ДПС у Харківській області, де податковий адміністратор повідомила позивачу, що помилково нарахований борг в розмірі 8448,00 з неї був знятий, але за несплату цього неіснуючого боргу рішенням №0044775706 від 11.04.2019 до ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію в розмірі 6077,72 грн., яку зняти не можливо, оскільки повноваження на такі дії має ДПС України.

Позивач цього ж дня 24.01.2020 року засобами поштового зв`язку відправила листа на адресу ДПС України з проханням скасувати вищезазначену штрафну санкцію (а.с. 7).

Рішенням ДПС України від 25.02.2020 року № 7153/6/99-00-08-06-01-06 залишила скаргу ОСОБА_1 без розгляду через сплив строків на адміністративне оскарження (а.с. 8-10).

За матеріалами справи судом встановлено, що 03.02.2020 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із проханням відкликати з виконавчої служби вимогу про сплату неіснуючої заборгованості (а.с. 11).

Листом від 10.02.2020 року ГУ ДПС у Харківській області повідомила позивача про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № 16600-17 від 09.09.2019 року відкликана з ВДВС Московського району м. Харкова у зв`язку із проведеним коригуванням суми боргу по ЄСВ у розмірі 8448,00 грн. (а.с. 12)

Між тим, зазначеним листом повідомлено ОСОБА_1 про те, що згідно інтегрованої картки платників у ОСОБА_1 по єдиному соціальному внеску обліковується борг (недоїмка) у сумі 6014,55 грн. та по ЄСВ з найманих працівників 363,02 грн.

Судом встановлено, що сума боргу виникла на підставі Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 11.04.2019 №0044775706 про застосування штрафних санкцій в сумі 6077,72 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 отримано вимогу про сплату боргу від 10.02.2020 на 6377,57 грн. та від 03.03.2020 на 5338,51 грн., які виникли внаслідок нарахування пені за несвоєчасну сплату ЄСВ у розмірі 8448,00 грн., яку визнано помилковою та було відкликано.

Вважаючи вищезазначене рішення та винесення на його підставі вимоги незаконними, позивач звернулась із позовом до суду.

По суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон України №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з ч.11 ст.9, ч.1, 2,3 ст.25 Закону України №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом. Рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Згідно з ч.4 ст.25 Закону України №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Пунктом 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція), передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Пунктом 4 Розділу VI Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату боргу (недоїмки), якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Як встановлено судом, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 на 6377,57 грн. та від 03.03.2020 на 5338,51 грн., винесені на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, тобто на підставі даних інтегрованої картки платника податків.

З інтегрованої картки платника податків судом встановлено, що станом на 30.06.2019 за позивачем обліковується борг по сплаті боргу (недоїмки) на загальну суму 7026.36 грн. (а.с.37-44), який виник на підставі Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 11.04.2019 №0044775706.

Як вбачається з облікової картки платника податків позивача, позивачу здійснено коригування показників нарахувань по єдиному внеску на підставі акту перевірки від 02.08.2017 №8913/20401309-08 (а.с. 37-60).

Отже, єдиною підставою для нарахування позивачу штрафної санкції та пені є спірне рішення від 11.04.2019 №0044775706.

Згідно з п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Отже, підставами для притягнення платника ЄСВ до фінансової відповідальності у вигляді штрафу та пені є несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Встановлені у справі обставини свідчать про те, що фактично позивачем не здійснювалося жодної несвоєчасної сплати єдиного внеску за період, за який йому нараховані штраф та пеня, а податковим органом в інтегрованій картці платника податків було здійснено корегування нарахованих сум внеску шляхом зменшення безпідставно внесеної суми ЄСВ за 2015 рік за результатами проведеної камеральної перевірки.

Як встановлено в ході розгляду справи, даний спір виник внаслідок того, що позивач помилково поданій нею звітності "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" за 2017 рік поставила позначку (хрестик) в першій графі "Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями", замість правильної другої графи - "Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування".

Між тим, суд звертає увагу що сам факт подання помилкової звітності не свідчить про те, що позивач повинна сплачувати за діяльність, яку не здійснювала, оскільки вона фактично сплатила ЄСВ як особа, що обрала спрощену систему оподаткування. При чому, відповідачем під час розгляду справи факт того, що ОСОБА_1 не перебуває на загальній системі оподаткування, не заперечувався та визнавався.

Проте, чому у такому випадку податковим органом нараховані штрафні санкції за сплату податку, який позивач сплачувати не повинна - ані відповідачем у ході розгляду справи, ані представником відповідача у судовому засіданні доказів правомірності прийнятого ним рішення не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сам факт подання помилкової звітності не свідчить про правомірність нарахування штрафів позивачу за податок, який позивач сплачувати не повинна.

У зв`язку з зазначеним, суд приходить до висновку, що у податкового органу не виникло підстав для нарахування позивачу штрафу та пені у зв`язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно частин 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення ГУ ДФС у Харківської області №0044775706 від 11.04.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 6077,72грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями статті 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14.

В обґрунтування вказаних вимог позивачем не надано жодних доказів.

Отже, позивачем не було доведено причинно-наслідкового зв`язку з предметом позову, у відповідній частині вимог, що розглядається судом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення із Міністерства юстиції України моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про скасування рішення та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0044775706 від 11.04.2019 про застосування штрафної санкції у розмірі 6077,72грн.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень) 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 20 жовтня 2020 року.

Суддя Бідонько А.В.