Рішення № 92295322, 19.10.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 602/232/20

19 жовтня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.

представника позивача: Балабана П.О.

представника відповідача: Семенової А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лановецької міської ради Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Лановецького районного суду Тернопільської області звернувся ОСОБА_1 (надалі позивач) із адміністративним позовом до Лановецької міської ради Тернопільської області (надалі відповідач) із адміністративним позовом про:

- визнання протиправним та скасувати рішення Лановецької міської ради Лановецького району Тернопільської області № 1576 від 23.12.2019 року «Про відмову у наданні земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 »;

- зобов`язання Лановецької міської ради Лановецького району Тернопільської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у грудні 2019 року позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0.10 га. яка розташована в м. Ланівці Тернопільської області. Відповідно до вимог ст. 118 ЗК України до поданого клопотання було долучено схему бажаного місці розташування земельної ділянки. Однак рішенням № 1576 від 23.12.2019 року Лановецької міської ради позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. Підставою для цієї відмови стало те, що зазначена позивачем земельна ділянка орієнтовною площею 0.10 га. яка розташована по АДРЕСА_1 не відноситься до земель житлової забудови. Позивач вважає, що це рішення порушує вимоги земельного законодавства щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності та суперечить ст. 118 Земельного кодексу України, якою передбачено підстави для відмови у такій передачі.

Ухвалою судді Лановецького районного суду Тернопільської області від 28 лютого 2020 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 18 червня 2020 року справу передано на розгляд Тернопільського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді від 16 липня 2020 року справу прийнято до провадження.

25 серпня 2020 року розгляд справи не проводився у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалою від 07 вересня 2020 року розгляд справи відкладено з метою витребовування додаткових доказів.

Ухвалою від 28 вересня 2020 року розгляд справи відкладено у зв`язку із неявкою представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, просила суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Лановецької міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0.10 га, яка розташована в м. Ланівці Тернопільської області.

Рішенням Лановецької міської ради від 23.12.2019 року № 1576 позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки зазначена позивачем земельна ділянка орієнтовною площею 0.10 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , не відноситься до земель житлової забудови.

Не погодившись із цим рішенням позивач звернувся до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектара.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, зокрема серед іншого, невідповідність місця розташування об`єкта генеральному плану населеного пункту та іншої містобудівної документації та проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У відповідності до ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI,генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Згідно із ч.1 ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (ч.1 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці (ч.1 ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Згідно із ч.4 ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Як слідує з матеріалів справи земельна ділянка, щодо якої позивач звернувся до відповідача не належить до земель громадської забудови, а відносить до території зелених насаджень загального користування.

Зазначене підтверджується також поясненнями представника відповідача та оглянутим у судовому засіданні генеральним планом міста Ланівці.

Крім того, як вбачається із листа департаменту архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної адміністрації від 16 вересня 2020 року № 01-09/742, відповідно до генерального плану м. Ланівці 1992 року вказана земельна ділянка належить до території парку культури і відпочинку (позиція 16 по експлікації) та зони зелених насаджень згідно умовних позначень креслення «Генеральний план». Можливість використання цієї території для житлового будівництва генеральним планом не передбачена. Надання земельної ділянки на території парку культури і відпочинку для житлового будівництва буде суперечити положенням генерального плану.

В судовому засіданні представник відповідача також пояснила, що на даний час розроблений новий генеральний план міста, який розглядається містобудівною радою Тернопільської облдержадміністрації. З метою інформування населення щодо питання розробки генерального плану та вивчення громадської думки стосовно цього питання, 12.09.2019 року в місті Ланівці були проведені громадські слухання. За результатами громадських слухань щодо земельної ділянки зазначеній у додатку до заяви громадянина ОСОБА_1 від 05.12.2019 року, зауваження та пропозиції відсутні, що підтверджується листом ТОВ «ЕСТР» від 11 вересня 2020 року № 69.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі рекреаційного призначення (стаття 19 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

До земель рекреаційного призначення належать, зокрема, земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст (стаття 51 ЗК України).

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель (частина друга стаття 52 ЗК України у зазначеній редакції).

Отже, передання земельної ділянки, віднесеної до територій зелених насаджень загального користування (земельної ділянки зелених зон і зелених насаджень міст), для будівництва й обслуговування житлового будинку без зміни її цільового призначення суперечить приписам ЗК України.

Зазначений висновок узгоджується із правим висновком Великої Палати Верховного Суду наведеним у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 761/31121/14-ц.

Таким чином надання вказаної ділянки у власність можливе лише у разі зміни її цільового призначення та розроблення відповідної містобудівної документації.

Як вже зазначалося, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути, серед іншого, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Таким чином, суд вважає, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Лановецької міської ради Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач Лановецька міська рада Тернопільської області місцезнаходження вул. Незалежності, 34, м. Ланівці, Тернопільська область ,47401, код ЄДРПОУ 04396288.

Головуючий суддя Баранюк А.З.