Рішення № 92295302, 07.10.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/423/19

07 жовтня 2020 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Федірка В.С.

представника відповідача Шведа О.Б.

представника третьої особи Грунда Р.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Тернопільського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- поновити позивачу ОСОБА_1 пропущений строк оскарження рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги, як такий, що пропущений з поважних причин;

- визнати протиправним і скасувати пункт 10 протоколу № 121 від 24.11.2017 р. комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, відповідно до підпункту 1 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 та ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 413 400 (чотириста тринадцять тисяч чотириста) грн.;

- стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.11.2017 р. пунктом 10 протоколу № 121 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги капітану у запасі ОСОБА_1 (Тернопільський ОВК), якого 31.07.2003р. звільнено з військової служби та 17.02.2012 р. під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом III групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (довідка МСЕК серія ТЕР № 0045365 від 27.04.2012 р.).

Оскаржуване рішення комісії позивачу було надіслано Тернопільським обласним військовим комісаріатом тільки 29.10.2018 р. разом з листом № 10/2/7233.

До листа Тернопільського ОВК від 29.10.2018 р. № 10/2/7233 було долучено копію листа військового комісара Тернопільського ОВК від 14.12.2017 р. № 10/2/8804, у якому наведено зміст пункту 10 протоколу Комісії № 121 від 24.11.2017 р., який позивач раніше не отримував. Оскаржити рішення відповідача раніше, ніж про нього дізнався, ОСОБА_1 не міг. З рішенням відповідача про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги не згідний та вважає його протиправним.

Ухвалою суду від 14.02.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 13.03.2019 о 11:00 год.

На виконання вимог ухвали суду, Тернопільським обласним військовим комісаріатом Міністерства оборони України направлено до суду пояснення від 25.02.2019 щодо адміністративного позову. У вказаному відзиві зазначив, що позивач проходив в лавах Збройних сил з 05 серпня 1983 року по 31 липня 2003 військову службу за контрактом.

За таких обставин, позивач як військовослужбовець, який отримав захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.

Однак, за приписами частини восьмої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особа, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги, може його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення такого права. В свою чергу, таке право виникло у позивача у 2012 році, а до відповідача із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги, позивач звернувся лише у вересні 2017 року, тобто з пропуском передбаченого законом строку.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то представник третьої особи зазначив, що у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач. А ОСОБА_1 не навів жодних доказів щодо протиправних дій. На підставі вище зазначеного, представник Тернопільського обласного військового комісаріату просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 13.03.2019 відкладено розгляд справи на 28.03.2019 о 12:15 год., у зв`язку із неявкою представника відповідача.

13 березня 2019 року до Тернопільського окружного адміністративного суду позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, а саме збільшення відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 000,00 грн.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 26.03.2019. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 17.02.2012 року під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності (довідка МСЕК серія ТЕР №0045365 від 27.04.2012 року), а 09.02.2016 року під час повторного огляду органами МСЕК позивача визнано інвалідом II групи (довідка МСЕК серія АА № 0617101 від 09.02.2016 року).

Згідно ч. 4 ст. 16-3 Закону якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги, у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Відтак первинно позивачу встановлено III групу інвалідності 17.02.2012, а вищу групу інвалідності (другу групу інвалідності), яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, встановлено 09.02.2016, тобто більше ніж через два роки, після встановлення первинної групи інвалідності. А отже, підстав, для призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням останнім II групи інвалідності не має.

Також відповідач зазначив, що позивачем не надано жодних доказів, які б свідчити про тривалість моральних страждань протягом 1 року та трьох місяців, відсутні жодні звернення у медичні установи з приводу погіршення стану здоров`я, які б були пов`язані із невиплатою даної допомоги, відсутні докази, які б перешкоджали спілкуватись з дружиною і сином.

У зв`язку з чим відповідач вважає, що отримання моральної шкоди позивачем є надуманим та таким, що не підлягає задоволенню. З огляду на вищевикладене, представник Міністерства оборони України вважає, що позовні вимоги безпідставними та є такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 28.03.2019 відкладено розгляд справи на 17.04.2019 о 11:00 год., у зв`язку із неявкою представника третьої особи.

17.04.2019 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

Ухвалою суду від 17.04.2019, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) призначено по справі судову-психологічну експертизу та зупинити провадження по справі до одержання результатів експертизи.

16 червня 2020 року на адресу суду надійшов висновок експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 12.06.2020 № 2578.

22 червня 2020 року ухвалою суду поновлено провадження по справі та призначено судове засідання на 23.07.2020 о 11:30 год.

Ухвалою суду від 23.07.2020 відкладено розгляд справи на 10.08.2020 о 11:00 год., у зв`язку із неявкою сторін.

Ухвалою суду від 10.08.2020, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за клопотанням представника відповідача відкладено розгляд справи на 15.09.2020 о 11:30 год.

Ухвалою суду від 15.09.2020 відкладено розгляд справи на 07.10.2020 о 10:00 год., у зв`язку із неявкою представника відповідача та представника третьої особи.

Позивач та його представник прибули до суду, позовні вимоги підтримали та позов просили задовольнити з мотивів викладених в позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив в задоволенні позову відмовити, з мотивів викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях.

Представник третьої особи в судовому засіданні також заперечив проти позовних вимог та просив в задоволенні позову відмовити, з мотивів викладених у поясненнях до адміністративного позову.

Суд, заслухавши сторін, розглянувши адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов і відповіді на відзив, пояснення на адміністративний позов, висновок експерта, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач в період з 05.08.1983 р. по 31.07.2003 р. проходив службу в Збройних Силах, брав участь у бойових діях в Афганістані з 10.04.1988 р. по 08.02.1989 р.

09 липня 2003 року наказом Головнокомандуючого Сухопутних військ Збройних Сил України № 169 від 09.07.2003 ОСОБА_1 у званні капітан був звільнений у запас за пунктом 67 підпункту "Б" (за станом здоров`я).

27.02.2003 військово-лікарська комісія 1120 ЦВКГ видала ОСОБА_1 Свідоцтво про хворобу № 141/2, згідно якого його визнано непридатним до військової служби у мирний час, обмежено здатним у воєнний час. Діагноз: Двобічна сенсо- невральна приглухуватість ... на обидва вуха. Захворювання пов`язане з виконанням військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку. Міжхребцевий остеохондроз грудного, поперекового відділів хребта ... Захворювання пов`язане з проходженням військової служби. За вказаним Свідоцтвом підстав для встановлення йому групи інвалідності не було.

Так, 27.02.2003 військово-лікарська комісія 1120 ЦВКГ встановила ОСОБА_1 25 % втрати працездатності (довідка МСЕК Серія 2-18 ВМ № 000733 від 16.07.2003) та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 № 488, HACK «Оранта» 11.08.2003 р. виплатила йому страхову суму у розмірі 2000 грн. 02.02.2020 протоколом № 136 засідання Центральної військово-лікарської комісії МО України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, встановлено, що захворювання капітана запасу ОСОБА_1 пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Відмінено Свідоцтво про хворобу № 141/2 від 27.02.2003 ГВВК ЦВКГ 1120. 17.02.2012 Тернопільською обласною МСЕК та встановлено ОСОБА_1 III групу інвалідності у зв`язку з захворюваннями, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (Довідка до Акта огляду МСЕК серія ТЕР № 0045365 від 17.02.2012 р.). 27.02.2003 НДІ реабілітації інвалідів ВНМУ ім. Пирогова МОЗ України підтвердив встановлений позивачу діагноз, про що свідчить Виписка з історії хвороби № 843.

Як видно з матеріалів справи, 09.02.2016 Кременецькою міжрай. МСЕК встановлено ОСОБА_1 II групу інвалідності, у зв`язку з захворюваннями, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби в Афганістані до 09.02.2016 р. (Довідка до Акта огляду МСЕК АА № 0617101 від 09.02.2016 р.). А 21.02.2017 р. Кременецькою міжрай. МСЕК встановлено ОСОБА_1 II групу інвалідності, у зв`язку з захворюваннями, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби, довічно (Довідка до Акта огляду МСЕК АВ № 0805749 від 21.02.2017 р.), що підтверджується, також: посвідченням серії НОМЕР_1 від 27.02.2017.

20.09.2017 ОСОБА_1 звернувся у Тернопільський обласний військовий комісаріат із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку із захворюванням пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії. Виплату просив здійснити через ТВБВ № 10019/034 МФО 338545 на його рахунок в філії Тернопільського обласного управління AT «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , до якої додав всі необхідні документи для прийняття рішення.

06.11.2017 Тернопільський ОВК повідомив ОСОБА_1 про те, що документи на виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 направлені у Департамент фінансів Міністерства оборони України для прийняття рішення стосовно її виплати, створеною там Комісією.

22.10.2018 AT «Ощадбанк» надіслало позивачу СМС про зміну номеру його поточного рахунку. Оскільки, на той час позивача не повідомили про результати розгляду заяви, ОСОБА_1 23.10.2018 подав у Тернопільський ОВК заяву, у якій повідомив нові реквізити свого банківського рахунку і просив надіслати їх у Департаментом фінансів МО України, для перерахування на нього сум одноразової грошової допомоги.

29.10.2018 Тернопільський ОВК листом № 10/2/7233 повідомив позивача про те, що протоколом від 24.11.2017 № 121 Комісією відмовлено йому у призначенні одноразової допомоги, про що ніби-тo був повідомлений Тернопільським ОВК листом №10/2/8804 від 14.12.2017 та надали копію цього листа.

Позивач, вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з даним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статей 40, 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо , захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції від 11.11.2011 р., надалі «Закон № 2011-XII», що діяла на час встановлення позивачу інвалідності, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 2 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і. виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів; призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» N 499 від 28.05.2008 р., надалі «Постанова N 499 від 28.05.2008 р.», в редакції, що діяла станом на 02.02.2012 р. на час встановлення позивачу III групи інвалідності, одноразова грошова допомога виплачується:

- військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 20-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

Таким чином, ОСОБА_1 мав право на виплату одноразової грошової допомоги на час встановлення йому III групи інвалідності, але така допомога де виплачувалась.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ, в редакції від 01.01.2016., що діяла станом на 09.02.2016, на час встановлення ОСОБА_1 II групи інвалідності, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

- встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Таким чином, застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов`язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому групи інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно, від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Пунктом 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу другого підпункту 1 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 499 від 28.05.2008 р., надалі «Постанова N 975 від 25.12.2013р.», в редакції, що діяла станом на 09.02.2016 р., на час встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності, одноразова грошова допомога виплачується:

- військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:

300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», на 01.01.2016 р. встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1378 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 має право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 413 400 грн. (1378 грн. х 300), де:

1378 грн. - прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2016 р.;

300 - встановлений для інвалідів II групи станом на 01.01.2016 р. розмір одноразової грошової допомоги (300-кратний прожитковий мінімум для працездатних осіб).

Верховний Суд у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 372/1258/16-а, від 29.01.2019 у справі №336/2660/17, провадження №К/9901/569/17, висловив наступний правовий висновок:

«Визначення соціального захисту військовослужбовців міститься у статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та означає діяльність (функція) держави, спрямовану на встановленні системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у, старості, також в інших випадках, передбачених законом (надалі - Закон № 2011-XII).

У відповідності до статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ дія цього Закону поширюєтьсяна військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ, встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

З аналізу наведених норм даного Закону № 2011-ХІІ вбачається, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов`язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби».

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України також у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-446а14 та від-21 квітня 2015 року справі № 21-135а15.

Також суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (див. рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Згідно із п.21,24 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Таким чином, суд вважає, що твердження відповідача про відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки закінчився дворічний строк після первинного встановлення втрати працездатності та ІІ групи інвалідності, є помилковими.

Інших підстав для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги в п. 10 рішення Комісії, оформленого протоколом № 121 від 24.11.2017, не наведено.

При цьому суд зазначає, що встановлення з 21.02.2017 позивачу 2-ої групи інвалідності, у зв`язку з травмою та захворюванням, пов`язаними із захистом Батьківщини є підставами для виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі передбаченому частиною першої статті 16-2 Закону № 2011-XII, а саме в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що комісія Міністерства оборони України відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, діяла всупереч нормам чинного законодавства, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовної вимоги про відшкодування позивачу моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Суму компенсації моральної шкоди у своїй позовній заяві ОСОБА_1 мотивує тим, що дії відповідача носять завідомо протиправний характер, оскільки, відповідач на час прийняття оскаржуваного рішення знав, що діє всупереч вимог законів про соціальний захист військовослужбовців, знав про застосування Верховним Судом України статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка регулює правовідносини сторін, не повідомив позивача про прийняте ним рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги. Після отримання протиправного рішення відповідача в ОСОБА_1 різко погіршився стан здоров`я. Через нервове потрясіння позивач з 19 по 30 листопада 2018 перебував на стаціонарному лікуванні в Заліщицькому військовому госпіталі.

Щодо розміру моральної шкоди, позивач виходив з тривалості порушення його прав, яке триває вже один рік і три місяці, для поновлення своїх законних прав він затратив багато часу і моральних сил. За відстоюванням своїх прав ОСОБА_1 звертався із скаргою на дії відповідача у військову прокуратуру і мав обґрунтовані сподівання отримати одноразову грошову допомогу. Отримані кошти позивач хотів використати на особисте оздоровлення, купити автомобіль для полегшення пересування, побудувати гараж, зробити ремонт у квартирі, посадити на належній йому земельній ділянці сад, страждав від того, що не міг достатньо часу приділяти своїй дружині і сину, які хворіють.

З метою підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 про те, що протиправною відмовою Міністерства оборони України у виплаті одноразової грошової допомоги та протиправними діями відповідача, йому було заподіяно моральну шкоду, встановлення факту заподіяння моральної шкоди і розміру заподіяної шкоди, суд прийшов до висновку, що необхідно застосувати спеціальні знання в галузі психології, а тому по справі потрібно призначити судово-психологічну експертизу.

На вирішення експерта поставити наступні питання:

А) Чи були спричинені ОСОБА_1 психологічні (моральні) страждання, внаслідок відмови у виплаті одноразової грошової допомоги Комісією із розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Міністерства Оборони України ( п. 10 протоколу 3121 від 24.11.2017 р.) у зв`язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, відповідно до п.п. 1 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі чи смерті, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 та ст.. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 413 400 грн., не повідомлення ОСОБА_1 про прийняте відповідачем рішення про відмову у виплаті йому грошової допомоги?

Б) Який розмір в грошовому еквіваленті становить компенсація заподіяних ОСОБА_1 психологічних (моральних) страждань?

Виконання експертизи доручено старшому судовому експерту Львівського НДІСЕ Балінській К.І., що має 4 кваліфікаційний клас судового експерта з правом проведення психологічних експертиз за спеціальністю 14.1. «Психологічні дослідження», має вищу психологічну освіту, свідоцтво ЛНДІСЕ від 07.12.2015 р., дійсне до 07.12.2020 р., стаж експертної роботи з 2010 року.

Відповідно до cт. 70 та ч.2 cт. 102 КПК України експерт попереджений про кримінальну відповідальність згідно із вимогами cт. 384, 385 КК України.

Як видно із висновку експерта № 2578 від 12.06.2020, судово-психологічне освідчення ОСОБА_1 відбулося 19.02.2020 в пристосованому приміщенні ЛНДІСЕ.

Експерт зазначив, що зміни в емоційному стані обумовлені дією специфічної причини, а саме - суб`єктивним сприйняттям підекспертним порушення його прав у вигляді відмови у виплаті одноразової грошової допомоги Комісією із розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Міністерства Оборони України ( п. 10 протоколу 3121 від 24.11.2017 р.) та не повідомлення ОСОБА_1 про прийняте відповідачем рішення про відмову у виплаті йому грошової допомоги. Так, з наданих на дослідження матеріалів відомо, що, внаслідок ситуації, що досліджується, у ОСОБА_1 відбулись психоемоційні зміни у вигляді подавленості, нервозності, підвищеної афектованості, депресивності, замкнутості в собі; поведінкові зміни у вигляді підвищеної збудливості, агресивності; комунікативні зміни - обмеження у спілкуванні, звуження кола контактів; загостренні соматопсихічних розладів - розладу сну, кардіологічний болей; мотиваційних змін - розчарування у власних ціннісних орієнтаціях, переоцінка цінності власних вчинків; особистісних змінах - загострення збудливості, схильності до застрягання, тощо.

Відтак, експерт прийшов до таких висновків: ОСОБА_1 внаслідок відмови у виплаті одноразової грошової допомоги Комісією із розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Міністерства Оборони України ( п. 10 протоколу 3121 від 24.11.2017 р.) у зв`язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, відповідно до п.п. 1 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі чи смерті, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 та ст.. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 413 400 грн., не повідомлення ОСОБА_1 про прийняте відповідачем рішення про відмову у виплаті йому грошової допомоги, були спричинені психологічні страждання як основа правового поняття моральної шкоди. За умови визначення судом дій відповідача (відповідачів) як протиправних орієнтовно-рекомендований розмір компенсації заподіяних ОСОБА_1 психологічних (моральних) страждань становить 18 МЗП (мінімальних заробітних плат на момент винесення рішення судом).

Шкода, завдана громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду підлягає відшкодуванню в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Судом встановлено, що з вини відповідача позивач не отримав належні йому грошові виплати, що в свою чергу завдає йому моральної шкоди, яка полягає в глибоких переживаннях у зв`язку з позбавленням реалізації своїх прав та життєвих планів, порушенні нормальних життєвих зв`язків, що вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

Відтак, виходячи із встановлених у справі обставин, враховуючи вимоги розумності та справедливості, розмір моральної шкоди судом визначено виходячи з висновку експерта, що міститься в матеріалах справи.

Отже, проаналізувавши все вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимогу про стягнення моральної шкоди на користь позивача в розмірі 200 000 грн. задовольнити повністю.

Щодо пропущеного позивачем строку на оскарження рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги, суд виходив з наступного.

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.

Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

Предметом позову в даній справі стосовно соціального захисту позивача є дії відповідача щодо відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом.

Судом встановлено, що у позивача право на отримання одноразової грошової допомоги виникло у 2020 році, а він звернувся із заявою про призначення і виплатою тільки у вересні 2017 року, тобто з пропуском передбаченого законом строку.

Зважаючи, на те що 17.02.2012 Тернопільською МСЕК встановлено позивачу III групу інвалідності, а 09.02.2016 Кременецькою міжрай. МСЕК встановлено II групу інвалідності, то відповідно до п.4 ст.16-3 Закону №2011-XII в редакції від 01.01.2016, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Також позивач зазначив, що 20.09.2017 він звернувся у Тернопільський обласний військовий комісаріат із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Виплату просив здійснити через ТВБВ № 10019/034 МФО 338545 на його рахунок в філії Тернопільського обласного управління AT «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , до якої додав всі необхідні документи для прийняття рішення. 06.11.2017 Тернопільський ОВК повідомив позивача про те, що документи на виплату йому одноразової грошової допомоги направлені у Департамент фінансів Міністерства оборони України для прийняття рішення стосовно її виплати, створеною там Комісією. 22.10.2018 AT «Ощадбанк» надіслало ОСОБА_1 СМС про зміну номеру його поточного рахунку. Оскільки, на той час позивача не повідомили про результати розгляду заяви, 23.10. 2018 подав у Тернопільський ОВК заяву у якій повідомив нові реквізити свого банківського рахунку і просив надіслати їх у Департаментом фінансів МО України, для перерахування на нього сум одноразової грошової допомоги.

29.10.2018 Тернопільський ОВК листом № 10/2/7233 повідомив позивача про те, що протоколом від 24.11.2017 № 121 Комісією йому відмовлено у призначенні одноразової допомоги, про що він ніби-тo був повідомлений Тернопільським ОВК листом №10/2/8804 від 14.12.2017.

Отже, обрахунок строку звернення до суду розпочинається саме з отримання позивачем відповідної відмови у формі листа. У цій справі встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк на звернення з позовом до адміністративного суду позивачкою не пропущено. Суд вважає, причини пропуску строку оскарження рішення Міністерства оборони України № 121 від 24.11.2017 поважними.

Відтак, враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо поновлення строку на звернення до адміністративного суду підлягає задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

За визначенням ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. В свою чергу, у відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, в силу приписів ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що у відповідності до розрахунку витрат позивачем витрачено на правову допомогу 5000,00 грн. і на проведення експертизи - 10990,00 грн., відповідно до квитанції № Н140100 від 19 лютого 2020 року.

Суд погоджується з такою сумою та вважає її співмірною.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи всі обставини та матеріали справи, норми законодавства та доводи сторін, суд приходить до висновку, що порушене відповідачем право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи належить захисту шляхом скасування п.10 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24.11.2017 № 121, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 21.02.2017, внаслідок травми та захворювання, пов`язаних із захистом Батьківщини, як протиправного, та зобов`язання відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 21.02.2017, внаслідок травми та захворювання, пов`язаних із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому суд зазначає, що покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права, який є основним завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 КАС України.

З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Тернопільського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії слід задовольнити в повному обсязі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для його відшкодування відсутні.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 229, 242-246, 250, 255, 257- 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю. Поновити позивачу ОСОБА_1 пропущений строк оскарження рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги, як такий, що пропущений з поважних причин.

Визнати протиправним і скасувати пункт 10 протоколу № 121 від 24.11.2017 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, відповідно до підпункту 1 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 та ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 413 400 (чотириста тринадцять тисяч чотириста) грн.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 15 990 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто) гривень 00 копійок: (в т.ч. 5 000 грн. за надання правової допомоги та 10 990 грн. вартості проведеної експертизи) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 місцезнаходження/місце проживання АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач:

- Міністерство оборони України місцезнаходження/місце проживання проспект Повітрофлотський, 6,Київ 168,03168 код ЄДРПОУ/РНОКПП 00034022;

третя особа:

- Тернопільський обласний військовий комісаріат місцезнаходження/місце проживання вул. Січових Стрільців, 2,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 07704709; .

Головуючий суддя Подлісна І.М.