Рішення № 92295184, 20.10.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2020 року Справа №480/5501/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/5501/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

25 серпня 2020 року позивач, ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 18-11534/16-20-СГ від 18.03.2020 про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 05.03.2020 року за № 18-9491/16-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області видати наказ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області, орієнтовним розміром 1,2301 га.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в листопаді 2017 року позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області, орієнтовним розміром земельної ділянки 1,50 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. На заяву позивач отримала листа № М-14935-6344/6-17 від 15.12.2017, яким її повідомили, що враховуючи лист Яструбинської сільської ради від 01.11.2017 року № 745/-02-15 земельна ділянка, зазначена на графічних матеріалах, доданих до мого звернення буде включена в перелік земельних ділянок для подальшої передачі мені у власність. На час подачі ОСОБА_1 заяви питання виділення цієї земельної ділянки площею 1,2301 га було узгоджено з Яструбинською сільською радою і позивач розпочала її обробляти, сплачувати земельний податок. В листопаді 2018 року позивач повторно звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області, орієнтовним розміром земельної ділянки 1,2301 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Бажана для відведення земельна ділянка розташована на земельному масиві, кадастровий номер масиву земельної ділянки 5924789800:03:006:0034. ОСОБА_1 претендувала на виділення у власність земельної ділянки за № 20 на цьому масиві площею 1,2301 га. Позивач стверджує, що будь-якої відповіді на свою заяву вона не отримала, у зв`язку з чим була вимушена в 2020 році знову звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї ж земельної ділянки у власність. 18.03.2020 ОСОБА_1 отримала наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 18-11534/16-20-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з тих підстав, що бажана до відведення земельна ділянка накладається на земельну ділянку, на яку видано наказ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» учаснику АТО.

Отримавши такий наказ, позивач звернулась до адвоката і на адвокатський запит було отримано листа з інформацією та копією наказу від 05.03.2020 № 18-9491/16-20-СГ, з якого вбачається, що на земельну ділянку, на яку ОСОБА_1 просила надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою для отримання її у власність, Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області 05.03.2020 виданий наказ за № 18-9491/16-20-СГ, яким ОСОБА_3 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області, орієнтовним розміром земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

В процесі підготовки документів для звернення до суду з позовною заявою позивач знов звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області і їй було видано наказ від 07.12.2018 № 18-9671/16-18-СГ, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області, орієнтовним розміром земельної ділянки 1,2301 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. До наказу додано викопіювання з плану землекористування Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області, та схема розташування земельної ділянки, площею 1,2301 га.

Видавши зазначений наказ, позивачу роз`яснили, що на його підставі вона має право замовити виготовлення землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, проте, дія наказів від 05.03.2020 № 18-9491/16-20-СГ та № 18-11534/16-20-СГ не скасовується, в зв`язку з чим ОСОБА_1 вимушена звертатись до суду для визнання їх протиправними та скасування.

Позивач вважає, що її права як землекористувача були порушені внаслідок відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку, якою вона фактично користується з 2017 року, та внаслідок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку, яка не є вільною, іншим особам.

Ухвалою суду від 28.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні, зазначивши, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відповідно частини четвертої статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ним Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Таким чином, Головним управлінням правомірно було прийнято наказ від 18.03.2020 № 18-11534/16-20-СГ про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,2301 га для особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області. Крім того, позивач звернувся до суду з вимогою зобов`язати відповідача примусово надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що є фактичним втручанням в реалізацію повноважень колегіальним органом (в його дискреційні повноваження). Просив у задоволенні позову відмовити.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09.11.2018 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою від 06.11.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,2301 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області (а.с. 31).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 07.12.2018 № 18-9671/16-18-СГ (а.с. 14) надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області орієнтовний розмір земельної ділянки 1,2301 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

21.02.2020 ОСОБА_1 знову звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою від 14.02.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,2301 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області (а.с. 29).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 18.03.2020 № 18-11534/16-20-СГ (а.с. 13) відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області орієнтовний розмір земельної ділянки 1,2301 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: бажана до відведення земельна ділянка накладається на земельну ділянку, на яку видано наказ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" учаснику АТО.

Також, судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 05.03.2020 № 18-9491/16-20-СГ (а.с. 12) надано ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам.

Так, наказом від 18.03.2020 № 18-11534/16-20-СГ позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку з тим, що бажана до відведення земельна ділянка накладається на земельну ділянку, на яку видано наказ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" учаснику АТО.

Проте, суд наголошує, що у вказаному наказі ГУ Держгеокадастру у Сумській області не зазначає про невідповідність місця розташування земельної ділянки, що планується до відведення, вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, чи генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку.

При цьому, стаття 118 ЗК України, яка також регулює порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не містить такої підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, як зазначена у спірному наказі.

Суд зазначає, що факт надання дозволу на розробку проекту землеустрою ще не є вирішенням питання про передачу земельної ділянки у власність, оскільки цей дозвіл лише засвідчує намір щодо розпорядження земельною ділянкою. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не створює права на її отримання у власність поза встановленою законодавством процедурою. Позивач та відповідач мають ще вжити певні заходи, які передбачено для остаточного оформлення права власності.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що бажане місце розташування земельної ділянки частково накладається на земельну ділянку, на яку видано наказ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" учаснику АТО, зважаючи на те, що у спірному наказі від 18.03.2020 відповідачем не вказано, якій саме особі видано такий наказ, та в якій саме частині бажана довідведення земельна ділянка накладається на іншу земельну ділянку, а також з урахуванням того, що саме під час розроблення проектної документації із землеустрою будуть встановлюватись як розмір, так і межі земельної ділянки.

Щодо посилання відповідача у відзиві на те, що позивач вже використав своє право на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по даному виду використання, то суд не бере його до уваги, оскільки така підстава відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не зазначена в наказі від 18.03.2020 № 18-11534/16-20-СГ.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, надаючи відповідь на звернення ОСОБА_1 , не дотримався вимог Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що наказ від 18 березня 2020 року № 18-11534/16-20-СГ не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України та є протиправним.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 18 березня 2020 року № 18-11534/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 1,2301 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі № 0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18 та від 28.11.2019 року по справі №803/1067/17.

Щодо ефективності вибраного способу захисту, суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Проте, наведених обставин судом не встановлено. Оцінка правомірності рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено у наказі відповідача від 18 березня 2020 року № 18-11534/16-20-СГ. Однак суд не досліджував, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для надання дозволу. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що хоч і повноваження ГУ Держгеокадастру щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є дискреційними, проте належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання їй дозволу.

Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10.10.2019 по справі № 814/1959/17 та від 28.11.2019 року по справі №803/1067/17, яка згідно ч. 4,5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковою для всіх суб`єктів владних повноважень та враховується іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача, в даному випадку, є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 1,2301 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

А відтак, позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 1,2301 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 05.03.2020 № 18-9491/16-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», то вони, також, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

У рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Аналогічні правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №504/4148/16-а.

На обґрунтування позовних вимог у вищевказаній частині, позивач зазначає, що наказом від 05.03.2020 № 18-9491/16-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» порушені його права як землекористувача, оскільки іншій особі надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою стосовно земельної ділянки, яка не є вільною.

Проте, жодних доказів того, що за ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зареєстровано право власності чи право користування на спірну земельну ділянку, позивач суду не надав.

При цьому, як вже зазначалось вище, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою ще не свідчить про наявність позитивного рішення щодо надання такої земельної ділянки у власність.

Крім того, належних доказів, з яких можливо було б встановити, що земельні ділянки, на які видано накази про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , накладаються одна на одну, матеріали справи не містять.

Таким чином, на думку суду, наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 05.03.2020 № 18-9491/16-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» не порушує прав позивача, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що сума судового збору у розмірі 840, 80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 18.03.2020 № 18-11534/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 1,2301 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25, код ЄДРПОУ 39765885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від 14.02.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,2301 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Яструбинської сільської ради Сумського району Сумської області та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 25, ідентифікаційний код 39765885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко